лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистика ринку товарів і послуг

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.3. Пропозиція грошей  і грошовий мультиплікатор

Грошова маса може збільшуватися або зменшуватися в господарській системі за двома каналами: 1) шляхом емісії грошей; 2) кредитуванням економіки комерційними банками. Проявом жорсткої монетарної політики є висока ставка рефінансування Національного банку та висока норма обов’язкових резервів, що їх комерційні банки змушені тримати в НБУ, унаслідок чого звужується ресурсна позиція цих банків та значно дорожчають кредити. Здійснення впродовж тривалого часу політики “дорогих” грошей призводить до грошового голоду в  економіці. Пропозиція грошей визначається передусім грошовою емісією, яку за рішенням законодавчого органу здійснює центральний банк країни. Тому кількість грошової маси вирішальною  мірою залежить від політичної волі, а також від кредитної спроможності комерційних банків, спрямованості операцій центрального банку на “відкритому ринку цінних паперів”. Якщо центральний банк купує в населення і підприємств облігації, розраховуючись грошима, він збільшує грошову масу, а продаючи облігації, — зменшує її. На пропозицію грошей впливає й динаміка руху валюти за кордон та з-за кордону. Коли приплив валюти перевищує її відплив із країни, кількість грошей зростає, і навпаки.
Основними джерелами формування пропозиції грошей є емісія монет та валюти НБУ, депозити до запитання або гроші чекових книжок, строкові (ощадні) депозити, які створюються Національним банком і комерційними банками України. Емісію грошей можна визначити за грошовим мультиплікатором, який є одним із основних індикаторів аналізу та контролю грошової маси на ринку грошей. Грошовий мультиплікатор kГ — це коефіцієнт, який характеризує відношення грошової маси М3 до грошової бази Гб, або, за першою формулою, kГ = M / Гб. Звідси грошова пропозиція дорівнює М = kГ · Гб.
За складом грошова маса, як відомо, поділяється на готівку, резерви та депозити (вклади фізичних і юридичних осіб). Тому грошовий мультиплікатор можна обчислити і за другою формулою:

де c –– співвідношення “готівка / депозити”; r –– співвідношення “резерви / депозити”.
Дані про діяльність банківської системи України, за якими виконано обчислення грошових мультиплікаторів першим і другим методами, наведено в табл. 3.3.
Таблиця 3.3
Показники діяльності банківської системи України


Показник

1996 р.

1999 р.

Грошова маса, МЗ, млн грн

9365

22069

Грошова база, млн грн

4882

11988

Готівка в обігу, млн грн

4041

8583

Резерви, млн грн

799

1789

Депозити, млн грн

5324

10524

Грошовий мультиплікатор за першим методом:
  

Грошовий мультиплікатор за другим методом:
 

(раза).
Результати розрахунків за двома методами майже однакові, і kГ завжди більший від одиниці. Але грошовий мультиплікатор малозначущий порівняно з іншими країнами [4], що віддзеркалює фінансові проблеми банківської системи України.
Відповідно, пропозиція грошей (M) така:

  • 1996 рік –– М0 = kГ0 · Гб = 1,92 · 4882 = 9373 (млн грн),
  • 1999 рік –– М1 = kГ1 · Гб = 1,84 · 11988 = 22 058 (млн грн).

Пропозиція грошей має відповідати двом стратегічним цілям: підтримувати економічне зростання і підвищувати реальний рівень заробітної плати.
Взаємовплив економік різних країн здійснюється передусім через гроші. Стан світової економіки накладає певні обмеження на внутрішню монетарну політику, які виявляються у вигляді трьох цінових параметрів:
а) світової ціни на експортні та імпортні товари та послуги;
б) відсоткової ставки міжнародного капіталу на світових фінансових ринках;
в) обмінного валютного курсу, тобто ціни одиниці іноземної валюти.
В економіці, яка значною мірою інтегрована у світові економічні процеси, не може відбутись значного відносного зростання внутрішніх цін, оскільки на них безпосередньо впливають світові ціни. Тому навіть незначне підвищення внутрішніх цін одразу порушить умови торгівлі в країні та призведе до орієнтації внутрішніх споживачів на імпорт. Через це надлишок грошової маси витрачатиметься на додатковий імпорт і “вийде” за межі країни.
3.4. Попит на гроші і кредитний мультиплікатор

Гроші, як вважається, “товар товарів”, пропонує держава, а попит формується економічними агентами, тобто господарюючими суб’єктами [7, с. 38]. В економічній літературі зазначається, що динаміка грошової пропозиції досить чітко відстежується статистичним обліком [3]. “Однак, попит на  гроші не є суто статистичним, а скоріше, аналітичним показником. Визначити, скільки необхідно грошей, який справжній попит на гроші, можливо лише непрямими методами”  [7, с. 47—48]. Тому на основі використання кредитного мультиплікатора пропонується розрахунковий метод визначення попиту на гроші.
Кредитний мультиплікатор — це коефіцієнт, який характеризує зв’язок між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити. Ефект кредитного мультиплікатора ґрунтується на тому, що резерви, втрачені одним комерційним банком, внаслідок кредитування стають набутком іншого й використовуються ним також для кредитування. Отже, кожна грошова одиниця, випущена в обіг одним із комерційних банків, створює кредитні резерви для другого, другий — для третього і т. д. Іншими словами, ефект мультиплікатора виникає тому, що резерви, які втрачають окремі банки, надаючи позики, не втрачає банківська система загалом. Завдяки цьому вона здатна створювати кредитні гроші в розмірах, значно більших за її надлишкові резерви. Але така здатність банківської системи не є безмежною. Вона обмежується, зокрема, необхідністю формування комерційними банками обов’язкових резервів, розмір яких визначається резервною нормою, яка регулюється в законодавчому порядку. Формування обов’язкових резервів робить джерелом кредитування лише надлишкові резерви. Саме тому кредитний мультиплікатор розкриває зв’язок грошоутворюючої здатності банківської системи з її надлишковими резервами. Обов’язкові резерви забезпечують банківській системі певну захищеність (ліквідність) у періоди несприятливої кон’юнктури, дають змогу державі через зміну резервної норми впливати на кредитоспроможність комерційних банків, а отже, регулювати масу грошей в обігу. Тому кредитний мультиплікатор перебуває в обернено пропорційній залежності від резервної норми, тобто являє собою обернену до цієї норми величину. Величина, обернена до будь-якого числа, є часткою від ділення одиниці на це число. Звідси випливає, що кредитний мультиплікатор (Мk) має такий вигляд:

де Рн –– резервна норма в частках одиниці або у відсотках до загальної суми коштів, залучених банком.
Чим менша норма резервування, тим більше кредитних грошей і навпаки. Отже маємо:


Попит на гроші (максимальне збільшення  грошей на поточних  рахунках)

=

Надлишкові резерви
(депозити)

·

Кредитний  мультиплікатор

.

Обчислимо попит на гроші, скориставшись даними табл.3.4.
Таблиця 3.4
Монетарні показники діяльності  банківської системи України


Показник

1996 р.

1999 р.

Норма обов’язкового резервування коштів НБУ, %

15

17

Депозити, млн грн.

5324

10 524

Грошова база, млн грн

4 882

11 988

Грошовий мультиплікатор, разів

1,92

1,84

Кредитний мультиплікатор, разів

6,66

5,88

Надлишкові резерви (депозити) становили:

  • 1996 рік –– 5 324 · (1 – 0,15) = 4 525 млн грн;
  • 1999 рік –– 10 524 · (1 – 0,17) = 8 735 млн грн.

Кредитний мультиплікатор за відповідні періоди був такий:
   (раза), (раза).
Отже, кожна гривня резервів створювала, наприклад, у 1999 р. 5,88 нових гривень для надання кредиту.
Попит на гроші (на кредит), що дорівнює добутку надлишкових резервів на МК, становив:

  • 1996 рік –– 4 525 · 6,66 = 30 136,5 (млн грн);
  • 1999 рік –– 8 735 · 5,88 = 51 361,8 (млн грн).

Кредит є засобом міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу. За умови ринкової економіки кредитна політика спрямована або на стимулювання кредиту (кредитна експансія), або на його стримування (кредитна рестрикція). Інструментом регулювання ринку позичкового капіталу є рівень відсоткових ставок. Розрізняють в обліку такі види кредитів: комерційний, банківський, споживчий, ломбардний, іпотечний, державний і міжнародний. За користувачами розрізняють: а) підприємства (кредитування поточної та інвестиційної діяльності); б) приватні особи (кредитування житлового будівництва, власників кредитних карток, надання персональних кредитів) та ін.
Капітал позичковий — тимчасово вільні грошові кошти, які віддаються для кредитування і приносять власникові дохід у формі відсотка. Формою руху позичкового капіталу є кредит, який  надається за умови повернення, терміновості та платності. Класична економічна теорія як основне джерело позичкового капіталу розглядає домашні господарства, що пропонують підприємцям свої тимчасово вільні грошові кошти. Домогосподарства — це суб’єкти пропозиції позичкового капіталу, а підприємці — суб’єкти попиту на позичковий капітал. Таким чином, попит і пропозиція зосереджені на особливому ринку — ринку позичкових капіталів.
Попит на гроші зумовлюється двома головними факторами. Перший — потреба в грошах для ведення господарської діяльності, розрахунків населення за товари і послуги — так званий попит на гроші для угод. Він завжди прямо пропорційний до номінального ВНП і обернено пропорційний до кількості оборотів грошової одиниці (О) за рік: ВНП/ О. Отже, на цей різновид попиту впливають зміна обсягів виробництва й цін, швидкість обігу грошей. Другий фактор — намагання населення, підприємств тримати набуті активи у формі цінних паперів (облігацій, акцій, сертифікатів тощо) або у формі грошей. Ці намагання породжують попит на гроші власників активів, розмір якого залежить від переважної форми тримання активів. Зберігання активів у формі цінних паперів, довгострокових вкладів забезпечує їх власникові доходи у формі відсотка. Але власник втрачає свободу маневру, можливість у будь-який час купити потрібний товар, одержати необхідну послугу, уникнути непередбачених ускладнень тощо через зниження рівня ліквідності активів.
Зберігання активів у формі грошей забезпечує вищий рівень ліквідності, але власник активів позбавлений можливості отримувати відсоток або цей відсоток істотно зменшується. Таким чином, він зазнає прямих матеріальних втрат від тримання активів у високоліквідній формі. Зі зростанням цих втрат прагнення людей заощаджувати гроші зменшується. І, навпаки, якщо через зниження відсотка втрати від володіння грошима стануть незначними, люди все більше прагнутимуть до заощадження у грошовій формі, і попит на гроші підвищиться. Отже: 1) попит на гроші перебуває в обернено пропорційній залежності від рівня відсотка; 2) купівля цінних паперів — це можливість отримати відсоток; 3) купівля грошей — це купівля високої ліквідності, і платою за цю купівлю є втрата відсотка. Показуючи, чого варте придбання високої ліквідності, відсоток, таким чином, є ціною грошей на грошовому ринку, яку не слід ототожнювати з ціною грошей як еквівалента обміну і засобу платежу. Перша — це ціна втрат у разі зберігання заощаджень у грошах, або ціна кредиту. Друга — справжня ціна грошей, що визначається їхньою купівельною спроможністю.
3.5. Збалансованість і місткість ринку грошей

Грошовий ринок — структурний елемент національного ринку країни, на якому здійснюється купівля (продаж) грошей через купівлю-продаж боргових зобов’язань, інших цінних паперів. Акт купівлі-продажу грошей, по суті, є операцією кредитною, оскільки суб’єкт, який купує боргове зобов’язання, здобуває в такий спосіб боргову вимогу до того, хто видав зобов’язання, і можливість отримувати від нього відсотки. Таким чином, покупці боргових зобов’язань фактично дають гроші в позику під відсоток. Грошовому ринку, як і будь-якому іншому ринку, притаманні пропозиція, попит, ціна. Ціна грошей на грошовому ринку забезпечує рівновагу попиту і пропозиції, що надзвичайно важливо, оскільки як надлишок, так і нестача грошей через відсутність необхідної кількості платіжних засобів можуть перешкоджати розвитку виробництва й обміну, призводити до кризових явищ. Врівноважувальний механізм ринку грошей діє за схемою: 1) відчутний надлишок або нестача грошей спонукають громадян, підприємства відповідно скуповувати або продавати фінансові активи, що тягне за собою зменшення або збільшення пропозиції цих активів на ринку. Зменшення пропозиції  підвищує ціни на активи, її зростання — знижує їх; 2) зі зміною ринкових цін фінансових активів змінюються й відсоткові ставки. Між відсотками і ціною завжди існує обернена залежність; 3) зміна відсоткових ставок впливає на схильність людей, фірм зберігати гроші; 4) зміна схильності заощаджувати гроші змінює співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Ринок урівноважується новою ставкою відсотка –– так званою ставкою рівноваги.
Для визначення збалансованості попиту і пропозиції на ринку грошей можна використати такий показник, як місткість ринку грошей.
Місткість ринку грошей — це співвідношення попиту на гроші до пропозиції грошей:

Узгодимо попередні розрахунки попиту на гроші і пропозиції грошей для визначення збалансованості ринку грошей.
Так, у 1996 р. місткість ринку грошей дорівнювала:
30136,5 млн грн : 9373 млн грн = 3,21 рази; у 1999 р. — 2,32 рази (51361,8:22058). Тобто, за нашими розрахунками попит на гроші у 1996 р. перевищував пропозицію грошей в 3,2 рази, а у 1999 р. — у 2,32 рази.
Дисбаланс між попитом і пропозицією на гроші обумовлюється такими чинниками, як низькі темпи зростання ВВП, недостатній обсяг податкових надходжень за рахунок поглиблення тіньової діяльності господарюючих суб’єктів, незначний обсяг зовнішніх кредитів. Наприклад, у 1999 р. Україна не тільки не кредитувалася за рахунок зовнішнього фінансування, а навпаки, погасила зовнішні боргові зобов’язання на суму 81,7 млн грн [4]. Банківська система України не в змозі забезпечити достатній обсяг кредитних ресурсів і задовольнити попит на гроші. Більш того, у 2000 р., наприклад, банки вперше за тривалий час зіткнулися з проблемою пошуку ресурсів для здійснення обов’язкового резервування. Усе це призводить до стримування пропозиції грошової маси і, як наслідок, сукупного платіжоспроможного попиту, перетворюючи в певних межах відкриту інфляцію у відкладену та приховану. Водночас інфляція не відбиває справжнього стану справ, оскільки зменшення довіри до національної валюти призводить до збільшення обігу і нагромадження іноземної валюти.
Головним напрямом грошово-кредитної політики є підтримка економічного зростання, стимулювання кредитування офіційного сектору економіки і курсовий захист національного виробника. Взаємодію процесів збільшення чи зменшення маси готівкових грошей (наприклад, упровадження пластикових кредитних карток, вилучення грошей для купівлі державних облігацій) і коливання рівня банківських резервів покладено в основу впливу монетарної політики на економіку, макроекономічні попит і пропозицію товарів і послуг.
Питання для самоконтролю

  • Назвіть монетарні показники діяльності банківської системи.
  • Розкрийте методи розрахунку коефіцієнтів монетизації економіки.
  • В чому розбіжність методики розрахунку грошового і кредитного мультиплікаторів як аналітичних показників грошово-кредитної системи?
  • Як визначається пропозиція і попит на грошовому ринку з врахуванням грошового і кредитного мультиплікаторів?
  • Якщо коефіцієнт монетизації в динаміці зменшився, то це свідчить про:

а) підвищення рівня забезпеченості ринку платіжними засобами;
б) зниження рівня забезпеченості ринку платіжними засобами.

  • Якщо оборот грошей на національному ринку товарів і послуг (за грошовим агрегатом М3) зменшився з 8,7 раза в базисному періоді до 5,6 раза у поточному періоді, то про що це свідчить?

Тлумачний словник
Капітал — те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. Розрізняють речовий та монетарний капітал.
Капіталізація — перетворення прибутку або доходу в капітал, використання його на розширення бізнесу.
Місткість ринку грошей — це співвідношення попиту на гроші до пропозиції грошей. Дисбаланс між попитом і пропозицією на гроші обумовлюється цілим рядом чинників (низькими темпами зростання ВВП, недостатнім обсягом податкових надходжень за рахунок поглиблення тіньової діяльності та ін.).
Ставка рефінансування –– це відсоткова ставка за кредити, які надаються НБУ комерційним банкам. В розвинених країнах ставка рефінансування, як правило, представляє собою нижчу межу кредитних ставок комерційних банків; в країнах, які розвиваються та з перехідною економікою можуть мати місце відхилення від цього принципу.
Література

    • Бруньов В. В. Монетизація економіки України // Фінанси України. — 1999. –– № 6.
    • Бюлетень Національного банку України. –– 2000. –– № 8.
    • Головач А. В., Захожай В. Б., Базилевич К. С. Статистика банківської діяльності. –– К.: МАУП, 1999.
    • Мельник О. Основні параметри грошово-кредитної політики та їх регулювання як засіб обмеження інфляції в Німеччині // Вісник НБУ. — 2000. –– № 2.
    • Петрик О. Монетарна політика як важливий фактор оздоровлення економіки // Вісник НБУ. –– 2000. –– № 2.
    • Статистичний щорічник України за 1996––1999 роки. Держкомстат України / За ред. О. Осауленка. –– К.: Техніка, 1999.
    • Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. –– К.: Скарби, 2000.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.