ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Навчально-методичні матеріали до теми 3

Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування

Методичні вказівки до теми

Однією з організаційно-правових форм соціального захисту є соціальне страхування, визначальними категоріями якого є соціальні ризики і вимога їх обов’язкового і добровільного страхування.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Фінансування виплат по соціальному страхуванню здійснюється за рахунок страхових внесків працюючих осіб та їх роботодавців. У фінансуванні систем соціального страхування іноді також бере участь держава.
Українським законодавством визначено такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування):

• пенсійне страхування;
• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
• медичне страхування;
• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• страхування на випадок безробіття;
• інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, ухваленими відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щороку встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загаль­нообов’язкового державного соціального страхування.
Право на забезпечення загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також Міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

• застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи;
• страхувальники;
• страховики.

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що є єдиним для всіх видів страхування документом суворої звітності.