лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Трудове право України

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 8. Час відпочинку

Під час вивчення зазначеної теми слід звернути увагу, що право на відпочинок згідно з Конституцією України має кожен, хто працює, воно забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законами (ст. 45). І такими законами є Кодекс законів про працю України (322-VІІІ) та Закон України «Про відпустки» (504/96-ВР).
Необхідно звернути увагу, що згідно з законом України «Про колективні договори і угоди» (3356-XII) питання тривалості відпочинку регулюється колективним договором (ст. 7), відповідно до Закону України «Про професійні спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV) виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації разом із роботодавцем вирішує питання часу відпочинку, погоджує графіки надання відпусток (ст. 38). Під час делегування повноважень до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згід-
но з Законом України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР) належать установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад (ст. 30).
Основними видами часу відпочинку є перерви впродовж робочого дня (зміни), щоденний (міжзмінний) відпочинок; вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок), святкові та неробочі дні, відпустки.
Слід пам’ятати, що на законодавчому рівні закріплено основні та додаткові перерви протягом робочого дня (зміни). Так, усім працівникам надається перерва для відпочинку й харчування, яка не включається до робочого часу. Одночасно з основною перер­вою для відпочинку та харчування протягом робочого дня (зміни) працівникам надаються додаткові перерви, а саме: для годування дитини (жінкам, що мають дітей віком до півтора року); для обігрівання й відпочинку (під час роботи в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам під час вантажно-розвантажувальних робіт); для відпочинку (під час роботи зі шкідливими умовами праці) тощо. Зазначені перерви включаються до робочого часу. Також слід звернути увагу, що ряд додаткових перерв надається згідно з нормативно-правовими актами Союзу РСР.
Крім того, працівники мають право на щоденний (міжзмінний) відпочинок (період часу з моменту закінчення роботи та до її початку наступного робочого дня), його тривалість залежить від тривалості робочого часу та режиму роботи. Проте, як правило, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід).
Працівники також мають право на щотижневий безперервний відпочинок тривалістю не менш як 42 год. Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від виду робочого тижня та режиму праці.
Робота у вихідні дні законодавством забороняється. Проте залучення окремих працівників до роботи у ці дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця та допускається з дозволу виборного органу профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації у виняткових випадках.
Треба знати святкові дні, якими є: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України.
Крім того, робота також не проводиться у дні релігійних свят (неробочі дні): 7 січня — Різдво Христове, один день (неділя) — Паска (Великдень), один день (неділя) — Трійця.
Слід звернути увагу, що не в усіх випадках відпустка є видом відпочинку. Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР) встановлено такі види відпусток: щорічні відпустки (основна, а також додаткові — за роботу у шкідливих та важких умовах, за особливий характер праці); спеціальні відпустки (додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка); соціальні відпустки (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей); без збереження заробітної плати (ст. 4). Проте іншими законодавчими актами, а також у колек­тивних договорах може бути передбачено й інші види відпусток.
Варто також звернути увагу, що залежно від тривалості щоріч­на основна відпустка може бути мінімальною чи подовженою. Мінімальну тривалість відпустки встановлено Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР) і складає не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладення трудового договору (ст. 6).
Для окремих категорій працівників установлено подовжені щорічні основні відпустки, які перевищують тривалість мінімаль­ної. Мета таких відпусток — гарантувати працівникам більш тривалий відпочинок із урахуванням характеру та специфіки їхньої трудової діяльності, умов праці. Так, право на подовжені основні щорічні відпустки мають працівники дипломатичної служби, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування — тривалістю 30 календарних днів; журналісти — тривалістю 36 календарних днів, педагогічні працівники професійно-техніч­них навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти — тривалістю не менше 42 календарних днів; народні депутати України — тривалістю 45 календарних днів. Крім того, подовжені щорічні основні відпустки надаються з урахуванням стану здоров’я та віку, зокрема неповнолітнім — тривалістю 31 ка­лендарний день, інвалідам 1 та 2 груп — 30 календарних днів,
а 3 групи — 26 календарних днів.
Щорічні додаткові відпустки надаються окремим категоріям працівників, їх тривалість залежить від підстав для їх надання та складає від 10 до 35 календарних днів. Цільове призначення додаткових відпусток неоднакове. Деякі з них покликані компенсувати та послаблювати вплив несприятливих виробничих, професійних, природно-климатичних факторів на здоров’я працівників у процесі праці, інші стимулюють та заохочують тривалу роботу в певній сфері, той або інший вид діяльності тощо.
Так, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за роботу в шкідливих і важких умовах праці та за особливий характер праці — тривалістю до 35 календарних днів; окремим категоріям працівників, роботу яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелек­туальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я; тривалістю до 7 календарних днів — працівникам з ненормованим робочим днем; працівникам за стаж роботи — тривалістю до 15 календарних днів, зокрема, за стаж роботи понад 10 років державним службовцям, суддям, працівникам дипломатичної служби, посадовим особам органів місцевого самоврядування.
Право на щорічну додаткову відпустку надається працівникам, зайнятим наданням медичної допомоги особам, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або особам, хворим на СНІД, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень із використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики СНІДу; а також працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах із пестицидами та небезпечними агрохімікатами; медичним і фармацевтичним працівникам.
Варто звернути увагу на порядок надання щорічних відпусток. Так, працівник має право на щорічні основну та додаткові відпустки в перший рік роботи як повної (настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в роботодавця), так і неповної тривалості (визначається пропорційно до відпрацьованого часу до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи за винятком деяких випадків, а саме жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; неповнолітнім; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором).
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи може бути надано працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Законодавством передбачено коло категорій працівників, яким щорічні відпустки за їхнім бажанням надаються в зручний для них час, зокрема неповнолітнім, інвалідам, ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, та іншим.
Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічну основ­ну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Проте слід звернути увагу, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, —
69 календарних днів.
Слід запам’ятати, що Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР) передбачено такі випадки перенесення щорічної відпустки на інший термін: на вимогу працівника (у разі порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки, несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки) та за ініціативою роботодавця (якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному перебігу роботи підприємства та за умови, що частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використано в поточ­ному робочому році за письмовою згодою працівника та за по-
годженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом).
Крім того, щорічну відпустку повинно бути перенесено на інший період або продовжено в таких випадках: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Слід звернути увагу, що за настання обставин, які зумовили перенесення щорічної відпустки на інший період під час її використання, її невикористана частина надається після закінчення дії обставин, які відпустку перервали, або ж за згодою сторін переноситься на інший період.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим характером праці.
Слід запам’ятати, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше
14-ти календарних днів. Проте невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.
Роботодавець має право відкликати працівника із щорічної відпустки тільки за певних умов, а саме за згодою працівника та для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.
Необхідно звернути увагу, що відпустки без збереження заробітної плати роботодавцем надаються за згодою сторін та в обов’язковому порядку. Так, за згодою сторін надається відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між ними, але не більше 15-ти календарних днів на рік. А в обов’язковому порядку надається за бажанням працівника, зокрема особам, які одружуються — тривалістю до 10-ти календарних днів; пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30-ти календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або за шлюбом: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для догляду за хворим рідним по крові або за шлюбом, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30-ти календарних днів тощо.
Література

    • Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР-96.
    • Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10 грудня 1971 р.
    • Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-XII. — Ст. 7, 8.
    • Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР.
    • Старцев О. Академічні відпустки та повторне навчання // Юрид. вісник України. — 1998. — 24—30 грудня (№ 52). — С. 6.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.