лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 8
СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ  СТРУКТУРИ, ПОВЕДІНКИ  І РЕЗУЛЬТАТУ ПОВЕДІНКИ  ПРОДАВЦІВ

  • Методи оцінювання структури продавців для визначення типу ринку.
  • Визначення межі ринку товару і конкурентної позиції виробника.
  • Напрями статистичного вивчення поведінки виробників.
  • Показники результату поведінки виробників.
  • Методи аналізу і прогнозування пропозиції товарів і послуг.

8.1. Методи оцінювання структури  продавців для визначення типу ринку

Аналіз структури ринку необхідний для прийняття рішень про поведінку продавців. Аналіз передбачає порівнянність даних, які характеризують структуру попиту і пропозиції. Структуризація ринку здійснюється за допомогою методів групування. У прикладному аналізі вибір методу групування залежить від поставлених завдань дослідження. Ринок як сукупність відносин між продавцями та покупцями піддається логічній класифікації за типами залежно від мети і використаних критеріїв. Критеріями можуть бути:

  • ступінь свободи –– розрізняють регульовані і нерегульовані ринки за цінами з боку держави;
  • однорідність ринку –– розрізняють досконалі і недосконалі ринки. Досконалий — це ринок, на якому існують єдині умови реалізації однорідних товарів; недосконалий ринок має різні умови їх реалізації;
  • кількість продавців і покупців;
  • значущість учасників ринку — тобто їх розмір або ринкова частка.

Комбінація цих критеріїв дає різну кількість можливих типів ринку (схема 8.1).

Схема 8.1

ОСНОВНІ ТИПИ РИНКІВ  ЗА КІЛЬКІСТЮ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ


Продавці (виробники)

Покупці (споживачі)

Багато

Кілька

Один

Багато

Конкуренція

Олігополія

Монополія

Кілька

Олігополія

Двостороння  олігополія

Обмежена  монополія

Один

Монополія

Обмежена  монополія

Двостороння  монополія

Вивчення будь-якого ринку починають з аналізу досконалої конкуренції, переходячи потім до вивчення недосконалої конкуренції.
Конкуренція — це захоплення більшої частки ринку і за рахунок збільшення обсягів реалізації отримання більшого прибутку. Існує цінова і нецінова конкуренція (засоби реклами, підвищення якості товару, послуги, обслуговування та ін.). На конкурентному ринку кількість виробників, які продають однорідний продукт, настільки велика, а частка конкретного виробника на ринку настільки мала, що ніякий виробник не в змозі поодинці суттєво вплинути на ціну товару, змінюючи обсяг реалізації. Конкуренція може вивчатись за окремими товарними ринками, за видами економічної діяльності, за підприємствами, за країнами.
Для характеристики ринкової структури необхідна багаторівнева інформація, використання якої дає змогу проводити аналіз таких структур:

  • структури товарного ринку за виробниками (підприємствами);
  • структури одного підприємства за видами діяльності;
  • структури ринку за видами економічної діяльності;
  • структури ринку за секторами економіки.

Перший тип інформації про ринкову структуру, тобто за окремими товарними ринками, дозволяє визначити рівень концентрації ознаки, яка вивчається, за елементами сукупності чи оцінити нерівномірність розподілу. Ознакою, як правило, виступає обсяг продажу, за яким визначається рівень концентрації, що характеризує стан структури ринку за короткий період часу на заданий момент. Концентрація вимірюється кількома показниками: CR, коефіцієнтом Херфіндаля—Хіршмана, коефіцієнтом Джині, кривою Лоренца та ін.
Коефіцієнт концентрації лідерів ринку CR, що визначається як сумарна частка (у відсотках) обсягу реалізації кількох продавців від загального обсягу реалізації галузі, ранжованих за частками ринку –– від найбільшої до найменшої. Так, для галузі, де 100 продавців, вельми істотним є розподіл сил: контролює кожний виробник 1 % галузевого виробництва чи 4 підприємства контролюють 80 %, а решта, 96 підприємств — відповідно 20 %.
Коефіцієнти концентрації CR (Сoncentration Ratio) розраховуються національною статистикою США і Франції для 4, 8, 20 і 100 підприємств провідних галузей; у Німеччині, Англії, Канаді — для 3, 6, 10 підприємств. У країнах з перехідної економікою переважає визначення CR4 як показника чотиричасткової конкуренції:

Саме CR4 використовувався раніше в США для прийняття рішень стосовно регулювання процесів злиття і поглинання підприємств у різних галузях. Перевищення показником чотири часткової концентрації рівня 70 % приводило до введення обмежень на ці процеси.
Коефіцієнти концентрації CR у ФРН використовуються для визначення монопольного становища на ринку:

  • якщо на одне підприємство припадає понад 33 % усього обсягу реалізації на ринку;
  • якщо на 2—3 підприємства припадає понад 50 % усього обсягу реалізації;
  • якщо на 4—5 підприємств припадає понад 67 % усього обсягу реалізації.

В Україні згідно з чинним законодавством монопольним вважається становище підприємства, яке має ринкову частку понад 35 % від усього обсягу реалізації.
Але коефіцієнт CR має один суттєвий недолік: нечутливість до різних варіантів розподілу часток між конкурентами, що зумовило використання у статистичній практиці іншого показника — коефіцієнту концентрації Херфіндаля—Хіршмана КХХ, який являє собою суму квадратів ринкових часток (у відсотках) конкурентів:

Значення KХХ міститься в межах від 0 до 10000 % (100 · 100). Цей коефіцієнт враховує як кількість підприємств, так і нерівність їх становища за часткою ринку і публікується, наприклад, в США з 1982 р. за усіма видами промислової діяльності. Кількісні значення цього коефіцієнту визначаються за такою схемою:
0 — конкуренція відсутня через відсутність продавців на даному ринку;
0—2000 — досконала або чиста конкуренція (багато дрібних продавців подібного товарного асортименту, які працюють за вузьким діапазоном цін);
2000—4000 — монополістична конкуренція (багато продавців, які працюють у широкому діапазоні цін, серед яких виокремлюється підмножина найбільших);
4000—8000 — олігополістична конкуренція (невелика кількість продавців, які чутливо реагують на зміну цін);
8000—10 000 — чиста монополія (відсутність товарної конкуренції через наявність тільки одного продавця).
Коефіцієнт Херфіндаля—Хіршмана почав використовуватися замість CR у статистичній практиці розвинутих і перехідних економіках для антимонопольного регулювання. У більшості розвинутих країн організовано регулярне систематичне спостереження за зміною ринкових структур і процесами концентрації у промисловості. Це спостереження проводиться на рівні галузей, підгалузей, товарних груп і класів продуктів, що дає змогу здійснювати моніторинг за співвідношенням сил конкуруючих підприємств на конкретних ринках товарів та послуг.
Коефіцієнт Джині являє собою кількісну інтерпретацію широко відомої кривої Лоренца, добре ілюструє нерівномірність розподілу, але слабо реагує на зміну одиниць сукупності, що зумовило використання у статистичній практиці коефіцієнта Джині переважно для вивчення концентрації розподілу населення за доходами (витратами) і проведення за цим показником міжнародних зіставлень.
Підприємство, продукт якого має багатопрофільний характер, на якому використовуються різні технології, а товари продаються на різних ринках, характеризується організаційною структурою, побудованою за продуктовим принципом.
Поточний стан статистичного спостереження підприємств не дає змоги достатньою мірою визначати структуру товарного ринку тільки на підставі статистичної звітності, що зумовлює необхідність використання інших методів: опитувань підприємств, опитувань ринкових агентів, поглиблених маркетингових досліджень конкретного товарного ринку.
Досвід аналізу товарних ринків показав, що використання даних про обсяги виробництва є недостатнім для вивчення конкуренції. Необхідно залучати з цією метою різних учасників ринку: переробні підприємства; постачальників давальницької сировини; товарні біржі; підприємства оптової і роздрібної торгівлі та ін.
Другий тип інформації, яка відображається у статистичній звітності за формою № 1-підприємство (річна), дає змогу оцінити структурні зміни на підприємстві за такими напрямами:

  • злиття підприємств в одне зі збереженням звітуючого;
  • злиття-поглинання своїх дочірніх компаній;
  • поділу підприємства на кілька підприємств;
  • часткове зменшення активів шляхом їх передачі, продажу;
  • часткове збільшення активів шляхом їх отримання, купівлі;
  • взяття в оренду основних засобів іншого підприємства;
  • передача в оренду основних засобів власного підприємства;
  • структура випуску за видами діяльності та ін.

Статистична звітність підприємств ґрунтується на реєстрі, який використовується також для проведення вибіркових обстежень та виявлення недіючих підприємств. Регулярна статистична звітність підприємств доповнюється економічними переписами та вибірковими обстеженнями як контрольний засіб перевірки інформації, уточнення кола підприємств та виду їхньої діяльності за КВЕД. Основні види економічної діяльності підприємств можуть бути такі: видобувна, обробна, виробництво послуг.
Необхідно назвати три головних інструменти, які забезпечують основу статистики підприємств:
1) наявність класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) і номенклатури продуктів (товарів та послуг);
2) наявність єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ (ЄДРПОУ), який дає змогу планувати вибіркові спостереження за різними критеріями: регіон, розмір підприємства (мале, середнє, велике), економічна діяльність. Поняття основної економічної діяльності закодовано в реєстрі. На показник  «валова додана вартість» не впливає поділ чи злиття підприємств, тому під основною діяльністю, як правило, розуміється та, на яку припадає найбільша частка доданої вартості у випуску підприємства;
3) існування гармонізованої системи бухгалтерського і статистичного обліку — введення з 2000 року загального плану бухгалтерських рахунків, які дають змогу агрегувати дані за видами діяльності та за секторами для складання національних рахунків.
Структурні підрозділи підприємства відповідають за асортиментну групу продуктів. Кожний підрозділ має свою стратегію, конкретний цільовий ринок, конкурентів, ресурсний потенціал,  а також керівників і контролюючих ланок. Концепцію структурних господарських підрозділів було розроблено на замовлення компанії «General Electric» в 1971 році. Вона допомагає виявляти найбільш перспективні підрозділи, загальнокорпоративні ресурси з урахуванням пріоритетів.
Головні завдання річного статистичного обстеження підприємств такі: а) надання даних про структуру виробничої системи на мікрорівні; б) проведення аналізу головних показників економічної діяльності; в) управління системою вибіркових і суцільних методів спостереження.
Розбіжності ринкових структур, які спостерігаються за видами діяльності, зумовлюються ефектом масштабу. Високий рівень концентрації може виникати завдяки ефекту масштабу, згідно з яким великі виробники виробляють товар з нижчими витратами. Ефект масштабу можна аналізувати у трьох аспектах:

  • ефект масштабу від випуску одного виду продукту;
  • ефект масштабу від випуску продукції одного підприємства;
  • ефект масштабу від випуску продукції кількома підприємствами.

Третім типом інформації про структуру національного ринку є таблиця «Витрати—Випуск», за допомогою якої проводиться структурний аналіз за видами економічної діяльності. Метою цього аналізу є відповідь на запитання: хто чим займається, хто що виробляє? Аналіз структури за видами діяльності покликаний дати можливість найкраще описати різні види діяльності, здійснювані підприємствами. Ідентифікація різних видів діяльності підприємства залишається однією з головних цілей річних структурних обстежень підприємств.
Поняття «сектор» не збігається з поняттям «галузь». Сектор охоплює підприємства, які здійснюють одну і ту саму основну діяльність, тоді як галузь (вид економічної діяльності) включає в себе сукупність підрозділів підприємств, які зайняті одним і тим же видом діяльності.
Четвертий тип інформації — національні рахунки — дає змогу проводити аналіз структури національного ринку за секторами економіки. Мета цього аналізу — описування відносної ролі різних секторів за критеріями для різних аспектів діяльності підприємства:

  • виробляти;
  • реалізувати;
  • інвестувати;
  • наймати працівників;
  • виплачувати винагороду.

Для цього описування використовуються такі абсолютні показники, як кількість підприємств, обсяг реалізації, додана вартість,  проміжне споживання, товарна і реалізована продукція, чисельність працівників, у тому числі найманих, інвестиції в матеріальні і нематеріальні активи, експорт та ін. Ще одну категорію показників, важливих для структурного аналізу за секторами, становлять відносні показники (коефіцієнти), які виражають співвідношення між окремими економічними показниками. До головних слід віднести обсяг реалізації на одного зайнятого; додану вартість на одного зайнятого; норму доданої вартості, яка визначається відношенням доданої вартості до обсягу реалізації; норму інвестицій (інвестиції щодо доданої вартості) та ін.
Вищевикладені методичні підходи до вивчення структури виробничої системи від мікро- до макрорівня розглядалися у статиці,  тобто за один період. Але користувачам структурної статистики все більше потрібна інформація про те, як розвивається сектор, вид діяльності, підприємство чи окремий товарний ринок, чи відрізнялась  динаміка норми доданої вартості або норми інвестицій, наприклад у добувних і обробних галузях та ін. З цією метою використовується індексний метод і проводиться аналіз структури в динаміці.
8.2. Визначення межі ринку  товару і конкурентної позиції виробника

Вивчення діяльності конкурентів на ринку передбачає відповідь на такі запитання: 1) яку частку на ринку посідають конкуренти за окремими товарами? 2) який рівень монополізації на ринку? 3) чи відбувається посилення монопольної влади на ринку?  Такий підхід зумовлюється тим, що ринкові частки виробників однорідного продукту та норма прибутку є найбільш інформативними змінними. Але ринкова частка обсягу продажу не є єдиною ознакою для визначення концентрації ринку. На практиці існують розглянуті далі варіанти розрахунків часток ринку за такими ознаками:

  • часткою ринку за вартістю основних засобів;
  • часткою ринку за чисельністю найманих працівників;
  • часткою ринку за виробничими потужностями;
  • часткою ринку за обсягом виробництва у натуральному і вартісному виразі;
  • часткою ринку за прибутком.

Присутність на ринку сильніших конкурентів за потужністю, ресурсами та іншими перевагами може бути непереборною перешкодою для збуту, тому необхідні дослідження кількості та розмірів підприємства як факторів, що впливають на рівень конкуренції.
Частка ринку відбиває такі структурні зміни, як ступінь конкуренції суб’єктів, що діють на ринку, та прихід на ринок нових конкурентів. За міжнародною практикою конкуренція вивчається між продуктами або продуктовими лініями, а для визначення монополії розраховується частка окремого товарного ринку не у вартісному, а в натуральному виразі. Аналіз конкуренції між продуктами (товарами і послугами) зумовлюється значущістю обсягу виробництва за видом економічної діяльності.
Для антимонопольних органів інформація державної статистики часто виявляється недостатньою, особливо в тих випадках, коли відповідь на запитання про застосування або незастосування санкцій залежить від чіткого визначення меж ринку, що розглядається. Через це фахівці антимонопольних органів набагато більше приділяють уваги аналізу недержавної, відомчої статистики, а також результатам спеціальних досліджень.
Перш ніж вимірювати концентрацію ринку і вибирати показник концентрації, необхідно коректно визначити ринок. Якщо до нього включити виробників, які не є реальними конкурентами, то показник концентрації буде заниженим. Якщо ринок визначено дуже вузько з вилученням вагомих конкурентів, то показник концентрації буде завищеним.
Для вивчення рівня концентрації ринку використовується система класифікації продуктів. Базовою є система Міжнародної класифікації видів економічної діяльності (ISIC), на підставі якої розроблено європейську і національну класифікації видів економічної діяльності. На основі КВЕД розроблено класифікацію товарів та послуг для внутрішнього ринку, гармонізовану з класифікацією товарів та послуг для зовнішньої торгівлі (УКТЗЕД). Статистичні щоквартальні і річні публікації за УКТЗЕД місять інформацію на рівні чотирьох із десяти знаків номенклатурної групи товарів чи послуг, а в перспективі за вимогами Євростату потрібно надавати інформацію Держкомстатом України на рівні шести знаків. У США, наприклад, показники концентрації було надруковано не тільки за всіма промисловими видами діяльності (а їх було 450), а й за 1500 п’ятизначними продуктовими класами. За семизначним продуктовим класом або окремим товарним ринком промисловий перепис у США виокремив 11 000 найменувань, але показники концентрації за ними не було опубліковано.
Розрахунок частки ринку за продуктовими класами чи окремими товарними ринками не завжди відповідає критерію визначення ринку. Визначення ринку має враховувати можливості заміни товарів як у споживанні, так і у виробництві.
Наявність товарів-замінників, або субститутів, можна виявити за допомогою коефіцієнта перехресної еластичності цін (який має бути додатним):

де  — ціна товару А відповідно в базисному і поточному періодах;
 — ціна товару Б відповідно в базисному і поточному періодах.
Це пов’язано з тим, що ціни на товари утворюють взаємозв’язану систему, де зміна одних (базових) цін викликає зміну інших цін.
Перехресна еластичність цін — це зміна у відсотках ціни одного із взаємозалежних товарів внаслідок зміни ціни іншого товару на один відсоток. На практиці перехресна еластичність цін характерна для обмеженої кількості товарів. Для визначення межі ринку можна скористатися і коефіцієнтом перехресної еластичності попиту на продукт (товар чи послугу), який також має бути додатним і більшим від одиниці.
Визначаючи частку ринку, необхідно враховувати також іноземних конкурентів або імпорт. Недоврахування конкуренції з боку імпорту завищує оцінку ринкової влади монополії.
Отже, коефіцієнти концентрації недооціюють справжній рівень монополії в тих випадках, коли при визначенні межі ринків включаються товари, які не є замінниками; коли ринки фактично є локальними чи регіональними, а не національними. Рівень монополії завищується, коли товари-замінники виключаються із визначення межі ринку і коли не враховується імпорт. Зауважимо, що за дослідженнями зарубіжних фахівців рівень прибутковості від’ємно пов’язаний з надходженням імпорту.
Аналіз ринкової частки як фактору, що визначає конкурентні переваги і прибутковість, було запропоновано Boston Consulting Group (БКТ) при розробці корпоративної стратегії розвитку за допомогою матриці «темпи зростання обсягу реалізації — конкурентна позиція на ринку». Конкурентна позиція (Кп) виробника характеризується не ринковою часткою, а співвідношенням ринкової частки і-го виробника до ринкової частки найбільшого конкурента:

де  — ринкова частка і-го виробника;  — ринкова частка найбільшого конкурента.
Конкуренція забезпечується інноваціями, інвестиціями, різноманітністю продуктів та їхньою якістю.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.