лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

6.3. Аналіз диференціації населення  за доходами

Ринковий механізм надає перевагу споживчому, кінцевому попиту, який прямо залежить від доходів домогосподарств. Статистичне вивчення доходів домогосподарств передбачає використання двох підходів: 1) макроекономічного, який дає змогу оцінити в цілому роль домогосподарств у процесі відтворення ВВП; 2) мікроекономічного, який пов’язаний з дослідженням процесів формування, розподілу, перерозподілу та використання доходів на рівні окремих домогосподарств або їх груп. Ці два підходи доповнюють один одного.
Головною метою статистики обстеження умов життя домашніх господарств є отримання статистичної інформації для вимірювання: 1) розподілу населення за рівнем доходу та оцінки на цій основі рівня бідності і диференціації населення, споживання та грошових витрат різних соціальних страт; 2) структури споживчих витрат для побудови індексу споживчих цін; 3) показників національного рахунку сектору «Домашні господарства» згідно з СНР ООН 1993 року; 4) характеру і ступеня впливу урядових соціально-економічних програм на умови життя різних верств населення.
Згідно із СНР ООН 1993 року рекомендується сектор домашніх господарств поділяти на підсектори, виходячи зі специфіки основних джерел їхніх доходів: 1) змішані доходи роботодавців; 2) змішані доходи самостійних господарств; 3) оплата праці; 4) доходи від власності; 5) соціальні трансферти. Цей поділ базується на використанні наведеної далі класифікації доходів.

  1. Первинні — у вигляді заробітної плати; від сільськогосподарської праці самозайнятих; від несільськогосподарської праці самозайнятих; від власності без доходів; від вартості капітальних активів.
  2. Соціальні трансферти — виплати з приводу нещасних випадків та короткотермінових втрат працездатності; у зв’язку з тривалою втратою працездатності та інвалідністю; з виходу на пенсію; на дітей та сімейні виплати; з безробіття; для догляду за дітьми; на народження дитини; особам, які досягли певного віку; виплати військовим та ветеранам війни; інші «майже грошові».
  3. Пенсії — у державному секторі; у приватному секторі. Розрізняють пенсії трудові, соціальні, пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей, наукові та ін.
  4. Приватні трансферти — дітям та аліменти; інший регулярний дохід за рахунок приватних осіб.
  5. Інші грошові доходи.

Інформаційною основою для вивчення диференціації населення є вибіркові обстеження умов життя домашніх господарств, результати яких публікуються Держкомстатом України у статистичному бюлетені «Витрати і доходи домогосподарств України» за  кварталами та в цілому за рік.
Для проведення обстеження домогосподарств дібрано 195 міст та 190 районів з сільським населенням. За підсумками аналізу участі респондентів в обстеженні в 2000 р. одне обстежуване домогосподарство в середньому мало статистичну вагу (репрезентувало) 1897 домогосподарств України. Всього в Україні у 2000 році налічувалось 17 679,6 тис. домогосподарств. Обстеження 0,1 % усіх домогосподарств проводиться в Україні з дотриманням основних вимог міжнародних стандартів щодо його проведення, а саме: 1) застосування принципу територіального, імовірнісного добору при формуванні мережі домогосподарств, яким пропонується взяти участь  в обстеженні; 2) добровільна згода домогосподарств на участь в обстеженні; 3) періодична зміна (ротація) респондентів (домогосподарств); 4) повна відмова від методу балансу доходів і витрат сімейних бюджетів та покладення в основу визначення рівня життя населення показників витрат домогосподарств як більш надійного джерела інформації; 5) мінімальне навантаження на домогосподарство; 6) вивчення споживання домогосподарств протягом короткого часу; 7) можливість отримання науково обґрунтованих оцінок точності та якості інформації; 8) поширення даних вибіркового обстеження на генеральну сукупність — все населення країни.
Розробка даних обстеження умов життя домогосподарств здійснюється за такими ознаками: 1) за типами місця проживання домогосподарств (міські поселення, сільська місцевість). При цьому міста поділяються на великі (з чисельністю населення в них 100 тис. чоловік і більше) та малі (з чисельністю населення менше 100 тис. чоловік); 2) залежно від чисельного складу домогосподарств; 3) залежно від кількості дітей у складі домогосподарств; 4) залежно від кількості дорослих осіб у складі домогосподарств з дітьми (одна, дві, три і більше особи); 5) залежно від складу домогосподарств без дітей (домогосподарства з однієї особи: у працездатному та непрацездатному віці; домогосподарства з двох і більше осіб: усі у працездатному віці, у працездатному і непрацездатному віці, усі у непрацездатному віці); 6) залежно від наявності та чисельності працюючих осіб у складі домогосподарств (домогосподарства, в яких немає працюючих; домогосподарства, в яких є одна, дві, три і більше працюючі особи); 7) залежно від розміру середньодушових грошових та сукупних витрат домогосподарств; 8) за децильними групами залежно від розміру середньодушових грошових та сукупних витрат домогосподарств; 9) за регіонами; 10) за економічними районами.
До системи статистичних показників, які характеризують стан матеріального добробуту домогосподарств, включено:
1. Доходи і ресурси домогосподарств: 1) грошові доходи; 2) загальні доходи; 3) сукупні ресурси.
2. Витрати домогосподарств: 1) споживчі витрати; 2) грошові витрати; 3) сукупні витрати.
Далі наводяться складові цих показників (схеми 6.1––6.3).
Схема 6.1


Грошові, загальні доходи та сукупні ресурси

Оплата праці

Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості

Доходи від продажу сільськогосподарської продукції

Доходи від продажу особистого і домашнього майна

Доходи від продажу нерухомості

Доходи від власності (дивіденди від акцій та інших цінних паперів, відсотки за вкладами, доходи від здачі внайми нерухомості тощо)

Пенсії

Стипендії

Допомоги — усього,

з них:

–– допомога з безробіття

— допомога малозабезпеченим сім’ям

— допомога на дітей

— інші допомоги

Грошова допомога від родичів та інших осіб

Аліменти

Інші грошові доходи

= Усього грошових доходів

плюс

Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства

Пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива. Пільги на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту, зв’язку


Грошова оцінка допомоги від родичів та інших осіб продуктами харчування

= Загальні доходи

плюс

Використання заощаджень, позики та повернені домогосподарству борги

= Усього сукупних ресурсів

Схема 6.2

Споживчі та грошові витрати

Продовольчі товари:

–– м’ясо і м’ясопродукти

–– молоко і молочні продукти

–– яйця

–– риба і рибопродукти

–– цукор і кондитерські вироби

–– олія та інші рослинні жири

–– картопля

–– овочі і баштанні

–– фрукти, ягоди, горіхи, виноград

хліб і хлібні продукти

–– інші продукти харчування

–– алкогольні напої

–– тютюнові вироби

–– харчування поза домом

Непродовольчі товари:

–– одяг, тканини, взуття

–– меблі, килими, товари культурно-побутового призначення

–– предмети гігієни та медикаменти

–– транспортні засоби, запчастини до них, пальне

–– інші непродовольчі товари

Послуги:

–– житлово-комунальні

–– побутові

–– культури, відпочинку та спорту

–– освіти, навчання, дошкільного виховання

–– медичні та санаторно-курортні

–– транспорту та зв’язку

–– інші

= Споживчі витрати, усього

плюс

Витрати на особисте підсобне господарство

Закінчення схеми 6.2

Споживчі та грошові витрати

Грошова допомога родичам, друзям

Купівля нерухомості

Будівництво житла та інших будівель

Купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банків. Аліменти

Податки, збори, внески

Інші витрати

= Усього грошових витрат

 

Схема 6.3

Сукупні витрати

На харчування — усього, в тому числі вартість:

— м’яса і м’ясопродуктів

— молока і молочних продуктів

— яєць

— риби і рибопродуктів

— цукру і кондитерських виробів

— олії та інших рослинних жирів

— картоплі

— овочів і баштанних

— фруктів, ягід, горіхів, винограду

— хліба і хлібних продуктів

— інших продуктів харчування

На харчування поза домом

На алкогольні напої

На тютюнові вироби

На непродовольчі товари:

— одяг, тканини, взуття

— меблі, килими, товари культурно-побутового призначення

— предмети гігієни та медикаменти

— транспортні засоби, запчастини до них, пальне


— інші непродовольчі товари

Закінчення схеми 6.3

Сукупні витрати

На послуги:

— житлово-комунальні

з них сума пільг та субсидій

— побутові

— культури, відпочинку та спорту

— освіти, навчання, дошкільного виховання

— медичні та санаторно-курортні

з них сума пільг на оплату санаторно-курортних путівок

— транспорту

з них сума пільг на проїзд у міжміському транспорті

— зв’язку

з них сума пільг на оплату телефону

— інші

Допомога родичам, іншим особам

Купівля нерухомості, будівництво житла та інших будівель

Купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банків

Аліменти

Інші витрати

Усього сукупних витрат

Розшарування суспільства в зв’язку з переходом України до ринкової економіки зумовило необхідність упровадження у статистичну практику показників, які широко використовуються в міжнародній статистичній практиці для аналізу диференціації населення за доходами: 1) валовий наявний дохід; 2) реальний дохід; 3) рівень бідності; 4) рівень злиденності; 5) купівельна спроможність середньодушового доходу (товарний еквівалент); 6) децильний коефіцієнт диференціації; 7) коефіцієнт Джині.
Загальні доходи населення визначаються сумою особистих номінальних доходів та вартістю безкоштовних чи пільгових послуг, наданих населенню за рахунок соціальних фондів (так звані соціальні трансферти). Відрахувавши з особистих номінальних доходів населення податки, обов’язкові платежі та внески в суспільні організації, знаходять особисті наявні доходи, тобто ту частину, яку їхні власники спрямовують на споживання та заощадження. З метою усунення впливу фактору зміни цін валовий наявний дохід населення розраховується в реальному виразі з коригуванням на індекс споживчих цін за формулою:


За нашими розрахунками рівень бідності в Україні в 2000 році становив 80,4 %.

За розрахунками на підставі даних вибіркового обстеження домогосподарств у 2000 році рівень злиденності населення України становив 45,5 %.
Купівельна спроможність середньодушового грошового доходу розраховується як відношення середньомісячного грошового доходу на одну особу до середньої ціни будь-якого товару чи послуги і виступає як товарний еквівалент доходу. Товарний еквівалент доходу деякою мірою свідчить про паритет купівельної спроможності національної грошової одиниці і слугує відправною точкою для аналізу ринкових валютних курсів.
Показники диференціації доходів населення пов’язані з іменами Парето, Лоренца і Джині. Італійський економіст і соціолог В. Парето (1848—1923) узагальнив дані деяких країн і встановив, що між рівнем доходів та кількістю їх отримувачів існує обернена залежність, яку названо в літературі законом Парето. Американський статистик і економіст О. Лоренц (1876—1959) розвинув цей закон і запропонував його графічне зображення у вигляді кривої, яка дістала назву кривої Лоренца. Цей графік добре відомий з навчальної літератури. К. Джині (1884—1965) — італійський економіст, який за проханням Ліги націй визначив національне багатство головних учасників Першої світової війни та завдані збитки за допомогою узагальнюючого коефіцієнта концентрації їхнього майна.
Диференціація доходів населення — це розмах коливань доходів населення, який характеризує відмінності в його матеріальному добробуті. Ці відмінності слугують підставою для поділу населення за  групами залежно від середньодушового доходу. Подохідні групи будуються або за розміром середньодушового доходу від найменшого до найбільшого (табл. 6.3), або стандартизовано — за показниками, які застосовуються статистикою для таких рядів: децилями (за 10 %), квантилями (20 %), які відбивають обсяг грошових доходів, що припадають відповідно на чисельність населення в 10 % і 20 %. За цим інтервальним рядом розподілу розраховують показники диференціації доходів населення: 1) децильний коефіцієнт диференціації; 2) коефіцієнт концентрації Джині.
Таблиця 6.3
Розподіл населення України за рівнем середньодушових  сукупних доходів (витрат) у місяць, IV квартал 2000 року


Групи населення  з рівнем середньодушових сукупних витрат на місяць, грн

Чисельність населення, %

у всіх  домогосподарствах

у тому числі, що проживають

у міських поселеннях

у сільській місцевості

у великих містах

у малих містах

у міських поселеннях в цілому

До 30,0

0,3

0,4

0,3

0,3

0,2

30,1––60,0

2,7

2,7

1,9

2,3

3,4

60,1––90,0

9,0

7,2

8,3

7,7

11,6

90,1––120,0

13,6

12,2

14,7

13,3

14,2

120,1––150,0

14,7

13,8

15,0

14,3

15,5

150,1––180,0

13,5

13,2

14,1

13,6

13,2

180,1––210,0

11,3

11,4

10,7

11,1

11,7

210,1––240,0

8,3

8,8

9,0

8,9

7,0

240,1––270,0

6,9

8,2

6,5

7,4

5,8

270,1––300,0

4,7

5,1

4,0

4,6

4,7

Понад 300,0

15,1

17,1

15,4

16,3

12,7

Усього

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

ООН вважає, що уряди повинні нести відповідальність за вимірювання рівня диференціації та концентрації доходів, збір відповідної інформації, а також настійливо рекомендує, щоб усі країни як складову урядових функцій упроваджували відстежування ступеня нерівності в доходах та майнового стану. Адже нерівність у доходах — не лише продукт ринкової економіки, а й необхідна та обов’язкова умова його ефективного функціонування, створення і підтримки дієвого механізму мотивації до праці та інвестування.
Децильний коефіцієнт доходів (витрат) населення показує співвідношення 10 % найбагатшого і 10 % найбіднішого населення і розраховується діленням рівня доходів 9-ї децильної групи на рівень доходів перших 10 % населення (табл. 6.4).
Коефіцієнт Джині, або коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед населення, або коефіцієнт концентрації доходів (витрат) відбиває ступінь відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу. Статистична міра рівності доходів (витрат) коливається від 0 до 1 (або від 0 до 100 %), при цьому значення «нуль» відбиває певну рівність доходів (витрат) у всіх групах населення, 1 — повну нерівність, коли весь дохід (витрати) належить одній особі. Коефіцієнт Джині G розраховується за такою формулою:
,
де Pi — частка населення і-ї групи в загальній чисельності населення;

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.