Контроль за якістю навколишнього середовища проводиться шляхом аналізу ефективності заходів щодо збереження природних ресурсів. Іншим способом такого оцінювання є проведення порівняльного аналізу фактичного стану довкілля з гранично допустимими нормами щодо його забруднення і безпеки здоров’я людини. Такі нормативи встановлюються в законодавчому порядку і становлять критерії для оцінки санітарного стану навколишнього середовища. Зокрема, застосовують показник гранично допустимої концентрації, що характеризує максимальну кількість певної шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси різних компонентів навколишнього середовища, яка при періодичному чи постійному впливі не чинить загрози для здоров’я людини.
Одним з найнеобхідніших компонентів навколишнього природного середовища у межах земної поверхні є атмосферне повітря, забруднення якого згубне для всіх живих організмів.
Статистична звітність щодо стану повітряного середовища збирає дані по групах показників, які характеризують [6]:
1) викиди в атмосферу забруднюючих речовин та специфічних шкідливих речовин (бензапірен, сірчана кислота та ін.);
2) джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу;
3) виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Аналізуючи першу групу характеристик, слід зауважити, що в сучасній системі статистичних показників забруднення та охорони атмосферного повітря розрізняють викиди від стаціонарних і пересувних джерел забруднення. Стаціонарним джерелом виділення шкідливих речовин в атмосферне повітря називається непересувний технологічний агрегат (установка, прилад і т. ін.), який у процесі експлуатації виділяє шкідливі речовини [6, 8]. Такого роду джерела забруднення атмосферного повітря можуть бути організованими й неорганізованими.
Організовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять у систему газоходів або спеціального обладнання, оснащену газоочисними та пиловловлюючими установками.
Неорганізовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять одразу у повітря через негерметичність технологічного обладнання, газовідводів тощо.
В статистиці стану повітряного середовища облік шкідливих викидів ведеться в цілому і по групах домішок (тверді, газоподібні, рідкі) за наступними показниками:
- кількість сполук, що фактично проходять очистку і які викидаються без очистки;
- питома вага організованих та неорганізованих викидів у загальній кількості викидів у повітря;
- питома вага викинутих в атмосферу, уловлених, знешкоджених і утилізованих речовин у загальній кількості сполук, які відійшли від джерел викидів;
- кількість шкідливих сполук, що надходять до повітряного басейну, (т/рік).
Сумарне значення показника загальної кількості шкідливих речовин, викинутих в атмосферу, визначається за формулою:
 ,
де Вш.р. — загальна кількість шкідливих речовин, викинутих в атмосферу;
Вд.в. — кількість шкідливих речовин, що відходять від усіх джерел викидів;
Ву.з. — кількість уловлених і знешкоджених викидів.
Другу групу характеристик складають переважно показники забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами й транспортом, які є основними джерелами викидів. У статистиці ведеться облік кількості джерел забруднення повітря, з виділенням серед них:
- кількості і частки джерел забруднення, які мають очисні споруди, в тому числі тих, у яких потужність очисних споруд недостатня для очищення викидів;
- кількості і частки джерел забруднення, у яких очисні споруди відсутні, в тому числі таких, що потребують очисних споруд.
У сучасних умовах господарювання найбільшої шкоди повітряному середовищу завдає автомобільний транспорт, який не тільки забруднює повітря шкідливими викидами, але й споживає кисень для своєї роботи.
Статистична оцінка діяльності автотранспорту щодо ступеня забруднення навколишнього середовища ведеться згідно з «Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності» [31]. Відповідно до цієї Методики проводяться розрахунки для виявлення в повітрі таких шкідливих речовин, як оксид вуглецю, азот, вуглеводень, діоксид сірки, свинець, сажа, які є продуктами згоряння палива.
Серед факторів, що впливають на обсяги шкідливих викидів від автотранспорту, враховуються технічний стан автомобілів і автобусів, їх рух у різних типах місцевості, структура автопарку та види палива, яке використовується.
При проведенні розрахунків витрати палива на роботу автотранспорту з одиниць об’єму переводяться у вагові одиниці за допомогою коефіцієнтів переводу і визначаються за формулою:
 ,
де Міпал — витрати і-го виду палива на роботу автотранспорту у вагових одиницях;
Qіпал — витрати і-го виду палива на роботу автотранспорту в одиницях об’єму;
Кіпал — коефіцієнт перерахунку палива і-го виду.
Для обчислення викидів шкідливих речовин автотранспортом у повітря враховуються коефіцієнти впливу технічного стану автомобілів (Ктс) та значення усереднених питомих викидів шкідливих речовин в атмосферу від споживання однієї тони палива (Кпв), спосіб визначення яких регламентується Методикою, затвердженою Держкомстатом України в 1998 р. [31]. Згадані показники визначаються окремо для кожної групи автотранспорту для j-го виду забруднюючої величини від спожитого палива і-го виду. Таким чином, викиди шкідливих речовин автомобільним транспортом розраховуються за формулою:
 .
Виділяються групи автотранспорту, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності: вантажні автомобілі, пасажирські автобуси, пасажирські легкові автомобілі, спеціальні автомобілі легкові, спеціальні автомобілі нелегкові.
Оцінка ступеня забруднення навколишнього середовища приватним автотранспортом ведеться відповідно до положень, викладених у «Методиці розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від автотранспорту, який перебуває у приватній власності населення» [31].
Виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу є характеристиками третьої групи показників стану повітряного середовища. В цьому напрямку статистика збирає дані щодо:
- кількості установок і апаратури по вловлюванню шкідливих речовин та частки тих, що не потрапили в повітря (за групами домішок);
- кількості заходів, спрямованих на захист атмосфери в звітному періоді (за групами заходів);
- обсягів капітальних і поточних витрат на проведення заходів;
- обсягів зменшення шкідливих викидів після впровадження заходів.
Зіставлення показників першої і другої груп дозволяє судити про ступінь освоєння коштів на заходи, які передбачалося впровадити в звітному році. Зіставлення показників першої та третьої груп дають уявлення про питомі витрати на зменшення викидів у повітря на 1 т/рік. Порівняння фактичного показника зменшення викидів з очікуваним рівнем характеризує передбачуваний охоронний ефект.
Проблема скорочення запасів водних ресурсів і погіршення якості води підсилює актуальність статистичного вивчення стану, використання й охорони водного середовища.
Статистикою водних ресурсів збираються й аналізуються дані про:
- загальні запаси води, в тому числі за категоріями води, в цілому і в розрахунку на одиницю території та на одного жителя;
- характеристики водних джерел (протяжність річок і каналів, довжина берегової лінії озер і водоймищ);
- об’єми загального забору води з природних джерел та водопроводів;
- об’єми використаної води, в тому числі за категоріями води, в цілому і за класифікацією потреб (виробничі, комунальні, побутові та ін.).
Якість поверхні вод визначається, виходячи з властивостей, притаманних певній категорії води (з урахуванням цілей, на які вона буде використана) порівняно з їх нормативними характеристиками. Всі їх можна класифікувати за показниками фізичного і хімічного складу води, концентрації забруднювачів, органічних речовин, інфекційних організмів, вмісту живильних речовин. Так, для контролю за якістю води господарського та культурно-побутового призначення оцінюють ступінь відповідності властивостей води гігієнічним нормам, які включають вимоги по живильних речовинах, плавучих домішках, запаху і смаку, кольору води тощо. |
