ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

3.3. Становлення економічного антиглобалізму

Останніми роками піднялась хвиля безпрецедентного громадського опору сучасному економічному глобалізму, формується і структурується антиглобалізаційний рух, з’являються характерні в цьому плані публікації .
Активними учасниками антиглобалістичного руху є різні за цілями, формами організації і діяльності протестні (стосовно до глобалізації) групи: профспілкові, релігійні, зелені, ліві, анархісти, пацифісти та ін. Спектр їхніх антиглобалізаційних інтересів і дій, як з точки зору мотивації, так і організації є унікально різноплановим і різновекторним: від радикального угруповання «Чорний блок» (із схильністю до безпорядків та провокування конфліктів з поліцією) до організації «Лікарі без кордонів» (Нобе­лівська премія 1999 р. за миротворчу діяльність); від «Глобальної дії людей» (критична оцінка різних аспектів діяльності ТНК) до АТТАС (реформізм стосовно глобальних фінансових спекуляцій) тощо.
При цьому очевидним є, по-перше, безпрецедентно зростаюча масовість руху; по-друге, його «молодіжний» характер; по-третє, неформальність відносин; по-четверте, переважно електронна основа консолідації; по-п’яте, відносна самостійність груп і організацій без чіткої централізації і «єдиного» керівництва.
Серед організаційно оформлених антиглобалізаційних груп превалюють представники розвинених країн, хоча в цей процес поступово і по-своєму зацікавлено втягуються і громадяни країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками. Так, антиглобалізаційна ідеологія Росії формується під визначальним впливом релігійних організацій, коли основними аргументами є унікальна культурна самобутність, зокрема православно-релі­гійна.
В Україні на сьогодні не можна говорити про масовий і структурований антиглобалізаційний рух. Його фрагментарно представляють деякі релігійні групи — Української православної церкви Московського патріархату, ультраліві партії (наприклад, ПСПУ з лідером Н. Вітренко); частково анархісти («Тігра-Нігра», «Українські антиглобалісти» тощо) та «зелені», вочевидь політично та економічно заангажовані. Рушійною силою їх є або очевидний індивідуалізм, або можливість інформаційного представництва в Інтернеті.
При неупередженому аналізі видно, що функціонально антиглобалізму зосереджений на таких (далеко не нових) проблемах розвитку, як: збереження середовища нормальної життєдіяльності; захист прав людини і працівників, подолання нерівності і бідності тощо. У межах антиглобалізаційного руху спостерігаються як масові акції протесту з метою, наприклад, зриву самітів лідерів «вісімки», Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, так і Всесвітні соціальні форуми 2001–2003 рр., які стверджують: суспільний рух не проти економічної глобалізації як об’єктивно обумовленого процесу, а проти його сучасних «проамериканських» проявів, спотворених «глобальним інтересом» і експансією країн-лідерів.
У сучасному розумінні і новітніх проявах економічна антиглобалізація передбачає у зародковому стані, що ускладнює її системний аналіз. Також важливо вже на сьогодні розуміти витоки антиглобалізації, її різнопланову мотивацію, прояви, форми організації (рис. 3.11).

Рис. 3.11. Контури систематизації антиглобалізаційного руху
Загалом, у конструктивному компоненті антиглобалізаційного руху наявним є прагнення до економічної рівності та справедливості, формуванні суспільства співпраці, а не конкуренції. Це, в свою чергу, формує альтернативу розвитку: якісна трансформація (демонтаж) діючих механізмів та інститутів глобального ринку або створення системи глобального управління, здатної забезпечити «керовану» глобалізацію на засадах права, діалогу ділових культур і цивілізацій. У цьому контексті цікавими є альтернативні неоліберальні мікро- і макростратегії розвитку за умов глобалізації, орієнтовані не на спротив її носіям, а на творення: система справедливої торгівлі, локальні громадські грошові системи, добровільне обмеження споживання, партисипативна економіка та ін. Загалом мова йде про альтернативи глобального корпоративізму, на що, зокрема, акцентує увагу професор О. Г. Білорус .
З позицій перспектив розвитку економічної антиглобалізації, її впливу АН подальший світогосподарський розвиток принципово значимим, на наш погляд, є:
по-перше, методологічна ідентифікація антиглобалізації як об’єктивного прояву дуалістичної природи глобалізації, зокрема, економічної. Важливо звільнитись від наявної публіцистичності, поверхневих (хоча, як правило, яскраво ефектних) оцінок супереч­ностей глобалізації. Бути антиглобалістами стає модно, це вже — певний «позитивний» бренд у політиці і економіці, що призводить до спрощеного відчуття і оцінки проблеми, її подальшої дискредитації через простоту виразу і, здавалось би, загальнодоступне розуміння;