лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

До цього слід додати, що якщо для Заходу останнє десятиріччя характеризується глобальними доцентровими тенденціями, то для пострадянського простору навпаки — відцентровими тенденціями, які активно гальмують процес економічної інтеграції.
Такі суперечності на тлі неузгодженості стратегічних і поточних інтересів у різних сферах взаємодії, намагань штучно прискорити появу нових, не типових для радянського укладу виробничих і господарських відносин і поєднати їх із застарілою управлінською філософією сприяли тривалій стагнації не тільки консервативних, але й прогресивних галузей та виробництв з новітніми технологіями, інтенсивному захопленню внутрішніх ринків закордонними виробниками.
Розбіжності в темпах і змісті реформ, у соціально-економіч­них і політичних інтересах країн Співдружності ведуть до висновку, що Україні у своїй політиці встановлення економічних зв’яз­ків з державами СНД слід акцентувати зусилля на розвитку двосторонніх відносин з ними. Такий підхід не суперечить концепції поступового приєднання країн до інтеграційного процесу і водночас не буде штучно стримувати інтеграційні процеси з Росією, які об’єктивно мали б відбуватися більш активно і конструктивно в порівнянні з іншими країнами. Причому це жодним чином не заперечує активної участі України в міжнародному співробітництві на багатосторонній основі. Тільки реалістичні підходи можуть задовольнити нагальні інтереси суб’єктів нинішнього СНД та розв’язати практичні проблеми соціально-економічного розвитку країн-учасниць.
Разом з тим, у контексті глобалістичних амбіцій Росії, не слід ігнорувати намагання позиціонувати СНД у системі євразійського геополітичного і геоекономічного розвитку. Це, в свою чергу, актуалізує проблеми двостороннього українсько-російського спів­робітництва.
Сьогоденні масштаби українсько-російського економічного співробітництва не відповідають ані потребам, ані можливостям обох країн, хоча потенціал ефективної взаємодії був і залишається значним .
У цілому незадовільними є й тенденції, що формуються протягом останніх років: зменшення обсягів зовнішньої торгівлі (з 5,5 млрд дол. США у 1996 р. до 3,5 млрд дол. США у 2000 р.) та збільшення від’ємного сальдо торгового балансу. Серед позитивних рис українського експорту до Росії можна зазначити те, що в його структурі майже 90 % припадає на продукцію глибокої або відносно глибокої переробки. Характерно, що водночас російський експорт до України на 80—85 % складається з товарів сировинного характеру і товарів низького ступеня переробки.
Хоча Україна і не є членом Митного союзу СНД, вона продов­жує залишатися найвагомішим торговим партнером Росії. У тор­гівлі з країнами СНД на Україну припадає більш як половина російського зовнішнього товарообігу.
Однак, як і раніше, продовжує існувати тільки на папері Угода про вільну торгівлю (1993 р.) і про режим вільної торгівлі (1995 р.). Головним стримуючим фактором на шляху до реального використання потенціалу, передбаченого угодами, залишаються суттєві обмеження в режимі вільної торгівлі, неузгодженість загального переліку вилучень із режиму вільної торгівлі, відсутність узгодженого підходу і синхронізації в запровадженні заходів щодо скасування тарифних і нетарифних бар’єрів, уніфікації оподаткування зовнішньоторговельних операцій.
Певні надії щодо поглиблення співробітництва пов’язувалися з підписанням міждержавного договору про співробітництво і партнерство. Але активізація торговельно-економічних зв’язків продовжує гальмуватися неузгодженостями в нормативно-пра­вовій базі та періодично запроваджуваними Росією квотуванням і системою оподаткування, які, по суті, створюють дискримінаційні умови для українських товарів. Так, попри визнану навіть російськими експертами неспроможність Росії задовольнити свої потреби в продуктах, які традиційно надходять з України, та відсутність вигідніших, альтернативних варіантів забезпечення їх у базовій продукції сільського господарства і в основних продовольчих товарах масового вжитку, російський уряд приймає рішення про введення підвищеного ввізного мита.
Крім того, такі дії російського уряду в сфері формування нормативно-правового клімату російсько-українських торговельних відносин суперечать офіційно підписаним угодам та договорам. Вони більше відповідають заінтересованості західних виробників у скороченні на російському ринку товарів українського походження, ніж розширенню українсько-російських торговельних зв’язків.
Не можна вважати задовільним стан українсько-російського співробітництва і в сфері використання магістральних нафто- і газопроводів. Ліквідація російсько-білоруського кордону помітно зменшує для Росії тариф при транспортуванні нафти на Захід: він на 20 % нижчий від українського. Аналогічна ситуація складається з транзитом російського газу по території України. Але з будівництвом білоруської дільниці газопроводу «Ямал — Західна Європа» Росія позбавиться залежності від українських магістралей, а Україна втратить вплив на російський газовий експорт. Зрештою, зменшаться масштаби можливого співробітництва щодо спільного інвестування в розвиток транспортних мереж.
Таким чином, основні проблеми і ускладнення в українсько-російських торговельних зв’язках пов’язані з розвитком ринків продукції ПЕК (нафта, нафтопродукти, газ) і сільського господарства (білий цукор, горілчані вироби).
Слід зазначити, що, крім розглянутих факторів, на розвиток українсько-російського газового ринку певним чином впливають відносини України та Росії з третіми країнами в цій сфері. Тому виваженість позиції України у вирішенні проблеми стійкого і не підвладного політичній кон’юнктурі в Росії забезпечення своїх потреб у газі має враховувати тенденції у формуванні і стані російсько-туркменських торговельних відносин.
Зважаючи на особливості і специфіку схем спеціалізації і розподілу праці між колишніми суб’єктами СРСР, співробітництво країн на ринках продукції природних монополій вимагає від партнерів особливо ретельної координації і узгодженості дій. Отже, взаємодія у проведенні антимонопольної політики є невід’ємним елементом економічної інтеграції країн СНД, який забезпечує ринковий характер реформам у цих країнах у поєднанні з принципами ефективної конкуренції.
Непересічна актуальність своєчасного формування договірної бази для досягнення певної узгодженості політики в цій важливій сфері обумовила той факт, що завдяки своєчасним крокам урядів країн СНД тепер співробітництво антимонопольних органів країн СНД регламентується Договором про проведення узгодженої антимонопольної політики, підписаним ще 23 грудня 1993 р. в Ашгабаті.
Зближення основних законодавств з питань конкуренції є постійним і важливим завданням, і його актуальність значною мірою обумовлюється тим, що Співдружність не має в своїй структурі органів з наднаціональними повноваженнями. Основу дієвості антимонопольної політики на сучасному етапі становлять скоординовані дії і розробка узгоджених механізмів реалізації прийнятих у цій сфері рішень.
У період становлення якісно нових економічних відносин для України і Росії ключового значення набуває узгоджене регулювання заходів у сфері сприяння та захисту інвестицій. Однак підписана свого часу угода з цих питань не діє, оскільки ще й досі не ратифікована обома сторонами.
Сучасні обсяги участі країн у взаємному інвестуванні не можна вважати такими, що відповідають їх потребам і можливостям. Станом на 1.01.2000 p. українські інвестиції в Російську Федерацію становили 15,9 млн дол. США, а російські інвестиції в Україну — 314,3 млн дол. США.
Доречно зазначити: обсяги участі російського капіталу в українській економіці навіть не наближаються до тих, які хоча б гіпотетично давали змогу говорити про можливість економічного диктату або тиску на державні структури чи політичні угруповання України, на чому акцентують і проти чого наполегливо застерігають деякі експерти. Такі побоювання тим більше необґрунтовані, що у російського капіталу відсутні можливості для проникнення на фінансові ринки інших країн. У Росії, як і в інших країн СНД, не вистачає інвестиційних ресурсів для розв’я­зання навіть власних гострих проблем. Державний капітал практично дезорганізований, вибувається його відтік зі сфери реальної економіки і активне осідання за кордоном. Що ж до приватного, то він не виявляє намірів вливатися до вітчизняної еконо­міки через відсутність належної довіри до уряду та необхідних економічних і політичних умов.
Винятком можна вважати лише російський «Газпром». Його інвестиційні інтереси і поки що жорстка позиція скеровані на встановлення контролю над стратегічними трубопроводами й переробними потужностями, а отже, справді входять у суперчність зі стратегічними інтересами України.
За відсутності реальної структурної перебудови в обох країнах існують реальні передумови спрямування інвестицій на підтримку технологічно застарілих виробництв і безперспективних галузей. Такі інвестиційні ін’єкції можуть на деякий час поліпшити соціально-економічний стан кризових галузей і виробництв як в Україні, так і в Росії. Проте водночас сприятимуть консервації технологічного застою і відстрочать структурну перебудову як в Україні, так і в Росії. Наприклад, спільні інвестиційні проекти, запропоновані свого часу Міжнародним економічним комітетом (МКК) щодо розвитку російського автомобілебудування (насамперед легкового), підтримки вугільної промисловості та деяких виробництв у металургії певною мірою можуть сприяти формуванню нераціональних напрямів і форм розміщення Україною коштів в умовах їх гострого дефіциту.


Україна — Росія: проблеми економічної взаємодії: Монографія / За ред. С. І. Пи­рожкова, Б. В. Губського, А. І. Сухорукова. — К.: НІУРВ, 2000.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.