лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 2
Статистика  макроекономічного попиту  і макроекономічної  пропозиції товарів і послуг

  • Макроекономічне рівняння товарів і послуг за методом товарних потоків для визначення рівноваги на ринку.
  • Макроекономічне рівняння товарів і послуг за методом грошових потоків для визначення рівноваги на ринку.
  • Мультиплікатор нагромадження або доходу.
  • Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей.

2.1. Макроекономічне рівняння  товарів і послуг за методом товарних  потоків для визначення рівноваги на ринку

За методологією системи національних рахунків ООН від 1993 року Державний комітет статистики України розраховує за даними статистичних звітів інституційних одиниць та експертних оцінок такі показники макроекономічного реалізованого  попиту (за рік і квартал):

  • продаж товарів і послуг домогосподарствам, некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства, державі — кінцеве споживання товарів і послуг (С);
  • продаж товарів і послуг підприємствам для виробничих потреб — проміжне споживання (ПС) або проміжні товари і послуги;
  • продаж товарів і послуг іншому світу — експорт (Е);
  • продаж капітальних або інвестиційних (І) товарів — валове нагромадження основного капіталу.

Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве  споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
Проміжне споживання становлять витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, використані інституційними одиницями для виробничих потреб (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту, кредитно-фінансових установ тощо). До складу проміжного споживання входять, зокрема, витрати із забезпечення належних умов праці та професійної підготовки працівників, що фінансуються зі спеціальних фондів підприємств, купівлі продуктів харчування та медикаментів медичними установами, витрати військових формувань на озброєння, харчування і обмундирування, квартирні та транспортні витрати осіб, які перебували у відрядженні, за винятком добових.
Проміжне споживання — це товари і послуги з коротким терміном використання в процесі виробництва. Більша частина цих  продуктів споживається зразу ж і перетворюється у виробничому процесі в інші продукти (наприклад, перетворення сталі в частини до автомобіля).
Експорт — це товари і послуги, які продані іншому світу.
Валове нагромадження основного капіталу — це товари і послуги, які мають тривалий термін використання (понад рік) і задіяні у процесі виробництва. До валового нагромадження належать:

  • житло та інші будівлі й споруди;
  • машини та устаткування;
  • багаторічні насадження та худоба;
  • витрати на розвідку корисних копалин;
  • програмне забезпечення ПК, куплене чи вироблене для власного використання;
  • оригінали витворів мистецтва, літератури та ін.;
  • витрати на поліпшення землі та інших матеріальних невироблених активів (вода, повітря, ліс та ін.);
  • витрати з передання власності на всі види товарів капітального характеру, зокрема торговельні націнки, податки та витрати на оплату юридичних послуг;
  • чисте придбання цінностей для збереження багатства, які не використовуються у виробництві (придбання дорогоцінних металів, каменів, прикрас і т. ін.).

Валове нагромадження основного капіталу означає, що цей товарний потік розраховується раніше, ніж обчислюється споживання основного капіталу. Чисте нагромадження основного капіталу дорівнює валовому нагромадженню капіталу за відкиданням споживання основного капіталу (зносу). Взагалі слово “капітал” походить від лат.“caput” — голова. Очевидно, це пов’язано з тим, що коли мова заходить про капітал, то до його створення завжди якоюсь мірою причетні людський розум та духовний творчий потенціал. Капітал за видовою структурою може бути речовий або монетарний, а за напрямами використання — торговий, позичковий, власний та ін.
Макроекономічну реалізовану пропозицію характеризують такі статистичні показники:

  • валова додана вартість (ВДВ), ? ВДВ + ? чисті податки = ВВП;
  • імпорт (М).

Валова додана вартість кожної галузі визначається як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням і відображається в основних цінах, тобто з урахуванням субсидій, але за відкиданням податків.
Сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті податки дорівнює валовому внутрішньому продукту (ВВП), тобто ринковій вартості всіх кінцевих товарів і послуг.
Валовий випуск товарів і послуг — це вартість товарів і послуг, які є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді.
Згідно з прийнятими в СНР межами випуск охоплює:

  • усі товари незалежно від їх використання (як товари, поставлені іншим одиницям, що їх не виробляють, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або валового нагромадження, включаючи приріст запасів у виробника);
  • послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;
  • послуги домашніх господарств з проживання у власному житлі та домашні послуги, які оплачуються. Варто зауважити, що послуги, які надаються домашніми господарствами для власного споживання (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми), не включаються до випуску, але якщо ці послуги надаються на платній основі, вони реєструються як випуск.

Випуск товарів і послуг оцінюється за основними цінами, які відображають реальні надходження виробників. До складу основних цін не входять будь-які податки на продукти, але вони містять субсидії на продукти: виплати з державного бюджету у зв’язку з регулюванням цін, на покриття поточних збитків та компенсацію певних видів витрат.
Наведені щойно основні статистичні показники розраховуються управлінням національних рахунків Держкомстату України за зведеним національним рахунком товарів і послуг, таблицями “Витрати –– Випуск”, за галузями, що виробляють товари, і за галузями, що надають послуги, а також за регіонами з публікацією у статистичному бюлетені “Валова додана вартість за регіонами України”.
Так, у статистичному бюлетені “Валова додана вартість за регіонами України за 1999 рік” наводяться розроблені Державним комітетом статистики України основні показники економічної діяльності регіонів — випуск товарів та послуг і валова додана вартість, їхня структура та зміна індексів фізичного обсягу порівняно з попереднім роком.
В основу визначення обсягів валової доданої вартості регіону покладено виробничий метод, методологію розрахунків якого розроблено відповідно до міжнародних стандартів СНР ООН 1993 року, аналогічних рекомендацій Міждержавного статистичного комітету СНД та набутого досвіду практичної роботи управлінням національних рахунків Держкомстату України.
Сума валової доданої вартості регіонів менша за обсяг такої вартості, розрахованої в цілому по Україні. Різниця полягає в тому, що валова додана вартість окремих галузей визначається повністю тільки на державному рівні. Здебільшого це стосується  галузей, які надають послуги суспільству в цілому (охорона здоров’я, фізична культура, соціальне забезпечення, освіта, культура та мистецтво, управління та оборона тощо).
Валова додана вартість регіону складається із суми валової доданої вартості всіх галузей економіки, включаючи галузі, які виробляють товари, та галузі, які виробляють послуги.
Розрахунок показників валової доданої вартості за регіонами ґрунтується на наявній інформаційній базі, коли застосовуються дані статистичної та бухгалтерської звітності, а іноді –– й експертні оцінки. Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.
Якщо виробники вироблять більше продукції, ніж змогли продати, то нереалізовані запаси будуть зареєстровані як “приріст запасів” зі знаком “плюс”. І, навпаки, якщо товаровиробники недооцінили споживчі потреби, то зміна в запасах буде зі знаком “мінус”. Зміна запасів (±D) — це вироблені та імпортовані товари і послуги, які не використовуються у поточному періоді, але зберігаються, щоб бути використаними в інший період. До цієї категорії також належить незавершене виробництво. Врахування показника “зміна запасів” дає змогу записати модель товарного ринку як тотожність макроекономічної реалізованої пропозиції і макроекономічного реалізованого попиту:
                                 (1)
де ВВП + М є макроекономічна реалізована пропозиція.

Таблиця 2.1

Розподіл валового випуску за галузями,  що виробляють товари, і за галузями,  що виробляють послуги в Україні в 1999 р.


Показник

Валовий  випуск

У тому числі

проміжне споживання

валова додана вартість

Валовий випуск у фактичних цінах, млн грн

Усього за регіонами

266178

162331

103847

У тому числі:

  • галузі, що виробляють товари

180797

123542

57255

  • галузі, що виробляють послуги

85381

38789

46592


Валовий випуск за економічними елементами, у відсотках  до підсумку (по горизонталі)

Усього за регіонами

100

61,0

39,0

У тому числі:

  • галузі, що виробляють товари

100

68,3

31,7

  • галузі, що виробляють послуги

100

45,4

54,6

Валовий випуск за галузями, у відсотках до підсумку (по вертикалі)

Усього за регіонами

100

100

100

У тому числі:

  • галузі, що виробляють товари

67,9

76,1

55,1

  • галузі, що виробляють послуги

32,1

23,9

44,9

Якщо імпорт М перенести у праву частину рівняння (1), то можна обчислити ВВП підсумовуванням кінцевих витрат:
                                (2)
Розглянемо взаємозв’язки показників правої частини рівняння (2). Експорт мінус імпорт (Е — М) у рівнянні (2) — це сальдо чистого експорту або витрати іноземців. Додатне позитивне сальдо відбиває приплив валової доданої вартості, від’ємне — відплив валової доданої вартості, та, відповідно, і грошей із країни. Від’ємне пасивне сальдо чистого експорту у відсотках до ВВП означає, що відповідна частка створеного за цей період у державі ВВП після переходу у грошову форму опинилась за межами країни і ці гроші втрачено для власної економіки, а через це скорочується номінальна пропозиція грошей. Відплив грошей за кордон є потужним фактором демонетизації економіки, тобто зменшення забезпеченості національного ринку грошима.
Важливим у рівнянні (2) є також співвідношення динаміки витрат на споживання домогосподарствами та державного, або непродуктивного, споживання, яке визначає тенденцію централізації, якщо коефіцієнт більше одиниці, чи децентралізації економіки, якщо коефіцієнт менше одиниці [8]:

Державне (непродуктивне) та, зокрема, надлишкове споживання призводить до подальшої монополізації (централізації) державного кредитування та грошового обігу, що призводить до кредитної інфляції [3], уповільнює подолання занепаду економіки.
Враховуючи те, що валовий випуск галузей, які виробляють товари, і галузей, що виробляють послуги (ВВ), являє собою суму валової доданої вартості та проміжного споживання (ПС), додамо до правої і лівої частин рівняння (1) проміжне споживання (ПС):
                        (3)
Тоді рівняння (3) можна подати в такому вигляді:
                              (4)
Рівняння (4), що характеризує умову рівноваги на ринку, є важливим інструментом для балансування національних рахунків.  У статистичній практиці воно відоме як метод товарних потоків. Рівняння (4) читається так: “Валовий випуск товарів і послуг плюс імпорт має дорівнювати сумі поставок (продажу), включаючи зміну запасів”.
Якщо ліва частина рівняння (4), тобто виробництво ресурсів, перевищує праву, тобто їх використання, то умова рівноваги порушується (внаслідок, наприклад, недообліку обсягів продажу товарів і послуг). Якщо права частина рівняння (4), тобто використання ресурсів, перевищує ліву, тобто виробництво ресурсів, то умова рівноваги порушується внаслідок, наприклад, недообліку обсягів виробництва, неформальної діяльності і т. ін.
Метод товарних потоків передбачає врахування повного руху товарів і виробництва послуг, включаючи й проміжне споживання. Такий підхід застосовується під час розробки зведеного національного рахунку товарів і послуг, щорічних таблиць “витрати — випуск”. Таблиці формують концептуальні підходи до балансування результатів розрахунків ВВП, здобутих трьома методами: виробничим, розподільним і кінцевого використання.
Важливою особливістю рівняння (4) є те, що його можна використати і на рівні окремих товарів, тобто на мікрорівні. Тоді рівняння читається так: “Виробництво (наприклад, цукру) плюс імпорт цукру дорівнює сумі його проміжного споживання, кінцевого споживання, валового нагромадження, зміни в запасах цукру та його експорту”.
Товарні потоки супроводжуються, як правило, грошовими потоками, тому макроекономічна умова рівноваги на національному ринку може відновлюватись і кругооборотом потоків грошей, а саме показниками вилучення та вливання грошей [2].

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.