лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.2. Макроекономічне рівняння товарів  і послуг за методом грошових потоків  для визначення рівноваги на ринку

Рівновагу в економіці можна визначити не тільки згідно з методом товарних потоків, а й скориставшись методом грошових потоків за умови, що виплачений виробниками дохід дорівнюватиме витратам, яких зазнали ці виробники, тобто товарні потоки за розподільним методом розрахунку валового внутрішнього продукту (як вартості кінцевих товарів і послуг) трансформуються в потоки витрат та доходів за такою формулою:
                                    (1)
де ВП — валовий прибуток, змішаний дохід;
ОП — оплата праці найманих працівників;
П — податки на виробництво та імпорт (на продукти та інше, що пов’язане з виробництвом);
С –– субсидії на виробництво та імпорт;
ДВ — дохід від власності, одержаний від інших країн.
Інформація про грошові потоки надається за зведеними національними рахунками розподілу та використання доходу у статистичних щорічниках України, статистичних збірниках НБУ.
За рівнянням (1) передбачається, що у виробництво має входити і виходити з нього одна й та сама сума грошей. За стабільних умов доходи, одержані домогосподарствами, мають усі витрачатись. Але домогосподарства за інших умов завжди намагаються заощадити кошти, тобто вилучити їх із кругообігу. На макроекономічному рівні заощадження визначаються як різниця між доходами (ресурсами) і витратами на споживання, тобто дохід, який не витрачено, є, за визначенням, заощадженням:
Заощадження = Ресурси – Споживання.                  (2)
Для компенсації кругообігу грошей потрібне вливання грошей. У складі валового внутрішнього продукту залишаються дві категорії продуктів: ті, які йдуть на кінцеве споживання, і ті, які йдуть у резерв для майбутнього виробництва чи споживання, тобто призначаються для інвестицій. Тому ВВП з погляду використання ресурсів з урахуванням зовнішньоекономічної діяльності визначається за тотожністю:
ВВП + Імпорт – Експорт = Споживання + Інвестиції.        (3)
Якщо ліва частина тотожності (3), яка визначає умову рівноваги, є ресурси або кінцеві товари, маємо: Ресурси – Споживання = Інвестиції, а якщо згідно з (2) дістаємо: Ресурси – Споживання = Заощадження, то звідси випливає:
Заощадження = Інвестиції,                           (4)
що є умовою рівноваги на ринку грошей.
Отже, рівновага в економіці за методом грошових потоків може бути збережена за умови, що сума вилучення грошей дорівнює сумі вливання їх в економіку. За методом грошових потоків розраховується система показників вилучення та вливання грошей (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Система показників  вилучення та вливання грошей


Показники вилучення

Показники вливання

  • Заощадження

(З)

  • Валове нагромадження основного капіталу або інвестиції

(І)

  • Податки

(П)

  • Витрати органів державного управління

(Д)

  • Імпорт

(М)

  • Експорт

(Е)

Тоді в повнішому викладенні умова (4) рівноваги на ринку трансформується в таке рівняння:
                                 (5)
Ліва частина рівняння (5) є ресурсною, тобто пропозицією,  а права — попитом. Різниця між пропозицією і попитом називається дефляційним розривом. Для його усунення уряд країни може скористатися такими варіантами:

  • збільшити (зменшити) свої державні витрати;
  • підвищити (знизити) податки;
  • збільшити (зменшити) свої державні витрати і податки одночасно;
  • провести балансування урядового бюджету за рахунок внутрішніх і зовнішніх кредитів;

З рівняння (5) можна визначити бюджетний дефіцит:

і, навпаки, бюджетний профіцит буде такий:

тобто бюджетна рівновага, або збалансованість, економіки через грошові потоки вилучення та вливання грошей досягається за умови, що Д = З + П – І або Д = П за умови (4), що З = І. Бюджетний дефіцит може фінансуватись як за рахунок позичок на фінансових ринках (зовнішніх і внутрішніх), так і за рахунок зміни пропозиції грошової маси розширенням кредитних операцій банківської системи як засобу вливання грошей або розширення депозитних операцій банківської системи як засобу вилучення грошей [2].
Чим вищий ступінь розвитку економіки країни, тим більшу частку валового внутрішнього продукту вона змушена капіталізувати за кордон. Для кожного ступеня розвитку національної економіки існують оптимальні співвідношення між обсягом капіталів, що ввозяться чи вивозяться, і валовим внутрішнім продуктом. Залежність розвитку національної економіки від міжнародного руху капіталів ілюструється моделями, які наведено далі. Для економічно розвинених країн модель ілюструє потребу цих країн у вивезенні капіталу і оцінює вплив інвестицій на подальше рівномірне зростання:

де ІВ — інвестиції внутрішні; Е — експорт товарів та послуг; ІН — інвестиції іноземні; З — національні заощадження; М — імпорт товарів та послуг.
Звідси ІН = (З + М) – (ІВ + Е).
Для слаборозвинених країн наступна модель, навпаки, ілюструє їх потребу у ввезенні капіталу:

де К — іноземні кредити.
Звідси К = (ІВ + Е) — (З + М).
Кредити в сильній валюті, як правило, надаються під нижчі відсоткові ставки, ніж кредити у слабкій та нестійкій валюті.
Співвідношення обсягів експорту та імпорту кореспондується з поділом країн на ті, що, відповідно, ввозять капітал (у разі експорту) і ті, що вивозять його (у разі імпорту). Вважається, що надлишковість вільних капіталів поєднується з надлишком товарів і послуг, а це спричиняє перевищення їхнього експорту над імпортом. І, навпаки, брак капіталів і пов’язаний із ним низький рівень розвитку національної економіки зумовлює необхідність перевищення ввезення товарів і послуг над їх вивезенням.
Механізм впливу облікової відсоткової ставки Національного банку на курс валюти здійснюється через операції Національного банку з комерційними банками та іншими кредитними установами. Оскільки показником дохідності капіталу в різних країнах є облікові відсоткові ставки, а країни мають різні темпи інфляції, то для коректного визначення дохідності капіталу обчислюються реальні відсоткові ставки з урахуванням “ефекту Фішера”, який пов’язує номінальні відсоткові ставки і, реальні відсоткові ставки іреал та інфляцію ?:
 або .
Країни-імпортери капіталу, розробляючи програми залучення іноземного капіталу, повинні враховувати, що інвестиції можуть впливати на економіку приймаючої країни як позитивно, так і негативно.
До позитивних ефектів належать: розширення виробництва товарів і послуг, прискорення економічного розвитку, поліпшення платіжного балансу, використання передових технологій, організаційного та управлінського досвіду і т. ін.
Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій такі: погіршення стану платіжного балансу, зумовлене переказом прибутку на іноземних інвесторів і репатріацією капіталів, можлива деформація структури національної економіки, спад або навіть зникнення окремих галузей, придушення вітчизняних виробиків, погіршення стану навколишнього середовища внаслідок переведення до країни брудних виробництв та хижацької експлуатації місцевих ресурсів, насаджування чужих для населення моделей споживання, способу життя і т. ін.
У багатьох країнах існують обмеження для іноземних інвесторів за такими галузями, як військове виробництво, деякі галузі добувної промисловості, транспортні та фінансові послуги, засоби масової інформації.
Отже, концепція макроекономічного реалізованого попиту і макроекономічної реалізованої пропозиції доповнюється концепцією вилучення та вливання грошей: вилучення їх зменшує потоки доходів, вливання — збільшує потоки доходів (витрат) у кругообігу грошових потоків. Спільним між вилученням і вливанням грошей є те, що вони безпосередньо не пов’язані з потоком доходів, тоді як з імпортом та експортом вони пов’язані безпосередньо. Так, зменшення потоків доходів і споживання товарів вітчизняного товаровиробника може бути наслідком зростання імпорту, коли гроші вибувають із внутрішнього кругообігу країни, і, навпаки, зростання експорту додає (вливає) гроші до кругообігу  грошових потоків країни.
У системі національних рахунків застосовуються два підходи до обчислення показників доходу заощаджень та інвестицій: на валовій та чистій основі. У разі визначення валових показників враховують споживання основного капіталу. Валові показники найбільш придатні для міжнародних макроекономічних зіставлень. Коли йдеться про визначення чистих показників, споживання основного капіталу не враховується.
Формування національних заощаджень описується рахунком використання валового наявного доходу:
Валове заощадження =  = Валовий наявний дохід – Кінцеві споживчі витрати
або
Чисте заощадження =  = Чистий наявний дохід – Кінцеві споживчі витрати.
Для економіки в цілому наявний доход визначається як сума валового внутрішнього продукту та чистих поточних надходжень із-за кордону:

Чистий поточний дохід із-за кордону дорівнює сальдо з оплати праці, одержаної резидентами від інших країн та сплаченої національними одиницями нерезидентам, сальдо з розрахунків із іншими країнами за податками, субсидіями, доходами від власності та поточними трансфертами.
Чисте національне заощадження складається із трьох компонентів:

  • особистих заощаджень домогосподарств;
  • заощаджень підприємств у вигляді нерозподіленого прибутку;
  • заощаджень уряду у вигляді бюджетного надлишку (профіциту).

Конвертування заощаджень в інвестиції, їхня роль як джерела капіталоутворення описується національним рахунком операцій із капіталом, що його складає Держкомстат України:

 

Валове заощадження

+

Капітальні трансферти одержані

Капітальні трансферти сплачені

=

 

=

Валове нагромадження основного капіталу

±

Зміни в запасах

+

Придбання за відкиданням  вибуття  цінностей

+

 

+

Придбання за відкиданням вибуття невироблених фінансових активів

+

Чисте кредитування

Чисте  запозичення.

 

(6)

У ресурсній частині рахунка капіталу (ліва частина (6)) акумулюється приріст багатства суб’єктів економіки завдяки заощадженню і трансфертам капіталу, у витратній (права частина) подається використання цих ресурсів на придбання реальних активів (матеріальних і нематеріальних), а також результат цього процесу — надлишок ресурсів, який надходить у розпорядження інших економічних агентів (чисте кредитування), або дефіцит ресурсів, який покривається припливом коштів від них (чисте запозичення).
Чисте кредитування або чисте запозичення відбивають зміну фінансового капіталу інституційних одиниць та секторів: це ресурси нагромадження, що перерозподіляються через фінансову систему. Для економіки в цілому чисте кредитування або чисте запозичення дорівнює сальдо фінансування платіжного балансу, оціненому в національній валюті.
Перенісши чисті запозичення до лівої частини рівняння (6), яка описує ресурси капіталу, дістанемо повний обсяг коштів (інвестиційних ресурсів), залучених для реального нагромадження. Чистому кредитуванню (чистому запозиченню) відповідають, у свою чергу, витрати на чисте придбання фінансових активів за відкиданням чистого взяття зобов’язань, що відображається у фінансовому рахунку СНР:


+ Чисте кредитування (– чисте запозичення)

=

Чисте придбання  фінансових активів

Чисте взяття  зобов’язань.

Чисте кредитування реалізується завдяки придбанню фінансових активів чи зменшенню зобов’язань, а чисте запозичення, навпаки, відшкодовується за рахунок скорочення фінансових активів або взяття нових зобов’язань.
Рахунок капіталу та фінансовий рахунок є рахунками потоків капіталу. Капітал може бути реальним та фінансовим. Реальний капітал — це вироблені товари, які безпосередньо використовуються для виробництва (засоби виробництва або капітальні товари), генеруючи дохід і робочі місця. Фінансовий капітал безпосередньо не використовується у виробництві, але може обмінюватись на реальний капітал. Побудова цих рахунків передбачає, що весь рух капіталу в економіці має бути облікований. Загальний підсумок ресурсів капіталу дорівнює сукупному обсягу їх використання. Заощадження і трансферти капіталу дорівнюють інвестиціям в економіку, а вся пропозиція капіталу переходить у його використання. Така тотожність зумовлена балансовим принципом побудови системи національних рахунків, за яким доходи одних секторів економіки є витратами інших, а дефіцит фінансових ресурсів у одних секторах компенсується відповідними залученнями, що характеризується рахунком нагромадження. Основні інституційні пропорції, що склалися у сфері заощаджень, ілюструє табл. 2.3.
Такі пропорції розподілу національних заощаджень свідчать про надзвичайно велику роль держави у фінансуванні капітальних вкладень у всіх секторах економіки.
Таблиця 2.3
Національний рахунок нагромадження капіталу за секторами економіки України у 1999 р. (у фактичних цінах, млн грн)


Показник

Не фінансові  корпорації

Фінансові  корпорації

Сектор загального  державного управління

Домашні  господарства

Некомерційні організа ції, що обслуговують  домашні господарства

Вся економіка

Зміни в зобов’язаннях і чистому багатстві

1. Чисте заощадження

–10915

1105

9538

1112

–487

353

2. Капітальні трансферти одержані

2595

1975

28

247

4845

3. Капітальні трансферти сплачені

–244

-4601

–4845

4. Всього (зміни чистого багатства за рахунок заощадження та капітальних трансфертів)

–8564

1105

6912

1140

–240

353


Зміни в активах

1. Валове нагромадження основного капіталу

15758

483

2048

1545

262

20096

2. Споживання основного капіталу

–15490

–178

–2825

–279

–509

–19281

3. Зміна запасів

2150

10

–496

–531

–5

1128

4. Придбання за відкиданням вибуття цінностей

1

132

133

5. Чисте кредитування (“+”), чисте запозичення (“–”)

–10982

+790

+8184

+273

+12

–1723

6. Всього

–8564

1105

6912

1140

–240

353

Виникнення фінансового дефіциту в секторі нефінансових корпорацій зумовлене різними причинами, серед яких головною є  криза неплатежів, кредиторська заборгованість і т. ін. Відновлення економічного зростання потребуватиме дуже значного збільшення норми заощаджень у секторі нефінансових корпорацій. Процес відновлення економіки в Україні може означати розпад переважної більшості підприємств та їх банкрутство.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.