лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 4
СТАТИСТИКА РИНКОВИХ ЦІН

  • Методологічні основи статистики цін.
  • Система індексів цін.
  • Статистичне вивчення зміни цін виробників.
  • Статистичне вивчення зміни споживчих цін.
  • Методика оцінювання структури часового ряду індексу споживчих цін.
  • Статистика інфляції як макроекономічного показника національного ринку.
  • Міжринковий аналіз і моделювання інфляції.

4.1. Методологічні основи статистики цін

Статистика цін розглядається з позицій Системи національних рахунків, Методичних рекомендацій Міжнародного валютного фонду та Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін Держкомстату України.
Система національних рахунків являє собою впорядковану й послідовну структуру, яка широко використовується для статистики цін, оскільки ця система: 1) охоплює майже всі потоки, за якими доцільно складати індекси; 2) містить послідовні класифікації, які забезпечують узгодженість усіх даних; 3) підтримує облікові тотожності (наприклад, усі ресурси = усе використання).
Якщо виробник розглядається як постачальник, то йдеться про пропозицію товарів та послуг, і його пропозиція оцінюється за базисними або основними цінами.
Якщо виробник розглядається як користувач продукції, то йдеться про попит (проміжний чи кінцевий), тобто використання товарів та послуг. За цих умов пропозиція оцінюється в цінах споживачів або ринкових цінах.
Припустимо, що ввесь випуск продукції реалізується за економічно значущими цінами. Тоді згідно з обліковою тотожністю за макроекономічним рівнянням

яке використовується для складання таблиць «Ресурси — Використання» за видами продукції (по вертикалі таблиці) і за видами діяльності (по горизонталі таблиці), можна розглядати систему індексів цін з боку пропозиції або випуску (валовий випуск ВВ плюс імпорт М) і з боку попиту або використання товарів та послуг (проміжне споживання ПС плюс приватне та державне споживання С плюс інвестиції І плюс експорт Е).
Методологічною основою системи індексів цін є рахунок виробництва та таблиця «Ресурси — Використання» за СНР. Рахунок виробництва складається з деталізацією продукції та розподілом її випуску для продажу на ринку, а також для власного використання та для інших неринкових цілей. Економічні операції обліковуються на рахунку виробництва на підставі зміни прав власності. Як ціни використовуються основні ціни та ціни споживачів (ринкові ціни). Основна ціна — це ціна, що її виробник одержує або може одержати за одиницю виробленої продукції, виключаючи податки, які стягуються з продукції, але включаючи субсидії, виплачувані на продукцію, а також виключаючи роздрібні та оптові торговельні націнки і транспортні збори. Ринкова ціна — це ціна споживачів (покупців), що являє собою ціну продукції, включаючи податки, стягувані з продукції, виключаючи субсидії, виплачувані на продукцію, і включаючи роздрібні та оптові торговельні націнки і транспортні збори. Отже, ринкова ціна — це ціна, що її виробник виплачує або може виплатити за одиницю ресурсів, які вводяться у виробництво.
У процесі товарообігу використовуються такі види транспортних засобів: залізничний, морський, річковий, автомобільний,  повітряний, трубопровідний. Залежно від стратегії і поставлених завдань підприємства вибирають транспортні засоби, виходячи з техніко-економічних особливостей. Розрахунок за послуги з перевезення товарів здійснюється на підставі транспортних тарифів, які містять: оплату за перевезення вантажів; збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням і т. ін.
Транспортні тарифи — це форма вартості ринкових послуг транспорту, яка має забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат і можливість одержання прибутку, а покупцеві — можливість покриття транспортних витрат.
Тарифи на послуги зв’язку за видами (поштовий, місцевий телефонний, міжміський та міжнародний телефонний, мобільний стільниковий) для підприємств, установ, організацій і населення відбивають вартість надання цих ринкових послуг.
Система ринкових цін і тарифів зумовлена наявними стадіями товарообігу, які характеризують просування товарів:
а) підприємство — виробник — оптова торгівля;
б) оптова торгівля — роздрібна торгівля;
в) роздрібна торгівля — споживач.
Згідно з цими стадіями товарообігу існують такі види ринкових цін і тарифів: у промисловості — оптові ціни; у будівництві — кошторисні (контрактні) ціни; у сільському господарстві — ціни реалізації; у торгівлі — роздрібні ціни; у сфері послуг — тарифи; у зовнішній торгівлі — експортні та імпортні ціни.
Ринки окремих товарів і послуг передають інформацію, здебільшого, у формі цін. Статистичний облік цін на окремі товари і послуги, який здійснюється Держкомстатом України за вибірковим обстеженням, не може бути єдиним предметом вивчення статистичних цін, оскільки відомості про рівень окремих цін є малоінформативними. Тому на підставі інформації про велику кількість цін на окремі товари і послуги розраховуються середні ціни та індекси цін. Мета статистики цін — зіставлення цін за часом, у просторі і стосовно різних товарів, послуг, видів діяльності, регіонів і країн.
Індекси цін — це умовно розрахункові показники, визначення яких пов’язане з великими ускладненнями через постійні зміни якості товарів, умов поставляння, уподобань споживачів і т. ін.
Інформаційним забезпеченням для вивчення рівня і динаміки ринкових цін і тарифів слугують форма № 1 ціни (пром.); форма № 1 ціни (буд.), таблиця № 1-ті «Розрахунок середніх цін та індексів цін на споживчі товари»; форма № 4 «Блокнот реєстратора  цін на міському ринку»; форма № 6 «Обчислення індексів цін і продажу на міських ринках»; щоденник поточних витрат домогосподарств; вантажно-митна декларація та ін.
4.2. Система індексів цін

Методологічною основною для побудови системи індексів цін є національні рахунки, які охоплюють усі стадії товарообігу. Індекси цін, які входять в систему національних рахунків, можна згрупувати у три категорії:

  • індекси цін з випуску продукції;
  • індекси цін з ресурсів;
  • індекси цін з використання (проміжного і кінцевого) ресурсів.

Тому до системи індексів цін за рекомендаціями МВФ входять:
1. Індекси цін, які стосуються випуску продукції:
1.1. Індекси цін виробників для всієї вітчизняної продукції.
1.2. Індекси цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на внутрішній ринок.
1.3. Індекси цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на зовнішній ринок.
2. Індекси зовнішньоторговельних цін:
2.1. Індекси експортних цін.
2.2. Індекси імпортних цін.
3. Індекси цін, які стосуються ресурсів:
3.1. Індекси цін на всі ресурси з урахуванням імпорту;
3.2. Індекси цін на ресурси для внутрішнього ринку з відкиданням експорту із суми валового випуску та імпорту.
4. Індекси оптових цін.
5. Індекси цін з використання товарів та послуг:
5.1. Індекси цін проміжного використання.
5.2. Індекси цін кінцевого використання:
5.2.1. Індекс споживчих цін.
5.2.2. Індекс цін нагромадження.
Індекси цін виробників можуть бути використані:

  • для дефлятування показника випуску продукції;
  • як міра інфляції виртрат.

Якщо завданням є дефлятування, то першочергове значення мають деталізовані галузеві і продуктові індекси цін виробників. Якщо, навпаки, потрібно дістати показники інфляції, тоді першочергове значення мають агреговані індекси, які будуються з використанням різних індексів цін та ваг.
Узгодженість статистичних класифікацій дає змогу розраховувати індекс цін виробників за галузями на рівні чотиризначних кодів міжнародної класифікації (ISIC) та індекс цін виробників за продуктами на рівні шестизначних кодів класифікатора основних продуктів (СРС). На практиці користувачі інформації надають перевагу продуктовим індексам цін виробників перед галузевими.
Індекс цін виробників чи споживачів являє собою показник, який узагальнює зміну цін за багатьма товарними позиціями між двома — часовими або географічними — межами. Для його розрахунку необхідно знати:

  • які товарні позиції включати в індекс;
  • як визначати ціни за товарними позиціями;
  • які операції включати в розрахунок індексу;
  • яку формулу використовувати для визначення зміни цін;
  • як визначати ваги, використовувані у вибраній формулі.

Щоб відповісти на ці питання, необхідно спочатку розглянути, до якої індексної моделі належить індекс цін.
Завдання індексу цін полягає в тому, щоб визначити, яка частка зміни у вартісному агрегаті пояснюється зміною цін за окремими позиціями. Для цього використовуються індекси цін Е. Ласпейреса, індекси цін Г. Пааше за такими індексними моделями:


=

?

Індекс  вартості

 

Індекс цін Пааше6

 

Індекс  фізичного  обсягу

=

?

Індекс  вартості

 

Індекс цін Ласпейреса

 

Індекс  фізичного  обсягу

Для дефляції використовується індекс цін Пааше з поточною базою  щоб після його ділення на вартість  у поточному періоді дістати оцінку вартості в постійних цінах з фіксованою вагою у поточному періоді  Для оцінювання інфляції використовується індекс цін Ласпейреса з фіксованою вагою в базисному періоді  тобто індекс цін визначається тільки стосовно до вартісного агрегату, з яким він пов’язаний.
Вважається, що індексу цін Ласпейреса властива систематична помилка в довгостроковому періоді в бік завищення, оскільки він ґрунтується на вагах базисного періоду, тоді як індекс цін Пааше має найчастіше в довгостроковому періоді зміщення в бік зниження внаслідок постійної зміни ваг. Тому в багатьох країнах використовується формула індексу Фішера, яка являє собою середнє геометричне індексів цін Ласпейреса та Пааше.
Для розрахунку індексу цін виробників (за галузями і продуктами) використовуються панельні обстеження підприємств та продуктів на підставі вибірки. Будь-яка вибірка підприємств та продуктів з часом стає все більш нерепрезентативною і має тенденцію до зменшення, бо окремі підприємства перестають виробляти окремі продукти або здійснювати операції. З метою мінімізації будь-яких систематичних помилок внаслідок цих проблем використовується ротація або доповнення панельної вибірки підприємств і продуктів, що підвищує точність національних індексів цін.
4.3. Статистичне вивчення  зміни цін виробників

Рівень ціни товару чи послуги залежить від типу ринку, на якому діє виробник. На монопольному чи олігопольному ринку, де виробництво товарів локалізоване, а їх споживання розгалужене, постає потреба в кількох посередниках, за рахунок чого в структуру ціни включається не одна торговельна націнка, що підвищує рівень ціни. Конкуренція по-новому — це не «війна цін», це не конкуренція товарів, вироблених підприємствами,  а конкуренція того, чим виробник додатково забезпечує (супроводжує) свій продукт у вигляді консультацій, послуг, реклами, особливостей постачання і т. ін.
На ринках укладаються угоди за цінами, які узгоджують інтереси покупців і продавців. Але для прийняття рішення покупець і продавець обов’язково мають зіставити ринкову ціну товару (послуги) з іншими характеристиками:

  • рівнем інфляції;
  • ціною на товар-замінник;
  • ціною на доповняльні товари та послуги;
  • купівельною спроможністю гривні.

У маркетинговому аналізі ціни на конкретні товари (послуги) аналізуються на рівні підприємств, а динаміка цін усіх споживчих та інших товарів одержується зі статистичних публікацій.
Статистика ринкових цін повинна забезпечити спостереження за динамікою цін за секторно-галузевою класифікацією на підставі прийнятих у міжнародній практиці статистичних стандартах реєстрації цін та розрахунку індексів цін.
Підприємство розглядається з випуском продукції та використаними засобами виробництва (сировина, матеріали, капітал тощо). Тому розраховується індекс цін на випуск продукції та індекс цін на ресурси (засоби виробництва). Індекс цін випуску вимірює середню зміну цін на товари, реалізовані підприємством. Індекс цін на засоби виробництва показує середню зміну цін на сировину та матеріали, які було придбано підприємством.
Для оцінювання ринкового випуску товарів та послуг за методологією СНР використовуються два види цін:

  • ціна виробника — ціна, що її одержує виробник за одиницю товару чи послуги, включаючи податки на продукти (крім податку на додану вартість, акцизу і податку на імпорт), які підлягають сплаті, і виключаючи субсидії на продукти та імпорт, які належить отримати виробникові;
  • основна ціна — ціна, що її одержує виробник за одиницю товару чи послуги, виключаючи будь-які податки на продукти, які підлягають сплаті, і включаючи субсидії на продукти (крім субсидій на імпорт).

Ринковий випуск оцінюється в основних цінах. У тих випадках, коли випуск оцінюється за цінами виробника, для одержання даних за основними цінами потрібне таке коригування:


Випуск  (за цінами виробника)

Податки на продукти, які включені в ціну  виробника

+

Субсидії на продукти

=

Випуск  (за основними цінами)

Ринковий випуск охоплює товари і послуги, які реалізуються за економічно значущими цінами, обмінюються за бартером, надаються як оплата праці в натуральній формі, виробляються одним підрозділом підприємства і поставляються іншому підрозділу цього самого підприємства, а також у вигляді готової продукції чи незавершеного виробництва надходять у запаси.
Ціна товару (послуги) поділяється на вартість постійного капіталу с, змінного капіталу v, та додаткову вартість m. Визнана покупцем вартість може бути й більшою за суму авансового капіталу v. У цьому разі виробник отримує додаткову вартість m, але вартість може бути й менша від суми авансованого капіталу v, і тоді виробник зазнає прямих збитків і не має додаткової вартості m. Отже, ціна або вартість не є звичайною сумою v + m, бо не весь обсяг авансованого капіталу плюс бажана додаткова вартість визнається покупцем. Таким чином, грошова оцінка у вигляді ринкової ціни товару розпадається на вартість спожитих засобів виробництва і нову вартість, створену в даному виробничому циклі. Остання, у свою чергу, поділяється на заробітну плату, соціальні нарахування та чистий прибуток.
Індекси цін на ресурси (засоби виробництва), у свою чергу, розраховуються за походженням товарів:

  • індекси цін на імпортовані товари;
  • індекси цін на товари, які закуповуються у вітчизняних виробників:

а) сільського господарства;
б) добувної промисловості;
в) переробної промисловості;
г) підприємств енергопостачання.
Загальні індекси цін випуску розраховуються окремо для обсягів реалізації:

  • на внутрішньому ринку;
  • на зовнішньому ринку.

Крім того, індекс цін випуску продукції, реалізованої на внутрішньому ринку, розраховується окремо як індекс цін проміжної продукції, споживчих товарів і товарів виробничого призначення. Таким чином, індекси цін за розрахунками поділяються за призначенням і категоріями товарів.
Такий підхід дає змогу скласти таблицю для аналізу цін випуску і засобів виробництва за товарами, галузями на внутрішньому ринку, за імпортованими та експортованими товарами.
Індекс цін виробників для всієї вітчизняної продукції вимірює чисту зміну цін продукції на першій стадії комерційного обігу, тобто «франко-завод». Індекс цін виробників за видами продукції розраховується на підставі інформації про ціни, кількість та обсяг реалізації, яка надається виробниками за вибірковим методом спостереження. Вага для індексу цін визначається як частка обсягу реалізації кожного виду продукції в усьому обсязі продажу в економіці країни. Для розрахунку індексу цін виробників за видами діяльності (галузями) як вагу використовують частку обсягу продажу кожного виду діяльності в усьому обсязі продажу в економіці країни.
Індекс цін виробників для вітчизняної продукції, яка призначена на внутрішній ринок. Чим більший ступінь відкритості економіки країни, тим важливіше значення має розмежування між продукцією, яка призначена для внутрішнього використання, і експортом: може існувати «цінова дискримінація», тобто ситуація, за якої одна й та сама продукція продається на внутрішньому ринку за іншою ціною, ніж за експортом. У цьому разі потрібно розглядати два різних продукти. Якщо цінова дискримінація відсутня, то до розрахунку індексу цін включається інформація як про один продукт. Як вага використовується частка продажу кожного продукту в усьому обсязі продажу в економіці країни, за відкиданням із продажу експорту, дані про який надходять в межах обстежень підприємств.
Визначення динаміки експорту та імпорту в реальному вираженні (у незмінних цінах) є важливим елементом програм платіжного балансу і національних рахунків. Виходячи з цього збираються дані митної статистики про вартість та кількість експортованих чи імпортованих товарів, на підставі чого розраховується середня ціна експортованого чи імпортованого товару. Держкомстат України розпочав роботу з моніторингу індексів цін експорту та імпорту.
Індекс цін виробників для вітчизняної продукції, призначеної на зовнішній ринок, вимірює зміну цін «франко-завод» на експортну продукцію. Він дає змогу відстежувати динаміку міжнародної конкурентності експорту і експортованих галузей згідно з іноземним попитом. Цей індекс розраховується з використанням даних, які збираються від підприємств за вибірковим методом, за видами продукції з використанням класифікації продукції і може бути трансформований в індекс за галузями чи видами економічної діяльності. З погляду зовнішньої торгівлі індекс експортних цін вимірює зміну цін експортованих товарів із використанням цін на кордоні країни-експортера (франко-борт або ФОБ на кордоні країни-експортера).
Імпорт слугує ресурсом національної економіки. Тому індекс імпортних цін вимірює зміну цін імпортованої продукції з використанням цін СІФ-вартість, страхування, фрахт на кордоні країни-імпортера (постачальника). Цей індекс дозволяє зіставляти зміну цін вітчизняної продукції з динамікою цін імпорту. Ціни імпорту впливають на ціни продукції, що випускається, і на ціни всіх ресурсів в національній економіці.
Найважливішими проблемами, з якими постійно доводиться стикатися у статистиці цін, є такі:

  • зміна якості товарів (послуг), за якими ведеться спостереження;
  • сезонна складова в індексах цін.

Тому статистика цін веде спостереження за товарами з конкретними споживчими властивостями на підставі набору товарів-представників як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Цей підхід дає змогу уникнути першої проблеми. Стосовно другої проблеми — сезонності — то розробка методології із сезонного коригування індексів цін перебуває у процесі вдосконалення і охоплює тільки методи заміни товарів. Але пріоритетним напрямом є розробка методології згладжування сезонної хвилі.
Для забезпечення порівнянності показників зміни цін, розрахованих у різних секторах економіки, передбачено формування наскрізної номенклатури товарів від виробника до споживача. Тому можна виводити окремо індекси цін за продуктами, групами продуктів, а потім — за секторами: добувна і переробна промисловості, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок і т. ін. Групові індекси цін дають змогу проводити аналіз структури виробництва продукції в національній економіці і розвитку галузей.
Індекси цін, розраховані для окремих товарів-представників, поширюються на продукцію відповідної галузі (підгалузі) поетапно, залежно від рівнів агрегації товарів у галузі.
Репрезентативність індексів цін багато в чому залежить не тільки від якості реєстрації цін на товари-представники, а й від методів формування системи ваг (за рік, за 9 місяців, один раз на 5 років з використанням рекурсивної ваги грудня базисного року). Це можливо за умови низьких темпів інфляції.


Е. Ласпейрес і Г. Пааше –– німецькі статистики, які розробили агрегатний індекс цін понад 100 років тому.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.