лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Система національних рахунків

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Зверніть увагу, що соціальні трансферти в натуральній формі включають:
1) соціальні допомоги в натуральній формі:

  • вартість споживчих товарів та послуг, придбаних державними та некомерційними організаціями у ринкових виробників для передачі домашнім господарствам (наприклад, витрати шкіл на придбання посібників, витрати на придбання та ремонт транспортних засобів для інвалідів та ін.);
  • відшкодування з фондів соціального страхування витрат домашніх господарств на купівлю товарів та послуг у ринкових виробників (наприклад, компенсаційні виплати родинам із непов­нолітніми дітьми);

2) вартість індивідуальних неринкових товарів та послуг (у сфері освіти, культури, охорони здоров’я та ін.), що надаються домашнім господарствам безоплатно чи за пільговими цінами.
Передача та отримання соціальних трансфертів у натуральній формі фіксується в рахунку перерозподілу доходу в натуральній формі, а споживання переданих товарів та послуг — у рахунку використання скоригованого наявного доходу.
Скоригований наявний доход дає уявлення про сукупний платоспроможний попит на товари та послуги. Сукупний платоспроможний попит — це максимальна сума, яку інституційні одиниці можуть витратити на кінцеве споживання товарів та послуг за поточний період, не змінюючи склад та обсяг активів і зобов’язань. Валовий скоригований наявний доход, розрахований на душу населення, є важливим показником рівня життя населення і часто застосовується в міжнародних порівняннях. Показники рахунку перерозподілу доходу у натуральній формі використовуються для аналізу ролі держави у перерозподільних про­цесах, оцінки її економічної та соціальної політики.
Завершуючи вивчення теми, слід розглянути рахунки використання наявного доходу та використання скоригованого наявного доходу, де фіксується його спрямування на кінцеве споживання або на заощадження. Витрати на кінцеве споживання можуть мати інституційні одиниці тільки трьох секторів, а саме: домашніх господарств, уряду та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Нефінансові та фінансові корпорації не мають витрат на кінцеве споживання, придбані ними товари та послуги вони використовують на проміжне споживання або на оплату праці найманих працівників.
Рахунок використання наявного доходу містить витрати інституційних одиниць на споживчі товари та послуги з величини їхнього наявного доходу (табл. 4.1).
Рахунок використання скоригованого наявного доходу демонструє фактичне кінцеве споживання товарів та послуг відповідними секторами незалежно від джерел його фінансування. Фактичному кінцевому споживанню відповідає скоригований наявний доход. Слід знати, що витрати на кінцеве споживання та фактичне кінцеве споживання пов’язані між собою за допомогою показника соціальних трансфертів у натуральній формі.
Нагадаємо, що в ресурсній частині рахунку використання наявного доходу фіксується балансуюча стаття рахунку вторинного розподілу доходу для секторів — наявний доход, для економіки в цілому — національний наявний доход. У розділі «Використання» вказано витрати на кінцеве споживання із розподіленням на індивідуальні та колективні споживчі витрати. Вони розміщені за принципом «хто фінансує споживання», тобто належать до інституційних одиниць, що мають витрати. Також у кожній частині рахунку наявна стаття «Коригування на зміну чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах» — у ресурсах сектора «Домашні господарства» та у використанні для сектора «Фінансові корпорації» (а саме за підсектором «Страхові організації»).
Отже, витрати державних (бюджетних) та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на індивідуальні товари та послуги, що надаються домашнім господарствам як соціальні трансферти в натуральній формі, відображаються у рахунку використання наявного доходу як витрати на кінцеве споживання органів державного управління та тих некомерційних організацій, що надають послуги населенню.
Витрати домашніх господарств на кінцеве споживання складаються з витрат домашніх господарств-резидентів на споживчі товари та послуги, а саме:

  • витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (резидентів та нерезидентів) на економічній території країни, що визначаються шляхом сумування:
  • витрат на купівлю споживчих товарів та послуг;
  • витрат на купівлю товарів та послуг, призначених для кінцевого споживання, за рахунок доходів, отриманих у натуральній формі (крім соціальних трансфертів у натуральній формі);
  • спожитих товарів та послуг, вироблених для власного кінцевого споживання домашніми господарствами;
  • витрати на купівлю споживчих товарів та послуг домашніми господарствами — резидентами за кордоном.
  • витрати на купівлю споживчих товарів та послуг домашніми господарствами—нерезидентами на економічній території країни;
  • витрати на кінцеве споживання домашніх господарств — резидентів = п. 1 + п. 2 – п. 3.

Витрати на кінцеве споживання бюджетних організацій (державних та муніципальних закладів) складаються з витрат вказаних інституційних одиниць на споживчі товари та послуги, що надаються населенню та суспільству в цілому безоплатно або за цінами, які не мають економічного призначення. Вони фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету та позабюджетних фондів і містять:

  • неринковий випуск послуг, який визначається як різниця між вартістю загального обсягу випуску органів державного управління та надходженнями від продажу товарів і послуг за ринковими цінами та часткового відшкодування споживачам вартості цих послуг;
  • вартість споживчих товарів та послуг, що купуються у ринкових виробників для передачі домашнім господарствам безоплатно чи за цінами, які не мають економічного значення;
  • відшкодування витрат домашніх господарств на придбання товарів та послуг за рахунок державних фондів соціального страхування.

Витрати на кінцеве споживання бюджетних організацій охоплюють витрати:

  • на індивідуальні послуги;
  • на колективні послуги.

Індивідуальні товари та послуги — це товари та послуги, які надаються домашнім господарствам і використовуються ними для задоволення власних потреб.
Колективні послуги — це послуги, що надаються суспільству в цілому (у розрахунках соціальних трансфертів у натуральній формі та фактичного кінцевого споживання сектора «Загального державного управління»).
Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, включають витрати цих організацій на споживчі товари та послуги, які надаються домаш­нім господарствам безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення. Основним джерелом фінансування таких вит­рат є внески населення, пожертвування та інші трансферти. Треба засвоїти, що витрати на кінцеве споживання цього сектора включають:

  • випуск товарів та послуг;
  • надходження від продажу товарів і послуг за ринковими цінами та від часткового відшкодування споживачам вартості послуг;
  • витрати на купівлю споживчих товарів та послуг у ринкових виробників для передачі їх домашнім господарствам;
  • витрати на кінцеве споживання = п. 1 – п. 2 + п. 3.

Важливо усвідомити, що рахунок використання скоригованого наявного доходу визначає, як скоригований наявний доход розподіляється між фактичним кінцевим споживанням та заощадженням за секторами домашніх господарств, державного управління та некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства. У ресурсній частині рахунку за секторами економіки фіксується величина валового скоригованого наявного доходу, що подається з рахунку перерозподілу доходу в натуральній формі. У використанні визначається фактичне кінцеве споживання за секторами домашніх господарств та державного управління.
Для деяких некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, фактичне кінцеве споживання дорівнює нулю, оскільки всі витрати вказаних одиниць на кінцеве споживання, як і витрати на кінцеве споживання тих державних (бюджетних) організацій, які надають індивідуальні товари та послуги населенню, розглядаються як складова частина фактич­ного кінцевого споживання домашніх господарств. На зміну чистої вартості активів домашніх господарств коригування у пенсійних фондах переноситься з рахунку використання наявного доходу.
До фактичного кінцевого споживання належать:

  • фактичне кінцеве споживання домашніх господарств;
  • фактичне кінцеве споживання сектора «Загального державного управління».

Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств включає споживчі товари та послуги, що купують домашні господарства за рахунок їхніх поточних доходів (витрати на кінцеве споживання домашніх господарств) та отриманих від органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, безоплатно або на пільгових умовах (соціальні трансферти в натуральній формі). Для сектора «Загального державного управління» фактичне кінцеве споживання дорівнює вартості колективних послуг.
Усі товари та послуги, надані некомерційними організаціями, які обслуговують домашні господарства, розглядаються умовно як індивідуальні та належать до соціальних трансфертів у натуральній формі. Для цих організацій показник фактичного кін­цевого споживання також відсутній.
Запам’ятайте, що балансуючою статтею рахунку використання наявного доходу і рахунку використання скоригованого наявного доходу є заощадження. Заощадження — це частина наявного доходу інституційних одиниць, не витрачена на кінцеве споживання товарів та послуг.
Чисте заощадження, тобто за винятком вартості споживання основного капіталу, може бути величиною додатною або від’єм­ною. Якщо чисте заощадження — додатне, інституційні одиниці використовували в поточному періоді наявний дохід не лише на кінцеве споживання, а й на збільшення активів або на зменшення зобов’язань. Якщо чисте заощадження — від’ємне, інституційним одиницям, навпаки, потрібно збільшити власні зобов’язання або зменшити активи для покриття витрат на кінцеве споживання. Для нефінансових та фінансових корпорацій заощадження дорівнює їхньому наявному доходу. Для економіки в цілому балансуючою статтею рахунку використання наявного доходу є національне заощадження (валове або чисте) — сума величини заощаджень для всіх секторів:

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.