лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4.6. Статистика інфляції як макроекономічного  показника національного ринку

Інфляція — це підвищення загального рівня цін і знецінення грошей, викликане порушенням рівноваги між грошовою масою і товарним покриттям.
Як економічне явище інфляція існує вже довгий час. Цей термін вперше став використовуватися в Північній Америці в період громадянської війни 1861—1865 років. Значного поширення в економічній літературі поняття «інфляція» набуло в ХХ столітті після краху золотого стандарту. Інтенсивність інфляційного процесу залежить від стану ринків, від того, панує там конкурентний режим чи монополія. Практика показує, що інфляція швидше всього прогресує саме за високого ступеня монополізації ринків. Причиною інфляції може бути механізм оподаткування, а також швидше зростання заробітної плати, ніж підвищення продуктивності праці. На інфляцію впливають і зовнішні фактори. Відбувається процес так званого «експорту інфляції» з однієї країни в іншу. Інфляційні процеси одних країн через експортні ціни неминуче призводять до появи їх в інших.
Залежно від характеру інфляційного процесу розрізняють інфляцію відкриту та приховану. Відкрита інфляція проявляється в хронічному зростанні цін на товари та послуги. Прихована інфляція характерна для економіки, де ціни регулюються, і виявляється вона в товарному дефіциті, зниженні якості продукції, вимушеному нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних розрахунків тощо.
За рівнем інфляції за рік її поділяють на повзучу (низьку або нормальну — рівень інфляції до 10 %), галопуючу (від 10 до 100%) та гіперінфляцію (понад 100%).
Залежно від причини розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту — це випуск грошей, не забезпечених товарами, але які здатні покривати дефіцит державного бюджету, зумовлюючи збільшення грошових доходів населення. Інфляція витрат — це зростання цін на сировину та інші фактори виробництва, зокрема й підвищення рівня заробітної плати. Для вимірювання інфляції попиту та інфляції витрат в Україні (як і в інших країнах) Держкомстат розраховує два найбільш поширених у світі показника інфляції:

  • індекс споживчих цін (CPI — Consumer Price Index), який характеризує інфляцію попиту;
  • індекс цін виробників (PPI — Producer Price Index), який характеризує інфляцію витрат.

Основним показником інфляції в Україні є рівень інфляції, який визначається у відсотках за формулою:
,
тобто рівень інфляції — це темп приросту індексу споживчих цін. Якщо ІСЦ, наприклад, дорівнює 107,8 %, то рівень інфляції становить 7,8 %. Для визначення темпу інфляції у відсотках використовується формула:

З підвищенням індексу споживчих цін і, відповідно, рівня інфляції, знижується купівельна спроможність грошової одиниці, яка визначається за формулою:
.
Отже, 1 гривня знецінилася на 7,2 коп. (100 – 92,8).
Під час укладання угод або обліку цінних паперів потрібно орієнтуватися не на фактичну купівельну спроможність, а на прогнозний рівень інфляції, а звідси — і прогнозну купівельну спроможність грошей.
Крім загального рівня інфляції статистика розраховує рівень інфляції за окремими секторами економіки на підставі системи індексів:

  • споживчих цін;
  • цін виробників;
  • цін на придбані ресурси;
  • цін (тарифів) на вантажні перевезення;
  • цін на капітальні вкладення;
  • цін (дефлятор) ВВП.

Отже, головні імпульси інфляції можна подати системою індексів цін. Однією з методичних спроб розробити агрегований індекс інфляції була пропозиція економістів Російської Федерації, на підставі якої з використанням матриці коефіцієнтів парної кореляції між індексами цін (для визначення ваги цих показників за коефіцієнтами парної кореляції між ними) і було розраховано агрегований індекс цін (інфляції):

де  — індекс цін (виробників, на транспорт, на капітальні вкладення, на ресурси, на споживчому ринку);  — вага кожного індексу цін, яка визначається за формулою

де  — коефіцієнт парної кореляції між і-м та j-м показниками).
Дефлятор (індекс) ВВП — показник, який оцінює інфляцію і використовується для міжнародних порівнянь. Його базисна формула:
,
де  — ВВП поточного періоду за поточними цінами (номінальний ВВП);
 — фізичний обсяг ВВП поточного періоду, оцінений за базисними цінами (реальний ВВП).
Тобто дефлятор ВВП визначається за формулою Пааше і характеризує зміну вартісного обсягу ВВП за рахунок цінового фактору. Для одержання реального обсягу ВВП усі його складові за методом кінцевого використання постатейно переоцінюються. Отже, дефлятор ВВП характеризує зміну цін не тільки на споживчому ринку, а також на ринку інвестиційних товарів та послуг.
Дефляція охоплює заходи з обмеження грошової маси в обігу. Вона здійснюється збільшенням податків, підвищенням відсоткових ставок, установленням ліміту на кредити, зниженням дефіциту державного бюджету, зниженням темпів зростання заробітної плати, зменшенням продажу державних цінних паперів на відкритому ринку тощо.
Основні заходи з компенсації зростання цін населенню — це індексація доходів, грошових виплат тощо. На практиці індексація доходів малозабезпечених і незайнятих осіб з фіксованими доходами, яка проводиться за принципом мінімального «споживчого кошика», завжди відстає від зростання інфляції. Тому частині населення мають бути передбачені додаткові соціальні компенсації (безкоштовні обіди, проїзд, надання ліків тощо).
Для врахування рівня інфляції у фінансово-економічних розрахунках юридичних осіб, які складають фінансову звітність, Мінфін України розробив Положення бухгалтерського обліку, яке визначає порядок коригування річної фінансової звітності, що оприлюднюється, на вплив інфляції (наказ Мінфіну від 28.02.02 № 147 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 22 «Вплив інфляції»»). Норми Положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи (крім бюджетних установ), які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність. З огляду на це далі наводяться терміни, які використовуються в цьому стандарті.
Індекс інфляції — індекс споживчих цін, оприлюднений Держкомстатом України.
Коефіцієнт коригування — відношення індексу інфляції на дату балансу (кінець звітного року) та індексу інфляції на дату визначення (переоцінки) відповідної статті звітності.
Кумулятивний індекс інфляції — добуток ланцюгових індексів споживчих цін за період, що складається з трьох останніх років, включаючи звітний.
Кумулятивний приріст інфляції визначається як різниця кумулятивного індексу інфляції за три роки мінус 100 %. Показники річної фінансової звітності підприємства за умови досягнення значення кумулятивного приросту інфляції 90 і більше відсотків підлягають коригуванню із застосуванням коефіцієнта коригування.
Тому надалі розраховується прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті як різниця між залишком коштів на кінець року до коригування та скоригованим за Положенням (стандартом) 22 залишком коштів на кінець року у звіті про рух грошових коштів.
Збереження низьких темпів інфляції, тобто неруйнівних для ринку темпів зростання цін, є важливою проблемою, від розв’язання якої залежить реальне економічне зростання України, монетарна та валютна курсова політика, доходність підприємств.
Інфляція має два боки — позитивний і негативний: вона покладає витрати на одних, для інших вона обертається доходами. Від інфляції, як правило, страждають громадяни, які мають фіксований дохід, вкладники, кредитори, підприємці, а виграють — позичальники та уряд.
4.7. Міжринковий аналіз  і моделювання інфляції

Раніше традиційний аналіз одного конкретного ринку вважався достатнім і врахування зовнішніх факторів було не обов’язковим.
З появою комп’ютерних технологій і миттєвих засобів зв’язку, а також тенденцій до глобалізації економічних систем світові ринки (фінансові і нефінансові, внутрішні і зовнішні) дедалі швидше  поєднуються воєдино. Для визначення перспектив розвитку одного ринку необхідно вивчати інші, пов’язані з ним ринки. Тенденції світових ринків товарів, валют, цінних паперів сприяють значному впливу один на одного та на перспективи економічного розвитку всіх країн світу. Аналіз одного ринку часто не дає змоги розвіяти сумніви аналітика, тому потрібно шукати розв’язання відповідних проблем на ринках, пов’язаних із даним, наприклад між групами товарних ринків, між фінансовими і нефінансовими ринками (групи акцій і відповідні їм товарні ринки) та ін.
За допомогою міжринкового аналізу можна логічно пояснити, чому, скажімо, між товарними і фінансовими ринками у визначений час виникають певні відносини. Розрізняють товарні ринки, які чутливі до інфляції (наприклад золото, енергоносії), і які чутливі до  відсоткових ставок на кредити і депозити, а також ринки акцій, які чутливі до інфляції, і акції, які чутливі до відсоткових ставок.
За допомогою міжринкового аналізу груп акцій можна визначати найбільш вигідні для інвестицій сегменти ринку акцій. У періоди посилення інфляційного тиску (коли ціни на товари зростають відносно цін на облігації) увагу слід зосередити на акціях, які чутливі до інфляції. У періоди зростання цін на облігації відносно товарних цін (коли відсоткові ставки та інфляція знижуються), краще надавати перевагу акціям, які чутливі до відсоткових ставок.
Тому міжринковий аналіз необхідний з метою:

  • моделювання і прогнозування інфляції;
  • розробки торговельних стратегій для внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, валют, акцій і облігацій;
  • диверсифікації інвестиційного портфелю з метою зниження ризику вкладання капіталів (у товари –– як клас матеріальних активів чи в акції та облігації –– як клас фінансових активів);
  • регулювання грошово-кредитної системи на основі аналізу взаємозв’язків між товарними ринками і ринками валюти, товарними ринками і відсотковими ставками за кредити, тобто пропозицією грошей; якщо економіка перебуває у стадії занепаду, інфляції витрат, то для того, щоб стимулювати економічну активність, керівництво фінансово-кредитних установ має знизити відсоткову ставку, збільшивши тим самим пропозицію грошей і, відповідно, приріст інвестицій, а якщо економіка характеризується інфляцією попиту, то фінансово-кредитні установи можуть підвищити відсоткову ставку, зменшуючи пропозицію грошей, скорочуючи тим самим інвестиції і сукупні витрати, щоб стримати інфляцію;

5) аналізу залежності між різними товарними ринками і спорідненими групами акцій, наприклад між ринком нафти і акціями  нафтопереробних підприємств та ін.;
6) міжнародних порівнянь динаміки товарних ринків, наприклад аналізу цінових тенденцій на світових і внутрішніх товарних ринках (нафти, зернових та ін.).
Для міжнародних порівнянь головних секторів ринку (товарів, грошей, цінних паперів) використовуються спеціальні світові індекси:

  • індекс світових короткострокових відсоткових ставок (WSR-World Sbort Rates) будується у зворотній шкалі так, щоб його напрям збігався з напрямом руху цін світових грошових ринків;
  • світовий індекс акцій — (WSI — World Stock Іndex) розраховується «Morgan Stanley Capital International», Женева;
  • товарний індекс журналу «Економіст» — ECI (Economist Commodity Index). Індекс будується на підставі 27 товарних ринків, причому частки ринків продуктів харчування і промислової сировини майже однакові — відповідно 49,8 і 50,2 %. Вагові коефіцієнти різних товарів визначаються їхньою часткою в імпорті на європейські ринки. Найбільшу частку мають мідь, алюміній, бавовна, пиломатеріали, кава і соєві продукти. Як базовий взято 1985 рік (індекс = 100). Товарний індекс журналу «Економіст» не включає жодного з дорогоцінних металів (золото, платина, срібло); до його складу не входять також ринки нафти і нафтопродуктів.

З міжнародного досвіду відома ключова роль ринку золота в міжринковому аналізі. Існують основні положення, які стосуються ролі золота:

  • тенденції ринку золота протилежні тенденціям курсу американського долара;
  • ринок золота є випереджувальним індикатором індексу CRB приблизно на чотири місяці.
  • ціна золота вважається випереджувальним індикатором інфляції;
  • золото слугує надійним об’єктом вкладання коштів у періоди політичної і фінансової нестабільності.

Динаміка цін на золото і обмінних іноземних валют часто дуже точно вказує напрям інфляції і може бути використана для прогнозування зміни товарних цін. Графіки цих трьох індексів дають змогу проводити міжринкові порівняння трьох найважливіших секторів у світовому масштабі.
Графік кожного індексу попередньо для міжринкового аналізу згладжується (аналітично вирівнюється) за допомогою 14-місячної експоненційної змінної середньої.
Індекс CRB (Commodety Research Bureau) розраховується Бюро з дослідження товарних ринків представляє кошик США з 21 товару. Цей кошик містить найбільш активні товарні ринки: зерна, худоби, тропічних товарів, матеріалів, золота та енергоносіїв, на які з 1970 року укладаються ф’ючерсні контракти. Тому товарний індекс CRB надає випереджувальну інформацію і вважається в зарубіжній практиці основним барометром товарного ринку.
На розвинених ринках згідно із зарубіжним досвідом установлено такі взаємозв’язки за допомогою міжринкового дослідження:

  • обмінний курс долара впливає на товарні ціни;
  • товарні ціни впливають на відсоткові ставки;
  • відсоткові ставки, у свою чергу, впливають на курс долара;
  • зниження відсоткових ставок призводить з часом до зниження курсу долара;
  • зниження курсу долара призводить до зростання цін на товари, а також до підвищення відсоткових ставок, що, у свою чергу, негативно впливає на ринки облігацій і акцій;
  • підвищення відсоткових ставок сприяє зростанню курсу долара, ціни на товари і відсоткова ставка досягають піку, здійснюючи підйом на ринках облігацій та акцій. Далі увесь цикл повторюється.

Таким чином, починати міжринкові дослідження слід з долара та товарних ринків, потім переходити від товарних ринків до ринку облігацій і, нарешті, від ринку облігацій до ринку акцій.
Завдання моделювання та прогнозування тісно пов’язані між собою, але не тотожні. Завданням моделювання є побудова математичних моделей для кількісного опису характеру зв’язку між цільовими показниками модельованих процесів та вхідними показниками (незалежними змінними або факторами). Прогнозування — це кількісне передбачення майбутнього розвитку досліджуваного процесу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.