лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Основи фінансової діяльності
суб’єктів господарювання

 

1.1. Методичні вказівки до вивчення теми
Вивчення теми передбачає ознайомлення з теоретичними, методологічними та організаційними основами фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Ключовою катего-
рією фінансів підприємства є «капітал», саме тому розгляд основ фінансової діяльності суб’єктів господарювання слід розпочати з визначення економічної сутності цього поняття. За трактуванням капіталу як категорії фінансів підприємства в на-
уково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві його форми:

  • конкретний капітал (вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства);
  • абстрактний капітал (сукупність усіх позицій пасиву балансу).

Серед вітчизняних економістів найбільш вдале, на нашу думку, обґрунтування сутності капіталу підприємства дав професор В. В. Сопко. Він вважає, що капітал — це «власність відповідної фізичної або юридичної особи на активи — майно та об’єкти (ресурси), які є на підприємстві…» . Пасивна сторона балансу відображає, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку — кредиторами (позичковий капітал). У практичній діяльності суб’єктів господарювання, в контексті фінансового та управлінського обліку капітал трактується саме як абстрактна вартість. Отже, капітал підприємстваце відображені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства. Саме цим визначенням капіталу ми будемо оперувати при дослідженні фінансової діяльності суб’єктів господарювання в подальших розділах посібника.
Можна повністю погодитися з висновками В. В. Сопка про те, що застосування терміна «капітал» до «активів» некоректне, бо якщо термін «капітал» означає право власності, то цей же термін не може означати речовий елемент, наприклад «оборотний капітал» чи «основний капітал».
Для правильного розуміння фінансових відносин, які розглядаються в процесі вивчення дисципліни, слід визначитися з економічним змістом поняття «фінансова діяльність суб’єктів господарювання». Ураховуючи розмаїття підходів до визначення цього поняття, його трактують як у вузькому, так і в ширшому значенні.
Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного й позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому значенні) полягає у фінансуванні підприємства. До типових прикла­дів руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести:

  • надходження власного капіталу із зовнішніх джерел,
  • отримання позик,
  • погашення позик,
  • сплата дивідендів.
  • Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Оптимізація складу та структури капіталу (оптимізація фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності. У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж суто фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи,
    пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Іншими словами, фінансова діяльність у широкому розумінні включає увесь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства, пов’язаних із фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання. У широкому розумінні фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на розв’язання таких основних завдань :
  • фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
  • пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
  • своєчасність виконання зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
  • забезпечення інвестиційної діяльності підприємства;
  • контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Пріоритетне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, а саме: мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).
Основні форми фінансування здебільшого класифікують за такими критеріями:
а) залежно від цілей фінансування;
б) за джерелами надходження капіталу;
в) за правовим статусом капіталодавців відносно підприєм­ства.
Залежно від цілей фінансування розрізняють такі його форми:

  • фінансування при заснуванні підприємства;
  • на розширення діяльності;
  • рефінансування;
  • санаційне фінансування .

Структурно-логічні взаємозв’язки між окремими формами фінансування наведені в табл. 1.1 у формі матриці.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування, за правовим статусом інвесторів — власний капітал та позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприєм­ства або шляхом реінвестування прибутку. В іноземних літератур­них джерелах фінансування за рахунок нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань досить часто позначають також як Cash-flow-фінансування.
Таблиця 1.1
МАТРИЦЯ ФОРМ ФІНАНСУВАННЯ
(За: Volkart R. Unternehmensfinanzierung und Kreditpolitik. — S. 28)

Форма
 
Джерело

Позичковий
капітал

Власний
капітал

Реструктуризація
активів

Зовнішнє
фінансування

Банківські,
комерційні
позики, емісія облігацій

Внески
учасників
та засновників

Дезінвестиції

Внутрішнє
фінансування

Забезпечення
наступних
витрат і платежів

Нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування

Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать:

  • кредити банків (довго- та короткострокові);
  • кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи, послуги;
  • заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо).

До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести такі:

  • нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у тому числі так звані стійкі пасиви);
  • доходи майбутніх періодів.

До джерел фінансування можна також віднести фінансові ресурси підприємств, що формуються в результаті реструктуризації активів. Під реструктуризацією активів розуміють заходи, пов’язані зі зміною складу та структури окремих позицій активів. У рамках реструктуризації активів розглядають також амортизаційні відрахування та кошти, які одержує підприємство в результаті дезінвестицій. Щоправда, дискусійним є питання віднесення дезінвестицій до зовнішніх джерел фінансування.
У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капіталу. Звичайно, неможливо дати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування. В одних випадках фінансові ресурси слід формувати шляхом збільшення власного капіталу, в інших — на основі залучення додаткових позик. Для одних підприємств вигідніше використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших — зовнішні. Фінансист під час винесення рішень щодо вибору найбільш прийнятної форми фінансування повинен скористатися відповідними критеріями. До типових критеріїв прийняття фінансових рішень можна віднести такі.

  • Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, як вплине та чи інша форма фінансування на результати діяльності підприємства. При цьому необхідно виходити з того, що рентабельність активів підприємства має перевищувати вартість залучення капіталу, а також ураховувати, що зростання частки заборгованості в структурі капіталу в окремих випадках може призвести до підвищення прибутковості підприємства, а в інших — навпаки.
  • Ліквідність (платоспроможність). Цей критерій вимагає визначити, як вплине форма фінансування на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможності підприємства. Вхідні й вихідні грошові потоки необхідно координувати у такий спосіб, щоб у будь-який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов’язання. Цього можна досягти шляхом дотримання фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Слід враховувати також можливості пролонгації строків повернення фінансових ресурсів, санкції за порушення умов залучення коштів тощо. Якщо фінансовим менеджментом підприємства неправильно розраховані строки залучення та використання капіталу або якщо вони порушені в результаті погіршення умов діяльності підприємства (зменшення обсягів реалізації, неврахування інфляції при формуванні відпускних цін, високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості, непередбачені штрафи за порушення податкового законодавства тощо), то фінансова рівно­вага порушується і підприємство не в змозі виконати свої платіжні зобов’язання. Якщо неплатоспроможність стійка, то це є підставою для порушення справи про банкрутство підприємства.
  • Структура капіталу (незалежність). Застосовуючи ту чи іншу форми фінансування, слід прогнозувати, як це вплине на рівень автономності і самостійності підприємства при використанні коштів; на збереження інформаційної незалежності та контроль над підприємством у цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик структури капіталу.
  • Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів. До них належать, наприклад, емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, витрати на обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації тощо.
  • Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів. Звичайно, оподаткування слід розглядати в контексті його впливу на вартість залучення капіталу в цілому. Наприклад, при мобілізації коштів шляхом збільшення статутного капіталу слід враховувати, що пов’язані з цим накладні витрати зменшують об’єкт оподаткування, однак дивіденди, які є платою за використання власного капіталу, слід сплачувати за рахунок чистого прибутку після оподаткування. Натомість відсотки за користування позиками відносяться на валові витрати. Разом з тим податкові переваги, які можуть проявлятися при залученні позичкового капіталу, слід зіставляти із фінансовими ризиками, які при цьому виникають. Використовуючи як джерело фінансування нерозподілений прибуток, підприємство практично уникає затрат на мобілізацію коштів, однак на реінвестування може спрямовуватися лише прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування. Тут слід також враховувати рівень оподаткування розподіленого та нерозподіленого прибутку, ставки оподаткування доходів фізичних осіб тощо.
  • Об’єктивні обмеження — відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позик, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.
  • Особливості законодавства про банкрутство — черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.
  • Максимізація доходів власників (дивідендна політика). Згідно з цим критерієм усі рішення менеджменту підприємства, у тому числі рішення у сфері фінансування, повинні спрямовуватися на досягнення головної цілі діяльності суб’єкта господарювання — максимізації доходів власників.

На практиці кваліфіковані фінансові менеджери розробляють власну систему критеріїв прийняття фінансових рішень, яка, крім згаданих критеріїв, може бути доповнена іншими або дещо спрощена. Для прикладу, в табл. 1.2 наведено загальний огляд порівняльних характеристик фінансування підприємства за рахунок власного капіталу та позик.
У доповнення до наведених критеріїв зазначимо, що, з позиції підприємства — об’єкта інвестування, власний капітал є менш ризиковим порівняно з позичковим. Для капіталодавців, навпаки, статус кредитора підприємства є менш ризиковим, ніж статус власника, що зумовлено особливостями законодавства про банкрутство та деякими іншими чинниками.

Таблиця 1.2

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
ЗА РАХУНОК ВЛАСНОГО ТА ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ


Критерії

Власний капітал

Позичковий капітал

Рівень відповідальності капіталодавців

Щонайменше — у повному обсязі

Немає; статус кредитора

Участь в управлінні під­приємством

Як правило, дає таке право

Як правило, участь в управлінні підприємством не передбачена

Участь у прибутках

Дає право участі в розподілі прибутків

Обумовлені договором відсотки; участі в розподілі прибутків не бере

Строк використання

Необмежений

Обмеження згідно з договором

Кредитне забезпечення

Як правило, не потрібне

Як правило, необхідне

Податковий тягар

Плата за користування здійснюється за рахунок прибутку, що залишився після сплати всіх податків

Відсотки за користування позиками відносяться на валові витрати, тобто зменшують податковий тягар

Порядок повернення у разі банкрутства

В останню чергу

У першочерговому порядку залежно від типу кредитора

Суттєвою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій та завдань, зокрема, відсутність фінансового планування (бюджетування) та аналізу управління ризиками, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо. Досить часто це зумовлено тим, що відповідальність за всю фінансову роботу на підприємстві покладається на бухгалтерію, а фінансових служб або взагалі немає, або їхні завдання нечітко визначені і не мають нічого спільного з тими, які виконують відповідні служби на підприємствах країн Західної Європи чи США. У цьому зв’язку актуальності набуває визначення місця та ролі фінан­сових служб у функціональній структурі підприємств.
Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною мірою залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності суб’єкта господарювання. Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у тому числі й функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником). У разі необхідності він звертається до послуг зовнішніх консультантів, ауди­торів. Бухгалтерську роботу на таких підприємствах нерідко
виконує бухгалтер-сумісник. Практика діяльності підприємств малого бізнесу в країнах Західної Європи та Америки показує, що складання бухгалтерської, фінансової та податкової звітності таких підприємств здійснюють (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу щодо управління фінансами частково виконує відділ з роботи з корпоративними клієнтами обслуговуючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зовнішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бух­галтерських служб.


СопкоВ. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-тє вид. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 185.

Див.: Фінанси підприємств: Підручник / За наук. ред. А. М. Поддєрьогіна. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 16.

BoemleMax. Unternehmensfinanzierung: Instrumente, Maerkte, Formen, Anlaesse. — 12 Aufl. Verlag SKV Zuerich, 1998. — S. 31.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.