лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Економічна політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Саме цей сплав державної влади, зрівнялівки та утриманства — найбільш характерна риса традиційного слов’янського генотипу. Вона достатньо явно протистоїть індивідуалізму, опорі на власні сили, ощадливому конкурентному прагматизму, притаманним англосаксонському генотипу. Зазвичай його пов’язують із протестантською етикою та духом капіталізму, за М. Вебером, найбільш придатним для розвитку ринкової, зорієнтованої на прибуток економіки.
Ядром англосаксонського генотипу є раціоналізм, тимчасом як слов’янський ґрунтується на християнській покірності та довготерпінні, але до певної межі, після якої слов’янин здатний до вибуху, мобілізації, готовності йти на жертви заради спільної мети. Тобто ми бачимо, що вимальовуються соціально-психоло­гічні характеристики слов’янського укладу, які тісно пов’язані із системою цінностей та мотивацією. Довготерпінням та неприм­хливістю характеризується ставлення слов’янського народу до праці. По суті, воно коливається між двома полюсами — безкорисливим ентузіазмом та нестерпним тягарем — і віддаляється через це від сприйняття праці як нормального та природного способу життєдіяльності. Причина тут полягає в тому, що в народній свідомості протягом століть був розірваний прямий зв’язок між працею, розподілом та споживанням. Розподіл визначався не трудом, а статусом, становищем у системі влади, інколи власністю. У моральних настановах у свідомість людини закладалися патерналізм і зрівнялівка. Для всього блоку «праця — розподіл — споживання» були притаманні діаметрально протилежні позиції, брак «золотої середини», засновані на нормальній праці та оптимальній заощадливості (що типово, скажімо, для протестантської чи конфуціанської етики).
Узагалі характерною соціально-психологічною ознакою сло­в’янина є широта, розмах, які трансформуються у співчуття до всіх людей. Звідси й почуття відповідальності за весь світ, і жага соціальної справедливості. Саме цим можна пояснити наполегливе прагнення до загального щастя, що не може не породжувати сліпої віри в ідею, утопічних теорій та соціальних катаклізмів.
Про цей компонент соціокультурного генотипу слов’янського народу написано багато праць, де відзначається, що головне в ньому — нерозвинутість (або недостатня розвинутість) мотивації цивілізованого приватного власника — господаря, для чого конче потрібні приватна власність, громадянське суспільство та правова держава. Навпаки, у слов’янському генотипі переважає мотивація підданого великої імперії, залежного від наказів вищої ієрар­хії (тут ідеться про загальні ознаки слов’янського укладу, незважаючи на певні винятки, як-от визвольні війни окремих народів, національні повстання).
На практиці настанова на державу конкретизується в мотивах утриманства та служіння. Цікаво, що ціннісна орієнтація на державу поєднується з відчуженням від неї. Така настанова передбачає сприйняття держави як якоїсь зовнішньої сили, незалежної від індивіда, що, у принципі, природно за браком демократичної традиції.
Проте, незважаючи на переважання ролі держави в системі загальних цінностей, загальнодержавні правові норми не посіли належного місця в системі норм та стимулів слов’янського народу. На перший план виходить продукт бюрократії — адміністративні норми та нормативи. Свавілля бюрократії посилюється жорсткістю самих норм і санкцій за порушення цих норм, але ця суворість нівелюється необов’язковістю їх виконання. Так було завжди, так є і тепер. Звідси випливає заплутаність і неузгодженість правових, адміністративних, моральних і економічних норм. Вони дезорієнтують і породжують невпевненість у суспільстві, а прірва між бідними й заможними швидко зростає.
Важливою особливістю слов’янського укладу є тенденція наздоганяючого розвитку. Історично, починаючи від Петра І та закінчуючи сталінською індустріалізацією, для економічного розвитку слов’янського народу був характерний наздоганяючий характер (в основному спрямований на розвиток військової галузі). Це дало країні рвану, гарячкувату соціальну, політичну та економічну динаміку, обумовило поспішність у проведенні потрібних перетворень. Така сама ситуація відбувається і нині в країнах колишнього СРСР.
Але наразі головне завдання перетворень, сформульоване як «перехід до ринкової економіки», набагато ширше та складніше. Ідеться, по суті, про кардинальне зрушення в соціокультурному генотипі слов’янських народів. Не забуватимемо, що примат держави і пов’язані з ним ознаки: бюрократичний диктат, вертикальна економічна та політична залежність людей, постійне випереджання вимог держави проти можливостей її підданих — панували століттями. Докорінна ж перебудова слов’янського соціокультурного генотипу потребує переходу до примату особистості — вільної та ініціативної, котра б відповідала за себе, свої дії і результати діяльності; до допоміжної ролі держави — держави правової, яка функціонує чітко, гласно та демократично, і нарешті, до громадянського суспільства. Якщо це вийде, то відбудуться такі зміни найглибинніших підвалин соціокультурного генотипу та всіх його ланок, яких ще не було в історії слов’­янського народу.
Отже, здійснюючи економічні реформи, треба усвідомлювати цілісність і велику інертність соціокультурного генотипу та його компонентів, здатних до змін різною мірою та неоднаковими темпами. У країнах СНД утворився своєрідний сплав «домашніх» — слов’янсько-православних і мусульманських характеристик — та запозичених — візантійських, азіатських і західноєвропейських. Тому без урахування особливостей соціокультурного генотипу і його динаміки неможливо якісно реформувати жодне суспільство.
§ 4. Інституціональні засади
перехідної економіки

Досвід реформування постсоціалістичної економіки підтверджує стратегічну важливість інституціонального аспекту трансформації, його головну роль проти економічної політики. Неспрацювання ринкових реформ на початкових етапах економіч­них перетворень в Україні, як і в Росії, пояснюється саме неврахуванням інституціональних складових економічного розвитку.
Безповоротний крах старої системи інститутів у радянському суспільстві, що зачепив лише частину формальних норм та правил, призвів до катастрофічної неузгодженості у функціонуванні формальних та неформальних інститутів. Суспільна домовленість, якої було досягнуто на хвилі демократичних політичних перетворень, дозволила досить швидко зламати колишню систему формальних норм та побудувати на її місці новий «каркас» із принципово інших соціально-економічних інститутів. Але нові «рутини» не могли так негайно виникнути й закріпитися. А це своєю чергою викликало неминуче погіршання загальної економічної ситуації, особливо якщо зміни в навколишньому середовищі йшли всупереч з попередніми стереотипами ділової поведінки.
У плановій економіці, що характеризувалася жорсткими формальними правилами, склалася міцна система неформальних інститутів, яка спиралася на так звані ринкові норми, котрі з успіхом компенсували її дефіцити, дисбаланси та інші перепони для вияву здорової економічної активності. У всіх соціалістичних країнах існували ринкові відносини, які не було закріплено відповідними правовими інститутами. Функціонували приховані й напівлегальні ринки, що ними послуговувалися в обхід обов’язкових планів.
Вигідні угоди укладалися скрізь, але вони не могли тривало та міцно спиратися на нелегальні відносини й реалізовували в основному короткотермінові інтереси учасників. Бракувало головного інституту, украй потрібного для будь-якої нормальної угоди — договірного (контрактного) права. У ділових колах сформувалася впевненість, що все ефективне, вигідне, «ринкове» робиться всупереч чинним легальним нормам. Цей неформальний інститут визнавався також владою, яка добре розуміла корисність скритих ринків для планової економіки, але не допускала їхньої легалізації як формального інституту.
Такий подвійний стандарт, особливо характерний для пізнього соціалізму, укорінився в суспільній свідомості та діяв і після створення нових інститутів на початку ринкових реформ. Практику подвійних стандартів підтримували групи інтересів, носії яких твердо засвоїли досвід протистояння легальній доктрині. Але якщо в плановій економіці такі неформальні інститути зберігали впорядкованість та стійкість системи, що їх не могли забезпечити тільки механізми адміністративної влади, то в перехідній економіці, навпаки, вони сприяли консервації звичних алгоритмів дій та їхній адаптації до принципово нових інститутів лише формально, без суттєвих змін. Безумовно, поведінка організацій та громадян тільки тоді повністю відповідає формальним правилам, коли допущені порушення реально та без винятків викликають карні санкції влади. В іншому разі підприємці схильні спиратися на неформальні інститути, виконуючи вимоги формальних у такий спосіб, щоб вони не суперечили їхнім інтересам.
Перехідна економіка постсоціалістичних країн з її слабкими та неузгодженими інститутами особливо потребує ефективної правової та регулювальної інфраструктури. Закони, правила та норми формують межі, стабільне інституціональне середовище для розвитку ринкових відносин. Разом з тим інституціональне середовище — це також механізми і структури захисту правових норм, що гарантують їхнє беззаперечне виконання.
Практичний досвід трансформації свідчить, що для створення та безперебійного функціонування потрібного для перехідної економіки інституціонального середовища недостатньо підготувати та ухвалити стандартний набір законів та сформувати ефективну судову систему. Слід зауважити, що в перехідній економіці в ході взаємодії та взаємовпливу економічної політики з процесами формування сучасної ринкової інституціональної інфраструктури виникають серйозні проблеми. Склалася очевидна тенденція самодостатності економічної політики та явного неврахування питань щодо формування основних інституціональних блоків ринкової економіки.
Формальні норми та правила становлять певну ієрархію, що структурує інституціональне середовище. Найзагальніші норми в цій ієрархії подано конституційними правилами. Добре відомо, що перехідний період у всіх постсоціалістичних країнах ознаменувався ухваленням нових конституцій, котрі фіксують норми демократичних громадянських суспільств.
Конкретні форми господарської діяльності регулюються економічними нормами та правилами. Вони структурують відносини кооперації або, навпаки, конкуренції суб’єктів економіки і матеріалізуються в конкретних законах: про створення господарських товариств, підприємницьку діяльність, про заборону монопольної поведінки та заохочення конкуренції тощо. Отже, економічні норми та правила структурують та регулюють відносини обміну в економіці, входження підприємців на ринки та вихід з них. Центральна ланка системи економічних норм та правил — право власності. Неповнота та невизначеність прав власності, що перешкоджає реструктуризації та інвестиціям у реальний сектор перехідної економіки, пояснюються непослідовністю, суперечливістю та мінливістю чинних економічних правил. При цьому вирішальну негативну роль відіграв згаданий уже пріоритет економічної політики стосовно формування інститутів ринкової економіки.
Контракти — це той рівень інституціональної сфери, для якого й створюється потрібне правове середовище у вигляді конституційних та економічних правил. Правова інфраструктура в постсоціалістичних країнах поки що не може забезпечити правові засади нормального функціонування та зростання ринкової економіки не тільки через недосконалість формальних норм та правил. Само собою законодавство не створює умов для раціонального розподілу ресурсів та розвитку підприємницької ініціативи, тому конче потрібні механізми та структури, які б забезпечували обов’язкове виконання правил усіма агентами економіки, усіма «гравцями», включаючи уряд.
Практика ж свідчить про зворотне — зміст і виконання законів часто підмінюється політичними рішеннями, програмами та проектами, учасники яких майже легально опиняються поза сферою дії правових норм. У таких випадках уся ієрархія правових інститутів порушується, ігноруються засадничі задекларовані права, перш за все права власності та дотримання контрактів, що гарантуються конституцією. Довіра до конституційних основ, стійкість і життєздатність правової інфраструктури, без яких не може функціонувати ринкова економіка, потребує як мінімум гарантованого виконання трьох умов: недоторканність прав власності, виконання контрактів та обов’язкова відповідальність за заподіяну шкоду.
Наприкінці цієї теми варто наголосити на тому, що соціокультурні, соціально-політичні та екологічні компоненти в перехідній економіці справляють набагато більший вплив на перебіг процесів матеріального виробництва, розподілу, обміну та споживання, на економічні відносини в цілому, ніж у стабільних економічних суспільствах, де панує економічна детермінація.
Перехідна система тим і різниться від стабільної економіки, що тут відбувається процес відмирання, відходу в минуле одних соціально-економічних відносин та зародження інших. Відповідно, вона характеризується тим, що економічна детермінація тимчасово нібито «зависає», і суспільне життя, у тому числі й економічне життя перехідних суспільств, сказати б, вирішальною мірою детермінуються політичними та соціокультурними факторами. Багато в чому саме ця сфера перехідної економіки передбачає вектор майбутнього економічного розвитку: або до «дикого капіта­лізму» (у його різноманітних формах), або до змішаної економіки з домінуванням суспільної власності та соціальних регуляторів, тобто «економіки для людини».


Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.