лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4.4. Статистичне вивчення зміни споживчих цін

Міжнародним стандартом для виявлення зміни вартості споживчого кошику найбільш необхідних товарів і послуг, які регулярно придбаються середнім покупцем, є індекси споживчих цін. Всесвітнє визнання цього показника як інструмента вимірювання і регулювання інфляції стало можливим лише завдяки тривалій інтенсивній діяльності робочих груп, нарад, конференцій, які скликались і проводились міжнародними економічними організаціями.
Основні концепції і рекомендації побудови індексів цін приведені в спеціальному виданні Міжнародного валютного фонду (МВФ): «Міжнародна фінансова статистика. Додаток зі статистики цін», серія додатків № 12, Вашингтон, 1986, МВФ. У цьому виданні викладено основні принципи статистичного оцінювання інфляції з урахуванням кон’юнктури як внутрішнього, так і міжнародного ринку.
Передовий досвід національної практики побудови індексу споживчих цін регулярно теоретично узагальнюється у вигляді спеціальних довідково-методичних матеріалів, які публікуються Міжнародною організацією праці (МОП). Індекс споживчих цін розраховується в понад 157 країнах світу.
Еталоном для побудови індексу споживчих цін у розвинутих економіках можна вважати дві методологічні публікації. Одну з них — «Індекси споживчих цін. Джерела та методи» — підготовлено та видано в 1984 році в Парижі Департаментом інформації і статистики Організації економічного співробітництва та розвитку (Consumer price indices, cources and methods, Paris, 1984, OECD). Другий такий документ розроблено Євростатом. Він відомий як спеціальне методологічне видання під назвою «Індекси споживчих цін Єропейського співтовариства», Люксембург, 1989 (Consumer price indices in the European Community, Luxembourg, 1989).
Офіційні рекомендації з розрахунку ІСЦ розробляються міжнародними економічними організаціями з метою досягнення порівнянності національних статистичних даних, які подаються  тією чи іншою країною при виконанні нею своїх інформаційних зобов’язань.
В Україні методологічним документом із розрахунку ІСЦ є Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (товарів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін.
Індекси споживчих цін розглядаються у світовій практиці за концепцією інфляції витрат домашніх господарств.
Як зафіксовано в резолюції МОП (1987 р), «метою розрахунку індексу споживчих цін є оцінювання зміни в часі загального рівня цін на товари і послуги, які придбаються, використовуються або оплачуються населенням для невиробничого призначення,  а також з метою інвестування, тобто для отримання прибутку». Резолюція МОП виокремлює такі головні цілі, яким служить цей індекс: 1) загальний вимірювач інфляції; 2) індексація доходів, яка використовується урядом (індексація пенсій, стипендій, виплат, що призначаються судовими рішеннями — аліменти і т. ін.); 3) коригування заробітної плати залежно від рівня цін; 4) визначення поточних витрат виробництва, тобто переоцінка основного капіталу і запасів; 5) перерахунок системи національних рахунків з поточних у постійні ціни; 6) перерахунок показників роздрібної торгівлі за порівняльними цінами; 7) регулювання реального обмінного курсу валюти та ін.
ІСЦ в Україні охоплює всю територію, тобто він розраховується за відповідною методикою на національному і регіональному рівнях. При цьому достатньо глибоко розраховується індекс тільки для міських поселень. Реєстрація цін у сільській місцевості обходиться державі дорого, а зміна цін (не обов’язково самі рівні цін) на селі аналогічна їх зміні в місті.
Для розрахунку ІСЦ виключаються найбільш високодохідні і низькодохідні групи населення. Причина в тому, що модель споживання населенням цих доходних груп відрізняється від моделі споживання решти населення настільки суттєво, що це виправдовує побудову окремих самостійних індексів для зазначених груп населення.
Також виключаються групи населення, які проживають у притулках, монастирях, осуджені у в’язницях, перебувають у плаванні і т. ін.
Не включаються до ІСЦ такі статті витрат домогосподарств, як страхування життя, внески до пенсійних фондів, фінансові інвестиції, заощадження, вклади. Не включається також бартер між домогосподарствами, тобто нетоварне споживання, хоча дооцінювання натурального споживання домогосподарствами проводиться органами статистики з іншою метою — для побудови продуктових балансів, для дорахунку обсягів валового випуску сільськогосподарської продукції та ін.
Купівля ювелірних виробів може розцінюватися більшою мірою як капіталовкладення, а не як споживчі витрати, тому такі витрати також не включаються до ІСЦ.
У світовій практиці індекси споживчих цін розраховуються на підставі інформації про зміну індивідуальних цін, які включено до вибірки конкретних товарів, послуг, орендної плати за житло. З цією метою добираються торговельні точки та житлові будинки. Товари та послуги, за цінами яких ведеться регулярне вибіркове спостереження, поєднуються в первинні перерахункові групи, кількість яких змінюється у країнах від 100 до 450.
Індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом України за країнами СНД, за групами товарів та послуг, а з 2002 року — і за регіонами України:

  • щомісячно;
  • за рік у цілому (грудень до грудня попереднього року);
  • як середньомісячний темп зростання;
  • як середньорічний темп зростання.

Для аналізу інфляції використовується щомісячний індекс,  а для індексації доходів населення –– базисний індекс за рік у цілому.
Побудова ІСЦ складається з таких етапів:

  • визначення регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів);
  • формування споживчого набору товарів (послуг) — представників;
  • визначення порядку збору інформації про ціни і тарифи (період, періодичність, інструментарій);
  • визначення формули розрахунків;
  • формування бази зважування;
  • розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін.

Відбір базових підприємств здійснюється спеціалістами органів державної статистики на місцях в усіх регіонах. До спостереження залучаються підприємства торгівлі та сфери послуг усіх форм власності та міські ринки. Для забезпечення репрезентативності базових підприємств використовуються дані статистики торгівлі щодо розподілу роздрібного товарообороту за формами власності та обстеження умов життя домогосподарств щодо грошових витрат на купівлю товарів та отримання платних послуг за місцем придбання.  Структура дібраних базових підприємств переглядається щорічно.
Споживчий набір, на основі якого розраховується ІСЦ, є єдиним для усіх регіонів країни, визначається централізовано Держкомстатом України і ґрунтується на структурі витрат домогосподарств за міжнародною класифікацією індивідуального споживання товарів та послуг (СОІСОР) за цілями, рекомендованою Євростатом. Набір станом на 2003 рік включає 270 представників товарів (послуг), які поділяються на продовольчі товари (102 найменування), непродовольчі товари (120 найменувань) та послуги (48 найменувань).
Субіндекси індексу цін на споживчі товари використовуються, як правило, при розробці національних рахунків для дефляції окремих статей витрат на особисте споживання для отримання оцінки цих витрат у порівняльних цінах (субіндекси на продовольчі товари, непродовольчі товари, послуги та їх подальшою деталізацією на субіндекси за видами товарів і послуг).
Крім того, Кабінет Міністрів України разом з Національним банком України визначили перелік соціально значущих товарів та послуг, за яким проводиться постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів та затвердив порядок проведення цього моніторингу Держкомстатом України для визначення впливу цінової ситуації на інфляційні процеси.
Головні проблеми, які виникають при розрахунку індексів цін:

  • зникнення продуктів та підприємств;
  • зміна продуктів за якістю (модифікація товарів);
  • поява нових продуктів, що зумовлює оновлення вибірки і зв’язування рядів про нові продукти з рядами про старі продукти (галузі, де проходять швидкі технологічні зміни);
  • виробництво нестандартних продуктів (галузі з унікальним або дуже рідкісним виробництвом — суднобудівна, авіаційна промисловість і т. ін.);
  • сезонність товарів та послуг.

Якщо індекс споживчих цін (чи субіндекс) використовується як дефлятор обсягу продаж, то тоді потрібен ІСЦ без поправок на сезонність.
Якщо ІСЦ чи субіндекс використовується для аналізу інфляції і для індексації доходів, то бажано проводити коригування на сезонні коливання.
Сезонність характерна попиту на свіжі фрукти, овочі, рибу, квіти, одяг та взуття, деякі послуги. Ці товари не можуть бути присутні постійно протягом року у споживчому кошику. Для вдосконалення методологічного забезпечення був вивчений міжнародний досвід, згідно з яким на практиці використовуються три методи обліку сезонності товарів та послуг:

  • облік сезонного товару в несезонний період за останньою ціною останнього сезону (використовується в 33 країнах);
  • облік сезонного товару в несезонний період за середньою ціною споріднених товарів (використовується у 15 країнах);
  • облік сезонного товару в несезонний період перерозподілу ваг усередині товарної групи (використовується в 37 країнах).

Проблема обліку сезонності товарів (послуг) все ще лишається актуальною для Держкомстату України.
Реєстрації підлягають ціни товарів вітчизняного і імпортного виробництва, крім «елітних» (ювелірні вироби, дорогі марки імпортних автомобілів тощо). Реєструється фактична ціна товару з урахуванням податків, які сплачує населення (ПДВ, акциз та інші непрямі податки) з 1 по 25 числа кожного місяця. У випадку, коли товар відсутній у продажу більш ніж 2 місяці, він вилучається з обстеження. На кожний товар (послугу)-представник заповнюється окремий Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги (розділ А — підприємства, розділ Б — ринки).
Для розрахунку ІСЦ використовується формула Ласпейреса.
Базою зважування є розрахункова структура споживчих витрат домогосподарств, які проживають у міських поселеннях. Джерелом інформації є дані, здобуті про витрати за результатами обстеження умов життя домогосподарств. Зі споживчих витрат виключається вартість товарів та послуг, для яких не існує реальної ринкової ціни (особисте споживання сільськогосподарської продукції та ін.). Базою зважування для розрахунку ІСЦ за регіонами є структура споживчих витрат по країні в цілому.
Розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на регіональному рівні складаються з двох етапів.
Перший етап передбачає розрахунки середніх цін на кожний товар (послугу) у кожній адміністративно-територіальній одиниці за поточний та попередній місяці на основі порівняльних цін, зареєстрованих в одному й тому самому підприємстві торгівлі (сфери послуг) на один і той самий за якістю товар.
Середня ціна розраховується за формулою:

де  — сума порівняних цін; п — кількість порівняних цін.
На основі розрахованих середніх цін безпосередньо в бланках реєстрації визначається індивідуальний індекс цін на кожний товар чи послугу-представник (з точністю до 0,0001) за формулою:

де , — середня ціна відповідно поточного та попереднього місяця.
Середні ціни по кожній адміністративно-територіальній одиниці на кожний товар (послугу)-представник та їх індивідуальні індекси цін заносяться до форм № 1-ті, 1-пі «Розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін (тарифів) на споживчі товари (послуги)» і передаються до регіональних управлінь статистики.
На другому етапі визначаються середні ціни за попередній та поточний періоди по регіонах на основі середніх цін на кожний товар (послугу)-представник, одержаних від адміністративно-територіальних одиниць як середньоарифметичні зважені. За базу зважування береться питома вага середньорічної чисельності наявного міського населення районів та міст, де проводиться реєстрація, у загальній чисельності наявного міського населення регіону.
Таким чином, середня ціна по регіону на кожний товар (послугу)-представник визначається за формулою:

де —ціна товару (послуги) по адміністративно-територіальний одиниці; питома вага чисельності населення району, міста в загальній чисельності регіону.
Якщо варіація цін за товаром невелика, то для розрахунку середньої ціни товару використовується середня проста арифметична.
Якщо варіація цін за товаром велика, то використовується середня арифметична зважена.
Для вивчення варіації цін за товарами, регіонами використовуються традиційні методи аналізу (розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсія, коефіцієнт варіації і т. ін.)
Середня зміна цін вивчається для порівняння цін у динаміці на однорідну продукцію за допомогою індексів середніх цін змінного і фіксованого складу, а також індексів середніх цін за рахунок структурних зрушень.
Не будь-яке зростання цін можна ототожнювати з інфляцією: ціни можуть підвищуватися в результаті зростання витрат виробництва; ціни можуть підвищуватися внаслідок зміни якості товарів та послуг або випуску нових товарів та ін. Практично важко розрізняти в обліку інфляційне та не інфляційне підвищення цін.
ІСЦ — це барометр рівня життя населення, який використовується як індекс-дефлятор при знаходженні реальних грошових доходів, реальної заробітної плати на підставі їх номінальних значень:
 (грн),
 (грн).
Аналогічно розраховуються індекси реальних доходів та індекси реальної заробітної плати:
,
.
Паритет купівельної спроможності грошей є просторовим «дефлятором»: якщо індекси цін вимірюють зміну купівельної спроможності валюти однієї країни в часі, то паритет купівельної спроможності валют вимірює розбіжність у просторі,  тобто в купівельній спроможності валют різних країн. Номінальний обмінний курс — це ціна валюти однієї країни, виражена  кількістю валюти іншої країни. Курс показує, яку кількість валюти однієї країни можна купити за одиницю валюти іншої країни. Реальний обмінний курс виражає співвідношення купівельних спроможностей валют на світових товарних ринках, це ціна однакових або аналогічних товарів на ринках різних країн.
Якщо номінальний обмінний курс національної валюти знижується, це збільшує попит на неї і зменшує пропозицію національної валюти.
Якщо номінальний обмінний курс національної валюти зростає, то за інших однакових умов, це зменшує попит на національну валюту і збільшує пропозицію національної валюти.
Ревальвація національної валюти (від лат. re –– підвищення і valeo — мати значення) — підвищення курсу національної валюти щодо валют інших країн. Ревальвація вигідна імпортерам товарів та послуг і експортерам капіталів, але не вигідна експортерам товарів та послуг, оскільки призводить до зменшення їхнього виторгу в національній валюті. Ревальвація може призвести до збільшення притоку закордонних короткострокових капіталів (кредитів).
Девальвація національної валюти (від лат. de — зворотний рух і valeo — мати значення) — зниження офіційного курсу національної валюти щодо іноземних валют, а також щодо міжнародних  валютних розрахункових одиниць (СДР, євро). З переходом до плаваючого валютного курсу девальвація на ринку відбувається стихійно. В європейській валютній системі, що ґрунтується на коливанні 12 валют в межах ±2,25 %, а з 1993 року ±1,5 % періодично проводяться офіційні девальвація і ревальвація. Країни-члени Міжнародного валютного фонду повинні повідомляти МВФ про заплановану девальвацію своїх валют у розмірі менш як 10 % і отримувати від нього офіційний попередній дозвіл у разі девальвації понад 10 %.
Для подальшого вдосконалення розрахунку ІСЦ відповідно до міжнародних стандартів Держкомстатом України проводиться така методична робота: 1) обґрунтування добору та ротації торговельних підприємств; 2) удосконалення обліку сезонних товарів в ІСЦ; 3) урахування зміни якості товарів та послуг; 4) розрахунок гармонізованого індексу споживчих цін для міжнародних порівнянь; 5) розрахунок системи індексів цін за складовими ВВП методом кінцевого використання для постатейного його дефлятування і в цілому.
Для підвищення довіри до індексу споживчих цін доцільно створити наглядову комісію при Держкомстаті України, членами якої мають бути представники користувачів (підприємців, профспілок, журналістів і т. ін.), а також фахівці-статистики –– як практики, так і теоретики, тобто ДКСУ повинен мати більш тісні зв’язки із суспільством і користувачами.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.