лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Основи статистики сільського господарства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Звідси випливає, що розмір врожайності залежить не тільки від розміру валового збору, але й від розміру посівної площі. Оскільки розрізняють кілька облікових категорій посівних площ (весняна продуктивна, фактично зібрана тощо), які не збігаються за своїми розмірами, то постає питання: яку з категорій посівних площ варто використовувати при визначенні врожайності.
Слід зазначити, що з перших років колективізації і до 1992 р. у вітчизняній статистиці врожайність вираховувалася на 1 га весняної продуктивної площі, тоді як у більшості країн світу вона визначалася з гектара фактично зібраної площі. У зв’язку з переходом вітчизняної статистики на міжнародні статистичні стандарти і для забезпечення порівнянності статистичних показників сільського господарства з аналогічними показниками, прийнятими в міжнародній статистиці, зокрема переходу до визначення врожайності на основі фактично зібраної площі, державні органи статистики здійснили необхідні перерахунки врожайності на підставі фактично зібраної площі.
Основними завданнями статистики валового збору і врожайності сільськогосподарських культур є: своєчасне і точне визначення фактичних розмірів валового збору і врожайності; вивчення структури і диференціації, а також динаміки валового збору і врожайності; виявлення та аналіз факторів, які зумовлюють рівні валового збору і врожайності, та визначення на цій основі резервів підвищення врожайності і збільшення валових зборів сільськогосподарських культур. Ці завдання звичайно вирі­шуються у розрізі окремих культур та їх груп, сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів, соціально-еко­номічних категорій і виробничих типів господарств, економічних районів, природно-економічних зон та інших адміністративно-територіальних одиниць, в цілому по країні.
2.3.2. Показники врожаю і врожайності
Валовий збір є підсумком складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний і біологічні процеси відтворення. З іншого боку, точне визначення валового збору і врожайності всіх сільськогосподарських культур можливо тільки після того, як урожай зібрано та оприбутковано. Однак відомості про валовий збір і врожайність необхідні у більш ранні періоди для планування потреб у робочій силі, збиральній техніці, транспортних засобах, сховищах тощо. У зв’язку з цим, а також відповідно до термінів розвитку рослин і періодів виробництва визначається кілька показників валового збору і врожайності.
Сільськогосподарські підприємства ще до початку календарного року складають виробничо-фінансові плани, в яких з огляду на запланований обсяг агротехнічних заходів, а також беручи до уваги природно-кліматичні умови та досвід і традиції даної місцевості, визначають на майбутній рік план посівних площ, врожайності і валового збору. Ці показники врожаю і врожайності називаються плановою врожайністюіплановим валовим збором.
Перші відомості про валові збори і врожайність сільськогосподарських культур поточного року одержують шляхом узагальнення даних про стан посівів, які збираються задовго до появи врожаю. Ці відомості стають основою формування таких показників, як видовий урожай і видова врожайність. Видовий урожай і врожайність — це розміри врожаю і врожайності, що формуються на різних стадіях розвитку рослин, які передують стадії повної стиглості, і визначаються за станом розвитку рослин на визначені моменти, іноді з урахуванням метеорологічних умов і стану ґрунту. Залежно від часу оцінка видів на врожай і врожайність здійснюється на підставі різних показників, зокрема густоти сходів, ступеня кущіння, розміру колоса тощо. Визначаються показники врожаю і врожайності також за методом окомірної експертної оцінки. Крім того, сьогодні застосовується багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз на основі цілого ряду показ­ників погоди, стану рослин і ґрунту. Для оцінки видів на врожай
і врожайність до початку збирання врожаю використовуються дані систематичного спостереження за станом посівів, що здій­снюють метеорологічні станції.
Слід відзначити, що показники видового врожаю і врожайності з’явилися водночас з виникненням сільськогосподарської статистики в останні десятиріччя ХІХ ст. і до масової колективізації сільського господарства вони включалися до програми спеціального статистичного звіту. При цьому органи, що займалися статистикою валових зборів і врожайності сільськогосподарських культур, збирали і розробляли вибіркові суб’єктивні оцінки видів на врожай до початку збирання врожаю і вибіркові дані про фактичний збір врожаю і фактичну врожайність, тобто кількість зіб­раної продукції сільськогосподарських культур з 1 га посіву до моменту завершення жнив більшістю господарств.
Оцінку видів на врожай не варто плутати ні з прогнозом врожаю, ні з розрахунками очікуваного врожаю. При визначенні прогнозних показників врожаю і врожайності до уваги беруться можливі зміни в стані посівів під впливом основних чинників, що формують урожай, наприклад запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в першу декаду після сходів, число стебел на 1 м2 на ту ж дату тощо, причому для визначення їх розмірів широко використовуються багатофакторні моделі кореляційно-рег­ресійного аналізу. Очікуваний валовий збір не прогнозується, а розраховується на основі фактичних даних звітності про намолоти з 1 га по неповному або вибірковому колу господарств і загальних розмірів фактично зібраної площі.
Врожай і врожайність на корені перед початком збирання це фактично вирощений, але ще не зібраний врожай. Біологічний процес формування врожаю при цьому вже завершено, однак економічно виробництво ще не закінчено, оскільки врожай треба зібрати. Звичайно, в процесі збирання врожаю можливі його втрати.
Показник врожаю і врожайності на корені може бути визначений за трьома методами:
1)експертно, тобто шляхом ретельного огляду посівів перед збиранням урожаю; цей метод іноді називають суб’єктивним;
2)об’єктивний метод,або інструментальний, тобто шляхом вибіркового накладання метрівок, збору й обліку з них урожаю або шляхом вибіркових обмолотів з перерахуванням збору на всю площу, а також шляхом вибіркового визначення числа рослин на
1 га і маси продукції з 1 рослини, добуток яких і є врожайність;
3)методом балансових розрахунків, або просто розрахунковим методом, тобто додаванням до фактичного збору розміру втрат, що визначаються вибірковим методом шляхом накладання метрівок.
Слід зазначити, що в перші роки після масової колективізації сільського господарства (1933—1939 рр.) з появою звітності колгоспів і радгоспів для перевірки достовірності їх звітів проводилися контрольні виміри врожаю і врожайності шляхом вибіркового накладання метрівок на посіви перед їх збиранням. Таким чином визначався так званий нормально-господарський врожай і нормально-господарська врожайність, під яким розуміли відповідно врожай і врожайність на корені, за винятком так званих нормальних, неминучих втрат при даному рівні розвитку агротехніки та організаційно-господарських умовах сільськогосподарсь­кого виробництва. На практиці втратами частіше за все вважалися невикористані в господарстві втрати. З 1939 р. по 1954 р. органи, що займалися статистикою валових зборів і врожайності сільськогосподарських культур, керувалися ідеєю про те, що врожай повинен бути зібраний без будь-яких втрат. Тому врожай і врожайність на корені на момент повного дозрівання і перед початком збирання врожаю були основними оцінюючими показниками роботи колгоспів і радгоспів. Виходячи з їх рівня для колгоспів і радгоспів встановлювалися зобов’язання перед державою. За показниками врожаю і врожайності на корені визначалися і розміри натуральної оплати за роботи, проведені машинно-тракторними станціями в колгоспах. У наступні роки дані врожаю і врожайності на корені використовувалися при проведенні контрольних намолотів. Сьогодні органи державної статистики застосовують ці відомості для вивчення втрат при збиранні врожаю.
У статистичній літературі врожай і врожайність на корені іноді ототожнюють з поняттями біологічний врожай і біологічна врожайність, що вважаємо не досить коректним. По-перше, поняття біологічний врожай і біологічна врожайність — це їх потенційні розміри, які можуть бути отримані за оптимальних умов, коли вплив природних чинників сприятливий. Тому ці поняття широко використовуються в дослідних і селекційних роботах і їх не слід механічно переносити у господарську практику. По-друге, біологічні можливості тієї чи іншої культури за господарських умов, на відміну від дослідних, не можуть бути цілком відтворені, з огляду передусім на вплив природно-кліматичних умов.
Зауважимо, що в даний час на дослідних посівах біологічна врожайність зернових культур становить 210—270 ц/га, а генетично-фізіологічний потенціал кукурудзи дозволяє досягти її рівня у розмірі 375 ц/га. Середня врожайність зерна кукурудзи в таких країнах, як Угорщина, Франція, США, Австрія, Греція, дорівнює 60—97 ц/га, а на окремих полях у США її врожайність досягає 180 ц/га. У цих країнах генетичний потенціал гібридів кукурудзи використовується на 50—80 %. Врожайність зерна гібридів кукурудзи українських селекцій достатньо висока і становить 90—140 ц/га.
Фактичний урожай— це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур. По зернових та олійних культурах він визначається за двома варіантами: у первісно-опри­буткованій вазі (бункерній вазі) і фізичній вазі після доробки, тобто очистки і сушіння. Облік у первісно-оприбуткованій вазі ведеться під час збирання врожаю. Він необхідний для контролю за рухом усієї маси продукції з моменту її отримання до закладання на збереження і реалізацію. У зв’язку з різною вологістю і засміченістю цей показник не завжди порівнянний, тому визначають фактичний урожай після доробки. Тоді показник точніше характеризує обсяг отриманої продукції; він використовується при калькуляції витрат на одиницю продукції, продуктивності праці тощо. Для абсолютно точних порівнянь фактичний урожай у вазі після доробки перераховується на стандартну вологість, а по деяких технічних культурах (цукровий буряк (фабричний), тютюн, махорка) — на стандартні показники якості (так звану залікову вагу, тобто вагу, прийняту заготівельними організаціями в перерахуванні на відповідні стандартні показники якості).
В аналітичних цілях обчислюють такий показник врожаю, як чистий збірфактичний урожай у масі після доробки за відрахуванням насіння на всю засіяну площу даної культури. Цей показник застосовується для порівняння врожайності сільськогосподарських культур з різними нормами висіву.
Слід зазначити, що з 1954 р. по 1989 р. як основний показник для визначення фактичного валового збору зернових та олійних культур органи державної статистики використовували показник у первісно-оприбуткованій масі (так званій бункерній вазі), тобто при надходженні безпосередньо з-під комбайна (недостатньо очищеним, а іноді з підвищеною вологістю), а валові збори цукрового буряку (фабричного) визначалися разом з бадиллям і забрудненням (земля, домішки), що завищувало валові збори цих культур: по зернових і зернобобових культурах в цілому по Україні завищення становило близько 7,5 %, а по цукровому буряку (фабричному) — майже 15 %. З 1989 р. вітчизняна статистика перейшла до прийнятої у міжнародній статистиці методології обліку валових зборів зернових і зернобобових культур, олійних культур, тобто у фізичній вазі після доробки (очистки і сушіння), а цукрового буряку (фабричного), тютюну і махорки — у заліковій вазі. Відзначимо, що органи державної статистики ведуть облік фактичного валового збору зернових, зернобобових і соняшнику й у первісно-оприбуткованій вазі. При цьому валові збори таких культур, як соя, гірчиця, арахіс, картопля і різні види овочів, кормових коренеплодів, кормових баштанних, кукурудзи на силос, зелений корм, сінаж, силосні культури обліковуються тільки у первісно-оприбуткованій вазі. Окремо враховуються валові збори продукції від повторних і міжрядних посівів.
Фактична врожайність сільськогосподарських культур (фактичний збір з 1 га) визначається діленням фактичного валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів на фактично зібрану площу. Відзначимо, що показник урожайності з 1 га весняної продуктивної площі (увп) дорівнює добутку врожайності з 1 га фактично зібраної площі (узбп) і коефіцієнта зібраної площі (Кзбп), що визначається відношенням зібраної площі до весняної продуктивної площі, тобто
Фактичний валовий збір і фактичну врожайність визначають по кожній культурі та групах однорідних культур (зернових, овочах), по кожному сільськогосподарському підприємству та його підрозділах, по окремих адміністративно-територіальних одиницях, економічних районах і природно-економічних зонах, категоріях господарств і в цілому по країні.
Фактичний збір і врожайність по кожній культурі визначають по основній і побічній продукції, наприклад зерна і соломи, коренів і бадилля. Можуть бути отримані також показники загальної вро­жайності основної і побічної продукції. При цьому побічну про­дукцію переводять в основну по визначених коефіцієнтах, наприк­лад 1 ц соломи дорівнюється 0,08 ц зерна. Також усю продукцію переводять в кормові одиниці або оцінюють її у грошовому виразі.
До основноїпродукції належать ті види продукції, заради яких створене дане виробництво, а до побічної — ті види продукції, що супроводжують випуск основної продукції. Так, по зернових культурах основна продукція — зерно, а побічна — солома, полова. Якщо те або інше виробництво дає кілька видів основної продукції, то така продукція називається сполученою, наприклад у льонарстві — соломка і насіння.
При визначенні валового збору і врожайності окремих культур існують певні особливості, пов’язані з обліком їх посівних площ, видом та якістю продукції, з наявністю сполученої продукції.
Валовий збір кукурудзи на зерно в повній стиглості обліковується двома показниками: фізична вага качанів і вага цих качанів у перерахунку на сухе зерно. Качани кукурудзи повної стиглості перераховуються в зерно за коефіцієнтом фактичного виходу зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту і зважування середньодобових зразків з урахуван­ням базової вологості зерна в качанах, яка береться на рівні 14 %. Множенням цього коефіцієнта на фізичну вагу качанів визначають залікову вагу зерна. Крім того, визначають вагу цього зерна при базовій — 14 % вологості. На кожний відсоток підвищення (зниження) вологості зерна від 14 % проводиться зниження (підвищення) залікової маси зерна на 1 %.
Визначимо, наприклад, залікову вагу зерна кукурудзи за такими даними. Від господарства за день на хлібоприймальний пункт надійшло 200 ц качанів кукурудзи. Лабораторний аналіз показав, що вихід зерна з качанів становить 75 %, а вологість — 13 %. Вихід зерна при фактичній вологості дорівнює: 0,75 ? 200 = 150 ц. Збільшення виходу зерна через різницю фактичної і базисної вологості дорівнює:

Отже, вихід зерна при базисній вологості, тобто в перерахунку на сухе зерно (залікова вага зерна), становив: 150 + 1,5 = 151,5 ц.
Кукурудза, що залишилася в господарстві, переводиться в зерно, виходячи з середнього відсотка виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прий­няте заготівельними організаціями зерно.
Перерахунок качанів кукурудзи молочно-воскової, воскової стиглості на сухе зерно не виконується, і ці качани обліковуються разом зі стеблами в розділі кормових культур, причому фактичний збір зеленої маси стебел і качанів кукурудзи показується загальним підсумком у вигляді ваги зеленої маси.
З валового збору озимої та ярої пшениці виділяєтьсязбір найякіснішого зерна пшениці твердих і сильних сортів.
По деяких культурах (кукурудзі, сорго) окремо враховують валовий збір продукції і площі на насінницьких посівах.
За наявності сполученої продукції облік має свої особливості. Так, при вирощуванні льону і конопель одержують насіння і соломку(по південних коноплях — стебла), а при переробці в господарстві соломки шляхом замочування, розстилання, перегортання, підняття зі стелищ — тресту, а з трести шляхом механіч­ного опрацювання (м’яття, тіпання, чесання) —волокно. По цих культурах визначають загальний вихід волокна, виходячи з маси отриманої соломки, трести і волокна і відсотка виходу волокна із соломки і трести. У продукцію льону-волокна і волокна конопель включаються довге волокно, куделя і клоччя. Розглянемо прик­лад перерахунку продукції льону у волокно.
У господарстві зібрано 50 га льону-довгунця. Продано 700 ц соломки, 100 ц трести і 30 ц волокна. У господарстві залишилося 20 ц соломки і 10 ц волокна, отриманих з цієї площі. За даними льонозаводу, середній вихід волокна з соломки, проданої господарством на завод, становив 20 %, а з трести — 25 %. Валове виробництво льоноволокна в господарстві дорівнює:
(0,20 ? 700 + 0,25 ? 100 + 30) +(0,20 ? 20 + 10) = 209 ц,
а з 1 га 4,2 ц (209:50).
По овочах закритого ґрунту середня врожайність визначається на один м2 діленням валового збору овочів з усіх оборотів на зібрану площу у м2, а також з 1 га зібраної площі, при цьому її показники з квадратних метрів переводяться в гектари діленням на 10 000.
Специфічним є визначення валового збору і врожайності кормових культур і кормових угідь.
Слід відзначити, що враховуючи значення кормових культур і кормових угідь для виробництва кормів, статистика приділяє їх вивченню належну увагу, виділяючи їх як самостійний предмет вивчення. У цьому контексті варто зауважити, що юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форми власності і підпорядкування, складають і подають спеціальну оперативну звітність про хід сінокосіння і заготівлю кормів за формою № 10-сг «Звіт про хід сінокосіння і заготівлю кормів» і разову підсумкову звітність за формою № 10-а-сг «Заключний звіт про заготівлю кормів на
1 грудня ___ року».
Принагідно сказати, що в навчальній літературі продукція статистики кормових культур і кормових угідь розглядається звичайно як складова статистики кормів і кормової бази; її викладають після статистики тваринництва. Між тим, згідно з новою українською Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) вирощування різних культур для одержання кормів належить до статистики рослинництва. З огляду на це статистику продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь потрібно вивчати в статистиці рослинництва, а питання використання кормів і годівлі тварин — в статистиці тваринництва, зокрема при вивченні статистики зоотехнічних заходів.
Перед тим, як перейти до викладу питань статистики продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь, необхідно пояснити деякі терміни і поняття, що визначають предмет вивчення статистики кормів.
Кормова база — кормові ресурси для тваринництва і джерела їх одержання. Розрізняють природну кормову базу, під якою розуміють одержання кормів з природних кормових угідь. Окремо виділяють поняття «власна кормова база» того або іншого сільськогосподарського підприємства, району, області та інших адміністративно-територіальних одиниць.
Кормові угіддя — це сільськогосподарські угіддя, виділені для виробництва кормів. Ці угіддя поділяються на природні — кормові угіддя, що мають природний трав’яний покрив і використовуються для виробництва кормів, і сіяні — кормові угіддя, трав’яний покрив яких створюється шляхом посіву кормових культур.
Найважливішою складовою кормової бази є кормовиробництво, до якого належить виробництво польових кормових культур, а також значна частина не тільки зернового господарства, але й виробництво картоплі та інших сільськогосподарських культур, так зване польове кормовиробництво. У кормовиробництво вклю­чають також культурні пасовища і сінокоси, які в статистиці вивчаються за двома позиціями: природні сіножаті і поліпшені (докорінного поліпшення) сіножаті. Промислове виробництво кормів вважається ланкою кормовиробництва.
Кормові ресурси — це обсяг кормів на звітний період, до якого включають перехідні запаси, продукцію природних кормових угідь, кормовиробництво звітного року, корми, що надійшли зі сторони. Обсяг кормових ресурсів визначають як за певний період, так і на звітну дату.
Заготівля кормів здійснюється в ході сінокосіння і збирання врожаю кормових культур, купівлі кормів тощо. Деякі корми консервуються, закладаються на збереження. Витрачаються корми головним чином на годівлю тваринам, частина кормів продається і т. д. Споживанню кормів худобою і птицею передує підготовка кормів до згодовування.
Для вивчення продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь статистика використовує відповідно систему показників. Ця система включає насамперед показники, які характеризують хід сінокосіння і заготівлі кормів із власного врожаю поточного року і відображаються в оперативній статистичній звітності за формою № 10-сг «Звіт про хід сінокосіння і заготівлю кормів». Цей звіт містить такі показники (наростаючим підсумком з початку робіт): скошено сіяних і природних трав першим укосом на сіно, сінаж, зелений корм, силос, трав’яне борошно та ін.; заготовлено кормів (прийнято за актами, ц) — сінажу; соломи і полови ярої та озимої, стебел кукурудзи, зібраної в повній стиглості (не включаючи засилосованих) та інших грубих кормів, кормових коренеплодів, включаючи цукрові буряки на корм худобі і кормових баштанних культур. Окремо виділяється обсяг одержаного готового силосу та обсяг виробленого трав’яного борошна штучного сушіння із сіяних і природних трав та інших штучно збезводнених зелених кормів, включаючи трав’яну січку, в тому числі трав’яне борошно штучного сушіння; засипано зернофуражу для громадського тваринництва з власного врожаю поточного року.
У підсумковій звітності по заготівлі кормів за формою № 10-а-сг «Заключний звіт про заготівлю кормів на 1 грудня ___ року» відображаються не тільки ці показники, але й ряд інших. Наприклад, із загальної кількості заготовлених кормів у цій звітності окремо виділяються обсяги кормів для громадського тваринництва, включаючи страхові фонди за такими позиціями: сіно природних і сіяних трав, включаючи сінне борошно; сінаж, солома, силос. Крім того, виділені картопля, концентровані корми, включаючи куповані (зерно, зернові відходи, борошно, висівки, комбікорми, жмих, трав’яне борошно штучного сушіння та ін.), з них куповане і трав’яне борошно штучного сушіння. У цій же звітності вказується, скільки виділено і продано кормів із загального обсягу заготовлених працівникам сільського господарства та іншим особам.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.