лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

На практиці форфетинг як вид кредитування зовнішньоекономічних операцій може здійснюватися у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовані імпортером. Форфетинг, як правило, здійснюється за участі банківської установи і розглядається як одна із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.
Продавцем вимог у разі застосування форфетингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфетингу є здебільшого «першокласні» (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери у країнах з високим кредитним рейтингом. Як забезпечення виконання вказаних вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії.
Договори форфейтування укладаються переважно в доларах США, євро, швейцарських франках. Ураховуючи обмеження щодо строків розрахунків в іноземній валюті, що діють в Україні, обмежуються і можливості стимулювання експорту на основі надання комерційних позик, а отже, звужуються рамки використання форфетингу.
До основних переваг форфетингу для експортера можна віднести такі:

  • зменшення кредитного ризику;
  • мінімізація валютних ризиків;
  • мінімізація ризику зміни процентних ставок;
  • підвищення ліквідності (платоспроможності).          

На відміну від операції факторингу, вартість якої визначається за методикою контокорентного кредитування, вартість форфейтування включає комісійну винагороду та дисконт. Причому метод дисконтування застосовується не лише щодо вимог, оформлених векселем, а й щодо інших боргів.
Важливим напрямом фінансової роботи на підприємстві є оптимізація оподаткування зовнішньоторговельних операцій.
Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності у разі необхідності здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту такого оформлення повинен звернутися до митного органу (вантажного відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

  • Митне оформлення здійснюється після декларування товарів та майна та їх пред’явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти.
  • Випуск товарів та майна здійснюється митними органами після сплати сум усіх належних податків та митних платежів. До таких податків таплатежів належать:
  • плата за проведення митних процедур (за митне оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем);
  • мито (відповідно до Єдиного митного тарифу України);
  • акцизний збір (у випадках, передбачених чинним законодавством);
  • податок на додану вартість (у випадках, передбачених чинним законодавством).

Основою нарахування податків та платежів, які сплачуються в процесі митного оформлення вантажів, є:

  • при нарахуванні митних зборів — загальна митна вартість товару;
  • при нарахуванні мита — митна вартість товару чи кількість товару (залежно від виду основи для нарахування мита);
  • при нарахуванні акцизного збору — митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів та мита або кількість товару (залежно від методу нарахування акцизного збору);
  • при нарахуванні податку на додану вартість — митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору.

Плата за проведення митних процедур при ввезенні в Україну або вивезенні з України товарів справляється в розмірі 0,15 % від загальної вартості цих товарів, визначеної відповідно до «Інструкції про заповнення вантажної митної декларації». Документом, який є підставою для внесення плати за проведення митних процедур, є вантажна митна декларація або її копія.
Нарахування митних зборів, мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:

  • на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
  • комісійні та брокерські;
  • плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і має бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

10.2. План семінарського заняття
1. Повноваження фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
2. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
2.1. Правила щодо здійснення розрахунків.
2.2. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

2.3. Форфетинг.

3. Митне оформлення зовнішньоторговельних операцій.
4. Оподаткування зовнішньоторговельних операцій.
10.3. Термінологічний словник
Акредитив — розрахунковий документ, який містить розпорядження банку іншому банкові про виплату фізичній або юридичній особі певної суми на зазначених умовах.
Вантажна митна декларація — заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та про мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.
Види мита:

  • адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
  • специфічне, що нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
  • комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом.
Експортні операції підприємств — операції з продажу товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Імпорт товарів — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Інкасо — банківська операція, коли банк за дорученням клієнта отримує плату від підприємств за надіслані на його адресу товари на підставі грошових, товарних та розрахункових документів, банк отримує комісію, розмір якої визначається умовами отримання платежу від покупця.
Митне регулювання — регулювання питань, пов’язаних із установленням мита та митних зборів, процедурами митного контролю зовнішньоекономічної діяльності та організацією діяльності органів митного контролю України.
Платіжні ризики — ризики, пов’язані із виникненням безнадійної чи простроченої дебіторської заборгованості як у експортера, так і в імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків у іноземній валюті.
Рахунок типу «П» — рахунок, що відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.
Рахунок типу «Н» — рахунок, що відкривається представництвам нерезидентів (у тому числі іноземних банків), установам, які представляють інтереси нерезидентів в Україні і не ведуть підприємницької діяльності на території України, а також тим, які залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги.
Реекспорт товарів — продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Форфетинг — купівля в експортера експортних вимог форфетером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за вирахуванням суми дисконту.
10.4. Навчальні завдання
10.4.1. Задачі
Задача 1
Підприємство А експортує товар вартістю 200 тис. дол. США до Франції. Умовами контракту передбачено, що валюта платежу — долари США. Надалі вносяться зміни до контракту, згідно з якими замінюється валюта платежу: 60 % контракту оплачується в євро, а 40 % — у гривнях через партнера французької фірми в Україні за курсом НБУ на день здійснення платежу. Чи були порушення чинного законодавства України з боку партнерів за договором, якщо вони не зверталися до відповідних органів щодо одержання будь-яких ліцензій на здійснення розрахунків? Якщо такі порушення були, то розрахувати суму санкцій, яку слід сплатити в бюджет за порушення чинного законодавства.
Задача 2
Вітчизняне підприємство-імпортер 1 лютого звітного року здійснило авансовий платіж закордонному партнеру згідно з контрактом на поставку імпортних товарів на загальну суму 300 тис. дол. США. Термін поставки за контрактом — 10 квітня поточного року. У зв’язку з об’єктивними обставинами іноземний партнер затримав відвантаження товарів на 60 днів, про що сторони уклали додатковий договір.
10 травня підприємство-імпортер звернулося до НБУ із заявою щодо отримання індивідуальної ліцензії. Складаючи декларацію про валютні цінності, підприємство-імпортер не внесло в неї прострочену дебіторську заборгованість за імпортним контрактом. Чи допустило підприємство-імпортер порушення чинного законодавства України, якщо допустило, то слід розрахувати розмір штрафних санкцій за порушення законодав-
ства.
10.4.2. Тестові завдання
Тест 1. До зовнішньоекономічних ризиків належать:

  • ризик втрати чи ушкодження товару під час його транспортування;
  • ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць;
  • платіжні ризики;
  • заборона конвертації та переказу валюти з країни;
  • мораторій чи заборона на виконання боргових зобов’язань суб’єктами господарювання;
  • немає правильної відповіді.

Тест 2. До основних інструментів нейтралізації ризиків відносять:

  • хеджування;
  • валютні кредити;
  • використання спеціальних форм розрахунків;
  • товарні кредити;
  • валютно-цінові застереження;
  • готівкові розрахунки.

Тест 3. Правила ІНКОТЕРМС характеризують:

  • правила здійснення розрахунків у сфері ЗЕД;
  • міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів;
  • основні ризики у сфері ЗЕД;
  • правила митного оформлення товарів;
  • правила заповнення митної декларації.

Тест 4. Санкції за несвоєчасне повернення валютної виручки за відсутності відповідної ліцензії застосовуються, якщо підприємство не одержало виручки протягом:

  • 20 днів із дня відвантаження товару та оформлення вивізної митної декларації;
  • 60 днів;
  • 90 днів;
  • 100 днів.
  • Тест 5. Митними органами здійснюється випуск товарів та майна після сплати таких податків та митних платежів:
  • плата за проведення митних процедур;
  • мито (відповідно до Єдиного митного тарифу України);
  • податок на прибуток;
  • акцизний збір;
  • платежі за використання природних ресурсів;
  • податок на додану вартість.

Тест 6. Основою нарахування податків та платежів, які сплачуються в процесі митного оформлення вантажів при нарахуванні митних зборів, є:

  • загальна митна вартість товару;
  • митна вартість товару за вирахуванням ПДВ;
  • собівартість товару;
  • кількість товару.

Тест 7. При нарахуванні акцизного збору основою нарахування податків та платежів є:

  • митна вартість товару чи кількість товару;
  • митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору;
  • собівартість товару;
  • митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів та мита.

Тест 8. При нарахуванні податку на додану вартість основою нарахування податків та платежів є:

  • митна вартість товару чи кількість товару;
  • митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору;
  • митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів та мита;
  • кількість товару.

Тест 9. У практиці фінансової діяльності підприємств використовують такі основні способи розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій:

  • факторинг;
  • документарний акредитив;
  • пластикові картки;
  • документарне інкасо;
  • кредитні картки.

10.5. Теми рефератів

  • Розрахунки у рамках зовнішньоекономічної діяльності, їх переваги та недоліки.
  • Форфетинг як спосіб фінансування зовнішньоекономічних операцій.
  • Ризики у сфері зовнішньоекономічних відносин та управління ними.
  • Порядок митного оформлення експортно-імпортних операцій.
  • Організація розрахунків суб’єктів господарювання за експортно-імпортними операціями.
  • Умови здійснення товарообмінних операцій між підприємством та іноземними суб’єктами господарської діяльності.
  • Вплив оподаткування на ефективність зовнішньоекономічних операцій.

10.6. Програмні питання
для самостійного вивчення

  • Основні види зовнішньоекономічних операцій та їх характеристика.
  • Необхідність законодавчого регулювання зовнішньоекономічних відносин суб’єктів господарювання.
  • Державне регулювання розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті.
  • Порядок укладання та основні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
  • Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
  • Документарний акредитив та його значення в зовнішньоекономічних розрахунках.
  • Порядок застосування документарного інкасо в зовнішньоекономічних розрахунках.
  • Форфетинг.
  • Оподаткування експортних операцій.
  • Оподаткування імпортних операцій.

10.7. Рекомендована література

    • Постанова НБУ від 4 вересня 1998 р. № 349 «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» із змінами і доповненнями.
    • Постанова НБУ від 22 грудня 1999 р. № 602 «Про затвердження положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами».
    • Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. (567/94).
    • Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 382—400.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.