лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

З метою визначення товарів-замінників можна використовувати й інші методичні підходи: розрахунок коефіцієнта кореляції цін, відомий з теорії статистики, та розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності цін за формулою:


Коефіцієнт перехресної еластичності  цін на товари А і В

.

Розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності попиту від ціни застосовується також для доказу немонополізації фірмою виробництва деякого продукту. На практиці перехресна еластичність попиту від ціни або перехресна еластичність цін характерна для обмеженої кількості товарів.

Еластичність попиту на кінцеві товари на споживчому ринку і на ринку ресурсів як проміжних товарів мають відмінності. Якщо попит на споживчому ринку реагує на зміну цін та дохід миттєво і характер цих змін стохастичний, виявляється як середня чи тенденція, то попит на оптовому ринку частіше реагує з відповідним лагом.
Як правило, товари повсякденного попиту (наприклад, продукти харчування) і товари виробничо-технічного призначення належать до товарів низькоеластичного попиту. Попит на споживчі товари тривалого користування (меблі, килими, комп’ютерна техніка та ін.) суттєво реагує на зміну ціни, що є характерною ознакою для товарів високоеластичного попиту.
Еластичність попиту з погляду окремого продавця або навіть країни-продавця — це проблема кількості продавців, які конкурують на даному сегменті ринку з метою завоювання на ньому більшої частки. Тому еластичність попиту необхідно брати до уваги, визначаючи цінову політику й методи ціноутворення.
Взаємозв’язок еластичності попиту на товари (послуги) від ціни на внутрішньому ринку виявляється в попиті на іноземну валюту на зовнішньому ринку так:
еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність внутрішнього попиту на імпортні товари;
еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність пропозиції вітчизняних товарів, які конкурують на внутрішньому ринку з імпортними товарами;
еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність попиту з боку іноземних виробників за товарами вітчизняного імпорту;
еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність попиту за кордоном на їхні власні товари.
Практичне застосування еластичності попиту: 1) допомагає з’ясувати поведінку покупців і здійснити прогнозні розрахунки; 2) визначити стратегію підприємства; 3) максимізувати прибуток підприємств; 4) провести порівняння світової еластичності попиту від ціни з вітчизняною еластичністю.
Еластичність попиту від доходу. Статистичне вивчення залежності попиту від доходу населення має тривалу історію. У 1853 році на I Міжнародному статистичному конгресі, організованому в Брюсселі на ініціативу А. Кетле і присвяченому методичним питанням організації обстеження бюджетів домогосподарств, було ухвалено рекомендації за програмою таких обстежень. Найбільш значний внесок у розвиток методів вивчення домогосподарств в ХІХ столітті внесли Дюкпесіо в Бельгії, Ле Пле у Франції та Енгель у Німеччині.
Структурні закономірності формування попиту від бюджетів сімей сформулював німецький статистик К. Енгель, опублікувавши ці результати 1857 року у праці «Виробництво та споживання в Саксонії». У цій праці Енгель показав, як змінюються великі групи витрат домогосподарств (на продовольство, одяг, житло, послуги тощо) зі зміною рівня доходів, тобто розкрив тісний взаємозв’язок між рівнем доходів і структурою попиту домогосподарств. Енгель довів, що зі збільшенням доходу сім’ї за незмінних цін частка витрат на харчування зменшується (перший закон Енгеля, який сформульовано в 1857 році); частка витрат на одяг не змінюється (другий закон Енгеля, сформульований разом із третім та четвертим 1895 року); частка витрат на житло, включаючи опалення та освітлення, залишається сталою (третій закон) (за незмінного рівня тарифів); частка витрат на освіту та лікування збільшується (четвертий закон). Ці дослідження Енгеля послужили підґрунтям для подальших економетричних розробок у сфері споживання (попиту) від доходу. Пізніше було сформульовано інші емпіричні закони споживання: закон Райта — чим вищий дохід, тим вищий рівень заощаджень і частка заощаджень у витратах; закон Джині — якщо продовольчі витрати домогосподарств зростають або спадають в арифметичній прогресії, то інші види витрат змінюються в оберненому напрямі, але в геометричній прогресії та ін.
Покупці здійснюють купівлю товарів та послуг за зазначених цін і наявного доходу. Функції попиту від доходу широко застосовуються під час аналізу ринку, і відповідні цим функціям криві називаються кривими Енгеля.
Споживчий попит поділяється на реалізований або задоволений (обсяг реалізації) та незадоволений (кількість грошей у банках і на руках у населення).
Товари (послуги), попит на які за незмінних цін збільшується зі зростанням доходу, називаються нормальними. Нормальні товари за характеристикою споживчої корисності поділяються, у  свою чергу: а) на товари першої необхідності (продовольчі товари); б) товари другої необхідності (промислові товари, послуги); в) товари престижного споживання.
Товари (послуги), попит на які зменшується зі збільшенням доходу за незмінних цін, називаються другорядними, або товарами нижчої споживчої корисності. Таке розмежування товарів не є абсолютним: один і той самий товар, який є нормальним за дуже низького рівня доходу, буде товаром нижчої цінності за достатньо високого рівня доходу.
Форми кривих Енгеля для різних товарів та послуг неоднакові. Для нормального товару попит збільшується водночас із доходами і крива Енгеля похило йде вгору. Для другорядного товару, товару нижчої споживчої цінності,попит зі зростанням доходу зменшується, а крива Енгеля похило прямує вниз. Якщо товар нормальний, то зі зниженням купівельної спроможності покупців його споживається менше. Якщо товар другорядний — то зі зниженням купівельної спроможності його споживається більше.
Аналіз структури попиту домогосподарств у різних країнах світу дає підставу зробити висновок, що рівень і тенденції соціально-економічного розвитку країни суттєво впливають на структуру витрат (попиту) домашніх господарств. Вважається, згідно із законом Енгеля, що чим вища питома вага на харчування у споживчих витратах домогосподарств, тим бідніша країна.
Реакція покупців на зміну доходу вивчається за допомогою коефіцієнта еластичності попиту у від доходу х за вже відомою формулою А. Маршала.
Залежно від значень коефіцієнта еластичності можна товари (послуги) розмежувати так:
якщо Кел > 0, товар вважається нормальним;
якщо Кел < 0, (від’ємний) — товар називається другорядним;
якщо Кел > 1 — товар називається предметом розкоші;
якщо Кел < 1 — товар першої необхідності;
якщо Кел = 1 — товар другої необхідності.
За даними аналітичних групувань домогосподарств можна розраховувати ланцюгові (групові) коефіцієнти еластичності,  а також визначити середній для всіх груп коефіцієнт еластичності як середню арифметичну зважену з ланцюгових (групових) коефіцієнтів еластичності за формулою:

де Kел — ланцюговий коефіцієнт еластичності; wi — питома вага, частка або частота групи домогосподарств в ряду розподілу за доходом для відповідного коефіцієнта еластичності.
Розрахунок середнього коефіцієнта еластичності проведемо за даними табл. 6.8.
Тоді середній коефіцієнт еластичності попиту від доходу такий:


Таблиця 6.8
Ланцюгові коефіцієнти еластичності попиту на товари  культурно-побутового призначення від доходу  домогосподарств України


Групи домогосподарств за розміром середньодушового доходу (витрат), грн/міс.

Частка  домогосподарств, % до підсумку

Витрати на товари культурно-побутового призначення

Ланцюговий коефіцієнт еластичності

грн/міс.

у % від загальних витрат

х

wi

у

di

до 30,0

1,0

2,8

3,85

––

30,1––60,0

14,6

5,7

6,46

0,52

60,1––90,0

28,2

8,6

6,11

0,76

90,1––120,0

23,3

13,3

6,45

1,37

120,1––150,0

14,6

17,5

6,19

1,11

150,1––180,0

7,9

20,3

6,05

0,30

180,1––210,0

3,7

25,1

6,20

1,30

понад 210,0

6,7

45,2

7,95

5,20

Усього

100,0

Отже, зі зростанням доходу на одного члена домогосподарств на 10 % обсяг продажу товарів культурно-побутового призначення (витрати домогосподарств) збільшиться на 12 %. За нашими розрахунками, коефіцієнт еластичності попиту від доходу в 2001 році (ІІІ квартал) збільшився порівняно з 1997 р. (за прикладом) і уже дорівнював 2,2 %, тобто зі зростанням середньодушового доходу домогосподарств на 10 % обсяг продажу цієї групи товарів збільшиться уже на 22 %.
На еластичність попиту від доходу впливають такі фактори:
а) питома вага витрат на товар (послугу) у витратах домогосподарств. Наприклад, за даними табл. 6.8 зі збільшенням частки витрат на товари з 3,85 до 7,95 % у всіх витратах домогосподарств ланцюговий коефіцієнт еластичності збільшився за відповідними групами з 0,52 до 5,20 %.
Отже, чим більша питома вага витрат на деякий товар (послугу) у всіх витратах споживачів, тим вища еластичність попиту на нього.
Взаємозалежність еластичності попиту від доходу, частки витрат на певний товар (групу товарів) у загальних витратах домогосподарств і зміну обсягів попиту ілюструє табл. 6.9.

Таблиця 6.9

Взаємозалежність еластичності попиту від доходу,  частки витрат на певний товар у загальних витратах Домогосподарств і обсягу попиту


еластичність  попиту від  доходу

значення  коефіцієнта еластичності

Витрати домогосподарств (обсяг реалізованого попиту)  зі зміною доходу

питома вага витрат на товар у загальних витратах домогосподарств

від’ємна

Kел < 0

витрати зі збільшенням доходу зменшаться  і навпаки

низька і  зменшиться

додатна

Kел > 0

витрати зі збільшенням доходу збільшаться  і навпаки

висока  і збільшиться

нульова

Kел = 0

витрати не зміняться, бо впливають інші фактори, не дохід

майже  не зміниться

б) ступінь універсальності товару: чим універсальніший товар, тобто можливості його використання, тим вища еластичність попиту;
в) ступінь насиченості потреби: наприклад, на стадії виведення нового товару на ринок еластичність попиту набагато вища, тому навіть незначне зниження ціни може призвести до значного зростання обсягу продажу товару.
г) фактор часу: попит більш еластичний у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому.
Зміни у структурі витрат (структурі попиту) домогосподарств суттєво впливають на виробництво. Галузі, які виробляють споживчі товари і частка яких зменшується у витратах  домогосподарств, мають мало шансів на розширення виробництва, і навпаки. Чим вищий коефіцієнт еластичності попиту на певний товар галузі від доходу, тим активніше ця галузь розвивається. За тенденцією розвитку галузі або підприємств-виробників можна класифікувати так: які розвиваються; які розширюються; стабільні; перебувають у стані застою або занепаду; які зникають.
Купівельна активність. Купівельна активність населення характеризує частку його витрат на товари і послуги, які було здійснено під час їх купівлі через офіційні канали споживчого ринку, щодо доходу і розраховується за формулою:
.
За нашими розрахунками, цей показник становив у 1977 році 0,379, у 2000 році — 0,331, тобто в динаміці купівельна активність населення знизилась. Це означає, що в Україні, наприклад, у 2000 році лише 33,1 % середньодушового доходу витрачалось на товари через офіційні канали споживчого ринку — роздрібну торгівлю. Більш коректним буде визначення купівельної активності населення з врахуванням не тільки середньодушового товарообороту, а і середньодушового обсягу реалізації послуг у чисельнику.
Заощадження та інвестиційна активність. Зі збільшенням доходів схильність населення до споживання знижується, а схильність до заощадження зростає (головний психологічний закон Кейнса ). Тому сума заощаджень, яка збільшується, має поглинатися зростаючим попитом на інвестиції. Модільяні першим описав життєвий цикл сім’ї, який пояснює закономірності утворення особистих заощаджень: молоді зберігають, а старі — розтрачують. Заощадження населення — це вклади у банки з метою зберігання грошей і отримання доходів у формі відсотків. Розрізняють такі види вкладів (депозитів): а) за умовами відсотка –– до запитання, строкові, цільові на дітей, за виграшем та ін.; б) за  видами валют –– у національній валюті, в іноземній валюті. Частка заощаджень в іноземній валюті у 2001 році становила понад 40 % усіх заощаджень населення України. В офіційній статистиці розрізняють три групи заощаджень домогосподарств: а) приріст гривневої готівки в населення; б) приріст готівки в іноземній валюті; в) приріст коштів у банківських вкладах та цінних паперах.
Залежно від форми організації заощадження можна розрізняти: а) за участю фінансових посередників; б) без участі фінансових посередників, тобто в домашніх умовах.
Основні напрями реалізації заощаджень домашніх господарств: житлове будівництво; купівля нерухомого майна; плата за навчання у вищих навчальних закладах; фінансово-кредитні операції, медичні послуги.
До основних аналітичних показників, які можуть характеризувати поведінку споживачів, можна віднести:
.
Варто зазначити, що зареєстрована статистикою розбіжність між сумами грошових доходів і грошових витрат домогосподарств, яка спостерігається з 1991 року, а також тенденція до натуралізації доходів та витрат домогосподарств ускладнюють розрахунки рівня заощаджень.
Державні заощадження як один із основних економічних індикаторів конкурентоспроможності країни на світовому ринку визначається співвідношенням різниці сум між сукупними надходженнями до бюджету і сукупними поточними видатками до ВВП у відсотках. Наприклад, у 1997 році в Україні державні заощадження становили 2,5 % ВВП, а приватні (домашніх господарств) — 17,6 % ВВП. Знаючи рівень заощадження населення, можна визначити мультиплікатор доходу для населення (див. підрозд. 2.3).

Інвестування економічних процесів домогосподарствами може здійснюватись двома шляхами: 1) через надання власних грошових коштів і отримання доходу у вигляді відсотка (до речі, по-англійськи процент — «interest», тобто участь, інтерес; чим більше виявляється участі (інтересу), тим менш важливі відсотки і навпаки); 2) через отримання споживчого кредиту та коштів на житлове будівництво з оплатою відсотків за  кредит.
Доповняльними до основних аналітичних показників можуть бути коефіцієнт приросту нагромадження та коефіцієнт потенційного платіжоспроможного попиту населення, які розраховуються за такими формулами:

.
Добровільна схильність до заощадження залежить від дії двох різнонапрямлених факторів — реальних доходів населення та динаміки інфляції. Характер залежності заощаджень від доходів відповідає закону Енгеля для капітальних благ: зі зростанням реальних доходів заощадження збільшуються випереджувальними темпами, тому коефіцієнт еластичності завжди буде додатним і найвищим за своїм значенням порівняно з еластичністю витрат на продукти харчування, непродовольчі товари та послуги.
Нормальними вважаються заощадження, які за міжнародною практикою перебувають із коефіцієнтом еластичності заощаджень від доходу в межах 5––6 %. Але за нашими розрахунками, коефіцієнт еластичності заощаджень від доходу домогосподарств за 1996––1997 роки дорівнював 0,26 % (табл. 6.10).

Таблиця 6.10
Порівняльна динаміка грошових доходів і витрат  населення України за 1996––1999 роки


Показник

1997 у %  до 1996

1999 у %  до 1998

Темпи зростання грошових доходів

123,2

108,8

Темпи зростання роздрібного товарообороту і послуг

112,9

103,4

Темпи зростання заощаджень і цінних паперів

106,1

97,6

Темпи зростання придбання іноземної валюти

157,4

123,9

Джерело: Статистичний щорічник України у 1998 р. та 1999 р. –– К. ДКСУ, 1999, 2000.
За 1998––1999 роки коефіцієнт еластичності заощадження від доходу навіть від’ємний: — 0,27 %. Це пояснюється зміною пріоритетів населення щодо напрямів заощадження ними в офіційних установах банку; наданням переваги у придбанні іноземної валюти у вигляді готівки. Коефіцієнт еластичності придбання іноземної валюти залежно від зміни доходу за 1998––1999 роки дорівнював 2,72 %.


Кейнс Джон Мейнард (1883––1946) –– англ. економіст, державний діяч і публіцист.

Модільяні Франко, амер. економіст, спеціаліст у галузі макроекономічної теорії і економічної політики. Лауреат Нобелівської премії за праці «Аналіз поведінки людей щодо заощаджень» і «Про взаємозв’язок фінансової структури компанії з оцінкою її акцій інвесторами».

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.