лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Якщо прибуток підприємств витрачається на поповнення оборотних активів, а не на валове нагромадження основного капіталу, то такий прибуток перетворюється на джерело простого, а не розширеного виробництва, внаслідок чого постає реальна загроза знищення вітчизняного виробництва.
Основним аналітичним показником інвестиційної активності підприємств є рівень інвестування:

Інвестиційна політика підприємства є частиною її загальної стратегії, яку спрямовано на приріст активів з метою отримання в майбутньому прибутку. Тому стратегічний план повинен містити в своїй основі прогноз ефективності проекту.
Для прогнозу інвестицій потрібно обґрунтувати ефективність варіантів проектів і вибрати з них найкращий. Для цих цілей найчастіше використовуються:

  • метод потоку грошової готівки;
  • метод норми рентабельності капіталу;
  • метод дисконтування коштів.

Метод потоку грошової готівки є з них найпростішим. Він ґрунтується на застосуванні даних про початкові інвестиції і термін окупності. Метод передбачає розрахунок суми прибутку за роками експлуатації об’єкта. Ця сума і є підсумковим економічним ефектом від вкладання інвестицій.

Приклад. Визначити термін окупності інвестицій. Відомо, що обсяг інвестицій у проект становить 40 тис. грн. Прогнозується річний дохід від інвестицій у розмірі 30 тис. грн, в тому числі витрати становитимуть 25 тис. грн.
Розв’язання: Визначається:
1) прогноз річного прибутку:
 (тис. грн);
2) період повернення інвестицій:
 (років).
Висновки: інвестиції окупляться через 8 років експлуатації об’єкта.
Переваги цього методу: а) простота розрахунків; б) можливість ранжування проектів залежно від терміну окупності; в) визначеність суми інвестицій. Але недоліками методу потоку грошової готівки є те, що а) недооцінюється прибутковість як віддача від вкладених інвестицій; б) однакова оцінка основного капіталу в перший і восьмий роки експлуатації. Тому для підвищення точності розрахунків рекомендується враховувати також амортизацію і можливості її використання.
Метод норми рентабельності капіталу ґрунтується на врахуванні ефективності інвестиційних проектів.
Приклад. Вибрати ефективніший проект вкладення капіталу для підприємства. Дані, які характеризують показники варіантів проектів, наведено в табл. 8.4.
Таблиця 8.4
ПОКАЗНИКИ ДВОХ ПРОЕКТІВ  ВКЛАДЕННЯ КАПІТАЛУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

Показники

Проект А

Проект Б

1. Обсяг капітальних вкладень, тис. грн

2000

10 000

2. Річний прибуток, тис. грн

400

1500

3. Рентабельність капіталу (інвестицій), % (ряд. 2 : ряд. 1 · 100 %)

20

15

Як видно з табл. 8.4 за проектом А вища рентабельність капіталу, а за проектом Б — більший прибуток. Заключний вибір проекту залежатиме від мети підприємства: потрібна йому більша сума прибутку чи вища рентабельність.
Наведений розрахунок рекомендується доповнити аналізом варіантів прибутку при різній ціні капіталу, тобто з урахуванням дисконтування. Дисконтування — це приведення економічних показників різних років до порівнянного вигляду за часом. Відповідно, дисконтована вартість — це оцінка майбутніх доходів у поточних цінах.
Таким чином, метод дисконтування коштів побудований на приведенні суми майбутнього прибутку в поточні вимірники і зіставленні її із сумою інвестицій: у разі перевищення прибутку над інвестиціями можна говорити про доцільність (ефективність) вкладень капіталу (інвестицій) в об’єкт; у разі перевищення інвестицій — навпаки. Існує кілька варіантів цього методу. Але всі вони побудовані на тому припущенні, що гроші, які отримуватимуться в майбутньому, матимуть меншу вартість, ніж сьогодні. Це пов’язано з тим, що сума інвестицій, яка є тепер, зменшуватиметься під впливом різних факторів (передусім — інфляції) і відсотка на позичковий капітал.
Використовується така формула складного відсотка для визначення дисконтованої вартості:

де  — дисконтована вартість майбутнього прибутку в поточному вимірюванні;  — майбутній прибуток;  — дисконтний коефіцієнт, який містить індекс зміни цін, відсоткову ставку на позичковий капітал та ін.;  — кількість років.
Приклад. Визначити доцільність інвестування проекту. Сума необхідних інвестицій становить 250 тис. грн. Через 3 роки експлуатації об’єкта можна буде отримати сумарний прибуток в розмірі 320 тис. грн. Дисконтний коефіцієнт в середньому за рік становить 22 %.
Розв’язання: Майбутні доходи проекту в поточних цінах можуть бути:
 (тис. грн).
Висновок: Вклавши в проект інвестицій на суму 250 тис. грн можна буде від них отримати через 3 роки прибуток на суму 177,2 тис. грн, що не дає підстави оцінити даний проект як ефективний.
Більшість інвестиційних проектів включають в себе різний потік доходів за періодами. Тому бажано, щоб розрахунки дисконтованої вартості не були досить прямолінійними. Так, коли відомо, що відсоткова ставка протягом трьох років становить щорічно 10 % (але і вона може бути різною), то дисконтний коефіцієнт для кожного року буде такий:
1-й рік
2-й рік
3-й рік  і т. д.
Приклад. Розрахувати дисконтовану суму прибутку в розмірі 12 тис. грн, яка отримується від вкладання інвестицій у проект протягом трьох років. Очікувану щорічну дисконтовану суму прибутку наведено в табл. 8.5.

Таблиця 8.5

ДИСКОНТОВАНА СУМА ПРИБУТКУ  ВІД ІНВЕСТИЦІЙ В ПРОЕКТ ПО ПІДПРИЄМСТВУ ЗА ТРИ РОКИ


Порядковий  номер року

Прибуток, тис. грн

Дисконтний  коефіцієнт

Дисконтована сума прибутку, тис. грн

1

4

0,909

3,636

2

6

0,826

4,956

3

2

0,751

1,502

Усього

12

 

10,094

Висновок: Якщо сума прибутку за три роки 12 тис. грн, то її дисконтована вартість дорівнюватиме лише 10,094 тис. грн.
Таким чином, деяке ускладнення методу дисконтування за рахунок диференціації дисконтних коефіцієнтів дає змогу підвищити точність прогнозних розрахунків з інвестицій.
Існують певні особливості формування інвестиційних ресурсів акціонерних підприємств. Акціонерам надається свобода у виборі між виплатою дивідендів та їх реінвестуванням, тобто капіталізацією доходів. Дивіденд — це дохід, одержаний власником акції (звичайної чи привілейованої) за рахунок прибутку акціонерного товариства. Дивіденд на звичайну акцію не фіксується, і його розмір прямо пропорційний до прибутку. Дивіденд на привілейовані акції визначається наперед і не залежить від розміру прибутку. Дивіденди традиційно виражаються у відсотках від номінальної вартості звичайної акції, а останніми роками — в абсолютній сумі грошей на одну акцію. Дивіденд, який виплачується цінними паперами, — це метод виплати дивідендів не грошима, а випуском додаткових акцій, у результаті чого підприємство має перевести грошові кошти з рахунку нерозподіленого чистого прибутку на рахунок капіталу.
Різкі зміни розміру дивідендів свідчать про зміну ринкової кон’юнктури, про повороти в тенденціях господарського розвитку. У розвинутих країнах на базі динаміки середніх курсів акцій найбільших компаній встановлюються агреговані статистичні показники, які використовуються для оцінювання економічної кон’юнктури. Найвідоміші такі фондові індекси: індекс Доу-Джонса (Нью-Йоркська фондова біржа); індекс Ніккей (Токійська фондова біржа); індекс DAX-30 (Франкфуртська фондова біржа); індекс FTSE-100 (Лондонська фондова біржа); індекс САС-40 (Паризька) та ін.
В Україні фондовий ринок розвинений ще недостатньо, тому індекс фондової біржі не розраховується (поки що нам не відомо).
У цілому інноваційна та інвестиційна поведінка підприємств визначає надалі напрями розширення виробництва, яке може здійснюватись такими шляхами:

  • розширення виробництва підприємством «вглиб» — сегментація існуючих ринків з метою охоплення своїми продуктами нових груп покупців;
  • розширення виробництва підприємством «вшир» — диверсифікація виробництва, тобто поповнення виробничої програми новими видами продуктів;
  • розширення виробництва підприємством «через кордони» — інтернаціоналізація виробництва через освоєння нових зовнішніх ринків;
  • кількісне зростання — збільшення обсягу незмінної номенклатури товарів для старого ринку.

Збільшення обсягів виробництва і реалізації призводить і до збільшення прибутку. Але існують певні особливості росту малих, середніх і великих підприємств. Основна спрямованість розвитку малих підприємств — це мінімізація гостроти конкуренції з великими підприємствами та максимальне використання своєї гнучкості, щоб перебудовувати власну виробничу програму під «пресом» ринку. Середні підприємства втриматися на ринку між лещатами великих і малих підприємств можуть лише за допомогою нішової спеціалізації. Великі підприємства на відміну від інших мають змогу здійснювати масове стандартизоване виробництво, а також розширювати сферу своєї діяльності за рахунок диверсифікації виробництва, але мають обмежену гнучкість.
Статистика вивчає фактори, які обмежують інвестиції, на підставі вибіркового опитування керівників підприємств при обстеженні їх ділової активності з подальшою публікацією результатів в «Бюлетені обстежень ділової активності підприємств України», який виходить щоквартально.
Кожна фаза ділового циклу супроводжується переливом капіталу. Так, за наявності спаду виробництва товарів і послуг та загрози банкрутства виникає перелив капіталу зі сфери виробництва у сферу торгівлі, все частішими стають валютні та спекулятивні операції. Такий перелив капіталу здійснює вагомий вплив на структуру ринку і на вибір підприємцями виду діяльності. Навпаки, у разі переливу капіталу зі сфери торгівлі у сферу виробництва відбувається стабілізація ринку і підприємці можуть брати активну участь на ринку. Отже, інвестиційна політики та активізація механізму інвестицій стають одним із головних факторів підйому промислового виробництва і економіки в цілому.
Теорія ділового циклу за визначенням Ф. Хаєка , ґрунтується на постулаті, що ціни на товари і послуги в період економічного піднесення зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, у зв’язку з чим реальна заробітна плата зменшується.
Це створює умови для зростання зайнятості населення, оскільки підприємці надають перевагу дешевій робочій силі, яка замінює інший фактор виробництва — речовий капітал (машини, механізми та ін.). За цих умов попит на інвестиції (попит на гроші) знижується, що призводить до спаду виробництва. Навпаки, за умов кризи економіки номінальна заробітна плата зменшується повільніше, ніж знижуються ціни, що приводить до підвищення рівня реальної заробітної плати. За цих умов попит на робочу силу як фактор виробництва зменшується і, відповідно, підвищується попит  на інвестиційні ресурси, тобто зростає інвестиційна активність. Таким чином, в основу ділового циклу підприємств покладаються інвестиції. Коливання інвестиційної активності підприємств значною мірою залежать також від неринкових чинників, а саме — політики держави, наявності тіньової економіки.
Окремо взяте підприємство, незалежно від його підпорядкування та місцезнаходження, може бути інвестиційно привабливим.
Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій розроблено методику інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості підприємств.
Індекси ділової активності. Аналізуючи ділову активність підприємств, маркетологи, зазвичай, використовують матричний аналіз, який дає змогу оцінити якість управління. Ідеться, зокрема, про матрицю «зростання/частка ринку», матрицю «привабливість галузі/позиція в конкуренції» та ін., які у статистичній практиці з огляду на конфіденційність інформації підприємств реалізувати складно. Сучасним варіантом оцінювання ділової активності є використання індексів ділової активності підприємств на ринку окремих товарів, які дають змогу визначити збалансованість чи розбалансованість певного товарного ринку і визначити вид ринку за таким співвідношенням індексів (І):



Крім розрахункових індексів ділової активності можна використати дані спеціального статистичного моніторингу вибіркового обстеження ділової активності підприємств.
В Україні 1997 року ДКСУ сформовано масив постійних респондентів (адміністративно-управлінського персоналу підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, транспорту) для регулярного обстеження ділової активності підприємств за європейською методикою. За результатами обстежень щоквартально видається «Бюлетень ділової активності підприємств України».
Методи визначення тіньової діяльності. Тіньова економіка, за визначенням системи національних рахунків (СНР ООН 1993 р.), охоплює як тіньову економічну діяльність, пов’язану з виробництвом товарів та послуг, так і незаконний перерозподіл доходів і активів. СНС ООН 1993 року рекомендує обліковувати тіньову економіку в межах концепції виробництва, що дає змогу збалансувати виробництво та використання валового внутрішнього продукту. Методологічним центром вивчення тіньової економіки у світі є міжнародна організація праці (МОП). До тіньової економіки належать приховане виробництво; нелегальна діяльність; неформальна або неофіційна діяльність.
Приховане виробництво включає в себе законну діяльність, яка приховується або призменшується з метою ухилення від сплати податків, внесків до соціальних фондів, виконання адміністративних зобов’язань (дотримання законодавства з праці, техніки безпеки та ін.).
Нелегальна діяльність охоплює ті підприємства, які зайняті незаконним виробництвом чи збутом, а також підприємства, які не мають права здійснювати даний від діяльності.
Неформальна діяльність здійснюється некорпоративними підприємствами, які належать домашнім господарствам.
У світовій статистичній практиці запропоновано багато різних методів вимірювання тіньової економіки, дискусії з цих проблем тривають в економічній літературі. Це пов’язано з тим, що кожний метод придатний для оцінювання тільки окремо взятої сфери тіньової економіки (наприклад, нефінансових і фінансових корпорацій, домашніх господарств та ін.).
Існуючі оцінки розмірів тіньової діяльності можна умовно поділити на дві групи: мікрометоди (прямі) і макрометоди (непрямі). До прямих методів належать: вибіркові опитування населення, експертів, вибіркові обстеження підприємств, метод за записами податкових книг та ін. До непрямих методів належать метод розбіжності взаємозв’язаних статистичних показників, наприклад «індекси витрат — індекси виробництва»; метод товарних потоків за таблицею «Витрати — Випуск»; метод за показником зайнятості населення в тіньовій економіці; метод попиту на готівкові гроші та ін.
З метою підвищення достовірності результатів доцільно використовувати багатоваріантні підходи для оцінювання одного й того самого явища, які ґрунтуються на різних джерелах інформації. Якщо кілька методів дають близькі один до одного результати, то оцінка розглядається як достатньо достовірна.
Нині в чинній системі статистики методологічно опрацьовано деякі з перелічених методів оцінювання тіньового сектору і відповідні показники, за якими доцільно здійснювати його моніторинг, а саме на основі аналізу:
1) споживання енергоносіїв та виробництво продукції (індекс реального виробництва продукції; індекс витрат енергоносіїв (палива, електроенергії, теплоенергії));
2) монетарних агрегатів та обороту споживчих товарів і послуг (грошова маса М2; готівка в обігу (грошова маса М0); М0/М2; споживчі витрати населення на товари та послуги; оборот товарів та послуг);
3) фінансових показників роботи підприємств (абсолютні значення і їх індекси):
Виробництво продукції в порівняльних цінах
Частка доданої вартості у випуску
Частка операційних витрат на 1 грн обсягу виробництва
Частка витрат на енергоносії
Чисельність зайнятих
Використання робочого часу
Заробітна плата
У тому числі натуроплата
Частка податків, сплачених і нарахованих
Кредиторська заборгованість
У тому числі до бюджету, із заробітної плати, до Пенсійного фонду,
Дебіторська заборгованість
Коефіцієнт платоспроможності
Коефіцієнт покриття
Коефіцієнт ліквідності
Моніторинг показників здійснюється на рівні країни в цілому, на рівні галузей (видів економічної діяльності), регіонів, типів підприємств, суб’єктів господарювання. Результатом розрахунків є оцінка рівня прихованих доходів та відповідних податкових платежів. За галузями (видами економічної діяльності) формуються умовні усереднені нормативи доходів, які є базою для порівняння однорідних підприємств. Після формування таких нормативів з’являється можливість проводити моніторинг відхилень відповідних показників у регіонах з метою визначення в них стану тіньового сектору. На першому етапі передбачається розв’язувати це завдання на рівні основних галузей із подальшим поглибленням та деталізацією видів економічної діяльності.
За видами доходів від тіньової діяльності розрізняють:

  • тіньову діяльність, яка не включається до офіційних звітів за валовим внутрішнім продуктом (наприклад, будівництво нового житла, виробництво сільськогосподарської продукції для особистого споживання і т. ін.);
  • товари і послуги, дані про які не включаються до офіційних звітів за валовим національним доходом (наприклад, дохід від недекларованої підприємницької діяльності, кінцеве споживання, що враховується як проміжне або як матеріальні витрати і т. ін.);
  • доходи із різниці цін на товари і послуги;
  • «приховані» доходи від перерозподілу товарів та послуг.

Розглянемо, наприклад, не прямий метод оцінювання обсягів тіньової діяльності підприємств на основі аналізу споживання енергоносіїв на виробництво. Існує пряма залежність між споживанням електроенергії та фізичним обсягом виробництва, тому аналіз «витрати — виробництво» за підприємствами і галузями потрібно проводити на таких засадах:

  • враховувати не тільки витрати електроенергії, а також і інші види палива, що зумовлюється замінністю енергоносіїв;
  • витрати енергоносіїв визначати у натуральних одиницях (тоннах, метрах кубічних, кіловат-годинах, гігакалоріях) з метою усунення впливу цінового фактору;
  • визначати витрати енергоносіїв за єдиною одиницею — умовною одиницею палива, за якою всі види палива перераховуються з натуральних значень в умовні за вугільним еквівалентом (700 ккал/кг). Обсяги відпуску електро- і теплоенергії перераховуються в умовне паливо за середніми фактичними питомими витратами палива на їх відпуск електростанціями за відповідний рік розробки звітності № 11-МТП;
  • враховувати тільки технологічні витрати енергоносіїв на виробництво з відокремленням витрат на комунальні потреби.

Після виконання цих передумов проводиться порівняльний аналіз індексу фізичного обсягу виробництва та індексу витрат енергоносіїв на технологічні цілі. Спираючись на тезу, що витрати енергоносіїв на технологічні цілі є високоеластичними до зміни фізичного обсягу виробництва, можна віднести розрив у цих індексах до тіньового виробництва.
Приклад. За останні п’ять років індекс фізичного обсягу виробництва на підприємстві становив 1,257, або 125,7 %, а індекс  витрат енергоносіїв на технологічні цілі за цей самий період становив 1,574, або 157,4 %. Розрив між динамікою витрат енергоносіїв і фізичним обсягом виробництва дорівнює 1,574 – 1,257 = = 0,317, або 31,7 %. Тоді частка тіньової діяльності підприємства буде дорівнювати 31,7 : 157,5 = 0,201, або 20,1 %. Отже, фізичний обсяг виробництва на даному підприємстві потрібно скоригувати на коефіцієнт 1,201, тоді його індекс буде 1,257 ? 1,201 =  = 1,510, а не 1,257.
За методом товарних потоків на підставі таблиці «Витрати-Випуск» аналізується шлях товарів і послуг від виробника до споживача, порівнюються дані про ресурси товарів та послуг та їх використання (проміжне споживання, кінцеве використання, валове нагромадження капіталу й експорт). Якщо за обсягом ресурси перевищують їх використання, то вважається, що існує недооблік у використанні. Якщо за обсягом ресурси менші за їх використання, то існує недооблік у виробництві, що окреслює напрями перевірки статистичних даних.


Хаєк Фрідріх фон (1899—1992) — англійський економіст-статистик, лауреат Нобелівської премії з економіки у 1974 р. за новаторські праці з теорії грошей і теорії економічних коливань, а також за глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституційних явищ.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.