лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Метод стабільних дивідендів. Абсолютна величина грошових дивідендів не прив’язується до фактичних фінансових результатів за звітний період і відповідає встановленому рівню дохідності корпоративних прав, що забезпечує найбільшу інформаційну впевненість акціонерів щодо очікуваного рівня своїх доходів.
                                   (5.1)
де DPS — дивідендна дохідність корпоративних прав (Dividend per Share); D — абсолютна величина грошових дивідендних виплат (Cash Dividend); E — номінальна вартість корпоративних прав.
Політика стабільних дивідендів домінує в практиці західних країн (насамперед країн із розвинутим вторинним ринком цінних паперів). Доцільність такого підходу обґрунтовується тим, що стабільні дивіденди відповідають інтересам стратегічних інвесторів, які вкладають кошти в корпоративні права підприємства на тривалий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості біржових спекулянтів, оскільки курс корпоративних прав за такої дивідендної політики матиме тенденцію до стабілізації або навіть поступового зростання.
Водночас за наявності у підприємства додаткових можливостей виплати більшої величини грошових дивідендів (значний позитивний Free Cash-flow), менеджери такого підприємства віддають перевагу оголошенню екстра-дивідендів (extra dividends), а не збільшенню величини регулярних дивідендів. Описана вище політика менеджерів забезпечує формування в учасників ринку капіталу (аутсайдерів підприємства) очікувань такої самої величини грошових дивідендів і в наступних періодах. Такий підхід до формування абсолютної величини грошових дивідендних виплат заведено називати методом стабільних дивідендів та екстра-дивідендних виплат (regular dividends with extra).
Метод гнучкої дивідендної політики (метод стабільного дивідендного виходу). На відміну від попередніх підходів до визначення абсолютної величини грошових виплат підприємства цей метод прив’язує розмір грошових дивідендних виплат до абсолютної величини фінансових результатів підприємства у звітному фінансовому періоді, за який виплачуються дивіденди, шляхом затвердження незмінного коефіцієнта дивідендних виплат (5.2). Метод ураховує, що, на відміну від облігацій, корпоративні права є ризикованими вкладеннями і тому винагородою за ризик має бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибутковості підприємства.
,                             (5.2)
де DPR — коефіцієнт дивідендних виплат (Dividend Payout Ratio); Dcash — грошові дивідендні виплати; EAIT — чистий прибуток; DPS — дивіденд на одну просту акцію (Dividend per Share); EPS — дохід на одну просту акцію (Earnings per Share).
Однак використання такого методу дивідендних виплат призводить (аналогічно до методу залишкових дивідендів) до невизначеності щодо очікуваних доходів акціонерів. Це, у свою чергу, негативно відбивається на ринковому курсі корпоративних прав такого підприємства. Метод стабільного дивідендного виходу (як і метод залишкових дивідендних виплат) можна рекомендувати суб’єкту господарювання, структура власності якого стабільна, а акціонерів можна кваліфікувати як стратегічних інвесторів (інвесторів, що активно реалізують політику корпоративного контролю над підприємствами). Це стосується, наприклад, товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств закритого типу тощо.
Метод стійкого приросту дивідендів. Як свідчить світова практика, новостворені суб’єкти господарювання (особливо представники новітніх галузей економіки) в перші роки свого функціонування реалізують політику стабільного приросту дивідендів, що дає змогу менеджерам названих суб’єктів господарювання досягти таких цілей: (1) формування позитивного іміджу на ринку капіталу та (2) спрощення доступу до фінансових ресурсів шляхом розміщення наступних емісій корпоративних прав. Однак така політика грошових дивідендних виплат через обмеженість зростання абсолютної величини чистого прибутку підприємства може бути реалізована лише протягом чітко обмеженого періоду часу, який зазвичай не перевищує 10 років.
Компромісна дивідендна політика, яка виділяється в окремих джерелах, передбачає, що щорічні рішення щодо грошових дивідендних виплат розглядаються та приймаються, зважаючи на такі чинники:

  • потреба у капіталі для фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV;
  • уникнення рішення про скорочення абсолютної величини грошових дивідендних виплат;
  • уникнення емісії нових корпоративних прав;
  • підтримання цільового рівня фінансового лівериджу;
  • забезпечення цільового рівня коефіцієнта дивідендних виплат (DPR).


Рис. 5.1. Процедура виплати дивідендів
Однак, окрім визначення величини грошових дивідендів, для формування та реалізації дивідендної політики підприємства велике значення має врегулювання процедури виплати грошових дивідендів, котра, як правило, включає такі етапи:

  • дата оголошення грошових дивідендів (declaration date), тобто дата фактичного оприлюднення рішення уповноважених органів про виплату дивідендів, форму виплати (грошові дивіденди чи виплати корпоративними правами), їх розмір та строки виплати;
  • екс-дивідендна дата (ex-dividend date) — момент, від якого корпоративні права обертаються на вторинному ринку вже без права на дивіденди за звітний період. У світовій практиці екс-дивідендна дата на 2—4 банківські дні передує даті фіксації реєстру власників іменних цінних паперів;
  • дата фіксації реєстру (record date) власників іменних акцій (корпоративних прав), що являє собою час, станом на який складається реєстр осіб (власників корпоративних прав), яким нараховуються дивіденди. Досить часто екс-дивідендна дата та дата фіксації реєстру збігаються, а їх розведення у часі здійснюють переважно підприємства, корпоративні права яких активно обертаються на вторинному ринку. Отже, покупець корпоративних прав (якщо угода укладена до екс-дивідендної дати) має можливість завершити переоформлення прав власності на такі цінні папери;
  • дата початку фактичної виплати грошових дивідендів (payment date), що являє собою момент, з якого власники корпоративних прав можуть отримати грошові дивіденди на власний банківський рахунок або через касу підприємства.

У процесі нарахування та виплати грошових дивідендів постає проблема щодо визначення категорії акціонерів (власників корпоративних прав), які претендують/не претендують на дивіденди. Так, Закон України «Про господарські товариства» визначає, що викуплені акції власної емісії не враховуються при визначенні кворуму і не беруть участі у розподілі прибутку такого підприємства, отже, дивіденди не нараховуються на викуплені акції власної емісії (незалежно від мети викупу таких акцій). Решта ж акціонерів (учасників товариств) беруть участь у розподілі чистого прибутку (прибутку, за умови повного погашення процентів за позиками та податків і відрахувань до бюджету) відповідно до умов, передбачених статутом (статутними документами) суб’єкта господарювання. Однак існує рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР), яким передбачається заборона виплати дивідендів за неповністю оплаченими акціями, що виглядає суперечливо у світлі чинного законодавства про господарські товариства та підприємства .
Поряд із грошовими дивідендними виплатами підприємства досить часто використовують у своїй практиці альтернативні дивіденди, використання яких спрямоване на формування додаткового доходу власників корпоративних прав такого підприємства, передусім капітального доходу (capital gain). Загалом у процесі реалізації дивідендної політики суб’єктами господарювання застосовуються різні форми дивідендів (дивідендних виплат). Так, сучасна фінансова наука виділяє такі форми дивідендів (форми реалізації дивідендної політики), як грошові дивіденди, виплати корпоративними правами, дроблення акцій та викуп акцій.
Грошові дивіденди (cash dividends) є найпоширенішою та найпростішою формою реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання, яка передбачає формування за рахунок чистого прибутку (прибутку суб’єкта господарювання після сплати процентів за позиками та обов’язкових платежів до бюджету EAIT) грошового фонду дивідендних виплат. Виплата грошових дивідендів здійснюється відповідно до умов статутних документів товариства пропорційно участі власника у його статутному капіталі.
Досить часто поняття дивідендної політики зводять лише до визначення абсолютної величини грошових дивідендних виплат (і, відповідно, частини реінвестування чистого прибутку підприємства). Однак грошові дивіденди мають розглядатися лише як один із варіантів (хоча й основний) реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому у фінансовій літературі виділяють політику дивідендних виплат (payout policy) та дивідендну політику (dividend policy), яка включає і політику дивідендних виплат. Загалом при обґрунтуванні розміру грошових дивідендних виплат необхідно враховувати таке:
фактори іррелевантності грошових дивідендних виплат:

  • збільшення грошових дивідендів призводить до зменшення капітального доходу власника корпоративних прав;
  • грошові дивіденди виплачуються з вартості (власний капітал підприємства), яка вже належить власникам корпоративних прав;

фактори релевантності грошових дивідендних виплат:

  • фактори, що спонукають максимізувати грошові дивідендні виплати:
  • очікування акціонерів щодо отримання поточного доходу
  • споживчі потреби власників корпоративних прав;
  • невизначеність майбутніх доходів;
  • структура акціонерного капіталу (ефект клієнтури);
  • ефект сигналізування;
  • законодавчі умови;
  • фактори, що спонукають мінімізувати грошові дивідендні виплати:
  • особливості оподаткування розподіленого та нерозподіленого прибутку;
  • структура акціонерного капіталу (ефект клієнтури);
  • транзакційні та агентські видатки, витрати моніторингу;
  • законодавчі умови.

Важливим елементом дивідендної політики більшості компаній світу стали стандартизовані процедури реінвестування частиною акціонерів грошових дивідендів в акції — програми реінвестування дивідендів (Dividend Reinvestment Plan DRIP). Такі плани набули значного поширення на розвинутих ринках капіталу, зокрема Європи та США, і є потужним інструментом балансування інтересів усіх учасників корпоративних відносин у процесі фінансування підприємства — емітента корпоративних прав.
Дивідендна політика на основі плану реінвестування дивідендів надає бенефіціару (акціонеру) право вибору прийнятної для нього форми доходу — отримання грошових дивідендів чи їх спрямування у джерела придбання нових акцій. При цьому розрізняють плани реінвестування дивідендів у акції підприємства нової емісії або випущені раніше акції, які обертаються на вторинному ринку.
Із двох варіантів реінвестування дивідендів перший (реінвестування у акції нової емісії) є найбільш привабливим як для емітента, так і для акціонера. Для емітента така форма DRIP дає змогу (1) зберегти підконтрольність фінансових ресурсів (шляхом їх перегрупування у складі власного капіталу) та (2) уникнути або суттєво зменшити витрати на оплату послуг андеррайтера. Для акціонера реінвестування грошових дивідендів у корпоративні права нової емісії дає можливість отримати такі переваги:

  • спрощення процедури придбання корпоративних прав (акцій);
  • відсутність процедури переважного права при розміщенні акцій нової емісії серед акціонерів — учасників DRIP;
  • придбання корпоративних прав нової емісії за курсом емісії, що менший за поточний ринковий курс таких акцій;
  • відсутність брокерських витрат у разі придбання нових акцій тощо.

Дещо спільне із DRIP мають виплати дивідендів корпоративними правами (stock dividends). Однак якщо DRIP надають право акціонеру спрямувати грошові дивіденди на придбання акцій, то виплати корпоративними правами не передбачають виплати грошових коштів, а всі акціонери отримають за рішенням менеджменту акції нової емісії пропорційно їх частці у статутному капіталі підприємства. Таким чином, виплати дивідендів корпоративними правами передбачають проведення додаткової емісії акцій на всю величину нарахованих дивідендів із наступним пропорційним розподілом її між власниками корпоративних прав підприємства.
Серед можливих аргументів на користь виплати дивідендів корпоративними правами, які висуває сучасна теорія корпоративних фінансів, можна відзначити такі:

  • збереження контролю підприємства над грошовими пото-
    ками;
  • позитивна ринкова реакція на нову емісію корпоративних прав (у короткостроковому періоді ринковий курс корпоративних прав після проведення нового IPO зростає);
  • задоволення як інтересів великих стратегічних інвесторів (ринкове зростання підприємства за рахунок реінвестування), так і споживчих потреб дрібних власників корпоративних прав (які можуть реалізувати на ринку нові акції);
  • мінімальні транзакційні видатки при розміщенні додаткової емісії.

Слід нагадати, що рішення про виплату дивідендів вітчизняними підприємствами приймається виключно загальними зборами акціонерів (власників).

Див., наприклад, абзац б) ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Див., наприклад, ст. 15 Закону України «Про господарські товариства».

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.