лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.3.3. Статистика споживання матеріальних благ
Рівень та структура споживання матеріальних благ і послуг у зіставленні з відповідними потребами є найважливішими характеристиками рівня життя населення. Усі потреби складаються із суспільних потреб та особистих потреб населення.
Суспільні (соціально-економічні) потреби пов’язані з функціонуванням і розвитком суспільства як соціальної системи (виробничі потреби, потреби в управлінні, обороні, охороні навколишнього середовища й ін.).
Особисті потреби — це потреби окремої людини в благах та умовах життя з метою підтримання її життєдіяльності, соціальної активності та всебічного розвитку. Всю різноманітність особистих потреб можна поділити на окремі групи за певними ознаками: цільовим призначенням, рівнем споживання, ступенем розвитку й можливостями їх задоволення, засобами і формами задоволення, терміном існування тощо [53].
За цільовим призначенням особисті потреби поділяються на фізіологічні (природні), соціально-економічні та інтелектуальні (духовні). Фізіологічні — це потреби людини як біологічної істоти в повітрі, воді, їжі, одязі, взутті, житлі, відпочинку і т. д. Рівень та ступінь задоволення таких потреб можуть вивчатися кіль­кісно. Соціально-економічні потреби зумовлені діяльністю людини як члена суспільства: потреби в соціальній та економічній діяльності, у спілкуванні, самовираженні, в забезпеченні соціальних прав і свобод. Інтелектуальні — це потреби в освіті, творчій діяльності, культурному і духовному розвитку. Соціальні та інтелектуальні потреби не підлягають кількісному виміру. Їх рівень та ступінь задоволення визначаються рівнем соціально-економіч­ного розвитку суспільства.
За рівнем споживання потреби поділяють на раціональні та ірраціональні. Раціональні потреби відповідають, як правило, науковим уявленням про споживання благ і послуг, необхідних людині для забезпечення здорового способу життя та гармонійного розвитку особистості. Проте на визначення раціонального, тобто розумного або «нормального», рівня потреб у конкретному суспільстві значно впливають такі фактори, як релігія, традиції та ін. Прикладом може бути рівень споживання сала на душу населення: якийсь науково рекомендований і фактичний по окремих регіонах світу. Ірраціональні потреби — це такі, що виходять за межі науково встановлених норм, або таких, що в даному суспільстві прийнято вважати за розумні.
За ступенем розвитку потреб і можливостями їх задоволення розрізняють абсолютні, фактичні, реальні, платоспроможні та нагальні потреби [53, с. 210].
Абсолютні потреби — це максимально можливі щодо конкретних споживних вартостей потреби, які зумовлюють ідеальні спонукальні мотиви споживання, тобто потреби людей у їжі, одязі, житлі і т. ін.
Фактичні потреби відображають об’єктивну потребу людини в конкретних споживчих благах, необхідних для розширеного відтворення робочої сили і всебічного розвитку особистості. Вони не обмежуються досягнутими матеріальними умовами їх забезпечення.
Реальні потреби — це ті фактичні потреби, які мають бути задоволені в конкретний момент часу наявними можливостями економіки та соціальними умовами життя.
Платоспроможні потреби — потреби населення, які можуть бути задоволені за рахунок коштів, наявних у його розпорядженні і призначених для вартісного покриття потреб споживання у процесі ринкового обміну.
Нагальні потреби визначаються обсягом засобів існування, що фактично забезпечують фізичне виживання людини.
Визначення кількісної оцінки рівня потреб окремих осіб, соціальних груп та суспільства в цілому пов’язано з певними труднощами. Таке оцінювання проводиться непрямими методами. Скажімо, потреба людини в продуктах харчування оцінюється за допомогою нормативних наборів продуктів харчування, здатних задовольнити цю потребу залежно від віку, характеру діяльності, природно-кліматичних умов життя та ін. Потреби в непродовольчих товарах і в майні оцінюються обсягами їх запасів (наприклад, фондів сфери соціального обслуговування) як у домогосподарствах, так і у суспільстві в цілому.
Інший метод полягає у вивченні попиту населення на різні товари й послуги. Проте попит кількісно характеризує не всі існуючі потреби, а лише ті з них, які можуть бути певною мірою задоволені купівельною спроможністю доходів населення.
Усі існуючі матеріальні і соціальні потреби можна групувати в окремі споживчі комплекси [53]:

  • ресурси природних умов існування;
  • продовольство та тонізуючі засоби;
  • одяг і взуття;
  • житло і комунальні послуги;
  • предмети й послуги для домашнього господарства;
  • засоби пересування та комунікації;
  • послуги охорони здоров’я, освіти, відпочинку, зміцнення здоров’я і культурного розвитку.

Основними завданнями статистики споживання є такі:

  • оцінка фактичного рівня та структури споживання матеріальних благ і послуг;
  • оцінка ступеня задоволення потреб населення;
  • виявлення й оцінка факторів, що впливають на обсяг та структуру споживання;
  • аналіз динаміки рівня і структури споживання;
  • зіставлення рівня споживання за регіонами та іншими ознаками.

Рівень споживання в суспільстві зумовлюється рівнем соціаль­но-економічного розвитку суспільства, рівнем розвитку потреб у суспільстві та рівнем доходів населення. При вивченні рівня й структури споживання проводять їх зіставлення із соціально-еко­номічними нормативами споживання, серед яких виділяють такі основні види: цільові, раціональні нормативи і соціальні гарантії [53].
Цільові нормативи визначаються показниками рівня життя тих груп населення, в яких рівень споживання випереджає відповідні рівні інших груп населення. Такі нормативи використовуються як цільові орієнтири економічного розвитку.
Раціональні нормативи — це нормативи, що є науково обґрунтованими стосовно системи суспільних та особистих потреб.
Соціальні гарантії — нормативи, що визначають доступність певних матеріальних благ і послуг у гарантованому обсязі. Соціально-економічні нормативи використовують для оцінки якості життя. Вони являють собою вартісне вираження встановленого набору товарів та послуг — споживчого кошика.
Споживчий кошик — це натурально-речовинний склад споживчого бюджету — набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, призначених для потреб населення на відповідному нормативному рівні. Загальний споживчий кошик скла­дається з продовольчого, непродовольчого та кошика послуг. Їх вартість оцінюється за середніми або мінімальними цінами купівлі за умов різних форм реалізації.
При вивченні споживання найчастіше використовують такі споживчі бюджети: бюджет прожиткового мінімуму, раціональний і фактичний споживчі бюджети.
Бюджет прожиткового мінімуму — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини і збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Даний бюджет вважається нижньою межею вартості життя, за якою починається злиденність.
Раціональний споживчий бюджет — це вартість товарів і послуг, обсяг та структура яких відповідає науково обґрунтованим нормам споживання і нормативам задоволення раціональних потреб людини. Оптимальна структура раціонального бюджету складається з витрат на продукти харчування, які не повинні перевищувати 30 %; витрат на непродовольчі товари — 47 %, у тому числі на одяг і взуття — 20, предмети культури і побуту — 18; витрат на інші товари — 9 %; витрат на всі послуги — 23 % [53].
Фактичний споживчий бюджет — це набір товарів і послуг, фактично споживаних населенням. Отже, якщо споживчий кошик — це певний набір товарів і послуг, то відповідний йому бюджет — загальна їх вартість.
Система показників споживання включає показники на макро- та мікрорівнях.
На макрорівні в якості узагальнюючих використовуються показники:

  • кінцеві споживчі витрати;
  • фактичне кінцеве споживання;
  • кінцеве (невиробниче) споживання товарів і послуг.

Кінцеві споживчі витрати характеризують ту частину валового наявного доходу, яку суспільство витрачає на споживання.
Фактичне кінцеве споживання являє собою реальний розмір кінцевого споживання інституціональними одиницями. Джерелами його забезпечення є наявний дохід та соціальні трансферти у натуральній формі, що надаються населенню державними й некомерційними організаціями.
Кінцеве (невиробниче) споживання товарів і послуг характеризує витрати суспільства на продукти і послуги, які безпосередньо використовуються для задоволення потреб.
Усі споживчі витрати на кінцеве споживання складаються з таких груп:

  • витрати домашніх господарств за рахунок особистих бюджетів населення;
  • витрати державних установ за рахунок Державного бюджету;
  • витрати некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, за рахунок добровільних внесків членів цих організацій, доходів від їхньої власності тощо.

Кінцеве споживання складається з індивідуального фактичного кінцевого споживання домашніх господарств і колективного кінцевого споживання сектору загального державного управління.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.