3.3. Становлення економічного
антиглобалізму
Останніми роками піднялась хвиля безпрецедентного громадського опору сучасному економічному глобалізму, формується і структурується антиглобалізаційний рух, з’являються характерні в цьому плані публікації .
Активними учасниками антиглобалістичного руху є різні за цілями, формами організації і діяльності протестні (стосовно до глобалізації) групи: профспілкові, релігійні, зелені, ліві, анархісти, пацифісти та ін. Спектр їхніх антиглобалізаційних інтересів і дій, як з точки зору мотивації, так і організації є унікально різноплановим і різновекторним: від радикального угруповання «Чорний блок» (із схильністю до безпорядків та провокування конфліктів з поліцією) до організації «Лікарі без кордонів» (Нобелівська премія 1999 р. за миротворчу діяльність); від «Глобальної дії людей» (критична оцінка різних аспектів діяльності ТНК) до АТТАС (реформізм стосовно глобальних фінансових спекуляцій) тощо.
При цьому очевидним є, по-перше, безпрецедентно зростаюча масовість руху; по-друге, його «молодіжний» характер; по-третє, неформальність відносин; по-четверте, переважно електронна основа консолідації; по-п’яте, відносна самостійність груп і організацій без чіткої централізації і «єдиного» керівництва.
Серед організаційно оформлених антиглобалізаційних груп превалюють представники розвинених країн, хоча в цей процес поступово і по-своєму зацікавлено втягуються і громадяни країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками. Так, антиглобалізаційна ідеологія Росії формується під визначальним впливом релігійних організацій, коли основними аргументами є унікальна культурна самобутність, зокрема православно-релігійна.
В Україні на сьогодні не можна говорити про масовий і структурований антиглобалізаційний рух. Його фрагментарно представляють деякі релігійні групи — Української православної церкви Московського патріархату, ультраліві партії (наприклад, ПСПУ з лідером Н. Вітренко); частково анархісти («Тігра-Нігра», «Українські антиглобалісти» тощо) та «зелені», вочевидь політично та економічно заангажовані. Рушійною силою їх є або очевидний індивідуалізм, або можливість інформаційного представництва в Інтернеті.
При неупередженому аналізі видно, що функціонально антиглобалізму зосереджений на таких (далеко не нових) проблемах розвитку, як: збереження середовища нормальної життєдіяльності; захист прав людини і працівників, подолання нерівності і бідності тощо. У межах антиглобалізаційного руху спостерігаються як масові акції протесту з метою, наприклад, зриву самітів лідерів «вісімки», Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, так і Всесвітні соціальні форуми 2001–2003 рр., які стверджують: суспільний рух не проти економічної глобалізації як об’єктивно обумовленого процесу, а проти його сучасних «проамериканських» проявів, спотворених «глобальним інтересом» і експансією країн-лідерів.
У сучасному розумінні і новітніх проявах економічна антиглобалізація передбачає у зародковому стані, що ускладнює її системний аналіз. Також важливо вже на сьогодні розуміти витоки антиглобалізації, її різнопланову мотивацію, прояви, форми організації (рис. 3.11).

Рис. 3.11. Контури систематизації антиглобалізаційного руху
Загалом, у конструктивному компоненті антиглобалізаційного руху наявним є прагнення до економічної рівності та справедливості, формуванні суспільства співпраці, а не конкуренції. Це, в свою чергу, формує альтернативу розвитку: якісна трансформація (демонтаж) діючих механізмів та інститутів глобального ринку або створення системи глобального управління, здатної забезпечити «керовану» глобалізацію на засадах права, діалогу ділових культур і цивілізацій. У цьому контексті цікавими є альтернативні неоліберальні мікро- і макростратегії розвитку за умов глобалізації, орієнтовані не на спротив її носіям, а на творення: система справедливої торгівлі, локальні громадські грошові системи, добровільне обмеження споживання, партисипативна економіка та ін. Загалом мова йде про альтернативи глобального корпоративізму, на що, зокрема, акцентує увагу професор О. Г. Білорус .
З позицій перспектив розвитку економічної антиглобалізації, її впливу АН подальший світогосподарський розвиток принципово значимим, на наш погляд, є:
по-перше, методологічна ідентифікація антиглобалізації як об’єктивного прояву дуалістичної природи глобалізації, зокрема, економічної. Важливо звільнитись від наявної публіцистичності, поверхневих (хоча, як правило, яскраво ефектних) оцінок суперечностей глобалізації. Бути антиглобалістами стає модно, це вже — певний «позитивний» бренд у політиці і економіці, що призводить до спрощеного відчуття і оцінки проблеми, її подальшої дискредитації через простоту виразу і, здавалось би, загальнодоступне розуміння;
Вебер А. Что стоит за так называемым антиглобализмом? // Международная экономика и международные отношения. — 2001. — № 12. — С. 50—56; Мартин Г.-П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию: Пер. с исп. — М.: Изд. дом «Альпина», 2001; Перегудов С. Антиглобалистские движения — начало великой смуты ХХI века? Неолиберальная глобализация: есть ли альтернативы? // Международная экономика и международные отношения. — 2002. — № 4. — С. 20—24; Стиглиц Дж. В тени глобализации // Проблемы теории и практики управления. — 2003. — № 2. — С. 21—23; Тобин Дж. Глобальная экономика: кто у руля? // Вопросы экономики. — 1999. — № 1. — С. 51—56; Угар Р. Альтернативы неолиберальной модели и альтерглобализм: теория и практика антиглобалистского движения / Под ред. А. В. Бузгалина. — М.: УРСС, 2003. — 256 с.
Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 360 с.
|