лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Основи статистики сільського господарства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

обробіток ґрунту на певну глибину, що виконується перед оранкою з метою розпушування ґрунту, загортання післяжнивних рештків, знищування шкідників, насіння бур’янів; суцільна культивація — неглибоке розпушування ґрунту водночас з підрізу­ванням бур’янів; дискування — обробіток ґрунту дисковими боронами, які розрізають або розпушують ґрунт з метою зберігання вологи та знищення бур’янів; боронування, прикочування і т. д.); основне внесення добрив і підживлення рослин добривами, підготовка насіннєвого матеріалу до сівби; сівба і посадка; догляд за посівами (культивація, підгортання, проріджування, прополювання, підживлення, обприскування, полив і т. д.); збирання врожаю; післязбиральна доробка врожаю.
Матеріально-речовинні поточні вкладення являють собою конкретні вкладення матеріальних коштів для створення умов, що забезпечують формування і підвищення врожаю. Це — витрати добрив, гербіцидів, отрутохімікатів та інших хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників, витрати насіння на посіви, води на полив тощо.
У свою чергу, багато агротехнічних заходів щодо виробництва сільськогосподарських культур поділяються на підгрупи, види і різновиди.
Науково обґрунтована система землеробства заснована на сівозмінах. Під сівозміною розуміють вивірене і доведене на прак­тиці чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та розміщення на полях або тільки в часі. Правильне застосування сівозмін сприяє збереженню та підвищенню родючості ґрунту, а отже, і збільшенню врожайності сільськогосподарських культур.
Сівозміни класифікують за типами і видами. Типи сівозмін визначаються за призначенням по основних культурах, які вирощуються в сівозміні. Розрізнюють три типи сівозміни: польові, кормові і спеціальні. Польові — цесівозміни, в яких більшеполовини посівних площ використовується для вирощування зернових, картоплі і технічних польових культур. Кормові — це такі сівозміни, де більше половини посівних площ займають визначені кормові культури (кормові коренеплоди, кукурудза на силос та ін.). Спеціальні — це сівозміни, в яких вирощуються культури, що вимагають створення спеціальних умов і застосування агротехнічних прийомів (рис, овочі, баштанні, тютюн, ефіроолійні та ін.).
У свою чергу, кожний тип сівозміни поділяється на види.
Види сівозмін — сівозміни, які відрізняються за співвідношенням площ окремих сільськогосподарських культур і парів. Так, польові сівозміни поділяються на зернопарові, зернопаропросапні, зернопросапні.
Крім того, за ступенем освоєння сівозміни розрізняють як впро­ваджені та освоєні. У статистиці під впровадженими сівозмінами розуміються сівозміни, яким притаманні такі ознаки:

  • сівозміни мають визначене, заздалегідь установлене чергування сільськогосподарських культур і структуру площ;
  • сівозміни затверджені і зареєстровані в належному порядку;
  • сівозміни перенесені в натуру, тобто мають нарізані в натурі поля;
  • поля сівозмін мають чіткі межі.

До освоєних сівозмін належать сівозміни, в яких дотримуються прийнятих меж полів, а розміщення культур по полях і попередниках відповідає визначеній схемі їх чергування.
Враховуються різні системи обробітку ґрунтів. Система обробітку ґрунту — це сукупність заходів обробітку ґрунту в певній послідовності для забезпечення найкращих умов росту рослин і одержання високих урожаїв у конкретних природних умовах. Розрізнюють такі системи: 1) основний (зяблевий) обробіток ґрунту; 2)обробіток ґрунту під посів озимих культур; 3) передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури, інакше кажучи, оранку восени під посів ярих культур — зяблева оранка ґрунту; 4) протиерозійний обробіток ґрунту; 5) обробіток ґрунту в зрошувальному землеробстві; 6) обробіток ґрунту на посушених землях; 7)післяпосівний обробіток ґрунту у зв’язку із сівбою.
Під основним обробітком ґрунту розуміються механічні дії ґрунтообробними машинами з перегортанням скиби на повну глибину, але не менше ніж на 18—20 см, причому ця оброблена площа призначена для посіву сільськогосподарських культур. Вираз «перегортання скиби на повну глибину» є основною визначальною характеристикою цієї системи обробітку ґрунту, оскільки застосовується також обробіток ґрунту без перегортання скиби із залишенням стерні на поверхні. Зауважимо, що встановлена агротехнічною наукою глибина оранки сприяє накопиченню вологи і живильних речовин у ґрунті, знищенню бур’янів, тому вона є однією з найважливіших якісних характеристик обробітку ґрунту. Стерня, оброблена лущильниками і дискуванням, вважається обробленою за основною системою, але якщо на ній у наступному не проведена оранка з перегортанням скиби на повну глибину, то вона не включається в площу виораного зябу.
Встановлено, що обробіток ґрунту під посів ярих культур повинен починатися з лущіння стерні, оскільки ґрунт, який не оброблений лущильниками відразу після збирання колоскових, втрачає вологу в 1,5—2 раза швидше, ніж розпушений ґрунт.
Особлива увага приділяється вивченню парів. Пар, або парове поле, — поле сівозміни, вільне від посівів сільськогосподарських куль­тур протягом усього або частини вегетаційного періоду, яке систематично оброблюється, щоб очистити його від бур’янів, зберегти вологу в ґрунті, забезпечити накопичення в ньому поживних речовин.
Пари поділяються на дві основні групи: чисті (незайняті) і зайняті. Чисті пари, у свою чергу, розрізняють як: чорні пари — пари, які підняті влітку або восени за рік до посіву озимих; ранні пари — пари, які підняті навесні (як правило, в квітні і травні) у рік сівби озимих; пізні пари пари, підняті після травня.
У зайнятих парах вирощують кормові культури, посіяні суцільним способом (викоовсяна суміш) або просапні (кукурудза на зелений корм). Різновидом зайнятих парів є сидеральний пар — це пар, засіяний сидеральними культурами (люпин, селера), які заорюються як добрива за кілька тижнів до посіву озимих, і кулісні пари — пари, на яких посіяні високостебельні культури (кукурудза, соняшник і т. ін.) для накопичення снігу і захисту від вимерзання озимих рослин, а також від курних бур, суховіїв тощо, тобто для боротьби з ерозією ґрунту.
Агротехнічні заходи, пов’язані з проведенням меліоративних і протиерозійних робіт і боротьбою з посухою, у статистиці поділяють на такі види: внесення вапняної муки та інших вапняних матеріалів, а також гіпсу, фосфогіпсу та інших матеріалів, що містять гіпс, безвідвальний обробіток ґрунтів із збереженням стерні; посів спеціальними протиерозійними сівалками, створення кулісних парів тощо.
Так само як і за агротехнікою сільськогосподарських культур, проводять визначену деталізацію і за агротехнічними заходами, що здійснюються при закладці та вирощуванні багаторічних насаджень. Наприклад, розрізняють посадку дерев навесні і восени.
Відзначимо, крім усього, що однією з важливих складових сучасної агротехніки стають інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, питання дедалі ширшого застосування яких на сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва набуває особливого значення. Суть інтенсивних технологій полягає в оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх стадіях росту і розвитку, серед яких основними є: розміщення за кращими попередниками в сівозміні, сівба сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами тощо.
2.5.3. Система статистичних показників
агротехніки та їх аналіз
Для повної і всебічної характеристики агротехнічних заходів у статистиці розроблена система показників агротехніки, що характеризує розміри і поширеність різних агротехнічних заходів, їх комплексність та ефективність. Ця система показників обчислюється у різноманітних розрізах: по окремих сільськогосподарських культурах та їх групах, сільськогосподарських підприємствах, їх виробничих типах, категоріях господарств та адміністра­тивно-територіальних одиницях і по країні в цілому.
Показники агротехніки поділяють на загальні, що характеризують рівень агротехніки в цілому по рільництву, часткові, які застосовуються для характеристики агротехніки окремих груп сільськогосподарських культур, специфічні, що використовують­ся для характеристики агротехніки конкретних сільськогосподарських культур. Наприклад, показник «внесення добрив на 1 га ріллі» є загальним, «внесення добрив на 1 га посівів зернових культур» — частковим, а «внесення добрив на 1 га посівів гречки» — специфічним.
У статистиці часто використовують такі загальні показники агротехніки, як забезпеченість основними засобами виробництва у вартісному виразі на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, забезпеченість конкретними видами сільськогосподарської техніки (тракторами, комбайнами, сівалками і т. ін.) на 100 або 1000 га ріллі або посівів, обсяг вироблених гектарів умовної оранки в розрахунку на 1 га ріллі, внесення добрив на 1 га ріллі та ін.
У системі показників агротехнічних заходів насамперед виділяють показники кількості господарств, що застосовують ті або інші агротехнічні прийоми, та показники обсягу та якості виконаних агротехнічних заходів. Ці показники мають не лише самостійне значення для оцінки рівня агротехніки, але й використовуються для визначення цілої низки похідних показників, нап­риклад щільності, ступеня поширеності агротехнічних заходів.
Кількість виконаних агротехнічних заходіву статистиці визначається в кінцевому їх підсумку за станом на звітну дату або наростаючим звітним підсумком з початку виконання того або іншого агроприйому і до його завершення. Показники, що відображають кількість, обсяг та якість агротехнічних заходів, будуються відповідно до класифікації агротехнічних заходів.
Обсяг проведених агротехнічних заходів визначають у натуральних (фізичних) одиницях, а по деяких заходах — в умовно-натуральних одиницях. Обсяг конкретних видів робіт визначають у фізичних одиницях. Матеріально-речові вкладення встановлюють у натуральних одиницях, а деякі — в умовно-натуральних. Так, мінеральні добрива переводять у кілограми або інші одиниці маси поживних речовин або умовні туки. Бактеріальні добрива враховуються в погектарних порціях.
Розглянемо найважливіші статистичні показники агротехніки відповідно до видів агротехнічних заходів та їх значення в аналізі рівня агротехніки.
Показники агротехнічних передумов вирощування сільськогосподарських культур. Серед цих показників істотне значення мають показники, що характеризують застосування сівозмін. Для цього використовуються такі абсолютні показники:
а) кількість господарств, в яких впроваджені або освоєні сівозміни;

б) кількість впроваджених та освоєних сівозмін;

в) загальна площа ріллі, яка включена в сівозміни;
г) площа впроваджених та освоєних сівозмін;
д) кількість полів у сівозміні.
Усі ці показники виділяються в розрізі типів і видів сівозмін на ту саму звітну дату, на яку встановлюються розміри земельної площі і посівних площ.
Для характеристики ступеня освоєння сівозміни на основі вищенаведених абсолютних показників визначаються такі відносні показники:
1) питома вага кількості господарств, в яких введені або освоєні сівозміни в їх загальній кількості;
2) питома вага площі кожного виду і типу сівозміни в загальній площі, яка включена в сівозміни;
3) коефіцієнт освоєння сівозмін — відношення площі фактично освоєних сівозмін до загальної площі впроваджених сівозмін.
Важливе місце серед показників агротехнічних передумов займають показники, що характеризують передпосівний обробіток ґрунту.
Передпосівний обробіток ґрунту включає ряд робіт, пов’я­заних із підготовкою ґрунту до сівби озимих та ярих культур: зяблеву оранку для сівби ярих культур; підйом парів для сівби озимих; лущіння стерні; снігозатримання; передпосівну культивацію; дискування, боронування тощо.
Статистика вивчає обсяг кожного виду робіт у гектарах і терміни виконання їх у днях.
Для характеристики передпосівного обробітку ґрунту для сівби ярих та озимих культур обчислюють показники забезпеченості ярих посівів зябом і озимих посівів парами.
Показник забезпеченості ярих посівів зябом слід визначати як відсоткове відношення площі, виораної восени на зяб, до загальної площі сівби ярих культур, без площі пересівання загиблих озимих і без сівби ярих культур по парах. Проте зазначимо, що в існуючій статистичній звітності відсутні дані про площі посіву ярих по зябу. Тому цей показник доводиться визначати, виходячи з припущення, що вся площа зябу засівається ярими культурами. Крім того, слід мати на увазі, що в існуючій статистичній звітності є дані про площі посівів усіх ярих культур та окремо про посіви ярих культур по загиблих озимих культурах, але відсутні дані про посіви ярих культур по парах. Тому по районах, де посіви ярих розміщують по парах, показник забезпеченості ярих культур даного року зябом доводиться визначати з деякою погрішністю. Між тим доведено, що в посушливих районах найкращим попередником ярих культур є чистий пар. Тому доцільно визначати і такі показники, як частка посівів ярих, посіяних по парах, у загальній площі всіх посівів ярих культур без посівів по зябу та зведений показник забезпеченості посіву ярих культур зябом і парами.
Зауважимо, що аналіз даних про зяблеву оранку сам по собі має важливе самостійне значення. Він дозволяє, по-перше, з’ясу­вати період виконання цього виду агротехнічних робіт, оскільки ранні строки оранки на зяб сприяють підвищенню врожайності; по-друге, визначити відсоток виконання плану зяблевої оранки та зробити порівняльний аналіз з даними за минулі роки.
Показник забезпеченості озимих посівів парами обчислюється як відсоткове відношення площі озимих, посіяних по парах, до загальної площі всіх озимих культур. Визначається також показник забезпеченості озимих культур чистими парами, а також чорними парами як відсоткове відношення площі піднятих чистих (чорних) парів під озимі до площі посівів озимих культур.
Для характеристики використання парів розраховуються такі відносні показники:
1) частка площі кожного виду парів у загальній площі парового поля;
2) частка площі чистого (чорного) пару в загальній площі ріллі;
3) частка площі чистих (чорних) парів у загальній площі озимих посівів.
Сидеральні пари характеризуються площею сидеральних посівів і відсотковим відношенням до загальної площі посіву озимих.
Показники агротехнічних робіт. Найважливішими показниками агротехнічних робіт є показники, що характеризують процес догляду за посівами та роботи, пов’язані із збиранням урожаю. Насамперед це показники обсягу та якості виконаних агро­заходів щодо догляду за посівами і збирання врожаю. Відзначимо, що вони в основному неоднакові для різних культур. Наприклад, по озимих культурах восени здійснюється їх підживлення, взимку — снігозатримання, навесні — затримка талих вод, боронування посівів, прополка. По ярих культурах суцільного посіву застосовується післяпосівне коткування, боронування, прополка, підживлення і т. д. По просапних культурах до появи сходів руйнують ґрунтову кірку, потім боронують, здійснюють міжрядний обробіток, прополювання, підживлення. Посіви деяких просапних культур проріджують. Посіви картоплі, крім культивації між­рядь, потребують дво- і триразового підгортання.
Окрім того, всі сільськогосподарські рослини потребують захисту від шкідників та хвороб, який здійснюється агротехнічними, хімічними, біологічними і механічними способами.

Обсяги агротехнічних робіт по догляду за посівами характеризуються як абсолютними показниками — кількістю боронувань, міжрядних обробітків, прополювань, поливів тощо і відповідними розмірами оброблених площ — міжрядних обробітків, прополотих, политих і т. д.; а також відносними показниками — показники планового завдання і виконання плану кожного виду агротехнічних робіт; показники структури (питома вага площі конкретного виду обробітку в загальній площі посіву даної культури), відносні показники інтенсивності, що характеризують щільність агротехнічних робіт (обсяг робіт у розрахунку на 1 або 100 га площі посівів), — кількість міжрядних обробітків, прополювань тощо. При статистичному вивченні фактичні показники догляду за посівами порівнюють з нормативними, з даними минулих років.

Агротехнічні роботи, пов’язані із збиранням урожаю, характеризуються в основному показниками, що відображають кількість зібраних гектарів по культурах, при цьому по окремих з них показуються найважливіші стадії збирання. Так, по зернових культурах поряд із кількістю скошених гектарів показується обсяг одержаної продукції, по цукрових буряках (фабричних) поряд з викопаною площею — кількість накопаного буряку.
Якість проведених агротехнічних робіт характеризується різними показниками. Так, якість оранки характеризується глибиною оранки, рівномірністю перегортання скибою шару ґрунту, відсутністю огріхів тощо; якість сівби (садіння) — способом сівби: звичайний рядковий, вузькорядний, широкорядний, смуговий, смуговий двострічковий, перехресна сівба; рівномірність розподілу і закладання насіння на глибину і т. д.; якість робіт по догляду за посівами — ступенем очищення поля від бур’янів, рівномірністю виконання робіт на всій площі; якість збирання вро­жаю — способом збирання: пряме комбайнування, роздільне збирання;способом внесення добрив: передпосівне, яке проводять під час оранки або передпосівної культивації; припосівне, яке проводять одночасно із сівбою (добрива вносять у ґрунт разом з насінням або в рядки); підживлення рослин добривами, яке проводять одночасно з культивацією міжрядь. Для характеристики якостіагротехнічних робіт застосовуються як абсолютні показники у вигляді розмірів площ, так і відносні — питома вага у загальній площі посіву тієї або іншої культури чи групи культур.
Більшість агротехнічних заходів виконується у суворо визначені оптимальні строки, встановлені агротехнічною наукою, тому занадто ранні або пізні строки проведення агротехнічних заходів призводять до зниження врожайності і погіршення якості продукції. Дослідною перевіркою встановлено, що відхилення від оптимальних строків посіву озимих і підготовки ґрунту під посів ярих культур спричиняє недобір від 2 до 4 ц/га зерна, а запізнювання із збиранням зернових культур на 1 день після оптимальних строків (8 днів) — до втрати зерна на 1 га від 0,5 до 3 ц/га, на 5 днів — від 2 до 6 ц/га, на 10 днів — від 3 до 10 ц/га. Тому статистичні органи ведуть спостереження за строками виконання окремих агротехнічних заходів. Строки виконання агротехнічних робіт характеризуються часом початку і завершення конкретних робіт, їх календарною тривалістю та обсягами робіт, виконаних в оптимальні терміни.
Строки того або іншого виду сільськогосподарських робіт (наприклад, сівби або збирання) по окремих господарствах та їх підрозділах визначається як різниця між календарними датами закінчення і початку роботи на основі даних оперативної звітності. Середня тривалість того або іншого виду агротехнічних робіт у господарствах району, області або ж групи господарств, де різні господарства починають і закінчують одні й ті самі види агротехнічних робіт у різні терміни, визначається на основі розрахунку середніх дат їх початку і закінчення. Середні дати початку і закінчення робіт визначають за формулою середньої арифметичної зваженої, беручи кількість календарних днів, що минули від умовно прийнятої дати (звичайно 1-е число місяця початку даної роботи) у кожному господарстві, за варіанти  і кількість господарств за частоти f, тобто застосовують формулу: .
Наприклад, у районі сівбу картоплі два господарства розпочали 20 квітня, п’ять господарств — 28 квітня, десять господарств — 3 травня і три господарства — 5 травня. Візьмемо за умовну дату відліку 1 квітня. Тоді середня дата початку весняної сівби в господарствах району дорівнюватиме:

Отже, умовно можна вважати 31 число, тобто 1 травня середньою датою початку сівби в даному районі.
Аналогічно визначається і середня дата закінчення сівби  Припустимо, що в даному районі = 10 травня. Тоді середня тривалість сівби картоплі в районі, що визначається як різниця між середньою датою закінчення і середньою датою початку сівби, складатиме:  = до ? н = 10 травня ? – 1 травня = 9 днів.
При аналізі строків виконання робіт важливе значення має зіставлення фактичних строків робіт з оптимальними, встановленими агротехнічною наукою, з аналогічними даними за минулі роки, а також визначення відсотка обсягу сільськогосподарських робіт, виконаних в оптимальні строки.
Показники матеріально-речовинних поточних вкладень. Найважливішими матеріально-речовинними вкладеннями є добрива і насіння.
Добрива — це органічні (біологічні) та неорганічні (мінеральні) речовини, які вносяться в ґрунт для поліпшення умов живлення
і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Залеж­но від походження розрізнюють такі види добрив:

  • органічні — добрива, які містять поживні речовини у вигляді органічних сполук (гній, торф, компости, гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське сміття);
  • мінеральні — добрива, які містять макро- і мікроелементи в неорганічній формі, в основному солі;
  • бактеріальні добрива — це препарати, що містять ґрунтові мікроорганізми (азотобактерії, нітрагін, фосфоробактерії та ін.), які здатні забезпечувати ґрунт речовинами, що легко засвоюють сільськогосподарські рослини;
  • мікродобрива — це препарати, які містять мікроелементи (бор, марганець, мідь, цинк, кобальт, йод та ін.), що необхідні для сільськогосподарських рослин у дуже незначній кількості, проте мають важливе значення не лише для їх розвитку, але й для підвищення врожаю та його якості. В Україні широко застосовуються такі види мікродобрив: борні, кобальтові, мідні, марганцеві, молібденові тощо.

Мінеральні добрива за фізичним станом поділяються на тверді (аміачна селітра, суперфосфат, сульфат калію) і рідкі (аміачна вода); за складом: прості (калійна сіль) і складні (нітроамофоска, рідкі комплексні добрива).
У статистиці є ціла система показників, що характеризують застосуваннядобрив. Серед них основними є:

  • загальна кількість і склад внесених добрив;
  • розмір удобреної площі під урожай поточного року по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур;
  • середня кількість внесених добрив на 1 га посівної (удобреної) площі по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур;
  • відсоток удобреної площі.

Внесення добрив подається статистикою по двох групах: органічні і мінеральні, при цьому внесення мінеральних добрив — по видах: азотні, фосфорні і калійні в фізичній масі та у перерахуванні на діючу поживну речовину. Перерахування необхідне, оскільки різні мінеральні добрива не рівноцінні за вмістом діючої поживної речовини та її кількістю з погляду ефективності, а тому безпосередньо не порівняні.
Для перерахування фізичної маси мінеральних добрив на поживну речовину їх фізичну масу множать на фактичний відсоток вмісту в даному добриві поживної речовини (п. р.) і результат ділять на 100, тобто:

де МДп.р.— мінеральні добрива у перерахунку на 100 % поживних речовин; МДф — мінеральні добрива в фізичному виразі; Вп.р. — відсоток вмісту поживної речовини.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.