лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

У цілому співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку стало важливим фактором, який позитивно впливав і впливає на процес трансформації економіки пострадянської України на ринкових засадах.
Після приєднання України до ЄБРР активні операції почалися в 1993 р., коли Рада директорів ЄБРР ухвалила перший проект в Україні — проект модернізації Київського міжнародного аеропорту «Бориспіль» (кредит 4,75 млн екю). Після цього динаміка щорічних обсягів операцій ЄБРР в Україні виглядала таким чином (млн екю/євро): 1993 — 8,1; 1994 — 28,5; 1995 — 176,6; 1996 — 214,9; 1997 — 349,4; 1998 — 366,2; 1999 — 460,0;
2000 — 291,0.
Станом на кінець 2000 р. портфель українських проектів, затверджених Радою директорів ЄБРР, складався з 36 проектів із загальним обсягом зобов’язань ЄБРР на суму більш ніж 1,6 млрд євро. При цьому сумарна вартість цих проектів (з урахуванням співфінансування третіх сторін) сягла майже 4,2 млрд євро.
Аналіз динаміки та обсягів фінансування Банком проектів в Україні дає підстави говорити про ЄБРР як найвагомішого та найбільш диверсифікованого інвестора України. Якщо за основу порівняння, з одного боку, взяти загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні, а з другого — загальний обсяг підписаних зобов’язань ЄБРР, то практично на проекти ЄБРР припадає майже 1/4 усіх прямих інвестицій.
Стратегія ЄБРР в Україні (ухвалена у вересні 2000 р.) — програмний документ ЄБРР, який визначав характер оперативної діяльності в Україні. За оцінкою Виконавчого директора ЄБРР, щорічні обсяги фінансування мали збільшитися до принаймі 350—450 млн євро, що дало би можливість довести загальний портфель зобов’язань ЄБРР в Україні з 1,1 млрд євро до більш ніж 1,6 млрд євро у 2001 р. та майже 2,0 млрд — у 2002 р. Стратегія визначалась такі головні блоки пріоритетів: зміцнення банківсько-фінансового сектору та забезпечення фінансових потреб малого й середнього бізнесу; комерціалізація та структурні рефор­ми у сфері комунальних послуг, інфраструктури та секторі енерго­збереження; підвищення ядерної безпеки та завершення будівництва двох блоків на атомних станціях у Рівному та Хмельницькому; підтримка промислового сектору шляхом передприватизаційної допомоги підприємствам, участі у приватизації тощо.
Важливо було спрямовувати отримувані від ЄБРР капітали на розвиток в Україні ресурсо- та енергозберігаючих технологій, а також на страхування та інші гарантії іноземним, зокрема європейським приватним капіталам, що діють на території нашої держави. ЄБРР міг би брати більш активну участь у наданні Україні технічної допомоги, здійсненні експертних оцінок промислових, інфраструктурних проектів, консультаційних послуг тощо.
Важливим пріоритетом має бути підвищення ефективності співробітництва з ЄБРР не тільки за рахунок залучення якомога більших обсягів іноземних інвестицій, але й завдяки використанню досвіду, міжнародного авторитету та специфічного статусу Банку з метою прискорення вкрай необхідних для України структурних та інституційних реформ.
Слід зазначити, що під впливом низки об’єктивних і суб’єк­тивних факторів у діяльності міжнародних організацій накопичувались і негативні явища, зароджувались тенденції деструктивного характеру. Так, ресурси міжнародних фінансових організацій поступово відірвались від «материнського лона» статутних умов і почали переливатися за зовсім іншими правилами. Наприклад, МВФ із інституту короткотермінового кредитування перетворився для багатьох країн на постійного донора. Викривлена та ілюзорна макростабілізація приваблювала спекулятивний капітал з відомими механізмами його «праці» і втечі. Звичною стала схема «Ресурси міжнародних фінансових організацій (МФО) — короткострокова стабілізація — спекулятивний капітал — поглиблення кризи». Як показує досвід, головне зусиллями національних урядів, у тому числі і українського, за підтримки МФО створити сприятливий підприємницький (інвестиційний) клімат не дося-
галось.
Більше того, МВФ, реалізуючи свої програми в країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідними економіками, практично «взяв на себе» функцію ринкової уніфікації соціально-еконо­мічного розвитку. Як і будь-яка уніфікація, вона мала як позитивні, так і негативні наслідки. Стандартна модель МВФ, як правило, не спрацьовувала. Більше того, виникли серйозні проблеми як у країнах-реципієнтах, так і в самих МФО. Занадто багато країн з різних причин орієнтувались не на власні ресурси і сили, а на зовні привабливі схеми досягнення стабілізації і успіху простими методами. Поверхневий моніторинг з боку донорів, як правило, не виявляв передкризових симптомів, іноді дезорієнтував і MФВ, і національні уряди.
Майже у всіх країнах з перехідними економіками виникала проблема адекватності програм, які підтримуються МВФ, спроможності урядів знаходити політичну підтримку проведення одночасно широкого кола реформаторських заходів, здатності впро­ваджувати ці реформи, тобто гостро стояло питання щодо реальності програми. Більше того, занадто переобтяжена обумовленість кредитування викликала внутрішню опозицію в урядах країн-реципієнтів, відвертала їх увагу від найбільш важливих програмних заходів, що було характерним і для України.
На сьогодні найбільш актуальними питаннями є стабілізація відносин України з міжнародними фінансовими організаціями; зняття проблеми невиправданих їх вимог щодо продовження співробітництва з Україною; створення загального позитивного іміджу України для заохочення приватного капіталу з інших країн світу.
Важливим напрямком подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної і політичної підтримки від цих установ. У свою чергу, консультативна та політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій (без надання кредитів) не лише знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, а й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій має здійснюватись на дорадчому рівні.
Слід зазначити, що процеси глобалізації вже безпосередньо впливають на діяльність міжнародних організацій. Подих реструктуризації зримо відчувається в їхніх структурах, функціях і регулятивних механізмах, багато в чому виходячи не тільки з критеріїв ефективного функціонування в оновлюваній світовій еко­номіці, але й з сучасних критеріїв справедливого міжнародного обміну і цивілізованої взаємодії держав різних рівнів розвитку. Неприпустимим, насамперед, є використання міжнародних організацій у егоїстичних інтересах країн-лідерів. Цікавим є зауваження в цьому плані З. Бжезинського: «Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, можна сказати, представляють глобальні інтереси, та їх клієнтами можна назвати весь світ. Однак у дійсності в них домінують американці, а в їх створенні відслідковуються американські ініціативи» . Зокрема, Д. Стигліц зауважує, що «... диктуючи умови угоди, МВФ ефективно придушує будь-яку дискусію в уряді країни-клієнта — незважаючи на країну в цілому — щодо альтернативної економічної політики». І далі: «У той же час як невеликі країни змушені прислухатись до оцінок згідно зі статтею 4, Сполучені Штати й інші країни з розвиненою економікою зазвичай можуть їх ігнорувати .
На негативних наслідках реалізації універсалізованих під «Вашингтонський консенсус» моделей економічного розвитку постсоціалістичних країн неодноразово акцентував увагу академік Ю. Пахомов, інші відомі українські вчені.
Новий час потребує нових підходів у взаємодії національних урядів з оновлюваними міжнародними організаціями для ефективного і безпечного економічного розвитку. І завжди це буде, перш за все, пошуком взаємоприйнятних компромісів, на які політично оновлена Україна має бути готовою.


Бжезинський З. Великая шахматная доска. — Bagic Book, 1997.

Стигліц Д. Глобалізація та її тягар: Пер. з англ. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.