Облік і аудит у страхових організаціях

Тема 2. Фінансова звітність страховий організацій.
Особливості бухгалтерського обліку
у страхових організаціях
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Фінансова звітність страхової організації та її призначення. Інформаційною основою для здійснення аудиту страхової компанії є її фінансова звітність. Фінансова звітність, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів господарюючого суб’єкта (у тому числі страхової компанії) за звітний період.
Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі — ПБО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, норми якого застосовуються до фінансової звітності підприємств та організацій усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
Метою складання фінансової звітності страховика є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан страховика, результати його діяльності і рух його коштів.
Користувачами звітності страховика, згідно з чинним законодавством, є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про його діяльність для прийняття рішень. Користувачів звітності можна розподілити на дві великі групи: користувачі пер­шого порядку і користувачі другого порядку. Користувачі першого порядку мають безпосередній інтерес щодо фінансових результатів та фінансового стану страховика, оскільки від нього залежить їхнє власне фінансове становище і доходи. До складу ко­ристувачів першого порядку належать: власники страхової компанії (засновники і акціонери), адміністрація страхової компанії, персонал страхової компанії, страхувальники, страхові посередники, перестраховики, цеденти, банки, постачальники, інвестори, кредитори, державні органи (державні наглядові органи у сфері страхування, державна податкова адміністрація, органи державної статистики тощо).
Фінансова звітність має забезпечувати користувачів першого порядку необхідною інформацією, яка б допомагала їм приймати рішення стосовно:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами страховика (засновники, акціонери, інвестори, держава тощо);
• участі в капіталі страхової компанії (засновники, акціонери, інвестори, держава тощо);
• оцінки якості управління страховою компанією (засновники, акціонери, інвестори, адміністрація, персонал, наглядові органи у сфері страхування, перестраховики, цеденти);
• оцінки здатності страховика своєчасно виконувати свої зобов’язання (страхувальники, страхові посередники, перестраховики, цеденти, державні наглядові органи у сфері страхування, постачальники, адміністрація, персонал, податкові органи);
• забезпеченості зобов’язань страховика (страхувальники, стра­хові брокери, цеденти, перестраховики, банки, кредитори, держав­ні наглядові органи у сфері страхування);
• визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу (засновники, акціонери, адміністрація, персонал, державні наглядові органи, страхувальники за договорами страхування життя);
• регулювання діяльності підприємства (адміністрація, засновники, акціонери, державні наглядові органи тощо);
• укладення договорів страхування (страхувальники, страхові посередники);
• укладення договорів перестрахування (перестраховики, цеденти).

Крім користувачів першого порядку, матеріали фінансової звітності страховиків цікавлять користувачів другого порядку, до яких належать: громадські об’єднання страховиків (наприклад Ліга страхових організацій України), консультативні та рейтингові агенції, науковці, юристи, мас-медіа, широка громадськість. Користувачі другого порядку не є безпосередньо зацікавленими в діяльності страховика, але вони можуть представляти та захищати інтереси користувачів першого порядку.
Задовольнити інтереси зазначених груп користувачів інформації стосовно діяльності страховика здатна лише продумана і вичерпна фінансова звітність. При цьому зрозуміло, що така звітність має бути досить різноплановою і якомога докладнішою.
Склад фінансової звітності страхової організації. Склад фінансової звітності страхової компанії регулюється відповідними щорічними наказами наглядового органу «Про звітні дані страховиків». Фінансова звітність страховиків складається з двох груп звітів.
Перша група — це звіти, які встановлені для всіх суб’єктів гос­подарювання і є однаковими та загальними. Ця звітність включає:

• Баланс. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 (далі — ПБО 2), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за № 87.
• Звіт про фінансові результати. Зміст і форма звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 (далі — ПБО 3), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за № 87.
• Звіт про рух грошових коштів. Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 (далі —
  ПБО 4), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за № 87.
• Звіт про власний капітал. Зміст і форма звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 5 (далі — ПБО 5), затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за № 87 (зі змінами та доповненнями).
• Примітки до цих звітів.

Друга група — це звіти, які є спеціалізованими і які відображають специфіку страхової діяльності. До складу таких звітів належать:
1). Звіт про доходи і витрати страховика. Зміст та форма цієї звітності щорічно встановлюється відповідним наказом наглядового органу.
2). Пояснювальна записка до звітних даних страховика за затвердженими наказом наглядового органу такими звітними формами:

• показники страхової діяльності зі страхування життя;
• показники страхової діяльності з видів страхування інших, ніж страхування життя (у т. ч. з особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності);
• показники страхової діяльності з обов’язкового страхування;
• пояснення щодо операцій перестрахування;
• умови забезпечення платоспроможності страховика (у т.ч. дані щодо статутного та гарантійного фондів; створення та розміщення страхових резервів; фактичного та розрахункового запасу платоспроможності);
• розшифровка окремих статей балансу (у т. ч. незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові та поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; частки перестраховиків у страхових резервах; інші поточні зобов’язання);
• баланс страховика для публікації.

3). Декларація з податку на доходи (прибуток)страховика, яка складається відповідно до Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 р. № 146 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 р. за № 280/7601.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Будь-яка стаття може наводитися у фінансовій звітності лише за умови, що вона відповідає таким критеріям:

• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів страховика.
Звітним періодом для складання звітності є календарний рік. Баланс складається на кінець останнього звітного періоду. Проміжна (квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Щоквартально до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, і щорічно в термін до 20 лютого наступного за звітним кварталом року страховики подають до Уповноваженого (наглядового) органу у сфері страхування один примірник зазначених звітів (крім Балансу страховика для публікації) на паперових носіях і один — на магнітних.
Один примірник на паперових носіях подається також до територіальних відділів нагляду Уповноваженого органу.