лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансовий аналіз

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 2
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

 

 

 

2.1. Необхідність, суть і значення
фінансової інформації

Для того щоб мати чітку уяву про фінансовий стан підприємства, потрібно вміти правильно розподілити ресурси, виявити напрями його розвитку, визначити основні питання, які потребують коригування. Чи знаєте Ви, який фінансовий стан підприємства? Перебуває воно в стадії підйому чи скорочення своєї діяльності? Скільки це буде тривати? Наскільки ефективно працює підприємство та що можна зробити для підвищення рентабельності? Ці відповіді можна знайти, вивчивши фінансові звіти.
Фінансова інформація — це набір даних (у систематизованій певним способом формі) про:

  • господарські ресурси, зобов’язання та фінансові джерела підприємства;
  • рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов’язані з ними ризики;
  • обороти фірми та якість її активів;
  • обсяг і якість потоків грошових коштів.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один із них — це аналіз фінансових звітів фірми. Він передбачає:

  • Вивчення Звіту про фінансові результати та Балансу підприємства;
  • Порівняння джерел та напрямів використання й розміщення коштів підприємством на певні періоди;
  • Проаналізувати, як пов’язаний звіт про фінансові результати і баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.

Мета аналізу фінансових звітів — допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про най­ефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.
Аналіз фінансових звітів допомагає також оцінити ліквідність, фінансову стійкість, плато- і кредитоспроможність підприємства.
При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан підприємства в попередній і у звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

  • фінансову структуру — активи, які належать підприємству, та зобов’язання, які вона на себе взяла, у тому числі її гнучкість;
  • оперативний цикл — стадії, через які проходить підприємство для того, щоб її продукція та послуги з’явились на ринку;
  • тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється виходячи зі
    зіставлення фінансових результатів за низку періодів діяльності цього підприємства.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та правиль­но інтерпретувати результати обробки даних.
Масштаб і напрям роботи при аналізі фінансових звітів залежать від конкретної мети аналізу.
Аналіз фінансових звітів розпочинають з попереднього ознайомлення з підприємством, після чого переходять до поглибленого вивчення її діяльності та структури фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.
Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для при-
йняття цими користувачами певних ділових рішень.
У світовій і національній практиці фінансова звітність ґрунтується на принципах:
а) відкритості інформації;
б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;
в) корисності або значущості та вірогідності;
г) припущень і обмежень, які дають змогу для адекватної інтерпретації фінансової звітності.
У фінансовому аналізі фінансового менеджменту використовують такі концепції фінансового обліку: 1) грошового вимірювання; 2) реалізації; 3) обережності; 4) матеріальності; 5) зістав­лення (накопичення); 6) вартості; 7) функціонуючого підприємства; 8) самостійного господарюючого суб’єкта; 9) постійності; 10) розкриття інформації; 11) об’єктивності; 12) подвійності; 13) си­стематичної перевірки.
Зауважимо, що коли необхідно порівняти показники різних підприємство, потрібно бути обережним. Не можна порівнювати показники одного підприємства з іншим тільки тому, що воно належить до тієї самої галузі промисловості. Слід вибирати підприємства однієї галузі промисловості, які мають подібні характеристики, а саме:

  • близький асортимент продукції;
  • аналогічні розміри;
  • єдину дату закінчення фінансового року;
  • використання подібної облікової політики;
  • застосування подібних методів аналізу (практика оцінки запасів на кінець року).

Мета фінансової звітності — надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кош­тів підприємства.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

  • придбання, продажу та володіння цінними паперами;
  • участі в капіталі підприємства;
  • оцінки якості управління;
  • оцінки спроможності підприємства вчасно виконувати свої зобов’язання;
  • забезпеченості зобов’язань підприємства;
  • визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
  • регулювання діяльності підприємства;
  • інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
2.2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів
Головна мета аналізу фінансових звітів — дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.
При цьому слід вирішити такі завдання:
1) на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;
2) зпрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів;
3) розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансових звітів має дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів?
За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

  • попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;
  • аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;
  • аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
  • аналіз фінансових результатів підприємства;
  • аналіз обігу оборотних коштів;
  • оцінку потенційного банкрутства;
  • аналіз дохідності (рентабельності);
  • аналіз використання капіталу;
  • аналіз рівня самофінансування;
  • аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.
Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проб­лем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства мають бути використані дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, для того щоб порівняти фінансові результати, досягнуті в попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Однак, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у межах галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил і принципів до визнання, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерсь­кого обліку.
2.3. Загальні вимоги до фінансової
звітності відповідно до положень
(стандартів) бухгалтерського обліку

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 берез­ня 1999 р. № 87. П(С)БО 1 встановлює мету фінансових звітів, їх склад, звітний період, якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів, вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено застосовувати при підготовці та наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте в ньому не наведено правила складання консолідованої фінансової звітності. В основу П(С)БО 1 покладено Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Відповідно до П(С)БО 1 фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка відображує фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладено на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Інформаційні потреби основних
користувачів фінансових звітів


№ пор.

Користувачі звітності

Інформаційні потреби

1

Інвестори, власники

Придбання, продаж та володіння цінними паперами, участь у капіталі підприємства, оцінка якості управління, визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу

2

Керівництво підпри­ємства

Регулювання діяльності підприємства

3

Банки, постачальники та інші кредитори

Забезпечення зобов’язань підприємства, оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

4

Замовники

Оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

5

Працівники підпри­ємства

Оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, забезпечення зобов’язань підприємства перед працівниками

6

Органи державного управління

Формування макроекономічних показників

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. Згід­но з П(С)БО 1 до неї відносять:

  • Баланс (ф. № 1);
  • Звіт про фінансові результати (ф. № 2);
  • Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);
  • Звіт про власний капітал (ф. № 4);
  • Примітки до звітів (ф. № 5).

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керів­ництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.
Новий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнарод­них стандартів бухгалтерського обліку (далі — МСБО).
Зміни у складі звітності підприємства


Склад бухгалтерської звітності
Відповідно до інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України від 18 серпня 1995 р. № 139, зі змінами та доповненнями (далі — Інструкція № 139)

 

Склад фінансової звітності
Відповідно до П(С)БО 1

 

 

 

Баланс (ф. № 1)

 

Баланс (ф. № 1)

Звіт про фінансові результати (ф. № 2)

 

Звіт про фінансові результати (ф. № 2)

Звіт про фінансово-майновий стан (ф. № 3)

®

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)

Пояснювальна записка

 

Звіт про власний капітал (ф. № 4)

 

 

Примітки (ф. № 5)

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Призначення основних компонентів фінансової звітності


Складові фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ре­сурсів, які контролюються підприємством, на дату ба­лансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприєм­ства, структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал

Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз змін у власному капіталі

Звіт про рух гро­шових коштів

Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Примітки

Обрана облікова політика, інформація не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності, не­обхідний для забезпечення її зрозумілості

Оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання, діяль­ності підрозділів підприємства тощо

Такі складові фінансової звітності, як Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал та Звіт про рух грошових кош­тів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповідні розділи.
Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлено П(С)БО 2—5. Проте підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

  • існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із цією статтею;
  • оцінка статті може бути достовірно визначена.

Наведемо такий приклад. Відповідно до п. 2.25 Інструкції № 139 підприємство має право відображувати у Балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені і неустойки, що визнані боржником або по яких отримані рішення суду чи іншого уповноваженого органу про їх стягнення. Як бачимо, у цьому разі надається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим на стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним законодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошових коштів. Тому згідно з П(С)БО 1 немає потреби чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської за-
боргованості у Балансі. Звичайно, підприємство повинно ще оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші чинники, пов’яза­ні з цією ситуацією. Обґрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінена аудитором.
Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов’язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, — у Балансі або у Звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.
Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описаним критеріям називають визнанням. Розглянемо його на прикладі.

Припустимо, що на підприємство внаслідок здійснення ним господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шляхом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матеріали будуть відповідати критеріям визнання активів — елементів балансу. Вартість матеріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату, що є основою для оцінки цієї статті в обліку.
Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отриманих матеріалів. Сплата — це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах бартеру), тобто втрата у майбутньому економічних вигід підприємством, що є ознакою іншого елементу балансу — зобов’язань.
Під час складання фінансової звітності потрібно враховувати чинник імовірності надходження чи втрати економічних вигід, адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися не так, як на момент здійснення господарської операції.

Використовуючи умови попереднього прикладу, припустимо, що в кінці звітного періоду підприємство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентоспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигід від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат звітного періоду (збитків), елементу звіту про фінансові результати.
Фінансова звітність має надавати дохідливу, доречну, достовір­ну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявності в ній даних про:

  • підприємство;
  • дату звітності та звітний період;
  • валюту звітності та одиницю її виміру;
  • відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
  • облікову політику підприємства та її зміни;
  • аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
  • консолідацію фінансових звітів;
  • припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  • обмеження щодо володіння активами;
  • участь у спільних підприємствах;
  • виявлені помилки та пов’язані з ними коригування;
  • переоцінку статей фінансових звітів;
  • іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні строки, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.
Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовують як основу для прогнозування майбутнього фінансового стану.
Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників — фізичних осіб. Отже, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображуватись у фінансовій звітності підприємства. Тому у фінансовій звітності (зокрема в Балансі) передбачено відображення лише зобов’язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип називають принципом автономності підприємства.
Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кош­ти у банк з метою збільшення статутного капіталу цього підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, що здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, така господарська операція не матиме впливу на показники фінансової звітності.
Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ні потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).
У противному разі якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п. 18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов’язань на необоротні та оборотні (довго- та короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство має в процесі ліквідації покрити всі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання — короткостроковими. Оцінка статей балансу за історичною собівартіс­тю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.
Принцип періодичностіприпускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності. Згідно з П(С)БО 1 звітний період становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис. 2.1).
Передбачено також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року. Тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене вироб­ництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), оцінюються за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

Рис. 2.1. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1
До собівартості придбаних активів уходять:

  • ціна придбання;
  • податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
  • витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
  • витрати на доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);
  • інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.