лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Міжнародне економічне право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 8

Міжнародні економічні договори

1. Поняття та значення
міжнародних економічних договорів

Подпись: Договір — це категорія, яка широко використовується як у національному, так і в міжнародному праві. У найбільш поширеному розумінні договір — це угода двох або кількох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх прав і обов’язків. Юридична наука і практика свідчать про розмаїття договорів: трудових, цивільно-правових і міжнародних. Якщо вести мову про цивільно-правові та міжнародні договори, то слід зазначити, що вони є різновидом угод. Угоди — поняття ширше, ніж договори, оскільки останні укладаються від імені однієї особи і виражають лише її волю (наприклад, видача доручення, векселя, чека або заповіт).
Під міжнародним договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов’язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів.
Слід зазначити, що, широко використовуючи міжнародні економічні договори як форму міжнародного економічного співробіт­ництва, законодавство колишнього СРСР не закріпило їх визначення. Нині у законодавстві суверенних незалежних держав — колишніх союзних республік — робляться спроби законодавчо закріпити визначення міжнародних (зовнішньоекономічних) договорів. Так, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятому 16 квітня 1991 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається як матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походження і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». У даному разі під контрагентом слід розуміти будь-яку сторону міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов’язання.
Міжнародні економічні договори мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. В умовах зростаючої взаємозалежності різних країн, цілих регіонів виникає гостра потреба економічного співробітництва. У свою чергу, економіч­не співробітництво позитивно сприяє вирішенню питання про сумісність національних економік різних країн. Адже саме тут виникають проблеми, пов’язані, приміром, із стандартизацією та уніфікацією в промисловості, сільському господарстві, на-
уці і техніці.
Немає необхідності доводити, що відокремлення економіки будь-якої країни від світового господарства не сприяє її соціально-економічному розвитку, зростанню добробуту людей. Укладення міжнародних економічних договорів, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспіль­них потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми. Розвиток міжнародних економічних відносин через укладення відповідних договорів між країнами стабілізує їхні економічні зв’язки на взаємовигідній основі.
Міжнародний економічний договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв’язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело зобов’язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити у відповідний спосіб ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв’язку з нена­лежним виконанням зобов’язань, що випливають з міжнарод­них економічних договорів.
Міжнародний економічний договір слід також розглядати і як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов’язані із зобов’язаннями.
Отже, міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов’язки. Для більш повного з’ясування суті міжнародного економічного договору (угоди) нижче наводиться (як приклад) текст угоди між Урядами Угорської Республіки та України про торговельно-економічні зв’язки і науково-технічне співробітництво.

Угода
між Урядом Угорської республіки і Урядом України
про торговельно-економічні зв’язки
і науково-технічне співробітництво

Уряд Угорської Республіки і Уряд України, які надалі іменуються Договірними Сторонами, усвідомлюючи важливе значення традиційних торговельно-економічних зв’язків та науково-технічного співробітництва, з метою подальшого розвитку та поліпшення економічного співробітництва між Угорською Республікою і Україною, що відповідає вимогам та практиці міжнародного ринку, намагаючись поступово інтегрувати економіки України та УР у світові господарські зв’язки, і насамперед у європейські структури, намагаючись поглибити добросусідські відносини, враховуючи глибокі зміни, що відбуваються в економічному житті обох республік, а також керуючись принципами рівноправності, взаємної вигоди і міжнародного права, домовилися про нижченаведене:
Стаття 1
Взаємні поставки товарів і надання послуг здійснюватимуться на основі контрактів, що укладаються між угорськими та українськими учасниками зовнішньоекономічних зв’язків, які мають право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з законодавством кожної із Договірних Сторін.
Угорські та українські учасники зовнішньоекономічних зв’язків з 1991 р. здійснюватимуть розрахунки у вільно конвертованій валюті за поточними світовими цінами і на принципах, що застосовуються у світовій торгівлі щодо усього комплексу торговельно-економічних та на-
уково-технічних зв’язків між Угорською Республікою і Україною.
Розрахунки згідно з цією Угодою можуть здійснюватися в будь-якій передбаченій міжнародною банківською практикою формі.
Стаття 2
Договірні Сторони згідно з чинним на їх територіях законодавством будуть сприяти розширенню торговельних відносин на основі принципів рівності, взаємної вигоди і забезпечуватимуть сприятливі економічні та юридичні умови для господарської, включаючи підприємницьку, діяльності і не застосовуватимуть у взаємних економічних зв’язках дискримінаційних стосовно другої Сторони заходів.
З урахуванням цього ліцензування взаємних поставок товарів і надання послуг у випадках, коли це необхідно, здійснюватиметься уповноваженими державними органами Договірних Сторін в дусі цієї Угоди, у межах їх компетенції, згідно з правовими нормами і правилами, чинними на території кожної зі Сторін.
Стаття 3
З метою збереження установлених і необхідних для обох Договірних Сторін торговельно-економічних зв’язків, як один з перехідних додаткових заходів, можуть складатися індикативні списки, що включають обсяги та номенклатуру товарів і послуг першочергового значення. Згадані індикативні списки на 1991 рік будуть погоджені компетентними органами Сторін до кінця червня 1991 року та оформлені окремими документами.
Закупівля товарів та послуг за узгодженими списками здійснюватиметься кожною Стороною з покриттям їх вартості за рахунок експорту товарів та надання послуг іншій Стороні.
Зазначений принцип регулювання взаємних поставок і надання послуг може застосовуватися за погодженням Договірних Сторін і в майбутньому.
Стаття 4
Угорський національний банк та Зовнішекономбанк України, уповноважені Договірними Сторонами, не пізніше двох місяців від дня підписання цієї угоди укладуть Міжбанківську угоду про порядок здійснення вказаних розрахунків за платежами, що випливають з цієї Угоди.
Стаття 5
Договірні Сторони сприятимуть поглибленню економічного і науко­во-технічного співробітництва, розширенню кооперування виробництва, створенню спільних підприємств, міжнародних об’єднань та організацій, а також розвитку і впровадженню інших прогресивних форм співробітництва, прийнятих у світовій економіці.
Стаття 6
Договірні Сторони створять сприятливі умови для встановлення без­посередніх контактів між регіонами та підприємствами УР та України.
Учасники зовнішньоекономічних зв’язків Договірних Сторін на основі взаємної заінтересованості можуть укладати довгострокові контракти, особливо на поставки товарів з тривалим циклом виготовлення.
Стаття 7
Для розгляду ходу виконання цієї Угоди уповноважені представники Договірних Сторін зустрічатимуться по черзі в Будапешті та Києві і, у разі необхідності, розроблятимуть рекомендації та вживатимуть відповідні заходи.
Стаття 8
Ця Угода набирає чинності з дати її підписання і діятиме доти, доки одна з Договірних Сторін не повідомить у письмовій формі, не пізніше ніж за шість місяців, про свій намір припинити її дію.
Після припинення чинності цієї Угоди її положення застосовуватимуться до всіх контрактів, зобов’язання з якими виникли в період її чинності і не виконані до моменту припинення строку дії Угоди.
Складено в Будапешті 31.05.1991 р. у двох дійсних примірниках, кожний угорською і українською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.


За уповноваженням
Уряду Угорської Республіки

За уповноваженням
Уряду України

(підпис)

(підпис)

2. Правове регулювання відносин у межах
міжнародних економічних договорів

Специфіка суб’єктів (контрагентів), між якими виникають міжнародні економічні відносини, різноманітність предметів, які лежать в основі цих відносин, та інші чинники зумовлюють певну складність правового регулювання у цій сфері. Тим більше, що в основі міжнародних економічних угод лежать різні договори в галузі торгівлі, фінансів, транспорту, промислового й сільськогосподарського співробітництва, науково-технічного про­гресу та ін. Навіть у межах одного різновиду договору, як правило, спостерігається значне розмаїття предметів договору, вартості, строків, економічного становища контрагентів тощо.
Отже, складність міжнародних економічних відносин обумовлює складність їх правового регулювання. Крім цього, слід мати на увазі й те, що національні правові системи, інститути та норми, які використовуються в окремих випадках для регулювання міжнародних економічних відносин, мають ще суттєві розбіжності. І, звичайно, у даному випадку ще не уніфіковано національне законодавство, краще було б, щоб ці відносини регулювалися на рівні норм міжнародних договорів та інших міжнародних актів. Але оскільки таких актів ще недостатньо, остільки більш широко використовуються норми національного права та звичаї.
Важливе значення у справі регулювання укладання міжнародних економічних договорів має Закон України від 22 грудня 1993 р. «Про міжнародні договори».
Одним із найважливіших нормативних актів у нашій державі, який регулює зовнішньоекономічну діяльність, є Закон «Про зов­нішньоекономічну діяльність», прийнятий Верховною Радою України 16 квітня 1991 р. У цьому законі закріплені загальні положення, які розкривають значення термінів, що використовуються в ньому (аудит, валютні кошти, демпінг, експорт, імпорт, квота, представництво тощо), систему принципів і види зовнішньоекономічної діяльності, основи її регулювання, захист прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, питання відповідальності та ін.
Важливі норми, що використовуються або використовувались у сфері регулювання міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України, зокрема «Про іноземні інвестиції» (від 13 березня 1992 р.), в Декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (від 20 травня 1993 р.), у «Митному кодексі України» (від 12 грудня 1991 р.), у законах «Про інвестиційну діяльність» (від 18 вересня 1991 р.), «Про Єдиний митний тариф» (від 5 лютого 1992 р.) та ін.
З деяких питань зовнішньоекономічної діяльності приймаються постанови Верховної Ради України. Так, 12 травня 1992 р. цим органом була прийнята Постанова «Про порядок проведення бартерних операцій у 1992 р. у галузі зовнішньоекономічної діяльності».
Кабінет Міністрів України також приймає постанови щодо регулювання зовнішньоекономічних відносин (наприклад, Постанова від 7 квітня 1992 р. «Про порядок оплати податку на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) у 1992 р.»).
Підкреслюючи цивільно-правовий характер зовнішньоекономічних договорів, слід зазначити, що тут можуть використовуватися і норми адміністративного, митного, валютно-фінансового, трудового, податкового та іншого законодавства. Так, сторони (контрагенти) міжнародних економічних відносин не можуть не враховувати норми, які регламентують порядок ввезення і вивезення товарів, проходження митного контролю, їх якості, виду валюти, яка використовується для їх оплати, тощо. Наприклад, у разі направлення згідно з договором спеціалістів за кордон необхідно знати чинне там законодавство, оскільки у ряді країн в окремих сферах існують обмеження щодо використання праці іноземних громадян, обумовлені необхідністю забезпечення трудової зайнятості місцевого населення.
Відомо, що систему органів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, їх правовий статус визначають нормативні акти, що входять у систему саме цієї галузі законодавства. Так, 8 травня 1992 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України», в якій було зазначено, що Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України є правонаступником колишніх Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і Міністерства торгівлі України. Нині це міністерство називається Міністерством економіки та з питань Європейської інтеграції України.
Отже, правове регулювання відносин, що виникають на основі міжнародних економічних відносин, має комплексний міжгалузевий характер, тобто спостерігається своєрідна «кооперація» норм різних галузей національного права.
Розглядаючи систему правового регулювання міжнародних економічних відносин через норми національного права, не можна не звернути увагу на існуючі при цьому відмінності, що певним чином негативно впливають на розвиток міжнародного співробітництва. Ця обставина обумовлює необхідність пошуку шля­хів уніфікації правових національних систем, яка давала б можливість активніше організовувати і здійснювати міжнародне економічне співробітництво. Наприклад, свого часу на рівні РЕВ були вироблені такі уніфіковані нормативні акти, як Загальні положення поставок, Загальні положення технічного обслуговування, Загальні умови монтажу та здійснення інших технічних послуг, Загальні умови спеціалізації і кооперування виробництва та ін. Незважаючи на те, що РЕВ уже не існує, ці нормативні акти є основою відповідних міжнародних економічних відносин між державами Східної Європи.
Серед універсальних міжнародних організацій необхідно виділити передусім Комісію ООН з права міжнародної торгівлі. У результаті діяльності цієї комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін.
Усі ці акти мають важливе значення для регулювання міжнародних економічних відносин. Приміром, у Преамбулі Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у Відні (Австрія) у 1980 р., зазначено, що держави-учасниці, беручи до уваги загальні цілі резолюції 6-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН про встановлення Нового міжнародного економічного порядку та вважаючи, що розвиток міжнародної торгівлі на основі рівності і взаємовигоди є важливим елементом у справі сприяння розвитку дружніх відносин між державами, а також те, що прийняття однакових норм, які регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів і враховують різні суспільні, економічні і правові системи, сприятиме усуненню правових бар’єрів у міжнародній торгівлі та її розвитку, підписали згадану Конвенцію.
Важливе значення для регулювання відносин, що виникають у межах міжнародних відносин, має Правове керівництво щодо складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об’єктів, яке розроблене і затверджене у 1987 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі. Це досить об’ємний документ (близько 350 сторінок), про зміст якого свідчать назви його глав (розділів), зокрема: дослідження, що передують укладенню контракту; вибір методу укладення контракту; процедура укладення контракту; загальні зауваження щодо укладення контрактів; загальна характеристика робіт і гарантія якості; передання технології; ціна й умови платежу; поставка устаткування і матеріалів, робота на будівельному майданчику; інженер-консультант; субпідряди; перевірка і випробування в процесі виробництва і під час будівництва; завершення, здавання і приймання об’єкта; перехід ризику; передання права власності; страхування, забезпечення виконання зобов’язань; прострочення, дефекти та інші випадки невиконання зобов’язань; застереження про раніше оцінені збитки і штрафні неустойки, відшкодування збитків, застереження про особливо складні обставини, застереження про внесення змін; зупинення будівництва; припинення дії контракту; поставка запасних частин і надання послуг після завершення будівництва; передання прав і обов’язків за контрактом; вибір права, яке застосовується; урегулювання спорів.
Як бачимо, основні положення цього документа мають загальний, універсальний характер і можуть бути використані під час укладення договорів різних типів.
Немало зроблено у створенні правової основи міжнародних економічних договорів Європейською економічною комісією ООН — однією, як уже зазначалося, із міжнародних економічних організацій. Цією Комісією, зокрема, розроблені Керівництво щодо складання договорів на спорудження великих промислових об’єктів; Керівництво щодо складання договорів про міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні; Керівництво щодо складання міжнародних договорів про промислове співробітництво; Керівництво щодо складання міжнародних договорів між сторонами, що об’єднуються для здійснення конкретного проекту; Керівництво щодо складання міжнародних договорів не консультативного інжинірингу; Керівництво щодо складання міжнародних договорів на послуги, пов’язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд.
Європейська економічна комісія ООН розробила також Загальні умови експортних поставок машинного обладнання та Загальні умови договору купівлі-продажу для експорту споживчих товарів. У цих документах викладені стандартні умови, що враховуються під час оформлення міжнародних економічних договорів. Чимало фірм посилаються на них під час оформлення договорів.
Ряд документів розроблено також і Міжнародною торговою палатою. Це Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів (редакція 1983 р.), Уніфіковані правила щодо інкасо торгових документів (редакція 1978 р.), Міжнародні правила щодо тлумачення торговельних термінів («Інкотермс») (редакція 1980 р.).
Існують також типові контракти і керівництва щодо складання договорів, розроблені різними міжнародними професійними асоціаціями. Так, Організацією щодо координації Європейської металообробної промисловості розроблені Керівництво щодо складання міжнародних договорів на дослідження і розробки; Керів­ництво щодо складання договорів на передання «ноу-хау», зразок договору патентної ліцензії та ін. Ці документи мають суто рекомендаційний характер.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.