лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ РІЗНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

 

2.1. Методичні вказівки до вивчення теми
Вивчення теми «Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу» має
на меті формування у студентів базової теоретичної підготовки та практичних навичок щодо обґрунтування вибору організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності в рамках визначеної місії та фінансової стратегії підприємства як одного із чинників забезпечення його конкурентоспроможності у короткостроковому та довгостроковому періодах. Вивчення даної теми передбачає опрацювання системи проблемних питань, які можна об’єднати та узагальнити за такими напрямами:

  • критерії вибору організаційно-правової форми бізнесу;
  • особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання без створення юридичної особи;
  • особливості фінансової діяльності господарських товариств;
  • фінансова діяльність приватних підприємств та кооперативів;
  • фінансова діяльність державних та казенних підприємств;
  • особливості організації підприємницької діяльності з участю іноземного капіталу;
  • фінансування спільної діяльності суб’єктів господарювання на основі договорів кооперації.

При вивченні теми з метою кращого її засвоєння доцільно повторити матеріал попередньої теми курсу, а також курсів «Господарське право» та «Фінанси підприємств», які є теоретико-методологічною основою перелічених вище питань.
Для адекватного сприйняття матеріалу теми важливо визначити критерії, за якими здійснюється обґрунтування вибору організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності. Так, приймаючи рішення щодо правової форми організації бізнесу, необхідно враховувати такі:

  • Порядок створення суб’єкта господарювання обраної організаційно-правової форми. Цей порядок передбачає дотримання вимог щодо кількості засновників суб’єкта господарювання, їх складу, а також відповідальність власників за зобов’я­заннями такого підприємства.
  • Можливості участі власників в управлінні діяльністю суб’єкта господарювання та контролю за нею.
  • Можливості фінансування, тобто особливості доступу підприємства на ринок капіталу для залучення додаткових фінансових ресурсів з метою фінансування його операційної та інвестиційної діяльності, у тому числі особливості залучення власного й позичкового капіталу. Дане питання є важливим насамперед для великих підприємств, що потребують значних обсягів фінансових ресурсів.
  • Умови переходу права власності та правонаступництво, що визначає порядок і затратність процедури виходу зі складу учасників суб’єкта господарювання або ж набуття права власності.
  • Умови оподаткування суб’єктів господарювання, що залежать як від правової форми організації підприємницької діяльності, так і сфери такої діяльності. (Передусім ідеться про можливості доступу до альтернативних способів оподаткування та тих чи інших податкових пільг.)
  • Величина накладних витрат, що формуються при створенні суб’єкта господарювання та при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності й визначаються особливостями організації управління таким суб’єктом господарювання, у тому числі управління його фінансами.
  • Законодавчі вимоги щодо здійснення різних видів підприємницької діяльності. Існують обмеження щодо вибору організаційно-правової форми для здійснення тієї чи іншої підприємницької діяльності, а також щодо суміщення різних видів підприємницької діяльності. Так, дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів України можуть отримати, наприклад, акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій. З іншого боку, страхова компанія, що здійснює страхування життя, не може здійснювати інші види страхування.

Інвестор може обрати правову форму для організації підприємницької діяльності, що заснована на приватній, або колективній, або державній (загальнодержавній власності та власності територіальної громади) формі власності. Підприємницька діяльність може здійснюватися без створення юридичної особи та/або із залученням іноземного капіталу (підприємство з іноземними інвестиціями). Як вітчизняна, так і світова практика свідчить, що домінуючою формою власності є колективна.
Суб’єкти господарювання можуть створювати об’єднанняпідприємств. У вітчизняній практиці об’єднання підприємств отримує статус юридичної особи, а взаємовідносини між об’єднанням та його учасниками регулюються чинним законодавством та статутними документами такого об’єднання. До основних видів об’єднань належать асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.
Розглянемо особливості організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм з урахуванням їхніх переваг і недоліків.
Почнемо з найпростішої організаційної форми — підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Така підприємницька діяльність може здійснюватися на основі договорів про спільну діяльність або ж приватними підприємцями — фізичними особами (як громадянами України, так і громадянами інших країн, що не обмежені у правоздатності та/або дієздатності). Основними перевагами організації підприємницької діяльності без створення юридичної особи є відносна простота її заснування (зокрема, це стосується укладання договору для організації спільної діяльності юридичних осіб або проходження державної реєстрації для приватного підприємця), а також низький рівень накладних витрат, пов’язаних зі створенням такого суб’єкта господарювання. Крім того, для приватного підприємця, наприклад, існує можливість вибору режиму оподаткування — загальний режим оподаткування або один із альтернативних (сплата фіксованого податку придбанням торгового патенту або сплата єдиного податку).
Основні недоліки організації підприємницької діяльності у формі приватного підприємця такі:

  • суттєво обмежені можливості залучення додаткових фінансових ресурсів;
  • приватний підприємець несе необмежену відповідальність за зобов’язаннями, які виникли в результаті його підприємницької діяльності.

Суб’єкти господарювання можуть фінансувати спільні інвестиційні проекти чи окремі операції на підставі договорів про спільну діяльність без створення нової юридичної особи. Спільна діяльність — це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи. Вона є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін згідно з письмовою угодою між ними. Договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (вироб­ничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, можуть укладатися між двома або більше сторонами — як між резидентами України, так і між резидентами та іноземними інвесторами.
Підприємницька діяльність оформлена договором про спільну діяльність без створення юридичної особи, здійснюється: 1) контролюючим учасником (яким визнається сторона угоди, котра є учасником спільної діяльності і реалізує спільний контроль та управління цією діяльністю) та 2) інвестором спільної діяльності (яким визнається сторона угоди, котра є учасником спільної діяльності, але не здійснює спільного контролю за такою діяльністю). Відповідно, грошові та інші майнові внески учасників такого договору, а також майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм характером є частковою власністю.
Безпосередній контроль та управління спільною діяльністю без створення юридичної особи може здійснюватися створеною радою з числа учасників (їх представників) договору про спільну діяльність або ж одним з учасників такого договору. У випадку, коли серед учасників договору про спільну діяльність є нерезидент, обов’язки з ведення справ можуть делегуватися лише учасникові угоди, що має статус резидента. Особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов’язані із забезпеченням спільної діяльності, від свого імені й сама набуває цивільних прав і несе обов’язки за договорами.
Підприємницька діяльність, оформлена договором про спільну діяльність, передбачає повну відповідальність учасників договору за зобов’язаннями, що виникли в результаті такої спільної діяльності. Безпосередньо процедура та порядок покриття витрат і збитків від спільної діяльності визначаються відповідним договором.
Організація поточної діяльності забезпечується особою, на яку покладено обов’язки з ведення справ, і, зокрема, включає: 1) організацію бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності; 2) організацію податкового обліку; 3) нарахування і сплату податків та інших обов’язкових платежів до бюджету відповідно до чинного законодавства тощо. Ця ж особа забезпечує розрахунки з учасниками договору щодо розподілу прибутку від спільної діяльності та нарахування відповідних податків (оподаткування дивідендів від участі у спільній діяльності).
Як уже згадувалося, учасниками договорів про спільну діяльність (договорів про кооперацію) можуть бути й іноземні інвестори. За таких умов договори про спільну діяльність підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», що є підставою визнання вкладу іноземного партнера до спільно контрольованих активів як іноземної інвестиції. Це дає змогу застосовувати щодо останньої пільги, передбачені чинним законодавством. Наприклад, нерезидент при вивезенні доходів від спільної діяльності за кордон сплачує податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % суми зазначеного доходу за рахунок такої виплати (з необхідним коригуванням ставки податку відповідно до ратифікованих двосторонніх міжнародних договорів між Україною та країною базування нерезидента).
Слід також звернути увагу на певні особливості організації та здійснення фінансової діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями. Так, підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого (за його наявності) становить не менше 10 %. Рівень відповідальності учасників підприємства — іноземних інвесторів за зобов’язаннями такого підприємства визначається особливостями організаційно-правової форми, в якій воно створене. Загалом підприємства з іноземними інвестиціями можуть створюватися шляхом (1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами (спільна діяльність зі створення юридичної особи); (2) придбання корпоративних прав діючих підприємств; (3) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю. У першому та третьому випадках (а також у разі придбання корпоративних прав нової емісії) внесок іноземного інвестора до статутного капіталу суб’єкта господарювання, що здійснюється матеріальними цінностями, звільняється від сплати митних зборів і платежів (за умови, що таке майно не буде реалізоване третім особам на території України протягом трьох років) та ПДВ.
Підприємства, створені за участі іноземних інвестицій, а також об’єкти (результати) спільної діяльності на території України з участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, у тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, установленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Підприємницька діяльність може здійснюватися у формі приватного підприємства, колективного підприємства, комунального або державного підприємства. Під приватним підприємством розуміється організація підприємницької діяльності у формі юридичної особи, що заснована на приватній власності окремого громадянина (у тому числі нерезидента) з правом найму робочої сили. У такому випадку фізична особа — засновник приватного підприємства є його повним власником (власником 100 % його власного капіталу), а також володіє правом на управління справами підприємства та отримання частки прибутку у вигляді дивідендів. Зауважимо, що у складі власників (засновників) приватного підприємства може бути лише одна фізична особа — інакше підприємство має бути реорганізоване в одне з підприємств колективної форми власності. Саме такими особливостями й обумовлені переваги та недоліки приватного підприємства як форми організації підприємницької діяльності.
До переваг приватного підприємства можна віднести максимальну участь власника в управлінні підприємством і, відповідно, практично повну відсутність проблеми агентських відносин; спрощену процедуру правонаступництва; обмежену відповідальність за зобов’язан­нями підприємства; можливість оплати внесків як у грошовій, так і в майновій формі. А серед недоліків, у свою чергу, можна назвати низький рівень мобільності прав власності, обмеженість залучення власного капіталу, а також «білі плями» нормативно-правового регулювання діяльності приватного підприємства тощо.
Згадані вище правові форми організації підприємницької діяльності придатні, переважно, для створення та функціонування невеликого (рідше — середнього) підприємства. Для організації ж великого та зорієнтованого на тривалий період функціонування бізнесу придатна, як свідчить світова практика, корпоративна форма господарювання, основана на колективній формі власності, — господарські товариства. Колективна форма власності виникає при (1) добровільному об’єднанні майна громадян та/або юридичних осіб; (2) викупу та/або безоплатного отримання трудовим колективом майна державного підприємства при його реор­ганізації; (3) реорганізація державних підприємств в акціонерні товариства (або інші форми господарських товариств) тощо.
Створення, функціонування та ліквідація господарських товариств в Україні регулюється відповідним законом, що передбачає можливість існування таких форм господарських товариств, як акціонерні товариства (відкритого та закритого типів); товариства з обмеженою відповідальністю; повні товариства; товариства з додатковою відповідальністю та командитні товариства.
Основні відмінності між різними видами господарських товариств проявляються переважно в рівнях відповідальності учасників товариства за зобов’язаннями товариства, що склалися в результаті його фінансово-господарської діяльності (рис. 2.1); у порядку заснування конкретної форми господарського товариства, у тому числі витрат на проведення такої процедури; у можливостях та обмеженнях входження до (виходу зі) складу учасників господарського товариства; в особливостях процедури правонаступництва тощо.

Рис. 2.1. Рівень відповідальності учасників
господарських товариств
Під акціонерним товариством (далі — АТ) розуміється таке господарське товариство, статутний капітал якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. АТ відповідає за зобов’язаннями усім належним йому майном, тоді як відповідальність учасників товариства обмежена розміром їх участі у статутному капіталі АТ. Створення АТ відбувається шляхом об’єднання майна засновників та учасників товариства, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно від їх юрисдикції (резиденти та нерезиденти).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.