лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Завдання для самоконтролю
1. Напрямки аналізу статистичної інформації про освіту.
2. Джерела одержання даних про освіту.
3. Класифікація рівнів освіти в Україні.
4. Освітній потенціал суспільства, методика обчислення.
5. Узагальнюючі показники рівня освіти.
6. Показники охоплення населення освітою.
7. Метод розрахунку індексу освіти.
8. Коефіцієнт грамотності і формула його визначення.
9. На підставі обстеження загальноосвітніх шкіл в Україні були одержані наступні дані на початок навчального року: кількість шкіл — 25,0 тис.; число учнів — 9000 тис.; чисельність учителів — 600 тис.; витрати з бюджету — 2,8 млн грн. Проаналізувати показники охоплення системою освіти учнів шкіл. Розрахувати коефіцієнти для побудови соціально-економічної нормалі системи освіти.
10. Чисельність населення міста віком 15 років і старше — 1759 тис. чол., з них мають освіту, тис. чол.: повну вищу — 300, базову вищу — 74, професійно-технічну — 252, повну загальну середню — 569, базову загальну середню — 250, початкову загальну — 228, нижчу за початкову — 65. Визначити середнє число років навчання населення віком 15 років і старші, вважаючи, що для досягнення різних рівнів освіти населення витрачало таку кількість років: на повну вищу — 15, базову вищу — 13, професійно-технічну — 12, повну загальну середню — 11, базову загальну — 9, початкову загальну — 3, на нижчу за початкову — 1 рік.
2.5.3. Статистика культури,
мистецтва і відпочинку

Функціонування закладів поширення інформації, культури, мистецтва викликає необхідність статистичного дослідження показників діяльності цих закладів як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку країни.
Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності й Державного класифікатора продукції та послуг діяльність, спря­мована на забезпечення умов для культурного, естетичного, фізичного розвитку людини та організації її відпочинку, включає такі розділи [19]:
1) діяльність у галузі радіомистецтва, кіномистецтва, телебачення, театру та інших видів мистецтва, пов’язаних з виробництвом і поширенням культури;
2) діяльність у галузі культури, пов’язана зі збереженням культурних цінностей і популяризацією надбань через функціонування бібліотек, музеїв, виставок тощо;
3) діяльність у галузі спорту та організації відпочинку.
Однією з ознак розвитку суспільства є рівень його інформатизації. Нині процеси інформатизації застосування інформаційних технологій тісно пов’язані не тільки з економічною діяльністю, а й з побутом людини, сферою культури, освіти, мистецтва та відпочинку.
Рівень інформатизації суспільства — це можливість доступу будь-якого його члена до відкритих світових інформаційних ресурсів за допомогою сучасних інформаційних технологій. Одер­жати довідкову інформацію, прослухати лекцію, музику, помилуватися творами живопису або подивитися фільм, тобто отримати відповідні послуги сьогодні людина може, не тільки використовуючи радіоприймач, телевізор або відвідавши кінотеатр, а й за допомогою мобільного телефону чи засобів Internet.
У конкретний момент часу різні люди в різних суспільствах (державах, соціальних верствах) мають як різні інформаційні потреби, так і різні можливості їх задоволення (інтелектуальні, фінансові, технічні).
Отже, сучасні інформаційні технології використовуються при наданні населенню послуг, які є результатом усіх трьох названих видів діяльності. Тому надзвичайно важливим для об’єктивного вивчення соціального значення першого виду діяльності є розгляд його в межах процесів розвитку виробництва інформаційного продукту й формування відповідного ринку в Україні.
При цьому слід мати на увазі наступне. Міжнародні стандарти галузевої класифікації та відповідні документи, що діють в Україні (КВЕД), виділяють види діяльності, суть яких полягає в зборі, опрацюванні та наданні користувачеві інформації або доступу до неї, тобто у виробництві інформаційних продуктів або послуг (ІП). Така діяльність у літературі одержала назву інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД), а відповідна сукупність суб’єктів — галузь ІОД.
Згідно з КВЕД, секція К «Операції з нерухомістю, здавання в піднайм і послуги юридичним особам» включає, зокрема, розділи 72 та 74. Розділ 72 розкриває діяльність у сфері інформатизації (у тому числі 72.2 — створення програмного забезпечення, 72.3 — опрацювання даних), а 74 — послуги, надані переважно юридичним особам (у тому числі 74.13 — дослідження ринку та вивчення суспільної думки, 74.14 — консультації з питань комерційної діяльності).
Закон України «Про інформацію» виділяє такі основні її види: статистична інформація, масова, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування, правова, інформація про особу, інформація довідково-енциклопедич­ного характеру, соціологічна інформація. В окремих статтях Закону пояснюється зміст кожного з указаних видів. Однак, на нашу думку, такий поділ є досить умовним і для вирішення низки наукових та практичних завдань потребує певної конкретизації. По-перше, чітко не виділена науково-технічна інформація. По-друге, не відомо, куди ж віднести економічну інформацію? Вона характеризується широким спектром показників, у свою чергу є структурою, що складається з окремих «підвидів» інформації. Не вся вона є, наприклад, статистичною, і якщо вона «розчинена» в різних визначених Законом видах, то виникає питання: якою мірою та наскільки це є доцільним?
Тим часом широко використовуються й інші підходи до групування інформації. Так, при дослідженнях інформаційного ринку України з урахуванням міжнародних стандартів [48, 49] може бути використано такий поділ інформації на окремі види: фінансова інформація; новини; науково-технічна; бізнес-інформація; біологічна; інформація культурно-побутового, навчально-просвіт­ницького характеру; інформація, яка може бути представлена в «електронному» вигляді, тобто на машинних носіях; комерційна та некомерційна.
Підкреслимо, що в даній темі йдеться лише про інформацію, точніше, про інформаційний продукт або послуги, які надаються споживачеві для задоволення його особистих потреб, пов’язаних з духовним розвитком і відпочинком. Зрозуміло, що залежно від кола інтересів, смаків чи уподобань конкретної особи її в цьому контексті може цікавити інформація будь-якого з наведених видів.
Під інформаційною послугою розуміємо кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданий споживачеві в речовій або неречовій формі. Хоч споживач у результаті одержує інформацію, результатом такої діяльності все ж слід вважати послуги по її збору, опрацюванню й доведенню до споживача або засоби доступу до неї (технічні, програмні та ін.). Такий підхід дає змогу при встановленні ціни на продукт визначати не вартість інформації як такої, що в семантичному, тобто смисловому, аспекті, на наш погляд, практично неможливо, а вартість самої послуги, яка складається з вартос­ті витрачених ресурсів та прибутку. Звичайно, в деяких випадках, наприклад при одержанні конфіденційної інформації, покупець згоден викласти за неї суму, значно більшу, ніж витрати на її пошук або опрацювання, якщо це диктується рівнем його зацікавленості. Але, з іншого боку, значна частина інформації, наприклад звітна, може бути поставлена на ринок державними устано­вами, міністерствами та комітетами, в першу чергу Держкомстатом, на безоплатній основі.
Основні особливості ІП такі:

  • інформаційний продукт (послуга) зберігає інформацію, яку в собі містить;
  • інформація при споживанні не зникає, не зношується, але з часом може втрачати актуальність;
  • неможливість оцінити реальну вартість самої інформації;
  • можливість використання однієї й тієї ж інформації різними споживачами;
  • покупець інформаційного продукту не стає його виключним, одноособовим власником (за винятком ліцензій, патентів та ноу-хау);
  • одна й та сама інформація може бути надана в різній формі різним споживачам на різних умовах;
  • на відміну від матеріального виробництва, тиражування інформаційного продукту є значно дешевшим за його виробництво;
  • в деяких випадках покупець купує носій, а не право копіювання;
  • надану споживачеві інформацію, як знання про щось, в деяких випадках неможливо відібрати як матеріальний об’єкт. Можна лише не дати йому законних підстав цю інформацію використовувати.

Основними завданнями статистики послуг сфери культури, мистецтва та відпочинку (КМВ), а також сфери інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД) є вивчення:
1) обсягів асортименту й умов надання послуг;
2) особливостей попиту та споживання послуг у розрізі окремих соціальних груп і регіонів, вплив на ці особливості окремих факторів;
3) можливостей одержання послуг (інформаційних продуктів), зокрема на платній основі, різними соціальними групами населення;
4) інформаційного змісту послуг (інформаційних продуктів) з метою виявлення їх впливу на погляди, настрої, поведінку людей та на соціально-економічні процеси в цілому;
5) стану й діяльності одиниць господарювання сфери КМВ та ІОД.
Джерелом інформації є статистична звітність установ та організацій сфери КМВ, дані вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, які щороку проводяться Держкомстатом України. Це також дані одноразових тематичних опитувань, подібних до проведеного в 2001 р. в межах названого вибіркового обстеження, мета якого полягала у виявленні товарів тривалого користування в домогосподарствах.
Аналіз такого роду первинних даних дає можливість робити узагальнюючі висновки стосовно споживання населенням окремих видів послуг, форм їх одержання, витрат на їх придбання, смаків і переваг, характеру відвідування культурних установ тощо.
У статистичній практиці використовують різні показники, які дають змогу оцінювати якість та ефективність культурної діяльності. Існують показники, необхідні для аналізу характеристик кожного виду послуг, обсягів їх виробництва і засобів надання населенню. Всі їх можна об’єднати в дві основні групи.


Державний класифікатор продукції та послуг / Офіційне видання. — ДК 016-97. — К., 1998. — 200 с.

Тут під «відкритими інформаційними ресурсами» розуміємо такі, доступ до яких не пов’язаний з цензурою, конфіденційністю, державною таємницею та іншими обмеженнями некомерційного характеру [48, 49]. Можливості та обмеження доступу громадян різних країн до інформації мережі Internet є окремим питанням, яке тут не розглядається.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.