лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Податкове право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.12. Способи, строки та порядок сплати податку
Вирізняють три основних способи сплати податку:

  1. по декларації;
  2. у джерела доходу;
  3. кадастровий.

Сплата податку по декларації передбачає покладення на платника обов’язку надати у встановлений строк у податковий орган офіційну заяву про свої податкові зобов’язання.
Іноді на основі декларації податковий орган самостійно обчислює суму податку та вручає платникові повідомлення на його сплату. Таку роль виконує декларація, наприклад, при сплаті прибуткового податку з фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Проте подання декларації є переважно лише звітною дією, зміст якої полягає у фік­суванні суми податку, обчисленої платником самостійно. При поданні такої декларації платник не чекає вручення йому податковим органом повідомлення про сплату податку, а сплачує податок самостійно у встановлений строк. Надалі при проведенні податкових перевірок дані декларації порівнюються з контрольними цифрами. Розбіжності цих даних є підставою або для повернення платникові надміру сплачених сум, або для стягнення суми недоїмки та застосування заходів відповідальності.
Щодо деяких видів податків, з метою наблизити момент сплати податку до моменту отримання доходу, встановлюють обов’я­зок сплати проміжних (авансових) внесків податку. Як правило, розмір авансового внеску встановлюється виходячи із розміру суми податку, сплаченого за попередній період. Розмір авансового внеску може визначатись і на основі припущення щодо отримання суми прибутку чи доходу. Це, зокрема, стосується платників, які вперше залучаються до сплати податку.
Після закінчення звітного періоду проводиться перерахунок фактичної суми податку. Авансові платежі зараховуються в рахунок сплати фактичної суми податку. Недостатня сума доплачується, а надміру сплачена повертається або зараховується в рахунок майбутніх платежів по даному виду податку.
Сплата податку у джерела доходу. На відміну від сплати податку по декларації, де моменту сплати податку передує момент отримання доходу, при сплаті податку у джерела доходу вищевказана послідовність змінюється. Платник отримує частину доходу вже за вирахуванням суми податку, розрахованої і утриманої бухгалтерією підприємства чи підприємцем, який здійснює виплату.
Для платника цей спосіб сплати податку постає як автоматичне утримання, безготівковий спосіб. Податки, утримані таким чином, називають також авансовими, оскільки платник авансує державу, сплачуючи податок раніше, ніж отримує дохід.
Кадастровий спосіб сплати податку. Кадастр — це реєстр, який встановлює перелік типових об’єктів (земель, майна, доходів тощо), класифікованих за зовнішніми ознаками, та середню дохідність об’єкта оподаткування.
В основу побудови кадастру може бути покладено певну характеристику відповідного об’єкта. Наприклад, при побудові земельного кадастру — вид землі (рілля, пасовища, сіножаті, ліси тощо). Такий кадастр називається парцелярним.
Кадастр також може бути побудований на основі певної юридичної підстави, наприклад, власності особи на певне майно. Такий кадастр називається реальним. Реальний земельний кадастр відображає дохідність землі, що належить платникові в цілому,
а не окремих її частин.
Можуть бути види кадастрів залежно від об’єктів оподаткування: будинковий, земельний, промисловий та ін.
При сплаті подушного (рівного) податку роль кадастру виконує список населення відповідної території.
Особливість сплати податку кадастровим способом полягає в тому, що оскільки майно обкладається на підставі зовнішніх ознак та передбачуваної дохідності, момент сплати податку ніяк не пов’язаний із моментом отримання доходу. Тому для сплати таких податків встановлюються фіксовані строки їхнього внесення.
Під порядком сплати податку, як правило, розуміють сукупність технічних прийомів, способів внесення платником чи фі-
скальним агентом суми податку у відповідний бюджет чи фонд:
1) напрямок чи адреса платежу, тобто відповідний бюджет чи фонд, куди сплачується податок;
2) валюта сплати податку: податки, як правило, сплачуються у національній валюті;
3) механізм платежу: питання про механізм платежу (у готівковій чи безготівковій формі, у касу збирача податку чи на бюджетний рахунок через банк платника тощо) вирішується, як правило, в законі, що визначає загальні умови оподаткування; щодо окремих платежів можуть встановлюватися певні особливості механізму сплати; різновидом механізму платежу є придбання марок акцизного збору;
4) форма внесення платежів, як правило, є грошовою;
5) особливості контролю за сплатою податку — це, як правило, предмет спеціальних законів про податкову службу; специфічні особливості можуть визначатися в законах про окремі податки.
План семінарського заняття

  1. Поняття та правове значення елементів податкового закону.
  2. Елементи податкового закону та їхня характеристика.

2.1. Суб’єкт оподаткування.
2.2. Предмет, об’єкт та джерело податку.
2.3. Податкова база та масштаб податку.
2.4. Одиниця оподаткування.
2.5. Податковий період.
2.6. Способи (методи) визначення бази податку.
2.7. Методи обліку бази оподаткування
2.8. Метод оподаткування
2.9. Ставка податку.
2.10. Податкові пільги
2.11. Порядок та способи обчислення податку.
2.12. Способи, строки та порядок сплати податку.
Термінологічний словник
Масштаб оподаткування — це встановлена законом характеристика, параметр, спосіб виміру предмета оподаткування.
Необхідні елементи податкового закону — це ті елементи податкового закону, без яких податкове зобов’язання не може вважатися   встановленим .
Об’єкти оподаткування — реальні матеріальні та нематеріальні речі, що перебувають у такому юридичному відношенні до суб’єкта оподаткування, яке обумовлює виникнення відповідного податкового зобов’язання.
Одиниця оподаткування — одиниця масштабу оподаткування, яка використовується для кількісного виразу податкової бази.
Податкова база — кількісна характеристика об’єкта (предмета) оподаткування.
Податковий період — визначений законом період, протягом якого завершується процес формування податкової бази й остаточно визначається розмір податкового зобов’язання.
Податковий представник — особа, на яку на підставах та в порядку, передбачених законом, покладено обов’язок по обчисленню, утриманню та перерахуванню податку до бюджету чи державного цільового фонду від імені іншої особи (платника) та за рахунок коштів останньої.
Суб’єкт оподаткування, або платник, — особа, на яку покладено юридичний обов’язок сплатити податок за рахунок власних коштів.
Факультативні елементи — це ті елементи податкового закону, відсутність яких безпосередньо не впливає на ступінь визначеності податкового зобов’язання, проте суттєво знижує гарантії належного виконання цього зобов’язання.
Навчальні завдання

  1. Визначити суть єдиного поелементного підходу до правового регулювання податків.
  2. Дослідити співвідношення понять «суб’єкт податкового права» та «суб’єкт оподаткування».
  3. На прикладі оподаткування доходів фізичних осіб дослідити співвідношення понять «платник податку» та «податковий представник».
  4. На прикладі непрямих податків дослідити співвідношення понять «юридичний платник» та «фактичний платник». Яке податкове явище опосередковується вказаними поняттями?
  5. Дати порівняльну характеристику касового та накопичуваль­ного методів обліку бази оподаткування.
  6. На основі аналізу податкового законодавства України визначити поняття та види податкових пільг.
  7. Дослідити способи обчислення суми податку на основі податкового законодавства України.
  8. На основі аналізу податкового законодавства України дослідити способи та порядок сплати податків.

Запитання для перевірки знань

    • У чому призначення суттєвих та факультативних елементів податкового закону?
    • Яка необхідність окремого визначення понять предмет та об’єкт оподаткування?
    • Що таке джерело сплати податку?
    • Як визначається масштаб податку?
    • У чому суть касового й накопичувального методів обліку податкової бази?
    • Що характеризує податкова база?
    • Як співвідносяться поняття податкового та звітного пе-
      ріодів?
    • Які бувають види ставок податку?
    • У чому призначення та які бувають види податкових пільг?
    • У чому суть кумулятивного та некумулятивного способів обчислення податку?
    • Які основні способи сплати податку?

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.