лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Система раннього попередження та реагування (СРПР) — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
Серед основних функціонально-організаційних інструментів реалізації системи раннього попередження та реагування на підприємстві можна виділити прогнозування банкрутства (кількісної оцінки ймовірності настання фінансової неспроможності підприємства). При цьому оцінка ймовірності банкрутства суб’єкта господарювання здійснюється на основі використання однофакторного чи багатофакторного дискримінантного аналізу. Серед найбільш відомих моделей прогнозування банкрутства суб’єкта господарювання, що згадуються у науково-практичній літературі, можна виділити моделі Вайбеля (Weibel, 1973), Бівера (Beawer, 1979), Таффлера (Taffler, 1977), Спрінгейта, Альтмана (Altman Z-score, 1968; Altman ZETAtm, 1977; Altman Z, 1983), Тамарі (Tamari, 1964), Беермана (Beyerman, 1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993) та інші.
Звернемо увагу на те, що використання сформульованих західними фінансистами кількісних моделей прогнозування банкрутства підприємства вітчизняними підприємствами має певні (часто суттєві) обмеження, які зумовлені:

  • по-перше, неможливістю розроблення власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;
  • по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;
  • по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблема подвійної бухгалтерії).

Водночас в Україні використовуються численні методики факторного аналізу, однак вони є безсистемними, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації.
Поряд із прогнозуванням банкрутства підприємства, фінансовий контролінг на підприємстві використовує, зокрема, такі методи:

  • методи оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання:
  • аналіз точки беззбитковості;
  • цільове калькулювання собівартості.
  • АВС-аналіз;
  • XYZ-аналіз;
  • методи обґрунтування управлінських фінансових рішень:
  • бенчмаркінг (benchmaking);
  • вартісний аналіз;
  • портфельний аналіз;
  • SWОТ-аналіз (аналіз сильних і слабких місць);
  • методи фінансового прогнозування:
  • експертні методи планування;
  • казуальне прогнозування;
  • методи екстраполяції тощо.

Зважаючи, що більшість методів достатньо повно представлено у вітчизняній науково-практичній літературі, зупинимося більш детально лише на окремих із них.
Так, фінансовий контролінг з метою оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання використовує (1) аналіз точки беззбитковості; (2) АВС-аналіз; (3) XYZ-аналіз і, нарешті, (4) цільове калькулювання собівартості (target costing). Якщо перші три методи являють собою певну формалізовану модель групування витрат суб’єкта господарювання, визначення їх цільового рівня та обґрунтування напрямів оптимізації їх абсолютної величини, то цільове калькулюван-
ня собівартості визначає функціональну модель організації оптимізації абсолютної величини затрат підприємства (див. рис. 11.3).


Рис. 11.3. Алгоритм цільового калькулювання
У цільовому калькулюванні собівартості з метою приведення поточного рівня витрат до їх цільового рівня (з метою забезпечення необхідного розміру прибутку) використовуються згадані вище методи оптимізації абсолютної величини затрат.
Останнім часом спостерігається тенденція зміщення акцентів не на формування прибутку, а на створення вартості, що розглядається як певна функція, значення якої залежить від доходів, прибутку та витрат, — ABM (Activity-based Management) та VBM (Value-based Management). При цьому в процесі бюджетування фінансових результатів часто використовується аналіз точки беззбитковості. Аналіз передбачає встановлення параметрів точки беззбитковості (доходи дорівнюють витратам) та оцінки потенціалу формування позитивної різниці між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, яку називають зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

F — фіксовані витрати; m — крива, яка характеризує виручку реалізації;
n — крива сукупних затрат; f — лінія умовно постійних витрат;
A— точка беззбитковості.
Рис. 11.3. Точка беззбитковості
На основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.
Для оцінювання параметрів точки беззбитковості щодо продукції, яку лише планується виробляти, можна використовувати такі математичні формули:
,                                       (11.1)
,                                       (11.2)
де B — виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн);
О — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці).
Фінансовий контролер для успішного виконання покладених на нього завдань повинен на достатньому рівні володіти методологією прогнозування фінансових показників. Серед методів фінансового прогнозування поширеними є (1) експертні методи; (2) казуальне прогнозування та (3) екстраполяція.
Фінансове планування на основі експертних методів передбачає максимальну відмову від формалізованих (математичних, статистичних та економетричних) методів розрахунку планових величин фінансових показників або цільового їх рівня. Водночас основна увага приділяється суб’єктивним очікуванням учасників експертної оцінки (експертів), які формуються під впливом насамперед практичного досвіду та інтуїції експертів. З цих міркувань до проведення експертної оцінки залучаються керівники структурних підрозділів, а також інші спеціалісти, що мають значний досвід та відповідну кваліфікацію. До основних методологічних прийомів, що використовуються за експертного (суб’єк­тивного) методу прогнозування, належать такі:

  • індивідуальні опитування;
  • мозкова атака (brainstorming);
  • метод Дельфі;
  • розроблення сценаріїв.

Казуальний метод фінансового прогнозування оснований на встановленні, ідентифікації та кількісній оцінці планових значень цільових фінансових показників через причинно-наслідкові зв’язки з іншими показниками. Цільовий показник при цьому розглядається як деяка функція сукупності факторів, зміна яких веде до відповідної зміни цільового показника. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на підставі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва робиться виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат — від обсягів виробництва тощо. Казуальний метод фінансового планування може здійснюватися у двох основних формах — (1) детермінантний прогноз та (2) стохастичний прогноз.
У теоретичних моделях та практиці корпоративних фінансів доволі поширені такі методи прогнозування цільових фінансових показників, як екстраполяція, за якої висновки про прогнозні значення цільових показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах (аналогічно до технічного аналізу ринкових інструментів — цінних паперів, деривативів тощо). Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі в розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.
Однак слід зауважити, що методи екстраполяції дають точні результати за умови їх використання стосовно суб’єктів господарювання із відносно стабільними показниками фінансово-госпо­дарської діяльності та ринкової активності за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом (trend). На практиці використовуються такі методи екстраполяції, як (1) методи визначення середніх величин (наприклад, ковзаючої середньої — moving averages); (2) екстраполяція тренду; (3) експонентне згладжування. При цьому все більшого поширення у фінансовому прогнозуванні цільових показників набуває методика експонентного згладжування (і насамперед, експонентне згладжування другого і вищих порядків), яка точніше враховує той чи інший тренд у розвитку прогнозних показників, а також комбіноване використання різних методів та прийомів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.