лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Податкове право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду
Юридично поняття лісу визначається як сукупність землі,
рослинності, у якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані.
Усі ліси в Україні є власністю держави, від імені якої ними розпоряджається Верховна Рада. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені Лісовим кодексом та іншими актами законодавства.
Лісовими ресурсами є деревина, технічна й лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення та виробництва. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного й місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування та живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.
Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.
У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт у порядку, передбаченому Лісовим Кодексом (постійні лісокористувачі).
У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п’яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою.
Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
У тимчасове користування за погодженням із постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоров­чих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт (тимчасові лісокористувачі).
Тимчасове користування земельними ділянками лісового фон­ду може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).
Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.
Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загаль­ного та спеціального використання.
Загальне використання лісових ресурсів є безплатним. Спеціальне використання лісових ресурсів (крім розміщення пасік) та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт платне. Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, передбачена ст. 89, встановлюється виходячи з лімітів їхнього використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості й доступності. Такси й порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів плата за них встановлюється не нижча від діючих такс.
Розмір орендної плати визначається за угодою сторін у договорі оренди, але не нижче від встановлених такс на лісові ресурси.
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції можуть встановлювати пільги щодо справляння платежів, передбачених Лісовим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 Лісового Кодексу, платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків мали б зараховуватись до державного бюджету та 20 відсотків — відповідно до бюджету Республіки Крим і бюджетів областей, проте на практиці дія цієї норми може зупинятися поточним законодавством про бюджет (зокрема в 2002 р. діяла норма про стовідсоткове зарахування цього збору до Державного бюджету України). Зупинено також і дію норми щодо цільового спрямування цих платежів на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.
Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт зараховується відповідно до бюджету Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування.
За використання лісових ресурсів в Україні практично справляється збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів та корис­тування земельними ділянками лісового фонду регулюються
Лісовим кодексом України, постановою КМУ № 44 від 20 січня 1997 р. «Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю», постановою КМУ № 1012 від 6 липня 1997 р. «Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земель­ними ділянками лісового фонду», Наказом Держкомлісгоспу, Мін­фіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, ДПА України від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/565 « Про затвердження Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду».
6. Платежі за спеціальне використання
тваринних природних ресурсів
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об’єктами тваринного світу є:

  1. дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їхньому видовому й популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріо­ни, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;
  2. частини диких тварин (роги, шкіра тощо);
  3. продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об’єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону та які перебувають у державній власності, а також об’єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об’єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу є одним із основних принципів охорони, раціонального використання й відтворення тваринного світу.
За спеціальне використання об’єктів тваринного світу справляється збір.
Збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу:

  1. мисливство;
  2. рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;
  3. використання диких тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності;
  4. добування (придбання) диких тварин з метою їхнього утримання та розведення у напіввільних умовах чи в неволі;
  5. використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їхнього вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.

Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних та економічних факторів.
Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов’язано з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення та відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського й рибного господарства здійснюється без справляння збору.
Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Питання обов’язкових платежів за використання тваринних природних ресурсів при здійсненні мисливства регулюється також Законом України від 22 лютого 2000 р. № 1478 «Про мисливське господарство та полювання». Відповідно до ст. 25 цього Закону, за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення з користувачів мисливських угідь справляється збір.
Збір за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення не справляється у разі:

  1. використання тварин у цілях, передбачених статтями 29 та 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання для користувачів мисливських угідь та єгерських служб»;
  2. добування тварин, які не перебувають у державній власності.

Розмір збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюється для окремих видів (груп видів) тварин залежно від їхнього поширення, чисельності, відтворювальної здатності та обсягу добування.
Порядок справляння й розміри збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення перераховуються у розмірі 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків — до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення, що надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Практично в Україні справляються збори за спеціальне використання рибних, інших водних живих ресурсів та за спеціальне використання диких тварин.
Збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів регулюються Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання», Наказом Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мінфіну, Мінекобезпеки, ДПА України від 24 грудня 1999 р. № 167/156/299/300/650 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів», Інструкцією Держкомрибгоспу України від 15 лютого 1999 р. № 19 «Про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства».
Збір за спеціальне використання диких тварин регулюється Законом України від 25 червня 1991 № 1264 «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ», постановою КМУ від 25 січня 1996 р. № 123 «Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин».

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.