лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

8.3. Напрями статистичного вивчення  поведінки виробників

Поведінка підприємств-виробників може характеризуватись еластичністю пропозиції від ціни; злиттям підприємств і посиленням монопольної влади; впливом податків і субсидій на ціну товару монополіста і на ціну товару підприємств конкурентних галузей; інноваціями; інвестиціями і дивідендною політикою підприємства; диверсифікацією виробництва; виходом на міжнародний ринок; діловою активністю; тіньовою діяльністю.
Еластичність пропозиції від ціни. Еластичність пропозиції від ціни характеризує відсоткову зміну обсягу пропозиції від ціни зі зміною ціни на один відсоток. Закон пропозиції, як відомо з економічної теорії, свідчить про те, що виробники прагнуть виробити і продати більшу кількість товарів за вищою ціною.
Рівень ціни може змінюватися під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається валовими витратами, які поділяються на постійні (оплата оренди, заробітна плата АУП та ін.) та змінні (витрати сировини, електроенергії та ін.). Верхня, максимальна межа ціни визначається кінцевим попитом.
Найважливіші фактори еластичності пропозиції від ціни такі: період (довгостроковий чи короткостроковий); ціни на фактори виробництва (праця та капітал) та еластичність їх заміни; характеристика ресурсу (вичерпний, наприклад нафта, кількість якої фіксована, а тому ціна буде на неї в майбутньому постійно підвищуватися, і невичерпний ресурс); витрати виробництва (постійні, які нееластичні від зміни обсягів виробництва, та змінні, які еластичні від них); коефіцієнт використання виробничих потужностей, зміна кількості учасників або структури ринку; знижки ціни на товари чи послуги.
Головним фактором цінової еластичності пропозиції є замінність ресурсів, необхідних для виробництва товарів чи послуг: чим вища замінність факторів виробництва, тим еластичніша його пропозиція. З наближенням до відповідності структури пропозиції структурі попиту цінова еластичність пропозиції підвищується.
Цінова еластичність пропозиції має важливе значення при визначенні податкової політики уряду. За допомогою цього коефіцієнта можна визначити, яку частку податку на додану вартість або обсяг реалізації реально сплачуватимуть підприємці зі свого прибутку, а яку — споживачі, погоджуючись на високу ціну товару. Якщо пропозиція еластична за ціною, то більша частка податку припадає на споживача, а якщо нееластична — то на виробника.
Одним із заходів регулювання монопольної влади на ринку є встановлення граничного рівня для ціни, яку може призначити монополіст. На конкурентному ринку встановлення граничного рівня ціни призведе до зменшення поставки кількості товару, а на монопольному ринку, навпаки, може призвести до збільшення випуску і пропозиції. Але і в першому, і в другому випадках все одно виявиться дефіцит продукту.
Ціни завжди нижчі за наявності конкуренції, але монополія завжди перекладає на покупців меншу частку податку, а більшу частку сплачує сама (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
ЧАСТКА ПОДАТКІВ, ЯКУ СПЛАЧУВАЛИ ГАЛУЗІ МОНОПОЛІСТИ  І КОНКУРЕНТНІ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ у 2000 році, %


№  з/п

Показник

Галузі  монополісти

Конкурентні  галузі

Усі види економічної діяльності

Нафтопереробка

Теплопостачання

Харчова  промисловість

Транспорт

1

Оплата праці найманих працівників

9,1

32,2

30,9

37,2

42,3

2

Податки на виробництво та імпорт

73,0

61,0

54,1

13,0

18,6

3

Субсидії на виробництво

– 19,4

– 1,6

– 1,9

4

Валовий прибуток, змішаний дохід

17,9

26,2

15,0

51,4

41,0

5

Валовий внутрішній продукт

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Джерело: Таблиця «Витрати—Випуск» економіки України за 2000 р. в цінах споживачів // Статистичий збірник ДКСУ, 2002.
Водночас конкурентні галузі сплачують меншу частку податків і перекладають їх сплату на покупців (див. табл. 8.1).
Дія субсидії на випуск монополіста виявляється у зниженні ціни для покупців. Але якщо ринкова ціна за умови конкуренції зменшується на всю суму субсидії, то монополісти перекладають на покупців меншу частку субсидій. Взагалі монополія менш чутлива до субсидій, ніж конкурентна галузь.
Практичне застосування цінової еластичності пропозиції допомагає з’ясувати поведінку виробника, здійснювати державне регулювання цін за допомогою податків і субсидій та ін.
У сучасній економічній науці може бути використаний також коефіцієнт еластичності пропозиції: за ставкою відсотку на кредити, який буде характеризувати зміну пропозиції у відсотках від зміни ціни грошей на один відсоток та ін.
Злиття підприємств і визначення межі монопольної влади на ринку. Злиття підприємств — це така форма об’єднання двох або кілька підприємств, за якої одна з них зберігає свій юридичний статус. Внаслідок злиття виникає економічний ефект, який називається синергізмом, тобто вартість новоутвореного підприємства стає більшою, ніж проста сума вартостей двох окремих фірм. Причин злиття підприємств багато: намагання поліпшити менеджмент, знизити собівартість продукції, створити нові виробничі потужності, зменшити витрати на збут товарів, досягти  економії на податках та ін. Придбання підприємства пов’язане з оцінюванням таких його головних показників, як доходи на акцію, ринкова ціна акцій, операційний та фінансовий ризик. Мета аналізу злиття —оцінити ризик, пов’язаний із злиттям підприємств, та ступінь посилення монопольної влади.
Згідно зі статистичною формою № 1-Підприємництво організаційна поведінка та життєвий цикл підприємства відстежуються за такими напрямами із зазначенням дати події:

  • створення підприємства, яке відбувалося шляхом заснування нового;  злиття підприємств в одне; поділу підприємства на кілька; поновлення діяльності раніше існуючого підприємства; в інший спосіб;
  • структурні зміни на підприємстві: злиття підприємства в одне зі збереженням існуючого; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділ підприємства на кілька; часткове зменшення активів шляхом їх передачі, продажу; часткове збільшення активів шляхом їх отримання, купівлі; взяття в оренду основних засобів іншого підприємства; передача в оренду основних засобів свого підприємства; інші;
  • припинення діяльності підприємства в результаті злиття підприємств в одне; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділу підприємства на кілька; тимчасового призупинення виробництва; повної ліквідації підприємства; перебування підприємства у процесі ліквідації; інших заходів.

Прийняття більшості рішень з питань конкурентної політики, як правило, обґрунтовується аналізом відповідних товарних ринків. Без аналізу товарного ринку неможливо встановити порушення антимонопольного законодавства конкретним виробником. Завдання визначати монопольне становище на ринку окремих суб’єктів господарювання покладено на органи Антимонопольного комітету відповідно до статті 8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п. 4 «Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України». Монопольне становище визначається відповідно до Методики визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, за якою встановлено таку послідовність дослідження: установлення суб’єкта господарювання; визначення переліку товарів, які ним виробляються (продаються); складання переліку товарів, щодо яких має визначатися монопольне становище; визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; визначення часових меж ринку; визначення загальних обсягів товарів, які обертаються на ринку; складання переліку основних продавців (покупців); розрахунок часток суб’єктів господарювання на ринку; складання переліку потенційних конкурентів; визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку; визначення монопольного становища на ринку.
Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 03.03.2002 р. суттєво розширено перелік ознак монопольного становища, за яким монопольним вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

  • сукупна частка не більш ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %;
  • сукупна частка не більш ніж п’яти суб’єктів господарювання з найбільшими частками на ринку, перевищує 70 %.

Монополізація товарного ринку може мати місце у світовому масштабі (наприклад, компанія «Де Бірс» з видобутку і поставляння необроблених діамантів), в окремій країні, у регіоні, на місцевому рівні.
У світовій практиці, зокрема у США, для характеристики посилення монопольної влади продавців внаслідок злиття використовують коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана так:

  • визначається коефіцієнт KХХ до злиття підприємств і, якщо його значення менше за 1000, заборона на злиття не вводиться;
  • розраховується сукупна частка ринку підприємств, злиття яких передбачається;
  • від квадрата цієї сукупної частки ринку віднімаються квадрати часток ринку підприємств до їх злиття; якщо різниця між ними перевищить 100 пунктів у разі, коли значення коефіцієнту Херфіндаля-Хіршмана перевищує 1800, буде введено заборону на злиття цих підприємств внаслідок посилення монопольної влади на ринку.

Приклад. Є такі показники розвитку ринку кондитерських виробів в Україні (табл. 8.2).
Таблиця 8.2
частки ринку підприємств  Із реалізації кондитерських виробів


Підприємство

Частка  ринку, %

Квадрат  частки ринку

Підприємство

Частка  ринку, %

Квадрат  частки ринку

1

15,78

249,08

14

2,69

7,22

2

14,13

199,59

15

2,52

6,37

3

10,99

120,75

16

1,90

3,59

4

7,96

63,29

17

1,71

2,91

5

7,25

52,62

18

0,90

0,81

6

6,28

39,45

19

0,64

0,41

7

5,98

35,71

20

0,58

0,34

8

4,32

18,64

21

0,54

0,29

9

3,69

13,59

22

0,19

0,04

10

3,26

10,62

23

0,16

0,03

11

2,89

8,35

24

0,06

0,00

12

2,85

8,10

Усього

100,0

849,4

13

2,76

7,60

––

––

––

Передбачається злиття підприємств № 1 та № 20. Коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана до злиття становив 849,4. Сукупна частка ринку підприємств № 1 та № 20 дорівнює 15,78 + 0,58 = 16,36, а її квадрат 16,362 = 267,65. Тоді 267,65 – (249,08 + 0,34) = 267,65 – 249,42 = + 18,23, тобто ця різниця не перевищує 100 пунктів коефіцієнту Херфіндаля-Хіршмана. Отже, заборону на злиття підприємств № 1 та № 20 не буде введено, що й відбулося на практиці: концерн «Укрпромінвест» (підприємство № 1) з найбільшою часткою на ринку поглинуло підприємство № 20 (Кременчуцька кондитерська фабрика). Після «Укрпромінвест» лідирують на ринку концерн «АВК» (2-ге підприємство), Львівська фабрика «Світоч» (3-тє підприємство).
Ринок вважається нормальним для конкуренції, якщо коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана міститься в межах 1000 < KXX < 1800. Якщо значення KXX на ринку певного товару перевищує 1800, то в разі злиття підприємств перевищення квадрата їх часток більш ніж на 100 пунктів свідчить про посилення монопольної влади на ринку, а отже, потрібно заборонити їх злиття для забезпечення умов конкуренції.
Наслідками злиття підприємств можуть бути диверсифікація виробництва; зміна номінальної і ринкової вартості акцій; зміна показників ефективності фінансової діяльності та ін.
Інноваційна та інвестиційна активність. Інноваційні зміни у виробництві характеризують застосування людських знань для економічного розвитку. Фундаментальна програма «Україна-2010» одним із пріоритетів економічної політики називає «перехід до інноваційного вектора розвитку», а державну інноваційну політику вважає однією з найважливіших підойм виведення України з кризи і забезпечення її динамічного зростання.
Підприємці вирізняються інноваційним типом мислення, а успішний їхній бізнес ґрунтується на тезі: «особистість — ідея — інвестиції».
У статистичній формі звітності № 1-підприємництво (річна) відображаються такі показники інноваційної діяльності:
а) витрати підприємств на інновації та інформатизацію;
б) показники патентно-ліцензійної діяльності підприємств;
в) показники оновлення продукції машинобудування.
Напрями та рівень інноваційної активності підприємств ілюструє табл. 8.3.

Таблиця 8.3

ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ  ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ У 2000 році


Напрям проведеної інновації

Всього  підприємств

У % до кількості  підприємств, що здійснювали  інноваційну діяльність

Обстежено промислових підприємств, одиниць

9475

?

Із них здійснювали інноваційну діяльність

1705

18,0

У тому числі за напрямами:

 

 

  • дослідження і розробка

436

25,6

  • придбання прав на патенти, ліцензій на використання об’єктів промислової власності

61

3,6

  • придбання безпатентних ліцензій ноу-хау, технологій тощо

54

3,2

  • придбання засобів виробництва

564

33,1

  • технологічна підготовка виробництва

478

28,0

  • маркетинг, реклама

438

25,7

Аналіз даних табл. 8.3 показав, що в 2000 році лише 1,7 тис. підприємств або 18 % загальної кількості обстежених підприємств промисловості виконували інноваційні роботи. Найбільша сприйнятливість до інновацій спостерігалась на підприємствах медичної промисловості, де інноваційні роботи виконувало кожне друге підприємство, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, чорної металургії — кожне третє, машинобудування та металообробки, хімічної та нафтохімічної, легкої промисловості — кожне четверте. Низький рівень інноваційної активності підприємств електроенергетики, паливної, поліграфічної промисловості, промисловості будівельних матеріалів.
Маркетингові дослідження та рекламу продукції з метою пошуку нових ринків її реалізації як на території України, так і за її межами активніше проводили середні і великі підприємства з чисельністю працюючих від 500 до 5000 осіб. Сума коштів, витрачених усіма підприємствами на маркетингові дослідження становила в 2000 році 82,1 млн грн, або 4,7 % загального обсягу інноваційних витрат підприємств України.
До об’єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Винахід, корисна модель — результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин, рослини і тварини) або спосіб. Термін «корисна модель» застосовується до деяких технічних рішень, а саме до рішень у галузі механіки. Тому об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.
Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Промисловим зразком визначається художньо-конструкторське вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам новизни і придатне для виробництва промисловим способом.
Раціоналізаторська пропозиція — пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, та передбачає створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва, складу матеріалу або техніки, що застосовується.
Ліцензійна угода — це угода, за якою одна із сторін (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності. Об’єктами інтелектуальної власності, що передаються за ліцензійною угодою, є винахід, корисна модель, промисловий зразок, ноу-хау, інжиніринг.
Ноу-хау — конфіденційна інформація технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, що є власністю ліцензіара та недоступна будь-якій особі під час використання патенту або в результаті простого виявлення.
Інжиніринг — здійснення за контрактом із замовником ряду робіт і надання послуг, включаючи складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, розробку технічної документації, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.
До інтелектуальної власності належить також авторське право на літературні, музичні, художні, фотографічні, кінематографічні і аудіовізуальні твори.
В обліку та статистичній звітності інтелектуальна власність — це нематеріальні активи. Існує Всесвітня організація інтелектуальної власності при ООН. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (World Intellectual Property Organization, WIPO) — міжнародна міжурядова організація, створена відповідно до Стокгольмської конвенції (1967). Місцезнаходження —  Женева. Кількість країн-членів — понад 147.
Важливими показниками інноваційної активності є кількість патентів і ліцензій у розрахунку на 1000 жителів, сальдо зовнішньої торгівлі (за патентами, ліцензіями, високотехнологічною продукцією), ресурсо- і науковомісткість продукції.
Рівень інноваційної активності визначає темпи розвитку національної економіки в цілому і конкурентоспроможність окремих товарів, підприємств і галузей.
Інновації мають міжгалузевий характер, пов’язані зі значними інвестиціями у формування нових галузей, підгалузей і напрямів техніки, а також зі значним ризиком. Тому на перших етапах освоєння інновацій необхідна пряма і опосередкована державна підтримка. Пряма — бюджетні асигнування, опосередкована — податкові і митні пільги, підтримка малого інноваційного бізнесу. Розвиток ризикованого інноваційного підприємництва передбачає наявність венчурного капіталу як дієвого механізму правового захисту інтелектуальної власності.
Якщо для впровадження інновацій, розширення виробництва та його диверсифікації не вистачає власних коштів, то підприємства мають залучати інвестиційний капітал. Залучені кошти, щоб перетворитись на інвестиційний капітал, мають пройти через фінансовий ринок. Розрізняють, як відомо, інвестиції прямі і портфельні, валові і чисті. Прямий інвестор зорієнтований на одержання частки прибутку підприємства у вигляді дивідендів, відсотків за облігаціями, на одержання права контролю за господарською діяльністю. Портфельні інвестиції не дають права контролю за господарською діяльністю.
Головним джерелом інформації про обсяг інвестицій є обов’язкова статистична звітність підприємств.
Валові інвестиції, які включають у себе амортизаційні відрахування в основний капітал та в невироблені активи, які були здійснені підприємством за рік, відображаються за статистичною формою звітності № 1-підприємництво (річна) за такими показниками:
1. Валові інвестиції в матеріальні активи, у тому числі:
1.1. На капітальне будівництво (витрати на будівельні і монтажні роботи, витрати на закінчений ремонт основних засобів  (будівель, споруд, машин та обладнання));
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель;
1.3. На придбання раніше існуючих основних засобів;
1.4. На придбання (виготовлення) нових основних засобів (будівель, споруд, машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентарю, робочої та продуктивної худоби; багаторічних насаджень; інших засобів).
2. Валові інвестиції в нематеріальний основний капітал (геологорозвідувальні роботи, програмне забезпечення, оригінали літературних та художніх творів, придбаних для тиражування та ін.).
3. Валові інвестиції в основний капітал, всього (п. 1 + п. 2), з них:
3.1. Витрати, пов’язані з передачею права власності на існуючий основний капітал;
3.2. Валові інвестиції в невироблені активи (у матеріальні активи — земля та об’єкти природокористування; у нематеріальні активи — патенти, ліцензії, торговельні знаки, ін.; витрати, пов’язані з передачею права власності на невироблені активи).
4. Вибуття основного капіталу.
5. Вибуття невироблених активів.
6. Залучення іноземних інвестицій.
Більшість інвестицій в економіці припадає на підприємства. Домашні господарства здійснюють інвестиції в житлове будівництво. До загального обсягу інвестицій також додають інвестиції в матеріальні запаси — зміну вхідних та вихідних ресурсів процесу виробництва. Інвестиції в запаси розглядають як міру порушення рівноваги між попитом і пропозицією.
Інвестиції в запаси — це поповнення або зменшення запасів, яке має дві компоненти: 1) зміну запасів матеріальних оборотних активів та 2) придбання за відкиданням вибуття цінностей (чисте придбання цінностей).
Зміну запасів матеріальних оборотних активів Держкомстат визначає на підставі квартальних балансових звітів підприємств та організацій, зокрема статей про виробничі запаси, обсяг незавершеного будівництва, запаси готової продукції та товарів. Додатково оцінюють зміну запасів на сількогосподарських підприємствах.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.