лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Податкове право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Запитання для перевірки знань
1. Що спільного й відмінного між оподаткуванням акцизним збором і податком на додану вартість?
2. Хто є платниками акцизного збору?
3. Що є об’єктом акцизного збору?
4. Які види пільг передбачено при оподаткуванні акцизним збором?
5. Яким законодавством регулюється справляння акцизного збору в Україні?
6. У чому полягає різниця між визначенням «податкового агента» в теорії податкового права та для оподаткування акцизним збором?
7. У чому полягає різниця між визначенням податкового векселя з метою оподаткування акцизним збором і податком на додану вартість?
8. Яким чином розраховується об’єкт акцизного збору при імпорті підакцизних товарів, що підлягають оподаткуванню митом і митним збором?
9. Як визначається сума акцизного збору, якщо ставка встанов­люється у відсотках?
10. Як визначається сума акцизного збору, якщо ставка встановлюється у твердій сумі?
Рекомендована література

  1. Про акцизний збір на алкогольні і тютюнові вироби: Закон України від 15 верес. 1995 р. № 329/95-ВР.
  2. Про внесення змін до Декрету КМУ «Про акцизний збір»: Закон України від 18 листоп. 1999 р. № 1243 // Вісник податкової служби України. — 1999. — № 47—48.
  3. Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»: Закон України від 18 лют. 1997 р. № 77 // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16.
  4. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами: Закон України від 19 груд. 1995 р. № 481/95-ВР.
  5. Про порядок погашення обов’язків платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами: Закон України від 21 груд. 2000 р. № 2181-111.
  6. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію): Закон України від 11 лип. 1996 р. № 313/1996-ВР.
  7. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби: Закон України від 24 трав. 1996 р. № 216/96-ВР.
  8. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої: Закон України від 7 трав. 1996 р. № 178/96-ВР.
  9. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби: Закон України від 6 лют. 1996 р. № 30/96-ВР.
  10. Про платників та порядок сплати акцизного збору: Указ Президента України від 11 трав. 1998 р. // Вісник податкової служби України. — 1999. — № 2.
  11. Про акцизний збір: Декрет КМУ від 26 груд. 1997 р. № 18-92 // Голос Укра­їни. — 1993. — 21 трав.
  12. Про затвердження Порядку видачі і погашення податкових векселів, що підтверджують обов’язки по сплаті суми акцизного збору і видаються суб’єктами підприємницької діяльності в разі отримання спирту етилового не денатурованого, призначеного для перероблення в іншу підакцизну продукцію: Постанова КМУ від 27 лют. 1999 р. № 275
  13.  Про затвердження Положення про порядок нарахування, строки сплати і надання розрахунку акцизного збору і змін до наказів ДПА України: Наказ ДПА України № 111 від 19 берез. 2001 р.
  14. Акцизний збір: Метод. посіб.— К.: ДПА України, 1997.

ТЕМА 14. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
РЕСУРСНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ОБОВ’ЯЗКОВИХ
ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ
1. Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів.
2. Плата (податок) за землю.
3. Платежі за користування надрами.
4. Збір за спеціальне використання водних ресурсів.
5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
6. Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів.
7. Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
8. Збір за використання радіочастотного ресурсу.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Поняття та загальні засади правового регулювання
ресурсно-екологічних обов’язкових платежів
До категорії ресурсно-екологічних платежів звичайно відносять платежі, що справляються у зв’язку з використанням природ­них ресурсів та охороною навколишнього природного середовища. Загальні засади ресурсно-екологічних платежів регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Водним Кодексом України, Лісовим Кодексом України, Земельним Кодек­сом України та Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про радіочастотний ресурс», «Про плату за землю», «Про систему оподаткування». Справляння ресурсно-екологічних платежів звичайно обумовлюється народною чи державною власністю на природні ресурси та обов’язком держави забезпечувати екологічну безпеку. Так, відповідно до Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народу України, а забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави.
Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами. Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, проведенням референдумів, так і через органи державної влади відповідно до законодавства України. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.
Одними з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є такі: принцип безоплатності загального і платності спеціального використання природних ресурсів для гос­подарської діяльності та принцип стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища й погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Державній охороні й регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукуп­ність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загаль­ного використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами й надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам й організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.
До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

  1. територіальні та внутрішні морські води;
  2. природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
  3. атмосферне повітря;
  4. підземні води;
  5. поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;
  6. лісові ресурси державного значення;
  7. природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
  8. дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України;
  9. корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.
До економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед інших, відноситься встановлення нормативів збору та розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів зборів і лімітів їхнього використання.
Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їхньої розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки знешкодження й утилізації відходів та інших факторів.
Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Ліміти використання природних ресурсів установлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Респуб­ліки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загаль­нодержавне значення.
Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Збори за використання природних ресурсів у межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їхньої якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище й розміщення відходів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.