лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Податкове право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4. Поняття податкових та неподаткових
обов’язкових платежів
Теорія фінансового й податкового права всю сукупність обов’язкових платежів до державних централізованих фондів за їхнім характером та сутнісними ознаками класифікує на дві великі групи — податкові платежі та платежі неподаткового харак­теру.
Неподаткові доходи бюджетів можна об’єднати в групи, залежно від їхнього походження чи підстави для справляння:

  1. платежі, що надходять у вигляді плати за послуги, надані державою (переважно за оформлення певних прав та пов’язаних із ними документів);
  2. платежі, що випливають із права власності держави (народу);
  3. платежі за реєстрації, видачу ліцензій, сертифікатів та за інші дозволяння у сфері господарювання;
  4. платежі штрафного характеру;
  5. інші доходи.

Платежі першого та другого різновидів входять до законодавчої системи оподаткування.
Податкові платежі можна розділити на власне податки й
цільові податкові платежі. Усі вони повністю входять до законодавчої системи оподаткування.
У науці податкові та неподаткові платежі заведено розрізняти переважно за двома головними критеріями: по-перше, за характером підстави для сплати платежу і, по-друге, за критерієм для визначення розміру платежу. Таким чином, вважається, що податкові платежі мають індивідуально безвідплатний характер, а їх розмір визначається платоспроможністю платника. На відміну від податкових неподаткові платежі, по-перше, як правило, мають відплатний або компенсаційний чи штрафний характер, а по-друге, не залежать від розміру доходу (прибутку) платника.
Природа податкових платежів визначається тим, що визначаль­ною підставою для їхнього стягнення є наявність у платників пев­них доходів чи відповідного майна, тобто об’єктів оподаткування. При цьому податок встановлюється і вводиться законом, його сплата має примусовий характер, він сплачується на основі безвідплатності, є абстрактним платежем і зазвичай не має цільового призначення. При сплаті неподаткового платежу, як правило,
є спеціальна мета (за що конкретно сплачується платіж) і спеці-
альні інтереси (платник певною мірою безпосередньо відчуває відплатність платежу). Неподаткові платежі справляються лише
з тих осіб, які звертаються у відповідні органи з приводу надання потрібних їм послуг.
Таким чином, з точки зору наведених вище критеріїв установлений законодавством про систему оподаткування перелік обов’яз­кових платежів містить платежі як податкового, так і неподаткового характеру. Тобто система оподаткування України охоплює повністю категорію податкових платежів та частково неподаткові.
5. Визначення поняття власне податків
У теорії заведено визначати власне податок як окремий специфічний обов’язковий платіж. Вирізняють декілька ознак податку, як спільних для всіх обов’язкових платежів, так і специфічних:
1) односторонній характер установлення — податок установлюється державою в особі парламенту, а отже, погоджується з усім народом, представником якого є парламент, проте не з кожним конкретним громадянином; ст. 74 Конституції України забороняє проведення референдуму з питань податків;
2) адресність до бюджету полягає в тому, що податок, на відміну від деяких інших обов’язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого централізованого грошового фонду;
3) відсутність цільового призначення полягає в тому, що метою справляння податків, на відміну від інших обов’язкових платежів, є забезпечення державних видатків взагалі, а не якогось конкретного з них;
4) індивідуальна безвідплатність податку виражається в тому, що при його стягненні, на відміну від інших видів обов’яз­кових платежів, держава не бере на себе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного еквівалента сплаченого податку, тобто податок сплачується незалежно від отримання якихось послуг чи благ із боку держави;
5) безповоротність стягнення податку полягає в тому, що законно сплачений до бюджету податок не підлягає поверненню ні за яких умов; повернення суми податку у разі його переплати не суперечить принципу безповоротності, оскільки всі ці випадки визначаються державою в односторонньому порядку й не впливають на характер платежу в цілому;
6) обов’язковість (примусовий характер стягнення) податку полягає в тому, що за порушення встановлених правил справляння податку, зокрема строків сплати, розміру платежу, за ухилення від сплати тощо законодавством передбачена юридична відповідальність платника; обов’язковість також передбачає мож­ливість примусового стягнення платежу в разі несплати у добровільному порядку;
7) перехід права власності випливає з економічної суті податку як форми перерозподілу національного доходу й полягає в тому, що при сплаті податку відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність держави; такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов’язко­вих платежів державними підприємствами: ці платежі є податками лише за формою, а не за змістом;
8) регулярність (постійність, стабільність) внесення податку полягає в тому, що він вноситься періодично, у чітко встановлені законодавством строки, на відміну від деяких інших обов’язкових платежів, адже держава може існувати лише в умовах стабільних надходжень до бюджету і, відповідно, забезпечувати стабільні видатки;
9) конкретний розмір суми податку визначається платоспроможністю платника, розміром доходу; отже, податок сплачується лише за наявності у платника самостійного джерела доходу: нема доходу — нема податку.
Одне із вдалих визначень поняття власне податку в теорії є таким:
податок — це встановлена законом форма відчуження власності фізичних та юридичних осіб на засадах обов’язковості, індивідуальної безвідплатності, безповоротності, забезпечена державним примусом, яка не має характеру покарання чи контрибу­ції і має на меті забезпечення платоспроможності суб’єктів публічної влади.
Можна виділити такі специфічні ознаки податків:

  1. сплачуються лише до бюджетів;
  2. безвідплатність;
  3. відсутність цільового призначення;
  4. сума податку для конкретного платника визначається його платоспроможністю (доходом).

6. Види податків та їхня характеристика
За способом справляння (формою оподаткування чи покладення податкового тягаря) податки поділяють на прямі й непрямі.
Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у процесі отримання й накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників. Загальною підставою для їхнього справляння є отримання платником відповідних доходів (прибутку) у грошовій чи іншій матеріальній формі або наявність певного майна. Кінцевим платником прямих податків є власник майна (доходу). Прямі податки справляються на основі платоспроможності, тобто більше платять ті, хто має вищий дохід. Такий підхід в оподаткуванні вважається найсправедливішим. Основними проблемами прямих податків є можливість ухилення від сплати та труднощі обліку об’єкта оподаткування. Приклади прямих податків: прибуткові з підприємств та громадян, податок на землю, на нерухомість тощо.
Непрямі (на споживання або адвалорні) податки справляються у процесі витрачання коштів. Підставою для справляння непрямих податків є придбання споживачем певних товарів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих податків. При цьому фактичним (кінцевим) платником є споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юридичним (формальним) платником є продавець. Розмір податку на одиницю товару для окремого платника не залежить від його доходів. В абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, у кінцевому підсумку, той, хто має вищі доходи. Приклади непрямих податків: ПДВ, АЗ, ввізне-вивізне мито тощо.
За об’єктом оподаткування прямі податки поділяються на податки на майно та на доходи.
Податки на доходи (особисті) сплачуються платником із дійсно отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність платника. Приклади — прибуткові податки з підприємств та громадян.
Податки на майно (реальні, від англ. real — майно) справляються не з дійсно отриманого платником доходу, а з припущеного середнього доходу, одержуваного в даних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу тощо). Реальними податками обкладається переважно майно. У багатьох випадках важко визначити дохід, отриманий від певного майна або виду діяльності чи проконтролювати правильність оголошеного платником доходу. Наприклад, важко проконтролювати водія таксі. У таких випадках установлення плати за патент на заняття перевезенням людей у розмірі податку з припущеного доходу спрощує оподаткування. Інша причина справляння майнових податків — праг­нення зрівняти осіб, які використовують майно продуктивно
й непродуктивно. Оподаткування лише доходів звільнило б від оподаткування осіб, які використовують майно, наприклад земельну ділянку, лише для відпочинку. Приклади реальних (май­нових) податків: податок із власників транспортних засобів, на землю, на нерухомість.
За рівнем компетенції органів, що встановлюють та вводять у дію податки, розрізняють загальнодержавні та місцеві податки.
Загальнодержавні податки встановлюються та вводяться в дію рішенням вищого представницького органу; справляються на всій території держави; зараховуються або до державного бюджету, або до місцевих бюджетів, або розподільно — і до держав­ного, і до місцевого.
Місцеві податки встановлюються та вводяться в дію переваж­но за участі як вищого представницького, так і відповідного місцевого органів влади. В Україні, зокрема, перелік місцевих подат­ків та граничні розміри їхніх ставок установлюються на рівні центрального представницького органу. Місцеві податки вводяться в дію на локальній території за рішенням органу місцевого самоврядування, справляються лише на даній території та завжди зараховуються до місцевих бюджетів.
За постійністю надходження податків до доходів тієї чи іншої ланки бюджетної системи виділяють закріплені та регулюючі податки.
Закріплені — це податки, доходи від яких безстроково, пов­ністю або частково (у процентному відношенні) закріплені законодавством за певними бюджетами і для їхнього зарахування до відповідного бюджету не потрібне спеціальне рішення представницького органу влади вищого рівня.
Регулюючі податки щорічно перерозподіляються між бюджетами різних рівнів з метою покриття дефіцитів. Розподіл сум цих податків і зарахування до відповідних бюджетів у певному розмірі визначаються щорічно рішенням вищого представницького органу про відповідний бюджет.
За цільовою спрямованістю введення податків розрізняють загальні й цільові податки.
Загальні податки вводяться для формування дохідної частини бюджету в цілому і не мають на меті покриття якихось конкретних видатків.
Цільові (спеціальні) податки вводяться з метою фінансування конкретного напряму державних видатків. Для цільових платежів часто встановлюється спеціальний цільовий фонд.
За характером суб’єкта або платника податку виділяють такі податки:

  1. з фізичних осіб;
  2. з юридичних осіб;
  3. з фізичних та юридичних осіб.

За регулярністю внесення бувають регулярні й разові податки.
Регулярні (систематичні, поточні) податки справляються з певною періодичністю протягом усього терміну отримання доходу чи володіння майном.
Разові податки справляються у зв’язку з настанням відповідних юридичних фактів нерегулярного характеру, що спричиняють виникнення у платника обов’язку по сплаті цих податків.
За формою стягнення вирізняють грошові та натуральні податки. На сьогодні діючі в Україні податки є грошовими за формою. Проте іноді законодавство допускає заміну грошової форми на натуральну. Так, відповідно до ст. 32 Кодексу України про надра плата за користування надрами може вноситись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.