лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

1.3. Інтернаціоналізація і конкурентоспроможність економіки України


Україна є однією з найбільших держав Європи за кількістю населення і територією, індустріальним рівнем, природними ресурсами, зокрема унікальними за родючістю землями. Загальновідомі також працелюбність українського народу, його високий освітній рівень, науково-технічні, культурні та мистецькі досягнення. Проте, вступивши в період ринкових трансформацій, країна переживала неймовірні труднощі, що відобразилось в динаміці ключових макропоказників. Найважливіші з них — ВВП та валові капітальні вкладення в 1991—1999 рр. скоротились відповідно на 60 та 80 %.
Серед країн Центральної та Південно-Східної Європи, країн Балтії та СНД Україна мала, по-перше, найтриваліший період спаду (10 років) і, по-друге, один із найгірших показників кумулятивного спаду (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

КУМУЛЯТИВНИЙ СПАД ВИРОБНИЦТВА ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЙОГО
В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ У 1990—1999 рр.

Країна

Кількість років
безперервного спаду
виробництва

Кумулятивний
спад
виробництва

Індекс реального
ВВП у 1999 р.
(1990 = 100)

Центральна та Південно-Східна Європа і країни Балтії*

3,8

22,6

103,1

Албанія
Болгарія
Хорватія
Чеська Республіка
Естонія
Угорщина
Латвія
Литва
Польща
Румунія
Словацька Республіка
Словенія

3
4
4
3
5
4
6
5
2
3
4
3

33
16
36
12
35
15
51
44
6
21
23
14

102
78
84
97
80
105
58
66
141
80
104
113

СНД*

6,5

50,5

57,7

Вірменія
Азербайджан
Білорусь
Грузія
Казахстан
Киргизія
Молдова
Росія
Таджикистан
Туркменістан
Україна
Узбекистан

4
6
6
5
6
6
7
7
7
8
10
6

63
60
35
78
41
50
63
40
50
48
59
18

50
53
82
29
60
62
34
59
56
63
41
93

* Проста середня величина, за винятком індексу ВВП 1990 р., який показує середньозважені числа.
Феномен безпрецедентного економічного спаду в Україні можна пояснити негативною дією багатьох об’єктивних факторів. Традиційно серед таких факторів вказують, насамперед, на успадковані мікро- і макроекономічні диспропорції планового господарства. Дійсно, економічна криза 1990-х рр. в Україні безпосередньо виходить із структурної кризи, в якій перебувала еконо­міка СРСР у період, що передував його руйнації. Фактично структура народного господарства опинилася у кризовому стані вже з самого початку незалежного розвитку України, позаяк ми успадкували галузеву структуру, яка впродовж десятиліть формувалася як невід’ємна частка гіперструктури .
Потреби реструктурування самі по собі зумовлювали скорочення обсягів виробництва, яке підсилювалося катастрофічним звуженням усталених коопераційних зв’язків, втратою традиційних ринків, заощаджень населення тощо. Усе це призводило до обвального падіння виробництва товарів та послуг, що, в свою чергу, спричиняло подальше погіршення структурних про­порцій.
Слід зазначити, що дослідники і експерти визначали «стартові позиції» ринкового реформування в Україні як найсприятливіші хоча би в межах колишніх республік СРСР. Зокрема, за оцінка­ми Дойче-Банку, Україна позиціонувалась на першому місці із 83 балами (Прибалтика — 77 б., Росія — 72 б.). При цьому вищі оцінки характеризували ступінь індустріалізації, експортні можливості, мінеральні ресурси, інфраструктуру, освіту.
Можна стверджувати, що порівняно високий економічний потенціал України не дозволив реалізувати так звані переваги відсталості . Адже чим більш розвиненою в минулому була планова економіка, тим важчим стало її ринкове реформування, оскільки структурні диспропорції були матеріалізовані в основних фондах. Іншими словами, «меншим» і «біднішим» країнам легше підтримувати позитивну макродинаміку. Капіталонасиченість економіки України у базових галузях звузила можливості розвитку за рахунок створення нових потужностей (як це було, наприклад, в Китаї), ставлячи завдання структурної перебудови величезного масштабу.
Ключовим суб’єктивним фактором негативного впливу була неефективна економічна стратегія. Це в тій чи іншій мірі визначають не лише відносно незалежні вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти, а й офіційні особи та їхні економічні консультанти. Підтвердженням є, зокрема, постійна «корекція» реформа­торських програм, яка відбувалась майже щорічно зі зміною чергового уряду. Водночас західні експерти зазначали усталений характер стагнації ринкових перетворень у контексті динаміки загальноприйнятих параметрів успіху чи неуспіху переходу від централізовано планової системи до ринку.
На наш погляд, украй важливим є не тільки вибір тієї чи іншої моделі ринкових перетворень як такої, а й її відповідність тенденціям світогосподарського розвитку, адже перехід України до ринку збігся зі зміною орієнтирів розвитку світової економіки, її якісними соціально-економічними, правовими та інституціональними перетвореннями.
Доводиться констатувати, що Україна пасивно додержувалася тих виробничих схем, які дісталися їй у спадщину від Радянського Союзу і які технологічно значно поступаються передовим світовим зразкам. Через дефіцит інвестиційних ресурсів просте відтворення, навіть за допомогою міжнародного співробітництва, вже вважалося успіхом. Отже, йдеться про те, що наявні експортні можливості у системі наявних (навіть значно диверсифікованих в останні роки) геоекономічних зв’язків України не створюють передумов для цілеспрямованого розвитку спеціалізованого експортного виробництва, яке в цілому занепадало, зокрема через фізичне та моральне старіння основних виробничих фондів. Україна практично не здобула «своїх» (поза межами СНД) містких ніш на міжнародних ринках.
Так, оцінки західними експертами позицій України на основних світових ринках є невисокими. Мінімальний і слабкий вплив України на ринках кредитів та інвестиції відзначили 94 % респондентів, високих технологій — 83 %, енергоресурсів — 81 %, транспортних послуг — 74 %, інформаційних ресурсів — 73 %, промислової продукції — 71 %, на агропромисловому ринку — 60 % опитаних. Певні успіхи України західні експерти помітили лише на ринках озброєнь, наукових кадрів, культури і спорту .
Прямі іноземні інвестиції виглядали значними і динамічними лише у порівнянні з параметрами внутрішнього інвестування, котре практично припинилось у період ринкового трансформування економіки. Іноземні портфельні інвестиції та кредити обумовлювались не стратегічними перевагами продуктивної валютно-фінансової взаємодії, а орієнтацією на зовнішні джерела фінансування поточних потреб у кризових умовах.
Загалом, масштаби і динаміка зовнішньоекономічної діяльності у 1990-і рр. виглядали «привабливими» лише на тлі невтішної динаміки ключових макроекономічних показників, зокрема ВВП, котрий перекрив всі рекорди нижньої грані падіння. Це є особливо загрозливо за умов, коли, як відомо, саме обсяг ВВП характеризує ємність національного ринку і потенціал конкурентоспроможності. За цим показником Україна належить до групи країн із низьким доходом, іншими словами, до найбідніших країн. Суттєвих коректив не внесе і в цілому позитивна динаміка цього макропоказника з кінця 1990-х рр.
Принципово важливим є розуміння того, що за сукупністю кількісних і якісних проявів інтернаціоналізація економіки Украї­ни набувала вочевидь гіпертрофованих форм , що не тільки не дозволяло ефективно реалізовувати конкурентний потенціал країни на міжнародних ринках, але й загрожувало її національній безпеці. Це підтверджується функціонально-структур­ним аналізом стану і ключових тенденцій зовнішньоекономічної діяльності.


Сприяння сталому економічному зростанню в Україні. — К.: Альфа-Принт, 2001. — С. 79.

Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — К.: Україна, 1997. — С. 20—23.

Постепенные преобразования в экономике и радикальные реформы // Фондовый рынок. — 1998. — № 41. — С. 28.

Міжнародний імідж України: міфи і реалії / В кн.: Центр Разумкова 2000 / Голов. ред. Н. Шангіна. — К.: Заповіт, 2001. — С. 87—88.

Губський Б. В., Лук’яненко Д. Г., Сіденко В. С. Інтернаціоналізація української економіки // Економіка України. — 1999. — № 9. — С. 15—23.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.