лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформатика інвестування

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.6.9. Шлях (до) України

З огляду на неможливість (через брак часу і «вузькі поля… книги»)проаналізувати таблиці стану (підрозд. 3.6.7) і трансформації суспільств (підрозд. 3.6.8) більш-менш повно спробуємо зробити принаймні один виняток. Звісно, цим винятком є Україна.
Читач (економіст):
— України немає в таблицях, так що винятку не буде.
— Справді — немає, але може бути… ілюстрація (ще одна) можливого шляху класифікації та аналізу конкретних ситуацій на основі абстрактних схем, звісно (поки що), на доволі агрегованому рівні (усього три первісні поняття). До того ж тут, у цьому заключному підрозділі я, «повторюючи пройдене», намагатимусь якнайменше застосовувати спеціальну термінологію (звісно, за рахунок деякої невизначеності), сподіваючись, що хтось почне читати книгу з кінця і… захоче почати спочатку.
Насамперед поміркуймо, до якого класу суспільств слід віднести Україну згідно з таблицею станів суспільств.
Звісно, відповідь може бути зовсім неоднозначною, але, погодьтесь, що запитання абсолютно конкретне: до якого рядка згаданої таблиці, що визначає конкретний клас, можна віднести Україну?
— Але ж і сам «рядок» може бути погано визначений, хоча б через неоднозначність вихідних трьох понять.
— Це так, але ж їх усього три, а отже, легше домовитися про їх спільне розуміння, і це вже перша перевага формалізації і перший крок до взаєморозуміння. Принаймні ясно, що спочатку треба зробити саме його, тобто порозумітися щодо трьох (кількох) понять, а не щодо багатосторінкових опусів, коли багатослівно дезагрегуються невідомо які первісні поняття, у результаті чого і сам автор перестає розуміти, про що взагалі йдеться. Отже, вважатимемо, що цей крок зроблено, бо якщо — ні, то далі обговорювати тему, яку винесено в заголовок цього підрозділу, не має жодного сенсу, можна йти до буфету і говорити про що завгодно.
Ви можете собі уявити, що «ліві» і «праві», перш ніж багатослівно розписувати свої програми, сіли б і поговорили, як вони розуміють три (більше або менше, ці або не ці), але первісні поняття як ключові слова — КС для подальшого аналізу—синтезу—адаптації своїх програм? Чогось мені здається, що за такої процедури засідання Верховної Ради можна сміливо транслювати по всіх каналах, оскільки їх все одно ніхто не дивитиметься.
— Не розумію, чому?
— Знаєте, колись, здається, наприкінці 50-х чи на початку
60-х років минулого століття, до Києва приїхав Н. Вінер. Не знаю, хто його запросив і чи правда (говорили), що його навіть не зустріли в аеропорту, але точно знаю, що запрошення на зустріч із ним розподіляли серед «передовиків виробництва». Працюючи тоді на заводі «Арсенал» ім. В. І. Леніна, я належав (точніше, керівництво вважало, що належав) до цього поважного прошарку. Він, одначе, і це абсолютно логічно, складався в основному з робітників, можливо, справді майстрів своєї справи, але зовсім не зобов’язаних знати, що, скажімо, вінерівський процес — це не те саме, що процес над Вінером. Можете собі уявити ситуацію, коли Вінер почав розповідати саме про перше значення цього виразу, вважаючи, що перед ним аудиторія, яка правильно його розуміє.
— Ну те, що непосвяченим буде нецікаво і треба було запросити фахівців, це ж очевидно.
— Повністю з Вами згоден.
— А… я зрозумів, але ж, скажімо, у Верховній Раді в основному фахівці-політики.
— Це точно, тільки не ясно, чому трансляції було цікаво слухати всім, навіть не «передовикам виробництва», а то й зовсім навпаки.
— Ясно чому, така специфіка цієї професії… коли говорять про все і багато.
— А потім ще більше про те, чого це в одній із найбагатших держав світу так погано живуть.
Іра:
— Вас що, тягне до буфету? Ану, до діла.
— Вже… так-от із трьома словами, хай і багатослівно, поро-
зумілися. Наступний крок — до якого рядка таблиці станів, тобто до якої соціально-економічної формації віднести Україну? У підрозд. 3.6.7 ми віднесли СРСР до державно-економічної (Д-Е)
і (щоправда, не досить докладно) на цьому прикладі проаналізували значення факторів, які визначали стабільність і розпад цієї формації. Аналіз, здається, виявився доволі правдоподібним з огляду на (вже) історичний досвід (чи непродуманий експеримент?), бо саме він (аналіз), як мені здається, довів правомірність цих дужок.
Звичайно, Україна, коли була у складі СРСР, на цьому рівні агрегації належала до тієї самої формації. Почнемо відлік часу саме з цього етапу, тобто запишемо:
Україна належала до Д-Е під час її перебування у складі СРСР. Давайте «стандартизуємо» слова, деякі пропустимо і введемо очевидні позначення (порівняйте підрозд. 2.5.1). Не для трансляцій (нудно) запишемо:
Україна I Д-Е <=> Україна I СРСР.                 (1)
Іншими словами, Україна належала до класу державно-еко­номічних формацій під час її належності до СРСР. Правильно?
Володя:
— Я не впевнений.
— Я — також, бо формула (1) означає, що Україна I Д-Е тоді і тільки тоді, коли вона належала (I) до СРСР. А тепер, коли до нього не належить, то вона вже належить (I) до іншої формації? А це вже дуже принципове питання, і поки воно якось не вирішено чи немає домовленості (гіпотези) про якесь його вирішення, можна йти до буфету або… до виборців.
Ходімо… шляхом гіпотез і припустимо, як це ми зробили раніше, що (1) справджується і зараз Україна вже належить до іншого класу соціально-економічних формацій, тобто відповідний перехід (трансформація) вже відбувся. Насамперед — до якої саме формації? Знову питання для обговорення (але ж конкретне!). Згідно з підрозд. 3.6.2 найбільш підходящою видається державно-ліберальна (Д-Л) формація.
Чому? Ця формація характеризується тим, що визначальним фактором розвитку є держава (д), далі людський потенціал (л), потім — економіка (е).
У більш загальних поняттях і для пам’яті — у підрозд. 3.6.2 для канонічної схеми АСА-діаграми, яку ми без обговорення взяли за основу (догма схеми)
сS -> пS -> рS,                                      (2)
розглянуто, зокрема, таку інтерпретацію (догма інтерпретацій) для її змінних:
сS = д; пS = л; рS = е.                                (3)
Саме її названо державно-ліберальною (Д-Л) догмою на відміну від (Д-Е) догми:
сS = д; пS = е; рS = л.                                (4)
Читач:
— Чому догмою, адже догма — це…
— Саме тому, бо так мені здалося, а з Вами, та й ні з ким іншим я зі зрозумілих, а може, і не зрозумілих причин цього не обговорював. Так що прийміть на віру.
— А якщо я не згоден?
— Назвіть як хочете, від цього в моїх моделях, принаймні абстрактних, нічого не зміниться.
— Так навіщо називати?
— Щоб Ви запитали, подумали, (не) погодились або пішли… до буфету. Що не кажіть, а з чогось починати треба. І це «щось» треба точно обумовити для ясності, як мені здається, саме в такій відвертій формі, а не прикривати «фіговим листком» демократичності абсолютну впевненість у своїй правоті згідно з теоремою О. Пушкіна: «Тьмы горьких истин нам дороже, нас возвышающий обман». Адже саме тоді щось змінити дуже важко. А з «персональною» догмою легше — знаєш точно, з чим маєш справу, на те вона й догма.
Володя:
— У мене більш конкретне запитання: що означає «визначальним»?
— Якщо інтерпретувати стрілочку (морфізм) як імплікацію, то істинність того, що міститься ліворуч від стрілочки (антецедент), є достатньою умовою для істинності того, що міститься праворуч (консеквент), і (нагадую) якщо немає дужок при більш як одній стрілочці, то вважається, що вони ставляться послідовно «зліва — направо» (така собі догма «порядку»).
— А що означає істинність поняття, такого в логіці я щось не пам’ятаю. Ми говорили про істинність висловлювань…
— …а вони складаються з понять, істинність яких вважається очевидною в межах якихось моделей. Наприклад, висловлювання: «На вулиці йде дощ» істинне чи хибне залежно від погоди, але вважається, що зрозумілі окремі слова, які з цього погляду для когось можна вважати істинними, але хибними або принаймні не визначеними для нашої кішки Маші чи китайця, який (поки що!) не знає української.
— Але ж невизначеність і хибність — різні речі…
— …у тризначній логіці, а я туди не хочу. Ось така моя догма… тут. Та досить про вічне. Пропоную вирішувати, що діється чи що робити з Україною. Якщо не прийняти (1) («тоді і тільки тоді»), але вважати, що ми ще там, то (див. підрозд. 3.6.7, в якому просто слід замінити деякі назви) на нас чекає не дуже приємна перспектива.
Читач (економіст):
— Що означає замінити деякі назви і буде те саме? За самим визначенням буде вже щось інше.
— Правильно, але на відповідному рівні конкретизації, дезагрегації за СС. Адже річ у тім, що всі висновки, зокрема в підрозд. 3.6.7, істинні для будь-якого (абстрактного) суспільства, модель якого визначається логічною схемою (2) згідно з інтерпретацією (4). Таке суспільство догматично (а отже, умовно) названо державно-економічним (Д-Е). А СРСР — так, для прикладу, у зв’язку з моїми слабкими знаннями з історії чи економічної географії… ні, ні. МЕ я знаю (у межах програми), бо ж читаю вже кілька років (так що краще вже посилатися на обмежений обсяг книги).
— Якщо Ви вважаєте, що своїми вивертами у стилі Йонеско чи Л. Керрола, чи Ви мене зіб’єте і я забуду попередні запитання, то Ви помиляєтеся. Навпаки, я тільки краще сам їх зрозумію за умов такого собі запланованого інтелектуального хаосу. Отож я зовсім не впевнений в тому, що Україна перебуває нині у стані ДЕ, чи державно-ліберального суспільства (3).
— Я — теж. Так що треба було б це проаналізувати.
— Як?
Та приймімо таку компромісну догму — розглянемо для початку на агрегованому рівні ті стани (разом з можливими трансформаціями), в яких може перебувати сучасна Україна, і зіставленням цих Н-моделей та реальності — Р-моделей (права частина АСА-діаграми) виберемо модель, що має максимальну міру істинності. Таким чином, ми, по суті, визначимо сS. Це етап (дезагрегованого) аналізу.
Далі, — дезагрегація понять і перехід від білінійної до прямокутної схеми (див. попередній розділ) знаходження морфізму сЦ -> пЦ і визначення можливих шляхів трансформації, які відповідатимуть цьому морфізму, тобто синтезу варіантів (програм) розвитку.
Далі...
Читач:
— Я не зрозумів, до чого тут повторення в загальній формі основних процедур, що регламентуються АСА-діаграмою, які роз’яснювалися із самого початку та й упродовж усієї книги?
— Ну, напевне, тому, що ми наближаємося до її кінця, де прийнято коротко резюмувати основні положення.
— Вони мені досить ясні, а от хотілося б їх конкретизувати в межах останніх моделей логіки розвитку на основі ЕПЦМ, після ознайомлення з якими, хоча б на прикладі з підрозд. 3.6.7, справді, чого доброго, можна повірити в якусь суб’єктивну чортівщину типу теореми Гегеля, яку я спочатку взагалі сприйняв як такий собі лінгвістичний жарт (Гедель — Гегель). А може, дійсно вона регламентує «об’єктивну реальність», що дана нам все ж у відчуттях. Але ж тоді… розв’язуючи задачу Анни, ми змінюємо світ. Чекайте, але це чи не основна догма і матеріалізму. «Мы наш, мы новый мир построим». Щось я після всього перестаю розуміти принципову різницю між матеріалізмом й ідеалізмом, наукою і не…
— А її і нема, бо все суще — системи, а все відоме — моделі, звісно, різні, і всі ми як ІС (частина 1) від бомжа, професора, комп’ютера чи суспільства робимо те саме — розв’язуємо щомиті задачу Анни, яка завжди має тільки один розв’язок. Так що різниця не якісна, а… за кількістю різних слів, символів, СІ, які вживаються при цьому в моделях (СІ), а як їх зменшити на шляхах збільшення — і є пЦ цієї книги, а також усіх товстих книг, навіть з економіки, яка разом із фізикою* побудує з часом таку собі універсальну АТС (абстрактну теорію систем), що зробить спілкування… далі можете читати сучасну рекламу мобільних телефонів. Втім можете поспілкуватися і з Оккамом.
— Дякую, ще трошки поживу. Краще, хоч я вже й зрозумів, що матеріал засвоюється краще, коли його логіка не дуже й логічна, все ж повернімося до логіки розвитку на прикладі суспільств. (Для редактора: залиште… читач, як і я, вже розбив дзеркало.)
1. Коротко адаптуємо в «українських» термінах підрозд. 3.6.7, визначившись, в якому стані Україна, тобто чи ми ще в Д-Е суспільстві. Здається, саме це зробити відносно просто. Згідно з фор­мулою (1) із підрозд. 3.6.7 основним фактом існування і стабільності Д-Е суспільства є людський потенціал. На перший, та й на другий погляд це здається парадоксальним, бо ж за самим визначенням цього суспільства головну роль немовби має відігравати держава, але найбільша міра істинності суспільства, тобто існування в рамках його догми інтерпретації — все ж у вектор-фактора л (підрозд. 3.6.7). Зразу ж ясно, що в сучасній Україні це, м’яко кажучи, не так. Таким чином, ми вже, вочевидь, не там.
Тоді може — на етапі розпаду Д-Е суспільства (формула (4) з підрозд. 3.6.7), головним чинником якого (розпаду) є економіка, потім — держава в разі небажання розлучатися з минулим «людського потенціалу»? Це більш схоже на істину, хоч деякі питання і залишаються. Так може виникнути сумнів щодо того, чи справді ми ще розпадаємося через радянську економіку і взагалі ще на тому етапі, коли економіка — визначальний фактор розпаду, а людський потенціал все ще не хоче змін.
То може ми вже (або ще) в державно-ліберальному — Д-Л («горбачовському») суспільстві, як це і зафіксовано (для згадки) формулою (3)? Можна звернутися до таблиці станів суспільств (підрозд. 3.6.7) і використати логічну схему цього суспільства (останній рядок), або поспілкуватися з комп’ютером.
Для точнішого визначення «нашого місцезнаходження» в типології суспільств, звісно, необхідно проаналізувати й інші варіанти.
2. Наприклад, наскільки сучасна українська дійсність відповідає перехідному суспільству, тобто чи можлива трансформація українського суспільства в межах схеми (Д-Е) -> (Д-Л) (див. підрозд. 3.6.8) і за яких умов. Знову ж таки без комп’ютера це зробити не вдасться.
3. Вважати (1) істинним і розглянути Україну, скажімо, вже як таку, що належить до Д-Л формації.
4. Якщо ми вже так далеко дійшли, то чи можлива (і за яких умов) трансформація українського суспільства, скажімо, в Л-Е формацію. Можливість переходу безпосередньо від Сталіна — до Хаєка (терміни із підрозд. 3.6.2): Д-Е -> Л-Е стисло розглянуто в підрозд. 3.6.8, але, здається, «потяг уже відійшов», якщо вважати, що в Україні «держава» вже (чи ще?) не на нулі (і тоді все тільки «здається») .
Звісно, можливі й інші гіпотези, але поки що хоч би встигнути розглянути ці.
Іра:
— Не встигнемо, «третій дзвінок» терміну здачі книги вже давно був.
— Ну що ж, до наступної…

3.6.10. Зістрибнути не вдалося

Читач (який все-таки прочитав книгу):
— Е ні, обіцянки треба виконувати. Я розумію, що є обмеження за обсягом, термінами… зрештою, за можливостями (це, щоб автор не дуже й зазнавався), але «синтез фізики й економіки» треба хоч якось проілюструвати на європейський лад, а не у стилі Дао. Хоч би так, як це зроблено в попередніх розділах із логікою й економікою.
— Читач правий, треба проілюструвати, навести якісь моделі, а як довести їх ефективність, та ще й за обмежених обсягів і термінів..?
Єдина можливість — показати, що на основі моделей фізики (що, нагадую, не є її власністю [34]) можна загальнозначуще визначити для початку деякі (ЕПЦМ!) економічні поняття (що тим більше не…), а головне — зробити нетривіальні висновки, які б підтвердились…
Читач:
— Це що, прогноз із минулого в пізніше… минуле, сучасне, майбутнє..? Але в такому разі для коректності висновків він має бути зроблений в минулому.
— Саме так. Тому я обмежусь без жодних коментарів тільки двома цитатами зі статей, які було написано задовго до того, як cта­лося те, що прогнозувалося (перша цитата [29]) чи навіть ще тільки може статися (друга цитата зі статті, якій понад 30 років [28]).
— Ніякі числові збіги нічого не доводитимуть, оскільки вони можуть бути просто випадковими, та й сам автор цитував відому істину «дурниця як факт».
— Справді, тому головне в цих цитатах — короткий опис таких моделей (U-мовою), які справджувалися не тільки тоді, але, скажімо обережно, — і зараз, тобто є відповідними q-інваріан­тами. А це можливо тільки в тому разі, якщо ці моделі мають високий СС і водночас допускають «спуск» до нижчих СС за принципом ЕКА.
— А можна так, щоб простіше і коротше, наприклад, де ці моделі можна застосувати і який, принаймні нетривіальний, висновок можна було б зробити?
— Почнемо з висновку: системи спочатку, як правило, не схильні до об’єднання («відштовхуються»), поки їхня зв’язність не досягне деякого «критичного» рівня, після чого вони починають «притягуватися». Для скорочення назвемо це «законом емерджент­ності». І головне — цей «критичний» рівень можна в кожному конкретному випадку специфікувати з тією або іншою точністю.
Цей закон справджується у принципі для довільних систем, оскільки його СС дає право віднести його до законів ІНФОР­МАТИКИ або АТС. Приклади… скажімо, психологія, де для того, щоб «порозумітися», треба для початку докласти зусиль…
— Ні, ні, не треба… краще ближче до економіки і взагалі — причому тут фізика?
— При тому, що в основу покладено, зокрема, перехід від поганого до коректного визначення потенціалу як загальносистемного поняття… ну добре, перейдемо до економіки.
Зараз дуже багато говорять про «нові» проблеми глобалізації на рівні численних різних номінальних шкал, що, звісно, не дають жодних шансів для ефективного розв’язання задачі Анни — реалізації ПІБ, а отже, аналізу—синтезу—адаптації і програмування ЗВ’ЯЗНОСТІ за ЕПЦМ відповідних ІС і СІ, тобто управління (на основі ЕПЦМ!) цим процесом.
На відміну від цього одне просте рівняння Ньютона стало основою створення систем типу літаків, космічних ракет чи хмарочосів та й, по суті, усієї нашої сучасної цивілізації (а може, і нашого світу — теорема Гегеля) завдяки не дьюїстському розв’я­занню задачі Анни, бо цій моделі вдалося задовольнити основні закони моделювання (ПМД, ПМВ, ЕКА,...) і наблизитися до СЛОВА (нагадую — одного).
— Авторе, спускайтесь до менших СС
Добре, перейдемо до доведення ефективності моделей на підставі прогнозу з минулого в минуле і… майбутнє. Звісно, йдеться тільки про два невеличкі приклади (Р-моделі) у вигляді двох цитат з відповідних статей. Першу було опубліковано 1979 року, і вона констатувала ситуацію в РЕВ у 1970 році з відповідним прогнозом. Друга побачила світ 1970 року, і в ній прогнозувалось те, що тоді здавалось просто абсурдним.
Думаю, читач зрозуміє, що в першій цитаті я не міг відкрито (у 1979 році!) сказати, що РЕВ має явну тенденцію до розпаду (зв’язність менша за «критичну»), а можливість її програмно-цільового зростання на той час була більш ніж сумнівною, що я, зрозуміло, не міг тоді відкрито доводити.
Висновки, здобуті формально на підставі моделі Ньютона в загальносистемній інтерпретації (порівняйте [32]), були для мене на той час абсолютно неочікуваними. Моделі я не буду тут наводити (див. оригінали статей і відповідні посилання в них). Хотів би тільки назвати другу з них «солітоном Ньютона», бо вважаю, що ця модель заслуговує на спеціальну назву.
Оскільки цитати (Р-моделі) наводяться (для коректності «експерименту») без коментарів і пояснень, щодо другої моделі зауважу, що q в ній — «момент» часу, коли «солітон Ньютона» досягає максимуму, М(t), N(t) — одні з основних показників АТС і ІНФОРМАТИКИ (відповідно «масса» і кількість об’єктів, систем), які можуть мати різні інтерпретації. У пропонованій М кількість друкованих праць, N — кількість учених. Втім у другій цитаті головною є загальна характеристика основних обговорюваних ідей, а щодо прогнозу їхнього розвитку, який (поки що) не повністю справдився, то: «Не відкладай на завтра те, що можеш зробити післязавтра»[19].
Для точності в цитатах збережено мову оригіналів разом з
тією обережністю, якої не могло не бути в той час. А взагалі-то ще раз наголошу: йдеться тільки про ілюстрацію перших кроків (ЕПЦМ!) на шляху до «СЛОВА».

 

 

 

Замість епілогу:
Згадка про майбутнє
у світЛі Ньютона

 

«ЭФФЕКТ ИНТЕГРАЦИИ
СТРАН—ЧЛЕНОВ СЭВ…

Пути количественной оценки возможного агрегированного эффекта интеграции
До последнего времени в мировой литературе отсутствовали показатели, которые могли бы способствовать оценкам возможного эффекта интеграции на агрегированном уровне… предлагают­ся возможные пути оценок подобного рода на основе таких понятий, как экономический потенциал (ЭП), научно-техниеский потенциал (НТП) и т. д., используемые в экономике до настоящего времени в чисто образном смысле.
Следует четко оговорить три обстоятельства:
1. Экономический потенциал страны при дезагрегированных оценках включает в себя многообразие различных показателей. Однако из этого не следует, что не может существовать наиболее агрегированная характеристика ЭП. Более того, только в этом случае возможно прямое сравнение ЭП различных стран…
2. Возможны одинаковые по форме… математические модели для оценок некоторых параметров (включая ЭП) и для социалистической, и для капиталистической экономики, особенно на наиболее агрегированном уровне… и именно этот факт дает возможность проводить необходимые сравнительные оценки.
3. Одна и та же система…может быть описана различными моделями, однако при этом будет использован различный объем индуктивной (в частности, статистической) информации, непосредственно характеризующий описываемую систему (принцип информативного баланса)…
При долгосрочном прогнозировании, которое понимается как моделирование последствий (известных и неизвестных) управляющих решений, важны не столько численные значения параметров (они все равно не точны), сколько характер зависимости…
В дальнейшем под ЭП будем для краткости понимать его наиболее агрегированную характеристику.
1. ЭП зависит от национального дохода, но эта зависимость нелинейна…
2. ЭП зависит от нормы скорости инвестирования народного хозяйства (коэффициент жесткости экономики), который… характеризует на агрегированном уровне динамику инвестиционной политики государства.
3. ЭП нескольких (экономически) взаимосвязанных стран (совокупный ЭП) может иметь при прочих равных условиях различные значения в зависимости от степени связи (интеграции) этих стран. Если страны совершенно не связаны, совокупный потенциал равен простой сумме ЭП отдельных стран (суммарному ЭП)…
4. Совокупный ЭП может быть больше суммарного ЭП при высокой степени интеграции (эффект эмерджентности). Максимальный эффект эмерджентности возникает, когда интегрируют­ся страны с близкими значениями ЭП (экономически равномощные страны).
5. Совокупный потенциал может быть меньше суммарного при слабой интеграции, которая в таком случае оказывается не выгодной странам и сообществу. Таким образом, имеется некоторый «критический» уровень интеграции, для достижения которого нужны стратегические воздействия, которые могут противоречить текущим интересам каждой национальной экономики…
Очень существенным является вопрос о значении совокупного ЭП стран—членов СЭВ в настоящее время. Главное — достиг ли он уже «критического» уровня, после которого в интеграции оказываются заинтересованными все страны… удалось вычислить соответствующие коэффициенты интеграции и существующий в 1970 году суммарный ЭП рассматриваемых… стран. Он оказался меньшим суммарного. Таким образом «критический» уровень интеграции еще не достигнут…»
«ИНФОРАЦИОННЫЕ
И ИНФОРМАТИВНЫЕ СИСТЕМЫ

Рассмотрим… более подробно некоторые результаты, основанные на усреднении основной системы уравнений. Дело в том, что в современной науке широко используются информативные системы, характеризующие получаемые объекты в целом (термодинамика, модель «черного ящика» и т. д.). Главным преимуществом такого подхода является возможность получения наблюдаемых величин при сравнительной простоте моделей. При этом основным результатом являются некоторые инварианты эволюции данной системы, например энергии в механике. Для иллюстрации… рассмотрим полученную в рамках описываемой теории систему уравнений, связывающую феноменологические параметры М(t) и N(t). Уравнения справедливы для любых ИС и СИ, но для наглядности проведем их анализ на примере науки как ИС
Приближение к qприводит к замедлению роста М. После достижения qначинается уменьшение М, что в общем можна толковать как постепенную деградацию печатной работы как носителя информации с переходом все большей части интеллектуальных операций к вычислительным машинам (квазиустойчивое решение)…
…Оценим, по какому пути в рамках данных предположений развивается наука. Для этого вычислим приближенно величину энергии, исходя из экспериментальных данных… с учетом приближенности наших расчетов… наука квазиустойчива…
Итак, мы попытались… построить некую концепцию со всеми атрибутами (завязкой, кульминацией, развязкой). При этом показано, что в качестве развязки допускается «happy end».
Конечно, главным результатом является не иллюстрация, а возможность развития. В этом отношении при известном оптимизме, простительном автору, дальнейшая разработка теории может привести к тому, что различие между многими науками окажется не большим, чем различие между одной и той же женщиной, одетой в разные платья.
Излагаемая концепция близка к методологии общей теории систем и как будто является ее частным случаем: ведь и ИС и СИ — системы. Но не надо забывать, что, с другой стороны, любые системы — СИ, поскольку мы ничего не можем знать о том, что не несет для нас никакой информации. Это все похоже на некий порочный круг, но без «порока» такого рода, в конечном счете, немыслима никакая теория, а что касается «круга», то любая спираль представляется таковой, если смотреть на нее не со стороны.
Поскольку «вначале было слово», на этом этапе возникает много соблазнов для спекуляций. Можно, например, рассматривать все науки как частный случай единой науки «информатики» (в широком смысле). Математику можна трактовать как общезначимый язык «информатики», кибернетику — как теорию определенного подклас­са ИС и т. д. Различие между науками возникает при интерпретации моделей единого языка. В известном смысле так оно и есть, но едва ли кто-либо уверен в том, что количество и характер интерпретаций соответствуют необходимости, и время синтетических теорий еще не пришло. Хотя бы из финансовых соображений нам необходимо ограничить количество нарядов, в которые мы одеваем истину. Ведь менее пестрые платья будут меньше отвлекать нас от существа, и мы более определенно сумеем изучить ее манящие ноуменологические формы».

* На етапі верстки книги (листопад 2002 р.) я натрапив на статтю «О проблемах физической экономики» [Успехи физических наук, сентябрь 2002 р., том 172, № 9]. Може вже прийшов час і «економічної фізики»?

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.