лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Контроль за якістю навколишнього середовища проводиться шляхом аналізу ефективності заходів щодо збереження природних ресурсів. Іншим способом такого оцінювання є проведення порівняльного аналізу фактичного стану довкілля з гранично допустимими нормами щодо його забруднення і безпеки здоров’я людини. Такі нормативи встановлюються в законодавчому порядку і становлять критерії для оцінки санітарного стану навколишнього середовища. Зокрема, застосовують показник гранично допустимої концентрації, що характеризує максимальну кількість певної шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси різних компонентів навколишнього середовища, яка при періодичному чи постійному впливі не чинить загрози для здоров’я людини.
Одним з найнеобхідніших компонентів навколишнього природного середовища у межах земної поверхні є атмосферне повітря, забруднення якого згубне для всіх живих організмів.
Статистична звітність щодо стану повітряного середовища збирає дані по групах показників, які характеризують [6]:
1) викиди в атмосферу забруднюючих речовин та специфічних шкідливих речовин (бензапірен, сірчана кислота та ін.);
2) джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу;
3) виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Аналізуючи першу групу характеристик, слід зауважити, що в сучасній системі статистичних показників забруднення та охорони атмосферного повітря розрізняють викиди від стаціонарних і пересувних джерел забруднення. Стаціонарним джерелом виділення шкідливих речовин в атмосферне повітря називається непересувний технологічний агрегат (установка, прилад і т. ін.), який у процесі експлуатації виділяє шкідливі речовини [6, 8]. Такого роду джерела забруднення атмосферного повітря можуть бути організованими й неорганізованими.
Організовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять у систему газоходів або спеціального обладнання, оснащену газоочисними та пиловловлюючими установками.
Неорганізовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять одразу у повітря через негерметичність технологічного обладнання, газовідводів тощо.
В статистиці стану повітряного середовища облік шкідливих викидів ведеться в цілому і по групах домішок (тверді, газоподібні, рідкі) за наступними показниками:

  • кількість сполук, що фактично проходять очистку і які викидаються без очистки;
  • питома вага організованих та неорганізованих викидів у загальній кількості викидів у повітря;
  • питома вага викинутих в атмосферу, уловлених, знешкоджених і утилізованих речовин у загальній кількості сполук, які відійшли від джерел викидів;
  • кількість шкідливих сполук, що надходять до повітряного басейну, (т/рік).

Сумарне значення показника загальної кількості шкідливих речовин, викинутих в атмосферу, визначається за формулою:
,
де Вш.р. — загальна кількість шкідливих речовин, викинутих в атмосферу;
Вд.в. — кількість шкідливих речовин, що відходять від усіх джерел викидів;
Ву.з. — кількість уловлених і знешкоджених викидів.
Другу групу характеристик складають переважно показники забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами й транспортом, які є основними джерелами викидів. У статистиці ведеться облік кількості джерел забруднення повітря, з виділенням серед них:

  • кількості і частки джерел забруднення, які мають очисні споруди, в тому числі тих, у яких потужність очисних споруд недостатня для очищення викидів;
  • кількості і частки джерел забруднення, у яких очисні споруди відсутні, в тому числі таких, що потребують очисних споруд.

У сучасних умовах господарювання найбільшої шкоди повітряному середовищу завдає автомобільний транспорт, який не тільки забруднює повітря шкідливими викидами, але й споживає кисень для своєї роботи.
Статистична оцінка діяльності автотранспорту щодо ступеня забруднення навколишнього середовища ведеться згідно з «Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності» [31]. Відповідно до цієї Методики проводяться розрахунки для виявлення в повітрі таких шкідливих речовин, як оксид вуглецю, азот, вуглеводень, діоксид сірки, свинець, сажа, які є продуктами згоряння палива.
Серед факторів, що впливають на обсяги шкідливих викидів від автотранспорту, враховуються технічний стан автомобілів і автобусів, їх рух у різних типах місцевості, структура автопарку та види палива, яке використовується.
При проведенні розрахунків витрати палива на роботу автотранспорту з одиниць об’єму переводяться у вагові одиниці за допомогою коефіцієнтів переводу і визначаються за формулою:
,
де Міпал — витрати і-го виду палива на роботу автотранспорту у вагових одиницях;
пал — витрати і-го виду палива на роботу автотранспорту в одиницях об’єму;
Кіпал — коефіцієнт перерахунку палива і-го виду.
Для обчислення викидів шкідливих речовин автотранспортом у повітря враховуються коефіцієнти впливу технічного стану автомобілів (Ктс) та значення усереднених питомих викидів шкідливих речовин в атмосферу від споживання однієї тони палива (Кпв), спосіб визначення яких регламентується Методикою, затвердженою Держкомстатом України в 1998 р. [31]. Згадані показники визначаються окремо для кожної групи автотранспорту для j-го виду забруднюючої величини від спожитого палива і-го виду. Таким чином, викиди шкідливих речовин автомобільним транспортом розраховуються за формулою:
.
Виділяються групи автотранспорту, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності: вантажні автомобілі, пасажирські автобуси, пасажирські легкові автомобілі, спеціальні автомобілі легкові, спеціальні автомобілі нелегкові.
Оцінка ступеня забруднення навколишнього середовища приватним автотранспортом ведеться відповідно до положень, викладених у «Методиці розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від автотранспорту, який перебуває у приватній власності населення» [31].
Виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу є характеристиками третьої групи показників стану повітряного середовища. В цьому напрямку статистика збирає дані щодо:

  • кількості установок і апаратури по вловлюванню шкідливих речовин та частки тих, що не потрапили в повітря (за групами домішок);
  • кількості заходів, спрямованих на захист атмосфери в звітному періоді (за групами заходів);
  • обсягів капітальних і поточних витрат на проведення заходів;
  • обсягів зменшення шкідливих викидів після впровадження заходів.

Зіставлення показників першої і другої груп дозволяє судити про ступінь освоєння коштів на заходи, які передбачалося впровадити в звітному році. Зіставлення показників першої та третьої груп дають уявлення про питомі витрати на зменшення викидів у повітря на 1 т/рік. Порівняння фактичного показника зменшення викидів з очікуваним рівнем характеризує передбачуваний охоронний ефект.
Проблема скорочення запасів водних ресурсів і погіршення якості води підсилює актуальність статистичного вивчення стану, використання й охорони водного середовища.
Статистикою водних ресурсів збираються й аналізуються дані про:

  • загальні запаси води, в тому числі за категоріями води, в цілому і в розрахунку на одиницю території та на одного жителя;
  • характеристики водних джерел (протяжність річок і каналів, довжина берегової лінії озер і водоймищ);
  • об’єми загального забору води з природних джерел та водопроводів;
  • об’єми використаної води, в тому числі за категоріями води, в цілому і за класифікацією потреб (виробничі, комунальні, побутові та ін.).

Якість поверхні вод визначається, виходячи з властивостей, притаманних певній категорії води (з урахуванням цілей, на які вона буде використана) порівняно з їх нормативними характеристиками. Всі їх можна класифікувати за показниками фізичного і хімічного складу води, концентрації забруднювачів, органічних речовин, інфекційних організмів, вмісту живильних речовин. Так, для контролю за якістю води господарського та культурно-побутового призначення оцінюють ступінь відповідності властивостей води гігієнічним нормам, які включають вимоги по живильних речовинах, плавучих домішках, запаху і смаку, кольору води тощо.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.