лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Як замінник грошових дивідендних виплат суб’єкти господарювання досить часто застосовують викуп акцій власної емісії. Викуп акцій (stock repurchases) як форма реалізації дивідендної політики також передбачає рух грошових коштів від суб’єкта господарювання до власника корпоративних прав, однак такий рух здійснюється в обмін на корпоративні права такого суб’єкта господарювання. Викуп корпоративних прав здійснюється, як правило, за ринковим курсом або з премією від ринкового курсу корпоративних прав. При цьому викуп корпоративних прав власної емісії може здійснюватися у таких формах:

  • викуп на відкритому ринку (open market repurchase);
  • викуп через загальну тендерну пропозицію (GTO) за фіксованим курсом чи через голландський аукціон;
  • цільовий викуп корпоративних прав у певної аудиторії власників.

Серед можливих аргументів на користь викупу корпоративних прав власної емісії, які наводяться у науково-практичній літературі, можна виділити такі:

  • позитивний інформаційний контекст (див. сигнальна гіпотеза);
  • позитивний ринковий ефект у короткостроковому періоді;
  • урегулювання конфлікту принципал-агент (див. модель Дженсена) та зменшення витрат моніторингу тощо.

Іншим замінником грошових дивідендних виплат є дроблення акцій. Загалом дроблення акцій (stock splits) як форма реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання передбачає збільшення кількості акцій (корпоративних прав), що належить учаснику товариства, із одночасним пропорційним зменшенням їх номінальної вартості з метою незмінності абсолютної величини статутного капіталу. Серед можливих аргументів на користь дроблення корпоративних прав, які наводяться у науково-практичній літературі, можна виділити такі:

  • теоретично економічний ефект (вплив на вартість підприємства) дроблення акцій аналогічний виплаті 100 % грошових дивідендів;
  • переведення корпоративних прав власної емісії в категорію більш популярних акцій та підвищення попиту на акції підприємства;
  • позитивний інформаційний контекст та ринковий ефект у короткостроковому періоді.

Спільним для всіх теорій і теоретичних моделей дивідендної політики та варіантів їх реалізації є фактор оподаткування розподіленого (дивідендів) та нерозподіленого прибутку суб’єкта господарювання. Оподаткування дивідендів в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства ». Розглянемо основні положення, що визначають оподаткування грошових дивідендів.
Об’єкт оподаткування — сума нарахованих грошових дивідендів незалежно від того, була прибутковою діяльність підприємства у звітному періоді чи ні. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидента на суму нарахованих його грошових дивідендів при їх фактичній виплаті нараховується податок на репатріацію.
Ставка оподаткування. Підприємство — емітент корпоративних прав нараховує податок на суму грошових дивідендів у розмірі 25 % від суми таких дивідендів. Виплати грошових дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (інших корпоративних правах), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи дивідендів, які є більшими за величину грошових дивідендів на будь-яку іншу акцію (корпоративне право) такого суб’єкта господарювання, з метою оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати із відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку. При цьому авансовий платіж на такі дивіденди не нараховується. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидента підприємство нараховує та утримує податок на репатріацію у розмірі 15 %.
Джерело сплати податку чистий прибуток підприємства, що залишається після виплати дивідендів (для простих акцій, інших корпоративних прав) або валові витрати (для привілейованих акцій, інших корпоративних прав). Податок на репатріацію нараховується та сплачується за рахунок грошових дивідендів.
Строки сплати податок перераховується до бюджету одночасно або до фактичної виплати грошових дивідендів.
Форма сплатифактично сплачений до бюджету податок на дивіденди враховується як авансовий платіж з податку на прибуток суб’єкта господарювання, що нарахував та сплатив такий податок. Якщо підприємство є платником єдиного податку, то податок на дивіденди нараховується та сплачується до бюджету на загальних підставах, однак таке підприємство не може скористатися можливістю зарахування фактично внесеної суми як авансового платежу. Нарахований та сплачений податок на репатріацію не враховується як авансовий платіж.
Платник податку на дивіденди підприємство-емітент, що нараховує та виплачує дивіденди, незалежно від того, є підприємство платником податку на прибуток чи не є таким.
Пільги. Авансовий платіж не справляється при виплаті дивідендів корпоративними правами даного підприємства, якщо така виплата не призводить до зміни структури власності підприємства (відносні частки участі акціонерів у статутному капіталі підприємства не змінюються), а також при виплаті на користь інститутів спільного інвестування (ІСІ). Суб’єкти господарювання (окрім постійних представництв нерезидентів) не включають до складу валових доходів суми отриманих грошових дивідендів від підприємств-резидентів.
Однак з наведених вище тверджень випливає ще одне ключове питання оптимізації дивідендної політики суб’єкта господарювання — оцінювання ефективності дивідендної політики такого підприємства. Зауважимо, що поняття ефективності дивідендної політики для різних категорій учасників (stakeholders) корпоративних відносин має різне функціональне навантаження. Так, для власників корпоративних прав ефективною дивідендною політикою буде, очевидно, та політика, яка веде до максимізації достатку акціонерів (shareholder value maximization). У свою чергу, для менеджерів підприємства оптимізація дивідендної політики зводиться до максимізації корпоративного достатку. Свої власні інтереси при формуванні та реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання мають і інші учасники, у тому числі, кредитори, працівники, контрагенти та держава (і як власник, і як представник суспільства).
У будь-якому випадку для вирішення питання про ефективність чи неефективність дивідендної політики суб’єкта господарювання використовують певну сукупність кількісних показників. Так, у науково-практичній літературі з корпоративних фінансів найчастіше застосовують такі кількісні показники оцінки дивідендної політики підприємства.

  • Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (earning per share — EPS) — розраховується діленням суми чистого прибутку (після виплати дивідендів за привілейованими акціями) на кількість простих акцій, яка перебуває в обігу.
  • Дивіденди на одну просту акцію (dividend per share — DPS) — розраховується діленням суми оголошених грошових дивідендів на кількість простих акцій, яка перебуває в обігу.
  • Дивідендна дохідність (рентабельність) простої акції (dividend yield — DY) — відношення абсолютної величини нарахованих грошових дивідендів за звітний період до ринкової вартості корпоративних прав на початок звітного періоду.
  • Дохідність (рентабельність) простої акції (returns on share — ROS) — відношення суми абсолютної величини нарахованих грошових дивідендів за звітний період та капітального доходу за той самий період до ринкової вартості корпоративних прав на початок звітного періоду.
  • Коефіцієнт дивідендних виплат (dividend payout ratio — DPR) — відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку підприємства або відношення дивіденду на одну просту акцію до чистого прибутку на одну акцію.
  • Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio — PER).

5.2. План семінарського заняття
1. Поняття дивідендної політики, її фактори та складові.
2. Основні теоретичні моделі та концепції дивідендної політики.
2.1. Теорія Модільяні—Міллера (теорія іррелевантності).
2.2. Теорія податкових переваг.
2.3. Теорія «синиці в руках».
2.4. Теорія ігор та сигнальна гіпотеза.
2.5. Теорія Дженсена (Jensen, 1976).
2.6. Гіпотеза Ла Порта та ін. (La Porta & others, 1998).
3. Форми реалізації дивідендної політики.
3.1. Грошові дивіденди.
3.2. Виплати корпоративними правами.
3.3. Деномінація акцій шляхом поділу.
3.4. Викуп корпоративних прав власної емісії.
4. Процедура та порядок виплати грошових дивідендів.
5. Оподаткування дивідендів.
6. Оцінювання ефективності дивідендної політики підприємства.
5.3. Термінологічний словник
Альтернативні дивіденди — варіант реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання, формування доходу власників його корпоративних прав у формі, відмінної від грошових дивідендних виплат (cash dividends). Під альтернативними дивідендами розуміють виплати корпоративними правами, поділ корпоративних прав та викуп корпоративних прав.
Аутсайдер (outsider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка, у зв’язку з певними обставинами, передусім через величину її частки у статутному капіталі, не може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До аутсайдерів найчастіше відносять дрібних акціонерів, а також акціонерів інституційних інвесторів (див. інсайдер).
Власний капітал (equity)частина активів суб’єкта господарювання, яка залишається після погашення усіх його грошових зобов’язань, тобто це ті джерела фінансових ресурсів підприємства, що були внесені засновниками (учасниками) товариства, а також сформовані на підприємстві у процесі його фінансово-господарської діяльності, переважно за рахунок тезаврації.
Грошові дивіденди (cash dividend) — частина чистого прибутку (EAIT) підприємства, розподілена між його учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.
Дивіденд (dividend) — частина прибутку підприємства — емітента корпоративних прав, що розподіляється між учасниками такого підприємства відповідно до величини їх внеску до статутного (пайового) капіталу підприємства-емітента відповідно до умов емісії корпоративних прав (розподілу часток), які засвідчують такий внесок.
Дивідендна політика (dividend policy) — частина корпоративної стратегії суб’єкта господарювання, яка спрямована на формування доходу власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання.
Дроблення акцій (stock splits)корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення номінальної вартості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням загальної кількості всіх випущених емітентом акцій. Дроблення не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція дроблення акцій не може викликати зміну величини статутного капіталу акціонерного товариства.
Інсайдер (insider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка через певні обставини може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До інсайдерів підприємства найчастіше відносять великих акціонерів (як правило, з контрольним пакетом), а також вищий менеджмент підприємств (інколи і його працівників).
Консолідація (об’єднання) акцій (reverse stock splits)корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених емітентом акцій. Консолідація не веде до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція консолідації акцій не може змінити величину статутного капіталу акціонерного товариства.
Корпоративні операції з цінними паперами власної емісії — це операції, пов’язані з анулюванням, змінами номінальної вартості іменних цінних паперів, а також інші операції емітента, які пов’язані зі зміною умов випуску іменних цінних паперів.
Максимізація добробуту акціонерів (Shareholder Value Maximization) — це одна із основних відповідно до сучасної теорії корпоративних фінансів, цілей діяльності суб’єкта господарювання, яка передбачає забезпечення максимізації доходів власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання (акціо­нерів) шляхом досягнення оптимального співвідношення між грошовими дивідендами (cash dividend) та капітальним доходом (приростом ринкової вартості корпоративних прав суб’єкта господарювання — capital gain).
Нерозподілений прибуток (retained profit) — це частина чистого прибутку підприємства за попередні періоди, що не була розподілена між власниками корпоративних прав чи спрямована на формування інших фондів, передбачених статутними документами такого суб’єкта господарювання.
План реінвестування дивідендів (Dividend Reinvestment Plan — DRIP) — це опціонний план, який дає змогу акціонерам (власникам корпоративних прав) спрямувати грошові дивіденди у джерела їх отримання на придбання додаткових акцій (нової емісії чи на вторинному ринку) на встановлених таким планом умовах.
Політика дивідендних виплат (payout policy) — складова дивідендної політики суб’єкта господарювання, яка визначає ефективні з погляду менеджменту підприємства пропорції розподілу чистого прибутку у формі грошових виплат на користь власників корпоративних прав та формування нерозподіленого прибутку.
Резерв дивідендів — частина власного капіталу (нерозподіленого прибутку минулих років) підприємства, яка резервується в роки з високим обсягом чистого прибутку з метою забезпечення стабільного рівня дивідендних виплат у роки з недостатнім рівнем прибутковості; резерв також використовують для забезпечення дивідендних виплат за привілейованими акціями.
Сигнальна модель дивідендних виплат (dividend signaling) — це теоретична модель обґрунтування грошових дивідендних виплат, що вимагає від менеджменту формування позитивних (уникнення формування негативних) ринкових сигналів для учасників ринку капіталу з метою підтримання ринкового курсу власних корпоративних прав.
Тезаврація прибутку — спрямування частини чистого прибутку (EAIT) на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.


Див.: Тема 3 «Корпоративні операції з цінними паперами власної емісії».

Див. пункт 8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на те, що менеджери загалом (за відсутності у дрібних акціонерів реальних важелів впливу на менеджмент) діють далеко не в інтересах акціонерів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.