лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Маркетингова цінова політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

8.5. Ризик у визначенні цін і страхування цін
Установлення ціни на продукцію, що виробляється фірмою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику пов’язане й визначення цін на виробничі ресурси (сировина, матеріали, устаткування, паливо, робоча сила тощо). Помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої цінової еластичності попиту ці втрати можуть істотно
збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і за визначення цін на споживані фірмою послуги.
Оскільки в умовах інфляції, динамічності попиту і зростання цін на продукцію, що виробляється фірмою, а також на сировину, матеріали, паливо прогнозувати динаміку цін навіть на близьку перспективу досить важко, то помилка в ціні на 5—7% — явище цілком звичайне. Отже, неважко зрозуміти, якою мірою встановлення цін пов’язане з ризиком.
Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який найбільшою мірою відповідає стратегії ризику, обраній керівництвом фірми.
Як відомо, ризик у підприємницькій діяльності — це ймовір­ність виникнення збитків (втрат) у результаті здійснення будь-якої події, передбаченої прогнозом, планом чи програмою. Оскільки ризик — поняття ймовірнісне, він може бути обчислений за методами теорії ймовірностей і математичної статистики. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату.
Ризик у господарській діяльності вимірюється як в абсолютному значенні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення планованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик визначається у гривнях, відносний — у відсотках чи у частках одиниці.
Ринкова ціна за своєю економічною природою є величиною випадковою. В умовах ринку внаслідок акту купівлі-продажу вона може мати тільки одне значення, яке заздалегідь невідоме і залежить від безлічі випадкових факторів. Усі ці фактори не можуть бути враховані учасниками даної угоди. А якщо ціна — величина випадкова, то, отже, це змінна величина, конкретне значення якої не визначене і залежить від випадку, але якій притаманна функція розподілу ймовірностей. Ця функція і дає змогу говорити про ступінь ризику.
В умовах обмеженої інформації за визначення цін часто буває нелегко вибрати придатну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найбільш уживаними в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

  • нормальним розподілом імовірностей, чи розподілом Гауса;
  • показовим розподілом імовірностей, широко використовуваним у розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає визначених критеріїв надійності);
  • розподілом Пуассона, часто використовуваним у теорії масового обслуговування.

У господарській діяльності варто користуватися принципом розумного ризику. У підприємницькій діяльності цей принцип означає таке: ухвалюючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення та нездійснення події, за якого не менше двох третин шансів сприяють успіху, а одна третина — не сприяє.
Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вжиття заходів з їх усунення. Цьому принципу за нормального розподілу ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), що дорівнює відхиленню від математичного сподівання в межах середнього квадратичного відхилення, тобто М(х) ± s.
Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися процентними співвідношеннями (коефіцієнтами).
Коефіцієнт варіації за нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) за ймовірнісного результату, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у процентному відношенні до математичного сподівання. Це звичний для економіста процентний вираз імовірнісних відхилень.
Приклад 8.5 (пояснює застосування ймовірних характеристик для вивчення зміни зведених індексів оптових цін по галузях чор­ної металургії). Вихідні статистичні дані за січень—липень 2000 р. наведено в табл. 8.1. Зауважимо, що за правилами статистики сім показників не є репрезентативними. Тому приклад має ілюстративний характер. З даних таблиці видно, що коливання змін зведених ін-
дексів оптових цін по галузях чорної металургії по місяцях досить значні. Так, зміна зведеного індексу оптових цін по чорній металургії за цей період має розмах у 23,1 пункту (42,6—19,5, середнє значення — 31,9 пункту). Ще більший розмах відхилень за цей період у зміні індексу цін на продукцію видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії — 55,3 процентного пункту.
Таблиця 8.1
Зміна зведених індексів оптових цін
по галузях чорної металургії
за січень—липень 2000 р.
%


Галузь

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Чорна металургія

33,6

19,5

28,9

30,8

33,7

34,4

42,6

Видобуток і збагачення рудної сировини для чорної металургії

57,3

12,2

41,4

26,9

2,0

37,5

43,8

Виробництво чорних металів

36,7

19,9

24,3

33,8

35,7

38,0

33,9

Виробництво труб

32,3

19,8

43,5

34,1

27,0

26,4

26,7

Виробництво електроферросплавів

0,0

19,8

26,4

0,0

30,6

20,4

100,7

Коксохімічна промисловість

11,3

5,0

30,3

8,0

12,5

9,7

233,5

Виробництво вогнетривів

26,8

26,6

37,1

15,2

15,1

25,5

17,8

Виробництво металевих виробів виробничого призначення

14,5

22,8

32,3

27,1

59,3

28,0

70,7

Разом чорна металургія як сума досліджених галузей

29,2

19,5

28,9

30,8

33,7

34,4

42,6

Основні числові характеристики зміни зведених індексів оптових цін у галузях чорної металургії за січень—липень 2000 р. наведено в табл. 8.2. Вони дають змогу осмислити дані табл. 8.1 і слугують поясненням до наведених вище числових характеристик, використовуваних у розрахунках ціни для кількісної оцінки ризику. З даних таблиць видно, що динаміка цін на продукцію чорної металургії за розглянутий період характеризується великою нестійкістю, і це спостерігається в умовах інфляційного зростання цін (показник середньомісячної зміни цін). У більшості галузей рівень середньомісячної зміни цін становить 30%. Щодо вогнетривів це зростання у середньому — 23,44%, а продукції коксохімії — 44,4%.
Таблиця 8.2
Основні характеристики зміни зведених індексів
оптових цін по галузях металургії
за січень—липень 2000 р.


Галузь

Математичне сподівання М(х)

Дисперсія D(х)

Середнє квадратичне відхилення ?(х)

Коефіцієнт варіації V(х)

«Три сигми»
3?(х)

Чорна металургія

31,93

41,55

6,45

20,20

19,34

Видобуток і збагачення рудної сировини для чорної металургії

31,59

45,20

6,72

21,30

20,16

Виробництво чорних металів

31,76

40,56

6,39

20,00

19,17

Виробництво труб

39,97

48,75

6,82

3,30

20,95

Виробництво електрофер­росплавів

28,27

1045,68

32,34

114,40

97,02

Коксохімічна промисловість

44,39

6021,75

77,60

174,80

232,80

Виробництво вогнетривів

23,44

54,48

7,38

31,50

22,10

Виробництво металевих виробів виробничого призначення

31,30

388,63

19,71

63,00

59,10

Найбільша дисперсія зміни цін — на продукцію коксохімічної промисловості і виробництва електроферросплавів: відповідно 6021,75 і 1045,68. Дані показують, наскільки специфічним є показник дисперсії. На дисперсію переважно вплинули стрибкоподібні зміни цін: на продукцію коксохімічної промисловості ціна в липні зросла на 233,5%, на електроферросплави в тому ж місяці — на 100,7%. Квадратична функція підсилює значення цих відхилень
(233,5 – 44,4)2 = 35764,1, що становить у сумі квадратів відхилень приблизно 85%, те ж і по електроферросплавах (100,7 – 28,3)2 =
= 5241,8 по сумі квадратів відхилень, рівної 7319,8.
Як бачимо, розміри середньоквадратичного відхилення і коефіцієнти варіації виявляються за межами практичної оцінки ризику («зашкалюють»). Ясно, що липневе підвищення цін на продукцію вугільної промисловості і тарифів на електроенергію виходить за межі випадкових факторів. Тому буде, мабуть, правильним у разі обчислення ймовірних показників ризику такі особливі точки виключити. Їх доцільно враховувати та оцінювати окремо, тобто оцінювати можливість одночасного великого підвищення цін.
Підвищення цін на вугілля і тарифів на електроенергію меншою мірою позначилося на підвищенні і коливаннях цін на чорні метали і труби. У цих галузях чорної металургії середнє квадратичне відхилення — в межах 6—7 процентних пунктів, а коефіцієнт варіації —
± 20—23%. Однак ці показники також говорять про нестійкість, нестабільність системи цін у січні—липні 2000 р. Ризик орієнтації на якийсь середній темп інфляційного зростання цін досить великий. Навіть за ймовірності 0,66 інтервал виявляється чималим. За очікування середнього зростання цін на чорні метали в розмірі 32% на місяць мінімальне значення може становити 25,6%, а максималь-
не — 38,4% (інтервал — 13 процентних пунктів).
Непевність у місячній динаміці цін на продукцію чорної металургії в першій половині 2000 р. відбиває нестабільність за-
гальної економічної кон’юнктури господарської діяльності. Дані про динаміку цін у країнах з розвиненою ринковою економікою говорять про те, що ринкові коливання цін неминучі. Однак у разі загальної стабільності економічної системи стабільне господарювання є реальним, а коливання цін укладаються в значення коефіцієнта варіації 3—5%. Це і є ризик помилки у визначенні цін як на продукцію, що випускається, так і на засоби виробництва, що купуються.
8.6. Оцінювання інфляційного очікування
В умовах інфляції цінова стратегія підприємства не може мати досить надійне обґрунтування без оцінювання інфляційного сподівання, або без обґрунтованого, зваженого прогнозу зміни цін на його продукцію і цін на ресурси з урахуванням загального інфляційного фактора зростання цін в економіці на прогнозований або планований період. Це стосується як короткострокового періоду, так і довгострокових планів.
Оцінювання інфляційного сподівання за обґрунтування цінової стратегії необхідне для:

  • урахування зміни цін на ринку за розроблення загальної стратегії розвитку підприємства, впровадження продукції на ринки або збереження позиції підприємства на наявних ринках реалізації його продукції;
  • урахування зміни цін за розроблення бізнес-планів як у плануванні діяльності підприємства загалом, так і в обґрунтуванні конкретних показників бізнес-планів окремих організаційно-тех­нічних заходів, рішень у проектах науково-технічних і технологіч­них робіт;
  • обґрунтування цін на продукцію підприємства та оцінювання можливої зміни цін на ресурси, споживані підприєм-
    ством;
  • урахування впливу зміни цін на дохід, виторг підприємства від реалізації його продукції;
  • оцінювання зміни цін на витрати виробництва та реалізацію продукції підприємства, включаючи як ціни на засоби виробництва, так і ціни праці — оплату праці;
  • оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства — прибутку або можливих збитків, ліквідності, платоспроможності підприємства;
  • розрахунку відносних цін і вибору оптимальної структури виробництва;
  • інших економічних розрахунків.

Для оцінювання інфляційного сподівання в ціновій стратегії підприємства рекомендується використовувати такі вживані в статистичній практиці і соціально-економічному прогнозуванні показники:
— зведений індекс споживчих цін на товари і послуги (ІСЦ) — систематично розраховується Держкомстатом Ук­раїни і є, відповідно до прийнятої методики більшості країн
із розвиненою економікою, основним показником рівня інфляції. Систематично публікується Держкомстатом України і коментується в засобах масової інформації. Розраховується ор-
ганами статистики щотижня за даними оперативної звітності,
за уточненими даними щомісяця щодо грудня попереднього року. Врахуван­ня ІСЦ особ­ливо важливе для підприємств,
що працюють на споживчий ринок. Цей індекс відбиває (в сукупності) зміну цін не тільки на продукти, а й на послуги, надавані населенню;
— індекс цін виробників промислової продукції— систематично публікується Держкомстатом України і необхідний для оцінювання інфляції цін на продукцію, вироблену промисловістю. Підприємствами промисловості він застосовується для оцінювання інфляції в зіставленні з можливою зміною цін на продукцію, вироблену підприємством. Розраховується щомісяця щодо грудня попереднього року, а також у зіставленні пе-
ріоду поточного року до відповідного періоду попереднього
року;
— індекс тарифів на вантажні перевезення— відбиває динаміку тарифів на вантажні перевезення, здійснювані всіма видами транспорту загального користування;
— індекс цін на матеріально-технічні ресурси— розраховується органами статистики на основі даних про середні ціни по групах продукції виробничо-технічного призначення, що купується підприємствами та організаціями для поточного споживання. У цьому індексі відбиваються не тільки зміни цін на продукцію, що відпускається підприємством-виробником, а й витрати на транспортування продукції, постачальницько-збутові витрати, вклю­чаючи посередників, а також податки, що носять акцизний характер. Іноді різниця між цінами виробника і споживача досить значна. Так, у 1995 р. споживчі ціни на автобензин перевищували ціни виробника приблизно в 2 рази. Індекс систематично публікується;
— індекс цін на сільськогосподарську продукцію — відбиває зміну цін реалізації виробниками сільськогосподарської продукції. Через сезонність сільськогосподарського виробництва найбільш достовірним індексом є індекс, обчислений по товарній продукції звітного року до попереднього року, тобто в середньому за відповідні роки;
— індекс цін на послуги для населення— має особливе значення для підприємств, що працюють у сфері обслуговування населення.
В умовах орієнтації підприємства на очікувану інфляцію доводиться зважати на реальні умови інформації про стан цін на відповідних ринках. Оцінка інфляційного сподівання фахівців підприємства може базуватися як на зовнішній інформації, так і на власних оцінках.
Оцінка інфляційних сподівань зростання цін може базуватися на такій зовнішній інформації, як:

  • прогноз економічного і соціального розвитку країни Уряду України, що щорічно подається в парламентські структури і публікується в засобах масової інформації;
  • проект бюджету Уряду України на майбутній рік, у якому по­даються оцінка очікуваної інфляції, що враховується в бю-
    д­жетних розрахунках, і дані бюджету на поточний рік та про хід його виконання;
  • розрахунки Національного банку України про можливі темпи інфляції;
  • дані опитувань працівників підприємств, проведених різними організаціями, які зазвичай публікуються у пресі; оцін-
    ки експертів, отримані як у приватному порядку, так і з ви-
    користанням результатів досліджень різних наукових організацій.

На теперішній час існує багато методів прогнозування інфляції. Тому фахівцям фірми варто критично оцінювати їх і самостійно робити розрахунки очікуваної інфляції. Основними етапами оцінювання інфляційного очікування є:

  • уточнення конкретних показників динаміки цін, що підлягають оцінюванню і прогнозуванню;
  • установлення періоду (короткострокового, середньострокового і довгострокового) прогнозування;
  • аналіз вихідних даних і підготовка інформації за попередній період як по показниках прогнозу, що міститься в його висновках, так і по факторах і умовах, що впливають на кінцеві показники;
  • вивчення та виявлення факторів і умов, що впливатимуть на темпи інфляції, встановлення кількісної міри їх впливу на темпи інфляції;
  • визначення (розрахунок) темпу інфляції;
  • імовірнісне оцінювання інфляційного очікування за схемами найсприятливішої соціально-економічної ситуації, оптимальної соціально-економічної ситуації і найменш сприятливої ситуації.

Оцінюючи інфляційне очікування, варто враховувати як об’єк­тивні закономірності динаміки цін, так і вплив державних органів на інфляційні процеси.
Досвід закордонних країн і практика проведення економічних реформ в Україні показують, що головною умовою ефективної анти-
інфляційної політики є комплексний державний вплив на:

  • платоспроможний попит;
  • пропозицію товарів і послуг, витрати виробництва і збуту.

У результаті такого впливу можна досягнути істотного зниження інфляції попиту і витрат. Ці фактори взаємозалежні. Однак для оцінювання інфляційного очікування фахівцям, що здійснюють прогнозування, необхідно визначити головне — якою мірою в прогнозі темпів інфляції враховується формування рівноважного ринку і ринкового конкурентного ціноутворення.
Розглянемо методи страхування цін від їх можливих змін під впливом різних ринкових факторів. Звернімося до акту купівлі-продажу, що може бути здійснений або на ринку, або в магазині. У цьому випадку товар у руки покупця і гроші у руки продавця передаються одночасно. Однак у ринковій практиці дуже часті такі ситуації, коли за оптового продажу товару продавець і покупець укладають договір постачання, в якому передбачаються зобов’язання сторін: постачальник (продавець) зобов’язується в установлений термін поставити покупцю визначену кількість товарів, а покупець бере на себе зобов’я­зання купити цей товар за заздалегідь обговореною ціною.
Отже, по-перше, ціну на товар, що підлягає постачанню, передбачено договором, а по-друге, між укладанням договору купівлі-продажу і реальним здійсненням акту купівлі-продажу існує часовий розрив (лаг). Але, як відомо, в умовах ринку ціни не залишаються незмінними, вони зазнають коливань під впливом ринкової кон’юнктури. Отже, із закінченням визначеного часу ринкова ціна на даний товар може виявитися вищою чи нижчою за ціну, встановлену договором постачання. У разі підвищення чи зниження ціни для фірми-постачаль­ника виникає ризик. Фірма-постачальник прагне уникнути цього ризику. Як це можна зробити? Згідно із практикою ринкового господарювання необхідне страхування цін, яке здійснюється за ме-
тодом включення в договори постачання певних застережень.
Їх декілька.
По-перше, це застереження про можливість підвищення чи зниження витрат. Воно включається в договір купівлі-про­дажу в тих випадках, коли на ціну великий вплив справляють зовнішні та внутрішні фактори, що обумовлюють зростання витрат на виробництво. Фірма — виробник товару прагне перекласти ризик збільшення ціни на споживача. Цей випадок можна проілюструвати таким прикладом. Взуттєва фірма ук­лала договір з оптовою базою на постачання визначеної кількості товару за ціною 250 грн. за одиницю. Однак в умовах
інфляційного зростання цін постійно зростають і ринкові ціни на матеріали. У собівартості продукції їх частка становить 80%. Під впливом зростання інфляції керівництво фірми змушене підвищувати заробітну плату працівників, питома вага якої у витратах на виробництво становить 10%. Тому фактична ціна товару на момент оплати оптовою базою буде вища за ціну, передбачену договором. Щоб уникнути ризику втрати виторгу, фірма — виробник взуття включає в договір постачання застереження про підвищення ціни на продукцію, якщо зростуть її витрати на матеріали і заробітну плату. Це застереження можна визначити за формулою
                      (8.8)
де Цп — ціна постачання;
Цд — ціна, передбачена договором;
Sп вартість матеріалів на день постачання;
Sд — вартість матеріалів на день підписання договору;
Kп — зарплата на день постачання;
Kд — зарплата на день підписання договору.
По-друге, застереження про коливання ринкової ціни, що має кілька різновидів:

  • застереження про підвищення ціни. В цьому випадку будь-яке зростання ринкової ціни означає збільшення ціни, передбаченої в договорі постачання;
  • застереження про зниження ціни. Воно означає, що будь-яке зниження ринкової ціни неминуче має привести до зниження ціни, позначеної в договорі постачання;
  • застереження про будь-яку зміну ціни. У цьому випадку від­бувається відповідне підвищення чи зниження ціни, зазначеної в договорі постачання.

У разі таких застережень здійснюється постачання додаткової кількості товару — за зниження ціни і постачання меншої кількості товару — за зростання ціни. Здебільшого здійснюється страхування цін від кон’юнктури ринку, що змінюється.
План семінарського заняття
1. Сутність ризику.
2. Роль оцінювання ризику рішень, що приймаються в ціноутворенні.
3. Методи оцінювання ризику в розрахунках цін.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.