лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО
КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

3.1. Методичні вказівки до вивчення теми
Вивчення теми «Формування власного капіталу підприємства» має на меті формування у студентів базової теоретичної підготовки та практичних навичок з підготовки управлінських фінансових рішень у короткостроковому та довгостро­ковому періодах. Насамперед це стосується питань покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел, власного капіталу відповідно до визначених положень фінансової стратегії підприємства, а також об’єктивних ринкових та нормативно-правових обмежень. При вивченні теми необхідно ознайомитися з такими основними блоками питань:

  • функції власного капіталу, його склад і структура;
  • особливості формування власного капіталу підприємства залежно від організаційно-правової форми та сфери діяльності;
  • статутний капітал, його формування, збільшення та зменшення;
  • неоплачений та вилучений капітал;
  • додатковий капітал та інші складові власного капіталу;
  • емісійна діяльність суб’єктів господарювання на вітчизняних та закордонних ринках капіталу;
  • звіт про власний капітал, призначення та порядок складання.

Вивчаючи тему, доцільно повторити матеріал попередніх тем курсу, а також таких курсів, як «Ринок цінних паперів» і «Фінанси підприємств».
Поняття «власний капітал», «додатковий капітал», «статутний капітал», «номінальний капітал» досить часто використовуються як у науковій, так і в практичній фінансовій літературі, однак їх тлумачення не завжди однозначне. Тому необхідно більш чітко визначити сутність та основні елементи власного капіталу суб’єкта господарювання.
Власний капітал формується за рахунок коштів власників (учасників) товариства і власних фінансових ресурсів самого підприємства і відображається у першому розділі пасиву балансу підприємства. Власний капітал відповідає абсолютній величині перевищення балансової вартості його активів над зобов’язан­нями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал (пайовий капітал), додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, а також коригуючі статті — неоплачений та вилучений капітал.
Для більшості підприємств базовим елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал (далі — СК) — сума вкладів власників (учасників) підприємства в його активи за номінальною вартістю відповідно до статутних документів. СК фор­мується при створенні підприємства (див. попередню тему). Абсолютна величина СК, а також управлінські рішення щодо його зміни, мають бути відображені у статутних документах підприємства. Зауважимо, що на підприємствах окремих форм організації бізнесу створюється не статутний капітал, а пайовий капітал. Така стаття передбачена, зокрема, для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких номінальний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.
Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного (резерви, створені за рахунок чистого прибутку) капіталу, а також нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Абсолютна величина власного капіталу підприємства, його структура та відносні характеристики залежать від специфічних фінансових можливостей даного підприємства та обраної ним фінансової політики, зокрема щодо структури капіталу.
Формування СК підприємства здійснюється через розміщення корпоративних прав. Таким чином, особливості випуску, первинного розміщення, вторинного обігу та анулювання корпоративних прав визначають порядок здійснення суб’єктом господарювання операцій із СК. Основними видами корпоративних прав є акції (прості та привілейовані), частки у СК, паї тощо. Загалом корпоративні права являють собою титули власності щодо частки (паю) у СК юридичної особи, що, у свою чергу, визначає такі права його власника: право на управління, право отримання частки прибутку такої юридичної особи, право на частину активів у разі ліквідації суб’єкта господарювання. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа, яка від свого імені розміщує корпоративні права і зобов’язується виконувати обов’язки, передбачені умовами випуску цих корпоративних прав (наприклад, проспектом емісії акцій). Однією з основних характеристик корпоративних прав є їх номінальна вартість (номінал), тобто та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій і визначає величину участі власника у капіталі суб’єкта господарювання.
Сукупна номінальна вартість емітованих підприємством корпоративних прав, випущених підприємством, становить його СК. Слід зазначити, що на певну дату не всі випущені корпоративні права можуть бути розміщені серед учасників підприємства або ж розміщені корпоративні права не будуть оплачені повністю. У такому разі маємо вилучений (номінальна вартість нерозміщених або вартість викуплених акцій), або неоплачений (заборгованість власників корпоративних прав щодо їх оплати в межах номінальної вартості), капітал. У випадку розміщення корпоративних прав серед учасників підприємства та їх оплати останніми понад номінальну вартість (на величину перевищення реалізаційної вартості корпоративних прав над їх номіналом) формується емісійний дохід, який включається до додаткового капіталу.
Зважаючи на домінування у вітчизняній та світовій практиці корпоративних форм організації підприємницької діяльності, зупинимося детально на організації та проведенні операцій з СК акціонерними товариствами. Так, СК акціонерного товариства поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акція, у свою чергу, — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвід­чує часткову участь у СК акціонерного товариства, підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ.
Загальна номінальна вартість усіх емітованих акцій АТ (чи внесків для ТОВ) становить його СК, причому засновники АТ мають бути власниками не менше 25 % СК (простих та привілейованих акцій) протягом перших двох років функціонування АТ. Акціонерні товариства мають право випускати прості та привілейовані акції, частка останніх не може перевищувати 10 % статутного капіталу АТ. Загалом кожна акція одного виду надає її власникові (акціонеру) однакову сукупність прав, передбачених чин­ним законодавством або зафіксованих у проспекті емісії таких акцій. Так, наприклад, проста акція надає акціонеру право не тільки на частину прибутку АТ (грошові дивіденди), а й на участь в управлінні справами суб’єкта господарювання (право голосу на загальних зборах), отримання інформації про діяльність підприєм­ства, придбання акцій нової емісії (пропорційно поточній участі в капіталі АТ), участь у розподілі ліквідаційної виручки у разі ліквідації підприємства (пропорційно участі в капіталі АТ), а також деякі інші права, передбачені законодавством та/або статутом АТ.

Рис. 3.1. Види акцій, що можуть обертатися на РЦП України
Чинне законодавство дозволяє емітувати акції (як і інші види цінних паперів) у документарній або бездокументарній формі, вибір якої здійснюється емітентом і визначається у проспекті емісії цінних паперів (рис. 3.1). Так, з огляду на особливості організації вторинного обігу акцій документарну форму їх випуску доцільно використовувати акціонерним товариствам, акції яких не орієнтовані на активний вторинний ринок обігу, або коло акціонерів яких обмежене (невелике) та відносно стійке. У свою чергу, бездокументарна форма емісії та організація обліку й переобліку прав власності на акції в електронній системі національного депозитарію робить такі інструменти привабливими (з погляду накладних витрат) для активної торгівлі на ринку цінних паперів. Слід зазначити, що, незважаючи на можливість випуску цінних паперів на пред’явника та іменних цінних паперів, у вітчизняній та світовій практиці існує стійка тенденція до випуску цінних паперів (у тому числі й акцій) як іменних цінних паперів — обіг цінних паперів на пред’явника в деяких країнах навіть заборонений (наприклад, у США).
Організація обігу акцій у документарній формі забезпечується виготовленням емітентом сертифікатів акцій, а також веденням реєстру власників іменних цінних паперів незалежним реєстратором (або самим емітентом за наявності відповідного дозволу). Обіг акцій у бездокументарній формі здійснюється за електрон­ними рахунками комерційного депозитарію (в якому емітентом депонований глобальний сертифікат на всю емісію акцій), зберігачів (в яких здійснюється облік прав власності за рахунками конкретних власників акцій). Зауважимо, що емітент має право змінити форму емісії акцій шляхом обміну акцій старої емісії на акції нової. Передбачено також можливість зміни режиму вторинного обігу акцій у документарній формі через їх знерухомлення та застосування до них режиму обігу, передбаченого для бездокументарних цінних паперів.
Акціонерне товариство може емітувати привілейовані акції, причому його статут може передбачати випуск однієї або більше серій привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Зауважимо, що в окремих джерелах (переважно американських) привілейовані акції при обґрунтуванні управлінських фінансових рішень прирівнюються до позичкового капіталу без установленого терміну погашення, тобто як довгостроковий позичковий капітал. Однак таке твердження стосується лише тих привілейованих акцій, що передбачають як привілей (преференції) виплату фіксованого, нічим не обумовленого грошового дивіденду. Загалом привілейовані акції характеризуються тим, що їх власник отримує певні переваги порівняно з власниками звичайних акцій (однак необхідно враховувати законодавчі обмеження щодо надання таких преференцій), причому власники привілейованих акцій однієї серії володіють однаковими правами. Під привілейованими акціями розуміють, як правило, акції, власникам яких надаються преференції щодо отримання грошових дивідендів (наприклад, привілейовані акції із фіксованими дивідендами, привілейовані акції із кумулятивними дивідендами). При цьому позбавлення в­ласників привілейованих акцій права участі та права голосу на
загальних зборах акціонерів не є обов’язковим і визначається статутом товариства та проспектом емісії таких цінних паперів.
Ключовою характеристикою корпоративних прав є їх вартість. Під час прийняття фінансових рішень заведено оперувати такими показниками вартості (курсу) корпоративних прав, як номінальна вартість, курс емісії, балансова вартість та ринкова вартість (ринковий курс).
Показник розрахункового балансового курсу, або балансової вартості (РБК), корпоративних прав визначається співвідношенням між елементами власного капіталу підприємства і характеризує величину вартості чистих активів підприємства, які припадають на одиницю номінальної вартості корпоративного права (акції, частки, паю тощо). РБК дорівнює вираженому у відсотках відношенню вартості власного капіталу (далі — ВК) до номінальної величини СК. Основними чинниками, які впливають на величину РБК, є величина капітальних резервів і резервів, сформованих за рахунок прибутку, а також нерозподіленого прибутку. Однак РБК характеризує вартість корпоративних прав підприємст­ва, засновану на даних бухгалтерського обліку, і не враховує ринкових чинників формування ціни акцій, прихованих резервів (чи збитків) підприємства тощо.
На противагу РБК, ринковий курс корпоративних прав визначається виключно дією ринкових факторів і відповідає вартості, за якою акції можуть купуватися і продаватися на організованому (за умови успішного проходження процедури лістингу (listing)) та неорганізованому ринках цінних паперів. Ринковий курс акцій на організованому ринку цінних паперів визначається на основі процедури котирування і залежить від співвідношення попиту та пропозиції на такі акції на конкретний момент часу. Як правило, ринковий курс не збігається з балансовою вартістю корпоративних прав. Слід також зазначити, що підприємства, як правило, прагнуть максимізувати власну ринкову вартість та забезпечити відносну стабільність ринкового (біржового) курсу корпоративних прав власної емісії — чим даний курс вищий, тим більше можливостей у підприємства щодо залучення додаткового капіталу на основі додаткової емісії корпоративних прав та інших цінних паперів.
Поряд зі статутним капіталом як інвестованою вартістю велике значення у фінансовій діяльності суб’єктів господарювання відводиться накопиченій у процесі функціонування суб’єкта господарювання вартості, зокрема резервів. За джерелами формування резерви підприємства поділяють на (1) капітальні резерви (формуються за рахунок коштів власників та інших осіб і відображаються у складі додаткового капіталу), (2) резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку підприємства, та (3) резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат підприємства.
Резервний капітал — це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами. Резервний капітал може використовуватися з метою покриття збитків, виплати дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень).
До так званих капітальних резервів, тобто резервів, які створюються за рахунок капіталу власників (чи інших осіб) або джерелом формування яких не є результати фінансово-господарської діяльності підприємства, належить додатковий капітал — сума приросту майна підприємства, що виникла в результаті переоцінки (індексації балансової вартості) активів, безоплатного надходження активів та від емісійного доходу (перевищення виручки від реалізації корпоративних прав над їх номінальною вартістю). Розрізняють додатковий вкладений капітал (абсолютна величина емісійного доходу — різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій) та інший додатковий капітал (інший вкладений капітал; переоцінка балансової вартості необоротних активів; безоплатна фінансова допомога третіх осіб). Додатковий капітал може використовуватися на покриття балансових збитків; збільшення статутного чи пайового капіталу під­приємства; покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу та його номіналом.
Вивчаючи тему, особливу увагу необхідно звернути на порядок збільшення СК підприємства, яке може здійснюватися з метою:

  • збільшення частки капіталу, величиною якого обмежується відповідальність власників;
  • мобілізації фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів;
  • поліпшення або відновлення ліквідності та платоспроможності підприємства шляхом залучення грошових коштів від розміщення нових корпоративних прав;
  • фінансування вкладень у фінансові інструменти та права власності, реорганізаційних процедур;
  • приведення ринкового курсу корпоративних прав до при­йнятного рівня шляхом зміни пропозиції корпоративних прав на ринку;
  • досягнення інших цілей.

Слід звернути увагу на той факт, що збільшення СК підприємством будь-якої організаційно-правової форми з метою покриття збитків від його фінансово-господарської діяльності не допус-
кається
.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.