лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

У зв’язку з розширенням ЄС для України гостро актуалізується питання про надання Україні статусу країни з ринковою економікою у повному обсязі (а не лише в рамках антидемпінгових розслідувань) відповідно до рішення Ради ЄС, прийнятого в жовтні 2000 p.
З метою мінімізації негативних наслідків у торговельно-економічній сфері, пов’язаних з розширенням ЄС, Україна розраховує на:

  • розвиток системи зовнішньоекономічних відносин між Україною та ЄС шляхом укладення Угоди про зону вільної торгівлі на тимчасово асиметричній основі, що призведе, зокрема, до полегшення доступу українських експортерів на ринки країн ЄС на умовах збереження тимчасових обмежень імпорту окремих товарів і послуг в Україну відповідно до положень про захисні заходи ГАТТ/СОТ;
  • запровадження у документах, що обумовлюють вступ до ЄС країн Балтії, тимчасових вилучень з єдиного митного режиму ЄС відносно України за умови використання такого преференційного режиму імпорту виключно в межах митної території (з гарантіями проти реекспорту в інші країни — члени ЄС);
  • збереження рівня традиційних товарних потоків між Україною та ЄС після розширення ЄС шляхом його збільшення квот на «чутливі» товари українського експорту до країн — кандидатів на вступ до ЄС;
  • поширення в повному обсязі на Україну системи преференцій, яка діє в рамках ЄС, з отриманням обсягу пільг, аналогічних тим, які були надані країнам, що розвиваються, згідно з Ломейськими угодами;
  • реалізацію домовленостей, досягнутих між Україною та ЄС щодо продовження та надання додаткової технічної допомоги з боку ЄС в рамках Програми TACISз питань гармонізації українського технічного законодавства з європейським;
  • проведення переговорів щодо взаємного визнання результатів сертифікаційних процедур ЄС та України, принаймні в окремих пріоритетних галузях.

В інвестиційній сфері співробітництво України і ЄС має позитивну динаміку стосовно імпорту капіталу (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Динаміка обсягів прямих інвестицій
з країн — членів ЄС в Україну
Загалом ЄС зберігає за собою позицію провідного інвестора в економіку України, проте його частка досить стабільно зменшується: з 45,6 % від загального обсягу прямих інвестицій на початку 1995 p. до 36,6 % — на початок січня 2001 p.
Серед країн — членів ЄС основними іноземними інвесторами є Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Австрія (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн — членів ЄС
за 1994—2001 pp., млн дол. США

 

Обсяг прямих інвестицій станом на

01.01.95

01.01.96

01.01.97

01.01.98

01.01.99

01.01.00

01.01.01

Усього по ЄС

220,4

397,4

550,3

809,1

1067,5

1190,8

1415,7

Австрія

8,2

16,4

21,5

44,8

77,9

87,9

126,3

Бельгія

5,7

24,9

9,5

17,2

17,2

22,4

23,3

Греція

4,1

4,8

11,8

14,7

25,7

25,9

25,3

Данія

0,7

3,7

4,9

6,0

13,8

17,9

10,9

Ірландія

14,2

25,2

31,5

42,5

61,5

56,2

94,0

Іспанія

12,2

13,6

14,2

16,7

17,9

18,4

29,1

Італія

14,6

19,2

31,4

51,5

60,4

69,9

72,3

Люксембург

0,4

1,0

1,7

7,0

4,8

6,1

10,7

Нідерланди

11,8

46,5

119,6

213,1

270,2

302,9

361,8

Німеччина

101,3

156,9

166,5

179,2

229,6

228,5

237,9

Португалія

0,1

0,05

0,05

0,9

0,9

0,9

Сполучене
Королівство

33,8

53,9

100,3

151,4

201,3

246,1

299,4

Фінляндія

0,3

0,8

1,7

6,0

8,5

9,2

8,9

Франція

9,6

11,3

13,6

18,1

18,6

33,7

40,9

Швеція

3,6

19,1

22,1

40,8

59,1

64,8

74,0

Офіційний експорт капіталу з України в ЄС становить менше 3 млн дол. США (3 % його загального обсягу), що практично унеможливлює закріплення українських компаній на європейському ринку.
Взаємне інвестування між Україною і країнами-кандидатами є незначним, оскільки всі вони, насамперед, виступають реципієнтами іноземних інвестицій з розвинених країн. Лише Кіпр досить активно інвестує Україну, використовуючи при цьому механізми офшорних зон.
Можна очікувати, що перерозподіл видів діяльності внаслідок розширення ЄС сприятиме створенню нових інвестиційних можливостей на його східному кордоні, оскільки виробничі витрати в нових країнах-членах будуть вочевидь зростати. Україна могла би стати субпідрядником багатьох європейських компаній, а в разі збільшення обсягів прямих інвестицій безпосереднім виробником конкурентоспроможних товарів.
Однак більш вірогідним є посилення тенденції до збільшення прямого інвестування західноєвропейськими фірмами нових країн — членів ЄС. Надія на те, що у процесі розширення ЄС з’являться нові великі країни — інвестори української економіки може розглядатися, на наш погляд, лише як перспективна.
Україна і країни — кандидати в ЄС були і тривалий час залишаться конкурентами на європейському ринку капіталів. Стосовно прямих іноземних інвестицій Україна цю конкуренцію безнадійно програє. Показовою є і практика співробітництва, наприк­лад, з Європейським банком реконструкції і розвитку.
Україна, залишаючись за економічним потенціалом, розміром і населенням другою найбільшою країною операцій ЄБРР, за фактичним фінансуванням з боку Банку посідає лише п’яте місце. Набуття членства в ЄС низкою країн ЦСЄ, безперечно, посилить їх конкурентоспроможність у змаганні з залучення коштів міжнародних фінансових інституцій.
Як позитивну, можна назвати тенденцію зменшення обсягів непогашеної заборгованості за кредитами ЄС як в абсолютному, так і відносному виразі (табл. 4.8).
Таблиця 4.8
Обсяги заборгованості України за кредитами, наданими
Європейським Союзом та країнами — членами ЄС
у 1994—2000 pp., млн дол. США

Кредитори

01.01.95

01.01.96

01.01.97

01.01.98

01.01.99

01.01.2000

01.09.01

ЄС

0

110

241

352

333

345

306

Німеччина

645

670

597

463

492

348

324

Франція

6

35

32

37

36

34

Італія

9

13

329

66

57

57

Іспанія

1

5

1

15

Усього ЄС

660

780

886

1177

933

787

736

Частка в загальній сумі зовнішнього боргу, %

13,7

9,5

10,0

12,3

8,1

6,3

7,2

Однак це аж ніяк не гарантує загального поліпшення умов співробітництва у фінансово-інвестиційній сфері, оскільки відкриття західноєвропейських ринків уже не пов’язується з державним фінансуванням «нових» країн Європи.
Практичною формою державної підтримки України були б урядові рішення про розширення кредитних ліній для підтримки українського експорту до країн ЄС, збільшення обсягів гарантій для компаній ЄС, які ведуть операції в Україні.
За умов урядової підтримки з боку країн — членів ЄС можна добитися швидкого розвитку співробітництва в металургії, будівництві, машинобудуванні, нафтопереробці, агропромисловому комплексі. З боку європейських компаній існує інтерес до співпраці на основі окремих досягнень української сторони (космічна техніка, військово-транспортний літак АН-70, суднобудівництво), але до реальних проектів справа не доходить, оскільки такі компанії орієнтовані урядами майже виключно на ЄС. Вкрай необхідні більш високі контакти представників текстильних індустрій України та ЄС.
Вступ до ЄС країн-кандидатів, з якими Україна здійс-
нює співробітництво в галузі озброєнь, може призвести до певних витрат. Слід очікувати суттєвого зменшення обсягів торгівлі товарами і послугами військово-технічного приз­начення внаслідок поширення на нові країни-члени політичних преференцій, їх переорієнтації на імпорт відповідної продукції з ринку ЄС. В українських експортерів виникнуть додаткові технічні, екологічні, сертифікаційні, візові та інші бар’єри.
Слід зазначити, що між Україною та ЄС у сфері військово-технічного співробітництва досі не укладено жодної угоди. Стосунки у галузі озброєнь Україна здійснює лише з трьома країнами — членами ЄС на підставі двосторонніх угод (Франція, Німеччина, Греція).
З метою мінімізації негативних наслідків розширення ЄС Украї­на розраховуєна започаткування переговорів між Україною та ЄС про співробітництво у військово-технічній сфері, зокрема у галузі озброєнь, в ході яких мають бути визначені цілі, сфери та обсяги, правові засади та механізми здійснення такого співробітництва, маючи на меті надання Україні режиму найбільшого сприяння у торгівлі товарами військового та подвійного призначення, окремими зразками військової техніки та озброєння і здійсненні комплексу послуг щодо його подальшої модернізації та ремонту.
Крім того, перспективними напрямами військового співробітництва між Україною та ЄС мають залишатися: залучення України до миротворчих операцій та військових навчань, які проводитимуться під егідою ЄС; співробітництво у галузі авіаперевезень, зокрема, шляхом надання Україною послуг військово-транспортної авіації; співробітництво у ракетно-космічній галузі; участь у спільних розробках високотехнологічної військової продукції.
Розширення ЄС буде супроводжуватися впровадженням візового режиму сусідніми країнами-кандидатами, зміцненням прикордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією, що суттєво вплине на міграційні потоки. Це безпосе­редньо торкається інтересів мільйонів громадян України, країни-кандидати відвідують мільйони українців.
Серйозною проблемою України є трудова міграція населення за кордон. Нинішня соціально-економічна ситуація в Україні не дає підстав у короткостроковій перспективі прогнозувати кардинальні зміни на внутрішньому ринку праці та скорочення чисельності громадян, які з економічних причин працюють, або шукають роботу за кордоном. Лише в європейських країнах працюють сотні тисяч зареєстрованих трудових мігрантів з України.
Отже, особливої уваги заслуговує проблема регулювання трудової міграції і забезпечення соціального захисту громадян України, оскільки запровадження в країнах-кандидатах європейського порядку регулювання цієї сфери неодмінно призведе до обмеження можливостей працевлаштування громадян України. Україна вже уклала угоди із зазначених питань з низкою країн (Латвія, Польща, Словаччина, Чехія), а з окремими країнами-кандидатами ведуться відповідні переговори. Очевидно, що розширення ЄС ставить на порядок денний питання про досягнення домовленостей з ЄС про збереження в тій чи іншій формі цих угод.
Левову частку потоку трудових ресурсів України на Захід складає нелегальна трудова міграція, котра є зараз фактором напруги в стосунках України з країнами ЄС та країнами-кан­дидатами.
За інформацією Міністерства закордонних справ України, в 2000 р. кількість нелегальних українських іммігрантів у країнах-кандидатах значно перевищувало кількість легальних. Так, у Чехії 17,5 тис. громадян України мали офіційний дозвіл на працю, а нелегально працювали до 100 тис.; близько 50 тис. нелегалів працювали у Словаччині; 10 тис. — в Угорщині; 60—100 тис., за різними оцінками, — у Польщі.
Проблема нелегальної трудової міграції з України має і несприятливий психологічний вимір. Демпінг на ринках праці європейських країн не сприяє покращенню ставлення до українських громадян у цих країнах, відчутними стають протести місце­вих профспілок.
Посилення боротьби з нелегальною міграцією в країнах ЄС зумовить повернення працівників-нелегалів до України, що посилить навантаження на внутрішній ринок праці.
Винятково заборонні заходи з боку країн ЄС та країн-канди­датів не вирішать проблему викорінення нелегального працевлаштування українських громадян на їх територіях.
Більше того, інтенсифікація трудової міграції «Схід—Захід» після розширення Євросоюзу (імміграція робочої сили із Польщі, Угорщини, Чехії в західноєвропейські країни оцінюється експертами майже у 150 000 чол.) акумулюватиме ці процеси стосовно нових країн-членів.
Для подолання нелегальної трудової міграції необхідні як зусилля України (безумовно, вони мають бути переважальними), так і взаємодія ЄС і країн-кандидатів з Україною у комплексному вирішенні проблеми: від допомоги у створенні робочих місць в Україні до легалізації трудових міграційних потоків шляхом збільшення відповідних квот. У середньостроковій перспективі необхідне укладення угод України з ЄС щодо трудової міграції і соціального захисту українських працівників за кордоном.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.