лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Динамічні ефекти, що виникають у результаті формування митного союзу, є набагато більшими, ніж статичні ефекти. Відомо, наприклад, що Велика Британія приєдналася до ЄС у 1973 р. в першу чергу саме через них. Сучасні емпіричні дослідження показали, що динамічні ефекти приблизно у 5—6 разів є більші за статичні.
Виділяють такі дальні позитивні наслідки від утворення митного союзу:

  • зростання конкуренції між виробниками з різних країн, яка веде до покращення якості товарів, технологічного оновлення тощо;
  • використання переваг економії на масштабах виробництва;
  • збільшення припливу іноземних інвестицій, оскільки корпорації з країн, що не входять до союзу, прагнуть зберегти за собою певний сегмент закритого митним бар’єром ринку за рахунок створення підприємств усередині країн, що інтегруються.

Зважаючи на те, що преференції змінюють мотивацію фірм як тих, що знаходяться у зоні преференційної торгівлі, так і поза її межами, формування регіональної інтеграційної угоди здебільшого впливає на обсяги прямих інвестицій. Це відбувається навіть у випадках, коли регіональні торговельні угоди (РТУ) не втручаються у регулювання щодо інвестицій (що досить часто відслідковується в угодах). Різниця тут у тих факторах, що стосуються передислокації існуючого виробництва та дислокації нових виробничих потужностей. Передислокація найчастіше передбачається як найменший елемент поправок у регіональній інтег­раційній угоді, оскільки переваги від передислокації мають бути значними, щоб покрити витрати, наприклад, по закриттю заводу, поверненню первинної інвестиції та працевлаштуванню надлишків робочої сили.
Фірми, розташовані у третіх країнах, матимуть мотиви щодо дислокації нових виробничих потужностей у країнах-членах, що сприятиме для інших країн інтенсифікації і внутрішньорегіо­нального експорту. Утворення великого інтеграційного ринку у поєднанні з підвищеною конкуренцією знизить ціну виробництва одиниці продукції та підвищить інвестиційну привабливість регіону. Таким же чином ефекти внутрішньо-регіональної лібералізації щодо підвищення доходів від капіталовкладень у подальшому будуть підвищувати мотивацію щодо прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ), по мірі того як країни очікуватимуть розширення ринку та подальшого скорочення собівартості одиниці продукції. Більш того, якщо утворення митного союзу передбачає заміну нетарифних заходів дискримінації на користь національних фірм на регіональні преференції, переваги від дислокації всередині митного союзу матимуть тенденцію до підвищення. Наприклад, якщо всередині угруповання відбуватимуться зміни типу «купуй регіональне» замість «купуй національне», мотивація щодо інвестування у цьому регіоні підвищиться.
Утворення зони вільної торгівлі або митного союзу підвищує переваги дислокації країн-членів щодо внутрішніх ПЗІ й іншими шляхами. Наприклад, думка стосовно того, що потоки прямих інвестицій частково мотивуються бажанням країн опинитися у межах існуючої «тарифно-нетарифної стіни». Або те, що ПЗІ використовуються закордонними експортерами з ціллю створення зайнятості місцевого населення і таким чином зменшити лобіювання захисту імпорту.
Зважаючи на те, що збільшення інвестицій відбувається не за рахунок збільшення рівня заощадження у даному регіоні чи у іншому місці, це має відволікати потоки ПЗІ з того чи іншого пункту призначення за межами регіональної інтеграційної угоди. Загалом, вільне переміщення праці та капіталу в межах митного союзу, як правило, приводять до кращого використання економічних ресурсів всього союзу.
Разом з тим, головною перевагою митного союзу є те, що країни-члени мають спільний тариф, а це дає можливість спростити митні процедури, якщо не зовсім їх усунути. Щодо зон вільної торгівлі (ЗВТ), то зовнішня торгова політика залишається у компетенції урядів країн, але виникає проблема переспрямування імпорту третіх країн через країни ЗВТ, які мають найнижчий зовнішній тариф. Загалом це знижує ефективність тарифу кожної країни-члена до рівня найнижчого плюс витрати на транспортування непрямого імпорту (що є втратою реальної вартості ресурсів). Звичайним вирішенням цієї проблеми є правила походження товару  тобто беззаперечна мотивована вимога що товари, які підпадають під дію безтарифної торгівлі, мають бути виробленими у країні-члені, а не просто проходити транзитом через ці країни.
На практиці виконання правил походження товару є досить дорогим заходом. Вимога контролювання товарів, що перетинають внутрішні кордони, мають бути збереженими задля гарантування згоди та стягування належних митних податків. Митним органам дозволяється діяти на власний розсуд, що містить у собі загрозу зловживань такою свободою.
Правила походження ускладнюються тим, що мають враховувати тарифи щодо імпорту проміжних товарів, які застосовуються у виробництві продукції в межах митного союзу. В основу правил походження товару покладено принцип, що зі зовнішнього імпорту у ЗВТ має бути стягнуто тариф під час остаточного продажу, але додаткова додана вартість має бути звільнена від обкладання тарифом.
Правила походження є досить складними, і переговорний процес щодо них також є складним (наприклад, угода між ЄС та Польщею щодо правил походження товарів містила 81 сторінку дрібно надрукованого тексту).
Однак, незважаючи на те, що мають місце такі докладні правила походження товару, проблема транзитного імпорту через країни — члени ЗВТ, де діють найнижчі зовнішні тарифи, ще не вирішена. За низьким зовнішнім тарифом країни-партнери можуть задовольнити взаємні вимоги щодо продукту з третіх країн, та експортувати відповідну кількість (або всю) власну продукцію до країн-партнерів. Це явище називається непрямим переспрямуванням імпорту.
Як бачимо, митний союз (МС) надає певні переваги країнам-членам, проте лише невелика кількість регіональних торговельних угод (РТУ) нотифікованих СОТ, є фактично членами МС, що обумовлено таким:
по-перше, гармонізація зовнішньої торговельної політики означає втрату національної автономії;
по-друге, відбувається політичний перерозподіл згідно зі спільним зовнішнім тарифом. Політичні інституції мають бути сформованими задля забезпечення концесуальності або взаємоузгодженості цих тарифів. Більш того, надходження від спільного зовнішнього тарифу мають бути розподілені між країнами-чле­нами. Для більшості країн, що розвиваються, такі труднощі щодо погодження спільного тарифу та розподілу надходжень виявились завеликими;
по-третє, спільна зовнішня торгова політика країн—членів МС може зіткатися з проблемами узгодження спільних розкладів з боку лобіюючої опозиції. Прикладом є труднощі, з якими зіткнувся ЄС у гармонізації нетарифних заходів. Незважаючи на те, що ЄС уже понад 30 років є митним союзом, країнам-членам було дозволено зберігати власні квоти щодо певних видів імпорту з третіх країн (наприклад, це стосується одягу, взуття та сталі) та запобігати перетину цими товарами внутрішніх кордонів.
Вищезазначені три основні вади щодо формування МС в біль­шій ступені мінімізуються країнами-членами, що є приблизно однаковими за рівнем розвитку, як у РТУ на зразок «Південь — Південь» аніж в угодах на кшталт «Північ — Південь».
Загалом зрозуміло, що для зон преференційної і вільної торгівлі, митних союзів ефективність інтеграції досягається, насамперед, унаслідок інтенсифікації взаємних торговельних потоків. Кількісно оцінити зростання експортних операцій можна, викорис­товуючи, зокрема, емпіричну модель Бергетранда.
,
де Xij — експорт із країни і в країну j;
В1 — постійна величина;
Уі — ВВП країни і (експортера);
Уj — ВВП країни j (імпортера);
ni — чисельність населення країни і;
nj — чисельність населення країни j;
Dij — відстань між країнами і та j;
І — логнормал;
В2, В3, В4, В5 — параметричні коефіцієнти.
Модель Р. Бошека ілюструє розвиток регіональних торговельних угод за умови трансформації виробничої бази і передумов, необхідних для координованого пристосування до світової динаміки (рис. 2.4).

Рис. 2.4.Фактори регіональних торговельних угод

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.