лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформатика інвестування

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

1.3.4. Нові «пісні» про відоме

Отже, на початку треба (точніше — не можна не) вибирати якісь вихідні поняття. Так, вибір первісних метапонять — «сила» і «маса» — Ньютоном заклав основи сучасної цивілізації, а одна із Н-моделей взаємозв’язку метапонять «труд» і «вартість» (як це ми обговоримо в розд. 1.5) привела до «при-
видів комунізму, що почали бродити по Європі
» і ледь не привели до загибелі цієї цивілізації.
Звичайно, жодні слова, поняття, книги, лозунги, газети… коротше — СІ (бачте, як зручно мати один узагальнювальний термін!), не приведуть ні до яких результатів, якщо не будуть сприйняті народними масами, елітою, окремими людьми, державами… — ІС (!), тобто не будуть СІ для відповідних ІС.
Сформулюємо те саме у «стверджувальній» формі: для всякої ІС існує деяка множина СІ і навпаки (принцип відповідності, або відносності, або зв’язності), який я інколи для скорочення позначатиму ІССІ і вважатиму основою для визначення ІНФОРМАТИКИ як теорії (моделі), що заснована на цьому принципі.
А що таке з цього погляду економіка? Як система знань,
наука — це, безсумнівно, СІ. Але ж під цим терміном розуміють і «народне господарство, що охоплює галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери» [21].
Поставимо для початку «дитяче» запитання: а чи можна хоч щось зробити будь то в «матеріальному виробництві» або тим паче в «невиробничій сфері», чи взагалі де-небудь, не переробляючи чи не створюючи інформації (надаючи цьому поняттю — насправді, можливо — метапоняттю, інтуїтивного змісту). Адже щоб щось зробити, для початку треба побудувати у свідомості якусь модель (СІ) цього «щось».
Отож економіка як «народне господарство» — ІС? Звісно, із цим не погодиться жоден економіст, бо що ж тоді таке, наприклад, гроші? Звернімось знову до [21], причому з огляду на спірність питання процитуємо визначення мовою оригіналу: «Деньги: металлические и/или бумажные знаки, являющиеся мерой стоимости при купле-продаже и выполняющие роль всеобщего эквивалента, то есть выражающие стоимость всех других товаров и обмениваемые на любой из них».
Для початку гроші — це знаки, а отже — СІ, бо знаки мають хоч якийсь сенс, коли несуть якусь інформацію, скажімо про
вартість товарів (тобто задовольняють «принцип відповідності» ІС і СІ). А що стосується «вартості», то цій справді цікавій СІ ми далі присвятимо спеціальний пункт.
Якщо навіть погодитись із тим, що гроші це — СІ, то що таке інші «матеріальні» товари, скажімо шоколад чи сталь? Ясно, що вже в самій відповіді на запитання «що таке?», коли ми говоримо ці слова, ми маємо, або хочемо мати їх модель (СІ), інакше — про що мова?
«Але ж, — може сказати читач, — ми їмо не інформацію, так що нічого тут змішувати праведне (а що це?) з грішним (тим
більше неясно)».
Залишимо питання, що ми їмо, спеціалістам (як ІС), котрі перероблять відповідну інформацію в тій чи іншій формі — СІ і, може, нам скажуть (СІ) щось і не зовсім звичне, а поки що погодимось із читачем, що існують якісь системи (товари…), котрі можуть ще якось використовуватись, відповідно до того, що ми про них знаємо, тобто вони не тільки СІ, але… СІ — обов’язково.
Але в такому разі доведеться погодитись і читачу, що економіка як наука — СІ, а як «народне господарство» — ІС (хай… не тільки). Для того, щоб все-таки не привести до травми кішку, в яку читач може запустити книгу після повної неясності, про що, власне, йдеться, припустимо, що існують системи консервативні і кумулятивні [32]. До перших належать такі («матеріальні товари») системи (вода, шоколад…), які можна поділяти і якась міра (наприклад, маса) яких зменшиться, якщо передати кудись якусь їхню частину.
Для кумулятивних систем це не так — їх «феноменологічна» (далі буде) міра не зміниться від передачі іншим їх або їхньої частини. Інформацію можна (з відповідними застереженнями) віднести до кумулятивних систем, бо, скажімо, від того, що цю книгу прочитають більше людей, її інформативність не зменшиться (?).
За великого бажання з цим можна не погодитись, посилаючись, скажімо, на те, що інформація є мірою невизначеності. Крім того, вона «старіє» (хоч може й молодіти, про що свідчать відкриття, що визнавались через багато років), так що різниця між консервативними і кумулятивними системами… все-таки існує і, крім того, все-таки треба рятувати кішку, якось відрізняючи ковбасу від трамвайного квитка.
Та облишимо поки що це принципове питання як інформацію до роздумів, виправданням якої є те, що, може, непомітно ми ще раз проілюстрували можливий перехід від спірного поняття «інформація» до більш, як мені здається, наочних понять — ІС і СІ, які не важливо що переробляють і «несуть», але пов’язані одне з одним (принцип зв’язності ІССІ).
«І навіщо ця словесна еквілібристика?» — може спасти на
думку читачу. Вона абсолютно непотрібна, якщо це речення йому в голову не прийде, бо це означатиме, що йому все ясно, або навпаки. І в тому і в іншому разі цей абзац можна було б відкинути (а можливо і всі попередні та наступні).
А коли речення (СІ!) прийшло, то ще раз нагадаємо (поки що U-мовою) про головне завдання ефективного моделювання — скорочення кількості застосовуваних понять без погіршення опису частинних випадків з огляду на те, що «сутності множаться без потреби» (це висловлювання, як про це вже згадувалося, приписується англійському богослову Оккаму, так звана бритва Оккама).
Враховуючи, що Оккам жив у ХІІІ столітті, слід погодитись із тим, що проблема вже давно (а точніше — завжди) актуальна. Так що коли б вдалося знайти щось нове, використовуючи старі терміни (що я і розраховую зробити в подальших розділах), то Оккам був би задоволений. А це важливо, адже він був явно розумною людиною («ефективною» (?) ІС — порівняйте принцип ефективності коректної абстракції — ЕКА — розділ 2.4).

1.3.5. Трохи про вбрання

А зараз спробуємо ще раз підійти до порозуміння з поняттям «інформація», яке використане як екзогенне при визначенні ІС і СІ. У всіх випадках застосування цього поняття виникає особливість, пов’язана з тим, що це поняття настільки ж звичне, наскільки й невловиме, особливо якщо використовувати його з епітетом «семантична».
Тому ми й зробили спробу розглянути як основні метапоняття ІС і СІ, оскільки вони (сподіваюсь) є більш наочними, «відчутними», сумісними з інтуїцією об’єктами (Р-моделями), і вже з їх допомогою вивчити «інформацію», дослідивши її в менш звичній, але наочнішій ситуації. Вживаючи слово «інформація», матимемо на увазі, що поки це «річ у собі». Можна вважати, що будь-яка СІ має два аспекти: зовнішній — феноменологічний (символи, звуки, тексти і т. ін.) і внутрішній — ноуменологічний (зміст, інформація).
Отже, поняття інформації з’являється знову в інших формах, і це неминуче, оскільки навряд чи в принципі коли-небудь нам вдасться описати істину як таку (оголеною без тих чи інших мовних=умовних суконь). Як зазначив один із доволі відомих (навіть у колишньому СРСР — як ідеаліст і реакціонер) вчених Л. Віт­генштейн, мові притаманна властивість «перевдягати думки» (цит. за [98]).
За іншою термінологією (може, сукня й краща) одне з голов­них завдань полягає у визначенні ноуменологічного аспекта СІ з використанням їх феноменологічних характеристик (структурна теорія семантичної інформації) або спостереженням властивостей відповідних ІС (феноменологічна теорія).
Тут необхідно дещо сказати про ці поняття. У [99, с. 391] зазначається: «Ноумен (греч. noumenon) — термин… обозначающий умопостигаемое, в отличие от феномена, означающего явление данное нам в опыте, постигаемое при помощи чувств.
В философии Канта под ноуменом понимается непознаваемая
«вещь в себе», находящаяся… по ту сторону явлений (феноменов)».
Якщо ці поняття здаватимуться досить прийнятними, то можна спробувати побудувати відповідні моделі і на основі цих понять або принаймні щось за їх допомогою прояснити. Все-таки саме Кант чи не вперше в новітній філософії у своїх «антиноміях» по суті на прикладі найбільш загальних понять продемонстрував, що можна логічно довести в принципі будь-що, виходячи з різного правдоподібного розуміннявихідних понять (щоправда, він ставив інші традиційно філософські завдання, але, здається, зробив значно більше).
Використовуючи ці поняття, можна сказати, що розкриття ноуменологічної сутності через феноменологічні параметри і є завданням будь-якої наукової теорії. Інтуїтивно очевидно, що для будь-якої ІС існує множина СІ, різноманітних у феноменологічних аспектах (письмове й усне мовлення), але тотожних ноуменологічно. Образно кажучи, ноуменологічні характеристики СІ є інваріантом кодування. Цікаво за аналогією визначити ноуменологічні характеристики ІС (розум?).
Звичайно, коли йдеться про ІС і СІ (як і взагалі про будь-що) припускаються деякі генеральні сукупності, на основі котрих і будуються відповідні визначення. Необхідність введення просторово-часових (та інших) характеристик і властивостей випливає аж ніяк не з бажання автора «не применшувати загальності». Справді, навряд чи в дитинстві нас цікавили ті самі книги, що й тепер, тому залежність від часу — очевидна. Аналогічно трамвайний квиток є для контролера СІ, але тільки в трамваї (тобто в деякій просторовій області). Більш серйозні приклади: Держплан як ІС існував тільки в деякому просторово-часовому просторі, як і «всеперемагаюче вчення» (СІ). Можливих прикладів, здається, багато, хоч у принципі тут не все так просто.
Що, скажімо, можна відповісти на таке запитання: «Чи були загальнолюдські цінності інформативною системою (СІ) в СРСР під час його («чотиривимірного») існування?» Найпростіша відповідь: «Дивлячись для кого — тобто для яких ІС». Щоправда, негайно можна заперечити, що кожний громадянин, а також різні інституції — ІС, наприклад КДБ, дитячий садок, Київський інститут народного господарства і т. д., просто визначали «загальнолюдські цінності» по-різному, але ж якось розуміли або… не розуміли, тобто якась («семантична»?) інформація була.
Критерій ефективності різних визначень, якщо виникають сумніви, як завжди, тільки один — практика, або «поживемо—побачимо». Але це правильно тільки (?) в демократичному середовищі (а що це?), оскільки перевірити істинність визначень (ска­жімо, у СРСР), відмінних від загальнодекларованих, часто було неможливо у зв’язку з хибністю другої частини попереднього речення, а «практика» доводила завжди те, що треба… якимсь ІС.
Відтак із критеріями (СІ) теж якось важкувато, якщо спробувати «вимірювати» інформацію. Тож узяти за основу якісь інші метапоняття, в усякому разі, припустимо… в демократичному суспільстві. Цей пасаж — для того, щоб ще раз подумати і… засумніватись, що, можливо, те саме.
На закінчення цього пункту кілька прикладів, коли «перевдягання» істини «в іншу сукню», скажімо, може зробити її більш доступною чи привабливою (залежно від особливостей читача як ІС), а зрештою — ілюструвати можливу ефективність принципу відповідності ІС і СІ. Ось цитата із А. Сміта: «До винаходу книгодрукування поняття «студент» і «жебрак» були… майже синонімами. У ту пору ректори деяких університетів часто видавали своїм студентам дозвільні свідоцтва на право просити милостиню» [4, с. 195]. (Цікава інформація для сучасних студентів.)
Як можна було б коротко описати це явище, виходячи з визначених понять, причому так, аби не тільки констатувались якісь факти (СІ)? Наприклад так: «До винаходу книгодрукування» інформативний переріз суспільства і науки як ІС був незначним, що й могло бути однією з основних причин малої ефективності (зв’язності?!) зокрема економіки, а також її незначного розвитку.
А ось ще згадаємо Кейнса. Його основна праця, як відомо, називалась «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Звер­німо увагу, що «зайнятість» є поняттям, що стосується робітників, тобто ІС, а «процент» і «гроші» — явно — СІ. Отже, одягнувши назву книги в дещо більш «абстрактну» сукню, можна було б сказати, що вона зветься «модель відповідності деяких (економічних?) ІС і СІ», а це вже немовби і ІНФОРМАТИКА.
— Ну то й що? — запитає читач.
— А поки що нічого, крім того, що для ІНФОРМАТИКИ є можливість (так мені здається) побудувати коректні моделі, що задовольняють принцип ефективності коректної абстракції (ЕКА див. розділ 2.4), а отже, є надія, що й зрештою, зокрема ефективність економічної теорії, визначатиметься в тих чи інших умовах не піс­ля, а до її використання. Чому, скажімо, теорія Кейнса спрацювала в 30-ті роки, а в 80-ті спрацювали альтернативні теорії Фрідмана чи Хаєка. А може, в усіх випадках взагалі спрацювало щось інше? Тобто, «чи був хлопчик?», досі не зовсім ясно багатьом економістам.
Читач:
— І знову автор вводить мене в оману, немовби непомітно «переодягаючи» цілком ясну цитату із А. Сміта в якесь нове вбрання, з використанням слів «інформативний переріз, зв’яз­ність…», про які раніше не було й згадки, а я це помітив…
— Якщо це так, то я дуже радий, бо хотілося звернути увагу читача на дуже важливі, як на мою думку, поняття ІНФОРМА­ТИКИ, яку я визначав як теорію (модель, СІ) відповідності, зв’язності ІС і СІ, деякі поняття якої (і, зокрема, ті, які я «непомітно» ввів) буде розглянуто в наступних розділах.
— Ну так, — скаже читач, — «принцип відповідності» названо теорією, нехай моделлю, СІ (різниці не бачу), а далі — обіцянки в розрахунку на те, що до наступного підрозділу я все забуду і та сама «яхта» пливтиме далі вже під іншою назвою.
— Правий читач, правий і щодо відсутності принципової різниці між поняттями теорії, моделі та СІ, і щодо зміни назв… коли мова йде на такому рівні абстрагування. Тобто, якщо не провести подальшого уточнення слів, а це означає синтезувати (на основі ЕПЦМ!) дезагрегованої моделі, то «победа» без «обеда» (своєчасної дезагрегації) = «беда», і тоді вже може не допомогти ніяка «еда», а залишиться сказати «да» або просто «а», пригадавши відоме колись поетичне творіння: «Ты спрашивала шепотом, а что потом, а что потом?» Ні, ні, я не відволікаю читача, а тільки хочу збільшити наш інформативний переріз.
А по суті, щоб перейти від принципу до теорії, спробуємо зрозуміти, що таке відповідність з урахуванням того, що в цьому розділі ми тільки аналізуємо поняття, а не синтезуємо моделі, так що визначення для початку (ЕПЦМ) має бути дуже агрегованим. Зробимо цей перший крок. Одне з можливих визначень (ми ж користуємось U-мовою):
«Відповідність між ІС і СІ — форма взаємодії ІС з СІ, опосередкована активним відображенням ознак СІ. Активність відображення виявляється насамперед у пошуку і випробуванні майбутніх дій у плані ідеальних уявлень».
Чому я взяв це визначення в лапки, буде видно в кінці цього пункту.
Читач:
— Нехай так, але при чому все-таки тут економіка? Всі загаль­ні розмови про інформаційні і інформативні системи, якщо навіть вважати їх цікавими, ніякого явного стосунку до основних понять економіки не мають, в усякому разі — як можливі причини якихось економічних процесів.
— Ну що ж, послухаємо одного із найвідоміших економістів, Дж. М. Кейнса (доведеться навести досить велику цитату):
«Таким чином, ми можемо іноді розглядати наші повністю незалежні змінні як такі, що складаються: 1) із трьох фундамен­тальних психологічних факторів, а саме: психологічної схильності до споживання, психологічного сприйняття ліквідності і психологічного припущення про майбутній прибуток від капіталь­них активів; 2) одиниці заробітної платні, що визначається домовленістю між наймачами і найманими, і 3) кількістю грошей, яка визначається діями центрального банку» [160, с. 271].
— Тепер нехай читач скаже, які з цих факторів є власне економічними, ураховуючи ще й те, що це — визначальні фактори «повністю незалежні змінні».Перші три фактори — «фундаментальні психологічні»;другий фактор «визначається домовленістю»,тобто обміном інформацією (СІ) між двома ІС (їх інформативним перерізом за відповідними підмножинами СІ); третій фактор — кількість грошей з урахуванням, що гроші — СІ — теж можна віднести до понять інформатики. Так що маємо надію, що все-таки, якщо економіка і не ІНФОРМАТИКА, то їх інформативний переріз (визначення буде далі) в усякому разі не порожній.
Читач:
— Ну нехай навіть так, але ж яке відношення до інформатики мають» психологічні фактори»?Вони стосуються психології, але аж ніяк не ІС чи СІ.
— Ну що ж, проаналізуємо загальноприйняте визначення психології [137]: «Психологія (від гр. psyche — душа, logos — навчання) — наука про закономірності функціонування і розвитку психіки…»
Отже, по-перше, психологія — наука, а значить, СІ. А що ж до психіки, то «психіка (від гр. psychіkos — щиросердий) — форма взаємодії тваринного організму з навколишнім середовищем, опосередкована активним відображенням ознак об’єктивної реальності. Активність відображення виявляється насамперед у пошуку і випробуванні майбутніх дій у плані ідеальних уявлень».
Тепер читач зрозумів, чому я взяв у лапки наведене вище «визначення» відповідності ІС і СІ?! Коментарі тут, очевидно, зайві — психологія може розглядатись як один із розділів ІНФОР­МАТИКИ, бо нічим, крім відповідністю між ІС і СІ і обміном інформацією між ІС, вона не займається, як і… (читач може продовжити, враховуючи, зокрема, погляд Кейнса).
А лапки, в які взято слово «визначення», нагадують, що у звичайній (U-мові) «визначень» може бути багато і різних.
Так, наприклад, якщо коротше і більш загально, то «психіка — форма взаємодії» ІС «із навколишнім середовищем», зокрема ідля побудови моделей цієї взаємодії (СІ). А ще коротше і загальніше: система реалізації на основі ЕПЦМ принципу відповідності ІС і СІ. І нарешті — зовсім коротко: психіка (як і…?) одна із можливих Р-моделей ІНФОРМАТИКИ.
1.4. Повернення «блудного» терміна
«План занять на вечір: 1) заспокоїти нер­ви; 2) поговорити з дружиною; 3) заспо­коїти нерви.»
(«Пшекруй»)

1.4.1. Як «посварилися» Д. Рікардо
і А. Сміт

Раніше я постарався довести, що поняття інформатики в сучасній науці погано визначене, що, іншими словами, просто означає, що не існує, в усякому разі загальноприйнятої, моделі (теорії), яка б асоціювалась із цим поняттям, а попередній пункт закінчив… її визначенням.
З погляду моралі починати з того, щоб спочатку когось або щось критикувати, а потім… «і тут виходжу я в білому фраку…» немовби і не етично. Та з іншого боку — це загальнонаукова практика.
Навіть класики… Ось Д. Рікардо, полемізуючи з А. Смітом і Мальтусом, без усяких там хитрощів пише: «...Мені кажуть, що я використовую нову і незвичну термінологію, що не відповідає істинним началам науки. А мені, навпаки, здається, що саме мої противники використовують незвичну і справді неспроможну термінологію» [4, с. 408]. Коротше, сам… такий.
Звісно, я не Рікардо, тому по можливості буду обережним, тим більше, що досвід є (пам’ятаєте, як у Райкіна: «тепер ч, ш, щ, не вимовляю, та досвід маю»). Тому, якось виправдавши першу частину, пізніше перейду до другої, в якій доведеться вже використовувати свою термінологію, «що відповідає істинним началам науки» (хотілося б), так що термін «інформатика», поблукавши по різних визначеннях, повернеться… ще до одного.
Та спочатку докладно розглянемо, що ж так не сподобалось класикам один в одного. Можна спробувати зрозуміти зміст полеміки (а йшлося по суті про визначення вартості) і потім обговорити, хто ж правий (звісно, всі). Але оскільки «про вартість» поговоримо пізніше, то… розглянемо іншу «суть», яка, як на мене, більш важлива, тому що більш загальна.
Не можна не відзначити, що головним, як мені здається, є те, що в своїй полеміці Д. Рікардо говорить про термінологію, напевне, добре усвідомлюючи, що первісне визначення понять є основою всякої теорії. Що не кажіть, а класики справді завжди розуміли головне, може саме тому вони і класики. Скористаємося цією обставиною і більш докладно визначимо (U-мовою!) деякі поняття, задекларовані в попередньому пункті.
Насамперед ще раз звернімо увагу на відмінність екзогенних понять і, зокрема, метапонять від ендогенних. Оскільки екзогенні щодо даної моделі (теорії) поняття не визначаються за самою своєю назвою «всередині» цієї моделі, здається, користуючись засобами моделі, їх не можна дезагрегувати, та й застосування їх разом з ендогенними поняттями моделі здається сумнівним.
Але ж це повсякденна практика навіть нашого спілкування, що, напевне, є Р-моделлю створення довільних моделей. Річ у тім, що «зчеплення» екзогенних і ендогенних понять теж здійснюється за допомогою якихось, скажімо, не «суто» ендогенних понять, що, зрештою, і може створити невизначеність у такій моделі. Іншими словами, чим менша «семантична вага» екзогенних понять у якійсь моделі, тим ця модель є більш коректною і визначеною (хоч, може, і менш «змістовною», принаймні в межах U-мови).
А що це означає? Тільки те, що така модель може представляти інші моделі (системи) без зайвих «домислів» — властивостей, не притаманних цим системам. Звісно, бажано зменшити «домисли» у моделюванні в надії мати справу з Р-моделями, що природно задекларувати як «принцип мінімізації домислів» (ПМД), який після цього неформального обговорення надалі здаватиметься більш зрозумілим.
У такій моделі менше ризику, тобто вища вірогідність, що при її дезагрегації не буде втрачено зв’язок із первісними поняттями, або, іншими словами, «краще» реалізується принцип ефективності коректної абстракції (принцип ЕКА), який ми теж згідно з еволюційним програмно-цільовим методом (ЕПЦМ) освоєння книги обговорюватимемо й далі.
Чи вистачить двох задекларованих принципів, аби створити моделі (теорії), які можуть бути корисними для моделювання інших моделей (теорій, систем). Напевне — ні, бо треба, щоб модель мала засоби для створення якоїсь відповідності з модельованою системою, інакше вона може бути коректною, але некорисною, тобто слід мати на увазі і цю обставину, що зробить далі (у частині 2 — «синтез моделей») більш зрозумілим принцип максимізації відповідності (ПМВ).
ПМД і ПМВ спільно регламентують шляхи досягнення інфор­мативного балансу (ІБ) між індукцією і дедукцією, модель якого назвемо принципом інформативного балансу (ПІБ), що разом із принципом ЕКА визначає основний напрямок синтезу коректних моделей. А «динаміка» цього синтезу (так-так…) знову ж таки визначається моделлю, яку я індексував ім’ям ЕПЦМ.
Які з цих принципів і ким були порушені в моделях Д. Рі­кардо, А. Сміта і Мальтуса, як і домовлено, тут не розглядатимемо, але, як кажуть у ДАІ, порушення мали місце. Щоправда, вони не призвели до людських жертв, чого не можна сказати в інших випадках.
Можна було б навести багато різних прикладів, коли порушення цих принципів призводило до трагічних наслідків, як, наприклад, це сталося з моделлю (СІ) К. Маркса або/і з СІ Леніна—Сталіна, де явно був порушений ПМД, та й ПМВ, через що, по суті, загинули десятки, якщо не сотні мільйонів людей. Але про все це пізніше. Поки ж є привід щось не зрозуміти, а отже, про щось поміркувати.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.