лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінанси зарубіжних корпорацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

8.3. Прийняття рішень щодо проведення
дивідендної політики

Процедура дивідендних виплат

Кожна корпорація розробляє процедуру дивідендних виплат, яка зводиться до визначення:

  • дати декларації (declaration date);
  • дати реєстрації власників акцій (holder-of-record date);
  • дати початку продажу акцій без дивідендів (ex-dividend date);
  • дати виплати дивідендів (payment date).

Рада директорів корпорації визначає день декларації, тобто повідомляє дату виплат і суму регулярних дивідендів. Наприклад, корпорація «Кока-Кола» звичайно виплачує дивіденди 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 15 грудня. У лютому 2001 р. на Раді директорів квартальні дивіденди були збільшені на 18 % на одну акцію, що еквівалентно щорічному дивіденду в розмірі 72 центи. У своєму звіті корпорація повідомила, що за останні 39 років дивіденди зростали щорічно.
Корпорація виплачує дивіденди всім акціонерам, які зареєстровані на встановлену дату. У тому разі, якщо акція продана іншій особі до дати реєстрації, дивіденди будуть виплачені першому власнику.
Дату початку продажу акцій без дивідендів визначають брокерські компанії і фондові біржі. Вона встановлюється за чотири робочих дні до дати реєстрації. Установлення дати забезпечує порядок під час виплати дивідендів. Особи, котрі купили акції на вторинному ринку за чотири робочі дні до реєстрації, одержують право на дивіденд. Якщо особа купує акцію після цієї дати, вона не одержує дивіденду, тому що акція придбана без нього (ex-dividend). Чотири робочі дні в цьому разі визначені для переміщення платіжних документів із продажу акцій.
У день виплати корпорація телеграфом або в інший спосіб розсилає дивідендні чеки акціонерам.

Методи проведення дивідендної політики

Дивідендна політика, що називається «залишковою» (residual), широко застосовується на практиці. Вона передбачає чотири послідовні кроки в прийнятті рішень з приводу коефіцієнта виплати дивідендів.

  • Перший — складання оптимального бюджету інвестицій.
  • Другий — визначення суми оплаченого капіталу, яку необхідно включити в бюджет капітальних вкладень.
  • Третій — максимальне використання для фінансування нерозподіленого прибутку.
  • Четвертий — виплата дивідендів тільки в тому разі, якщо прибуток одержаний у такому розмірі, який вимагається для забезпечення оптимального бюджету.

Слово «залишковий» (residual) означає «залишений понад» (якоїсь певної суми), тому залишкова політика полягає в тому, що дивіденди виплачуються із «залишку» прибутку, після формування фондів, необхідних для розширення виробництва.
Деякі корпорації проводять політику виплат дивідендів у постійних розмірах або політику постійного їх збільшення. Сформульовано правило, що наголошує: «Намагайтесь уникати становища, коли вам доведеться скоротити щорічні виплати дивідендів». З розвитком інфляції, коли обсяги одержуваних прибутків значно зростають, американські корпорації переходять до політики «stable growth rate», тобто стійких темпів зростання дивідендів. Корпорація визначає певний темп зростання дивідендів, наприклад 6 % за рік, і прагне щороку збільшувати дивіденди на цю суму в доларах. Така політика обумовлена:

  • по-перше, негативним впливом коливань у величині дивіден­дів на підвищення ks — очікуваної ставки доходу на акціонерний капітал; ринкова ціна, відповідно, є нижчою, ніж за стабільної політики;
  • по-друге, акціонери, особливо та їх частина, котра витрачає одержані дивіденди на споживчі потреби, повинні мати можливість постійно враховувати свої доходи, тому нерегулярна виплата дивідендів може знизити попит на акції й призвести до зменшення їхньої ринкової ціни. Політика стійких темпів зростання може суперечити «залишковій» політиці, тому в окремі роки розмір інвестицій та їхні джерела переглядаються.

Необхідно зазначити, що за політики стійких темпів зростання виплат дивідендів коефіцієнт дивідендних виплат може бути нестабільним. У літературі наводиться приклад, коли американська залізнична компанія «Пенн Централ» здійснювала стабільну політику щодо коефіцієнта дивідендних виплат за принципом: «Долар для акціонерів, долар для компанії». Подібна політика, як стверджу­ють західні автори, підведе будь-яку компанію до банкрутства .
На практиці широко застосовується відомий варіант дивідендної політики, коли фірма регулярно виплачує низькі дивіденди плюс додаткові у сприятливі фінансові роки.

8.4. Форми дивідендних виплат

Виплата дивідендів акціями

Вище зазначалося, що корпорації мають право виплачувати грошові дивіденди у вигляді певних фінансованих грошових сум, а також у вигляді акцій. Причиною виплати дивідендів акціями може бути загострення проблеми ліквідності, коли на визначену дату дивідендних виплат корпорація не має достатніх коштів. Виплати дивідендів у вигляді акцій пояснюються також політикою фінансових менеджерів щодо збільшення кількості акцій в обігу зі збереженням попередньої кількості акціонерів. Крім того, корпорація з метою заохочення менеджерів може продавати їм акції з глибоким дисконтом або передавати безоплатно.
У Великобританії виплати дивідендних платежів у вигляді акцій називаються підпискою на дивідендидивідендний скріп (scrip dividends; слово scrip є скороченим від sub [scrip] tion), що означає розміщення цінних паперів за підпискою. У цьому разі відбувається розподіл дивідендів за підпискою. У британській літературі зазначається, що акціонери заінтересовані в такому розподілі, оскільки вони одержують можливість придбати акції без оплати брокерських або інших видів послуг. Акціонери надають перевагу скріпу дивідендів перед грошовими виплатами і розглядають його як обмежений випуск райтів (mini-rights issue).
Дивідендний скріп має свої переваги і для компаній. У британській літературі зазначається, що крім проблем ліквідності, перед компанією постануть податкові проблеми. Система британського корпоративного податку складніша ніж, наприклад у США. Британські корпорації виплачують протягом фінансового року так званий авансовий корпоративний податок. За своєю
сутністю це податок на дивіденди
, а не на прибуток. Через де­в’ять місяців після закінчення фінансового року компанія виплачує за відповідними ставками загальну суму податку з прибутку за вирахуванням виплаченого авансового податку. Це дає змогу уникнути подвійного оподатковування дивідендів. Акціонери одер­жують нетто-дивіденди (10 пенсів – 2 пенси), податок виплачує за них компанія (рис. 8.2). Однак для корпорацій з невеликими сумами податкових платежів у певні роки сума авансового корпоративного податку може бути вищою, ніж загальний податок із прибутку. Урегулювання переплати податку пов’язано з багатьма проблемами. Становище ускладнюється тим, що компанії, які не отримали прибутку в даному фінансовому році, але виплатили дивіденди, зобов’язані сплачувати авансовий податок. У цьому разі авансовий податок переноситься на платіж загального податку з прибутку на наступний рік.

Рис. 8.2. Податок із прибутку компанії
Дивідендний скріп дає змогу британським компаніям уникнути податкових проблем, пов’язаних з виплатою авансового корпоративного податку.

Дроблення акцій (спліт)

Спліт (stocksplits) — це дроблення акцій на менші акції, або розбивка однієї акції на кілька з нижчою номінальною вартістю. При цьому загальна капіталізація акцій не змінюється, а кількість акцій збільшується. Метою проведення спліту є зниження ціни акції. У тих випадках, коли номінал акції високий порівняно з іншими акціями того ж класу, виникають труднощі під час їх котирування. Обмін однієї акції на дві—чотири акції призведе до зростання кількості акцій і, відповідно, до зниження їх номінальної вартості. Найзручнішим часом для проведення спліту є періоди підвищення курсів акцій корпорації на фондовому ринку.
Правила Нью-Йоркської фондової біржі й Управління фінансовими стандартами розглядають розміщення акцій понад 25 % від суми акцій в обігу як спліт, менше 25 % — як дивіденди, виплачені у вигляді акцій.
В американській літературі зазначається, що зниження номінальної вартості акцій приваблює дрібних інвесторів, унаслідок чого попит зростає і поточні ціни на акції також підвищуються.
За своєю сутністю спліт схожий на виплату дивідендів у
вигляді акцій
. В обох випадках багатство акціонерів, тобто акціо­нерний капітал, яким вони володіють, не збільшується (див. ситуа­цію 2). Відмінність полягає в тому, що в першому випадку кількість акцій, які розподіляються, буде меншою, ніж у другому. Облік акцій під час проведення спліту відрізняється від виплати дивідендів у вигляді акцій. Переказування фінансових фондів з рахунку не­розподіленого прибутку на рахунок капіталу не відбувається. Кіль­кість акцій в обігу зростає за зниження їх номінальної вартості.
Розглянемо ситуацію 1 із проведення спліту фінансовими менеджерами.

Ситуація 1

Фінансові менеджери корпорації С разом з консультантами фондової біржі прийняли рішення про проведення спліту за акціями в обігу. На 1 січня поточного року в обігу перебувало 60 000 звичайних акцій номінальною вартістю 10 дол. кожна. Менеджери прийняли рішення провести «дві на одну» спліт акцій, що означає обмін однієї старої акції на дві нових.
Необхідно скласти рахунок акціонерного капіталу до проведення спліту і після .
1. Рахунок акціонерного капіталу до проведення спліту:


60 000 звичайних акцій номіналом 10 дол.

600 000

Додатковий капітал (надлишок над сумою номіналу)

300 000

Нерозподілений прибуток

1 000 000

 

1 900 000

2. Рахунок акціонерного капіталу після проведення спліту:


120 000 звичайних акцій номіналом 5 дол.

600 000

Додатковий капітал (надлишок над сумою номіналу)

300 000

Нерозподілений прибуток

1 000 000

 

1 900 000

Висновок: рахунок акціонерного капіталу і його основні статті під час проведення дроблення акцій за умови «дві на одну» не змінюється.
Розглянемо ситуацію щодо виплати дивідендів у вигляді акцій.

Ситуація 2

Корпорація «АВС» оголосила про виплату дивідендів; акціонерам запропоновано 10-процентний дивіденд у вигляді акцій корпорації. У даний час в обігу перебуває 1 000 000 акцій. Номінальна вартість однієї акції дорівнює 10 дол.
Акції, отримані у вигляді дивідендів, продаються за ціною 15 дол. за одну акцію. Складіть рахунки корпорації за акціонерним капіталом після виплати дивідендів.

Акціонерний капітал корпорації до виплати дивідендів:

Звичайні акції (1 000 000 номіналом 10 дол.)

10 000 000

Додатковий капітал (надлишок над сумою номіналу)

5 000 000

Нерозподілений прибуток

15 000 000

 

30 000 000

Розв’язання

1. Визначаємо кількість акцій в обігу після виплати дивідендів:
1 000 000 + 100 000 = 1 100 000,
100 000 (10 %) — нові акції, отримані акціонерами у вигляді дивідендних виплат.
2. Визначаємо вартість акцій в обігу після виплати дивідендів:
1 100 000 · 10 = 11 000 000.
3. Визначаємо вартість нових акцій за поточною ціною на фондовому ринку:
100 000 · 15 = 1 500 000.
Вартість нових акцій за номіналом (100 000 · 10) становитиме 1 000 000. Приріст додаткового капіталу (1 500 000 – 1 000 000) становить 500 000.
4. Складаємо рахунки акціонерного капіталу після виплати дивідендів:


Звичайні акції (1 100 000 · 10)

11 000 000

Додатковий капітал (5 000 000 + 500 000)

5 500 000

Нерозподілений прибуток (15 000 000 – 500 000 – 1 000 000)

13 500 000

 

30 000 000

Висновок. Виплата дивідендів у вигляді акцій не змінила суми акціонерного капіталу, але відбувся перерозподіл його між статтями. Сума нерозподіленого прибутку скоротилася за рахунок зростання двох статей акціонерного капіталу (звичайні акції та додатковий капітал).
Ситуація 3
Корпорація N малого бізнесу визначає спосіб виплати дивіден­дів своїм акціонерам. У даний час в обігу перебуває 10 000 звичайних акцій з ціною 11 дол. за одну акцію. Отже, вартість корпорації становить 110 000 дол. Акціонерам запропоновано: 1) одер­жати регулярні дивіденди в грошовому виразі на суму 1 дол. на акцію; 2) 10-процентний дивіденд у вигляді акцій.
Фінансовий менеджер має у своєму розпорядженні таку інформацію:
1) 5 тис. акцій належить холдинговій компанії, яка бажає одержати дивіденди у вигляді акцій;
2) 5 тис. акцій належить фізичним особам, які виявили бажання одержати дивіденди в грошовій формі.

Розв’язання

1. Холдингова компанія одержить у вигляді дивідендів 500 акцій (10 % від 5000, якими вона володіє в даний час). Після розподілу дивідендів кількість акцій в обігу збільшиться і становитиме 10 500. Кількість акцій у холдингової корпорації зросте до 5500. Отже, контроль холдингової компанії над акціонерним капіталом корпорації N зросте, тобто вона буде власником 52,38 % акцій.
2. Фізичні особи одержать дивіденди в розмірі 1 дол. на одну акцію, тобто 5000 дол.
Після розподілу дивідендів у грошовій формі вартість корпорації N становитиме: 110 000 – 5000 = 105 000 дол. (у даному випадку ми абстрагуємося від категорії «нерозподілений прибуток»). Вартість 1 акції після грошових дивідендних виплат становитиме: 105 000 / 10 500 = 10 дол.
3. Порівняємо частки в акціонерному капіталі корпорації N
після виплати дивідендів:
а) холдингова компанія володіє 5500 акцій, кожна по 10 дол., тобто 55 000 дол., її частка в акціонерному капіталі становить:
55 000 / 105 000 ® 52,38 %;
б) фізичні особи володіють, як і раніше, 5000 акцій, кожна по 10 дол., тобто 50 000 дол. Отже, частка фізичних осіб акціонерного капіталу знизилася і становить:
50 000 / 105 000 ® 47,62 %.
Висновок: 1) у результаті виплати дивідендів пропорції в розподілі акціонерного капіталу між холдинговою компанією і фізич­ними особами змінилися; 2) холдингова компанія збільшила кількість своїх акцій: її частка в акціонерному капіталі зросла з 50 % до 52,38 %, тоді як частка фізичних осіб знизилася до 47,62 %.

Консолідація акцій, або обернений спліт

Корпорації можуть проводити так звану консолідацію акцій в обігу, або обернений спліт. У цьому випадку корпорації обмінюють дві-три (відповідно до договору) старі акції на одну нову з подвоєним або потроєним номіналом. Як і за спліту, загальна сума акціонерного капіталу не змінюється, але на відміну від спліту, кількість акцій в обігу скорочується. Політика проведення консолідації акцій — явище рідкісне. Проте корпорація може піти на обернений спліт за таких обставин.
По-перше, за дрібними акціями, які перебувають в обігу, утруднене їх котирування. Фондові біржі звичайно вводять обмеження у визначенні номінальної ціни акції. Що стосується інвесторів, то за дрібними акціями очікуваний прибуток корпорації-емітенту недооцінюється і попит на них може падати.
По-друге, корпорація підвищує номінал акції з метою зростання попиту на акцію й у такий спосіб намагається впливати на її ліквідність.
По-третє, витрати обігу для інвесторів знижуються, що також підвищує попит на акцію.

Викуп корпорацією акцій з обігу

Корпорація викуповує з обігу раніше емітовані акції. Ці дії фінансових менеджерів розглядаються як альтернатива дивідендам,виплачуваним у грошовій формі. Викуп акцій у широких масштабах, що розпочався в США в 70-х роках минулого століття, у даний час є звичайною операцією на ринку капіталів.
Тенденцію до зростання викупу акцій підсилив «чорний понеділок» — крах ринку капіталів 19 жовтня 1987 р., коли курси акцій впали в середньому на 508 пунктів. У США понад 700 корпорацій оголосили про викуп акцій на суму 45 млрд дол. Фінансовий ринок сприйняв інформацію позитивно, падіння цін помітно знизилося. Сукупна вартість викуплених акцій становить приблизно п’яту частину вартості дивідендних виплат .
Найбільш активно викуповують свої акції корпорації з капіталом, що перевищує за своїм обсягом інвестиційні можливості: у нафтовидобувній промисловості, автомобільній та ін. Корпорації розробляють довгострокові плани викупу акцій. Так, корпорація «Кока-Кола» в 1984 р. ухвалила план викупу акцій, розрахований до 31 грудня 2000 р. Відповідно до плану було викуплено 1 млн акцій, що становило 32 % акцій, які перебували в обігу на 1 січня 1984 р. за середньою ціною 12,46 дол. за акцію. У жовтні 1996 р. Рада директорів корпорації ухвалила новий план купівлі 206 млн акцій, які перебувають в обігу, розрахований до 2006 р. У балансі корпорації за 2001 р. сума викуплених акцій становила 13,682 млн дол., що перевищує суму акцій в обігу (за номіналом 0,25 цента) у 15,7 разів.
Стратегія корпорації «Кока-Кола» полягає в тому, щоб за рахунок зменшення кількості акцій в обігу збільшити зростання дивідендних виплат на одну акцію за зниження чистого прибутку на цю акцію. Високі показники дивідендних виплат і багаторічне систематичне зростання дивідендів є однією з причин високої капіталізації акцій і підвищення вартості капіталу корпорації.
Викуплені акції в балансі корпорації показуються окремим
рядком, а їх сума вираховується із суми акціонерного капіталу. Управління цими акціями здійснює казначейство корпорації, тому вони називаються казначейськими. Викуплені акції не беруть участі в розподілі чистого прибутку, їхні права на участь у голосуванні анулюється.
Викуп акцій провадиться різними методами . Першийкорпорація оголошує тендер (tender offer), відповідно до якого вона пропонує купити певну кількість акцій за ринковою ціною. Якщо попит перевищує пропонування, менеджери корпорації можуть прийняти рішення про збільшення кількості акцій, які викуповуються. Корпорація може вдатися до другого способу. Вона звертається до Комісії з цінних паперів і біржі з проханням дозволити їй викуп акцій на відкритому ринку. У цьому разі корпорація не має права перевищити заявлену кількість акцій, призначених до викупу. Цей метод використовують майже дві третини корпорацій під час викупу своїх акцій. Третій спосіб викупу пов’язаний із процесом злиття і поглинання однією корпорацією іншої (або інших). Це відбувається на підставі договору про злиття, котрий, по суті, є приватним договором (private transaction) корпорації, яка викуповує свої акції у великого держателя, підозрюваного в намірах поглинання корпорації. Подібні угоди називаються «зеленим шантажем» (greenmail на відміну від blackmail). Корпорація, що рятує свій капітал від поглинання, викуповує свої акції за курсом, вищим ринкового. У цьому випадку потенційний «загарбник» може одержати від угоди велику вигоду. Що стосується корпорації, яка захищає свої позиції, то для неї «зелений шантаж» обходиться дорого, але вона може врятуватися від поглинання.
Розглянемо ситуацію, яка показує, що викуп акцій є для акціо­нера альтернативою грошових виплат.

Ситуація

Фінансовий аналітик отримав такі дані щодо корпорації «Сміт» (дол.):


Прибуток після сплати податків

5 000 000

Кількість звичайних акцій в обігу

1 000 000

Прибуток на одну акцію

5

Ринкова ціна акції

50

Р/Е коефіцієнт

10

Надлишкові грошові фонди

2 000 000

Фінансовий аналітик повинен визначити: скільки акцій варто було б викупити з обігу, за якою ціною.
1. Припустимо, що надлишкові грошові фонди на суму 2 млн дол. будуть розподілені у вигляді дивідендів: 2 млн / 1 000 000 =
= 2 дол. дивіденду на кожну акцію. Акціонер може продати свої акції по 50 дол. і одержати дивіденди по 2 дол. на акцію. Якщо поточна ринкова ціна буде визначена в 52 дол. з метою заохочення купівлі, то кількість акцій, запропонованих на продаж, буде:
.
2. В обігу залишається:
1 000 000 – 38 462 = 961 538.
3. Визначаємо прибуток на одну акцію після викупу частини акцій:

Таким чином, прибуток на одну акцію зріс, тому що скоротилася кількість акцій.
4. Припустимо, що коефіцієнт Р/Е той самий — 10, тоді поточна ринкова ціна підвищується до 52 дол.:
5,2 · 10 = 52 дол.
Отже, операції з продажу приносять акціонерам той самий результат, що і виплата дивідендів. Підтвердимо це положення таблицею.
Таблиця 8.2


Фонди, отримані на одну акцію
під час виплати грошових дивідендів

Фонди, отримані під
час викупу частини акцій

Ринкова вартість акції

50 дол.

Ринкова вартість акції

52 дол.

Грошовий дивіденд
на одну акцію

2

 

 

 

52 дол.

 

52 дол.

У західній літературі зазначається, що в реальній ситуації з урахуванням податкового законодавства є певна різниця між одержанням дивідендів у грошовій формі і викупом акцій. Подат­кове законодавство завжди вносить свої корективи. Відповідно до податкової реформи 1986 р. у США дивіденди оподатковуються за загальною ставкою як звичайні доходи. Щорічно в податковій декларації платник податків зобов’язаний зазначити суму отриманих дивідендів. Викуповуючи раніше продані акції, акціонер виплачує податок тільки у випадку, якщо він отримав прибуток від приросту капіталу. Податок, таким чином, відкладається на певний строк, а податкова база податку скорочується.
Необхідно зазначити, що податкові органи контролюють процес викупу корпораціями раніше проданих акцій. Корпорація повин­на пояснити податковим органам причини викупу акцій, напри-
клад, викуп необхідний через занижений курс акцій на фондовому ринку, а не з метою приховування доходу від оподаткування.
Американські економісти С. Росс, Р. Вестерфілд, Б. Джордан пишуть у своїй книзі: «Говорячи про вигоду для компанії викупу раніше проданих акцій…, ми стверджуємо, що він вигідний насамперед через податковий чинник» . На їхню думку, прибуток на акцію в результаті викупу, про що багато пишуть у літературі, не змінюється. Зростання прибутку на акцію супроводжується збільшенням ціни акції, тобто відображає «регулювання платіжного балансу, що правильно відбиває зміну в кількості наявних в обігу акцій» .

Програми реінвестування дивідендів

З початку 1970-х років корпорації складають програми реінвестування дивідендів (dividend reinvestment plans) для своїх акціонерів. Такі програми дають інвесторам можливість купити додатково акції з дивідендами, які виплачуються лише в грошовій формі. Слід зазначити, що деякі корпорації використовують для цього свої казначейські акції, як наприклад, Америкен Телефон енд Телеграф Корп . Крім казначейських акцій, корпорації використовують також неемітовані акції зі статутного капіталу. Відповідно до таких програм корпорація є бенефіціаром, тобто одержувачем зрослих грошових потоків, оскільки виплачені дивіденди повертаються корпорації для реінвестування в звичайні акції. Плани користуються популярністю під час операцій з короткостроковими цінними паперами, які випускаються комунальними підприємствами, що продають цінні папери з п’ятипроцентним дисконтом від ринкової ціни.
Популярним реінвестиційним планом є укладена угода акціонера з трансфертним агентом корпорації, звичайно банком, котрий купує для нього акції. Корпорація при цьому не одержує коштів, але надає фінансові послуги для акціонера за нижчою ставкою. Крім того, він отримує право придбавати дрібні акції (fractional shares) і велику гнучкість у виборі методів одержання дивідендів у вигляді акцій або в грошовій формі. Акції, як заведено, перебувають у банку і можуть бути відіслані акціонеру або продані на його вимогу. При цьому комісійні послуги оплачуються акціонерам за нижчою ставкою, ніж у брокера.


Brigham E. F., Gapenski L. C. Financial Management: Theory and Practice. — P. 471.

Arnold G. Corporate Financial Management. — Harlow: Pearson Education Limited, 1998. — P. 828—829.

Arnold G. Corporate Financial Management. — P. 371.

Lusztig P., Schwab B. Managerial Finance in a Canadian Setting Fourth Edition. — Toronto and Vancouver: Butterworths, 1988. — P. 680.

Shapiro А. Modern Corporate Finance. — P. 529—530.

Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. — С. 403.

Див. докладніше: Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. — 404.

Росс С., Вестерфилд Р., Джордан Б. Основы корпоративных финансов. — С. 508.

Там само.

Block B. B., Hirt J. A. Foundations of Financial Management. Fifth Edition. — Homewood, Illinois: Irwin, 1989. — P. 559.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.