лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розглянемо основні показники економічної активності населення.
1. Коефіцієнт економічного навантаження:
,
де SН, SА — чисельність відповідно економічно неактивного й економічно активного населення.
2. Рівень економічної активності:
,
де S16 – 54(59) — кількість населення працездатного віку.
Даний коефіцієнт також може обчислюватись як відношення SА до чисельності всього населення S або до кількості населення віком 15—70 років (S15 – 70).
3. Рівень загальної зайнятості:
,
де SЗ — чисельність зайнятості населення.
Рівень зайнятості може розраховуватися також щодо населення працездатного віку або економічно активного населення.
4. Коефіцієнт використання трудових ресурсів:
,
де SТР — чисельність трудових ресурсів.
5. Рівень безробіття економічно активного населення:
,
де SБ — число безробітних.
Рівень безробіття може обчислюватися також стосовно до населення працездатного віку.
Зайнятість населення вивчається як у цілому для всього населення, так і за окремими регіонами, секторами економіки, професійними, віковими, статевими та іншими групами населення. Особливе значення для України нині має вивчення зайнятості в нефор­мальному секторі економіки.
Умови праці значною мірою визначають її ефективність, здоров’я працівника, рівень його задоволення своєю трудовою діяльністю, а відтак і умовами свого життя в цілому.
Система показників умов праці складається з таких основних груп [53]:

  • показники тривалості робочого часу;
  • показники регулярності й тривалості оплачуваних відпусток;
  • показники змісту та охорони праці;
  • показники професійної захворюваності й професійного травматизму;
  • показники оплати праці;
  • показники трудових конфліктів.

Тривалість робочого часу вимірюється середньою фактичною тривалістю робочого дня. Коефіцієнт використання робочого часу являє собою відношення фактичної тривалості робочого часу до її нормативного значення, встановленого чинним законодавством.
Зміст праці визначається її функціями та засобами їх здійснення. У свою чергу, умови праці характеризуються двома підгрупами показників:

  • показники, що характеризують поширеність несприятливих умов праці;
  • показники, які оцінюють наслідки впливу несприятливих умов праці на здоров’я працюючих.

Основними показниками, що характеризують несприятливість умов праці, є:

  • питома вага працюючих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам;
  • частка робітників, зайнятих тяжкою фізичною працею;
  • питома вага робітників, працюючих у несприятливих умовах праці;
  • питома вага робітників, які працюють на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки.

Окрему групу показників, які характеризують зміст, умови та організацію праці, становлять ті, що характеризують професійні захворювання і виробничий травматизм:

  • кількість захворювань, які сталися в результаті виконання професійних обов’язків або внаслідок впливу несприятливих умов праці;
  • число нещасних випадків на виробництві, в тому числі зі смертельними наслідками;
  • загальна кількість днів непрацездатності через виробничий травматизм.

Крім абсолютних показників виробничого травматизму, розраховуються також відповідні відносні показники. Методика їх обчислення детально викладена в підручнику [53].
З економічною діяльністю тісно пов’язано таке явище, як трудовий конфлікт, тобто ситуація, коли між працівниками та роботодавцями виникає суперечність з окремого питання або групи питань. Трудові конфлікти характеризуються такими показниками:

  • час і причини виникнення;
  • тривалість конфлікту у днях і втрати робочого часу в людино-днях та людино-годинах;
  • збитки, які стали наслідком конфлікту;
  • чисельність робітників, котрі беруть участь у трудових конфліктах;
  • кількість підприємств та організацій — учасників трудового конфлікту.

Статистичне вивчення умов праці є складовою більш загальної проблеми — соціально-економічної захищеності населення. Держкомстатом України з Міжнародною організацією праці в межах технічного проекту «Розробка соціально-економічних індикаторів в Україні» було проведено два обстеження [5]. У процесі досліджень відстежувалися сім основних форм соціальної захищеності:

  • можливість працевлаштування;
  • стабільна та вільна зайнятість;
  • самостійність на роботі;
  • відновлення професійних навичок;
  • безпечні умови праці;
  • представництво у професійних організаціях і об’єднаннях різного типу;
  • отримання певного мінімального доходу.

План семінарських занять
1. Соціальна структура, соціальні процеси та відносини.
2. Соціальний статус і стратифікація. Особливості соціальних класів в Україні.
3. Соціальна мобільність.
4. Показники чисельності та руху населення.
5. Сім’ї та домогосподарства.
6. Зайнятість і умови праці.
Термінологічний словник
Демографічне навантаження — співвідношення чисельності окремих демографічних поколінь.
Демографічні покоління — вікові групи населення, які різняться за участю у процесі відтворення, а саме: діти (до 14 років), батьки (15—49 років), прабатьки (50 років і старші).
Демографічне старіння — процес підвищення частки осіб старшого віку за рахунок скорочення молодших вікових груп.
Депопуляція населення — процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик.
Соціальна структура — сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих, упорядкованих одна стосовно одної соціальних спільностей, а також соціальних відносин між ними.
Соціальна верства — група індивідів, виділених за кількома ознаками: професія, зайнятість, прибуток, кваліфікація, місце проживання, стиль життя та ін.
Соціальна стратифікація — виділення окремих груп індивідів з урахуванням усього набору ознак стратифікації.
Соціальні класи — великі групи людей, виділених унаслідок стратифікації.
Соціальна система — цілісне утворення, основними елементами якого є люди, їх норми та зв’язки.
Страта — соціальний прошарок, виділений за якимось одним критерієм диференціації.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.