лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Прикладом вертикальної інтеграції може бути купівля най­більшими нафтовими компаніями різних країн нафтопереробних заводів та будівництва таких; будівництво і купівля супертанкерів, упровадження бензоколонок у всьому світі.
До найважливіших передумов вертикальної інтеграції компаній належать такі:

  • забезпечення контролю над сировиною;
  • прагнення компаній до контролю над ринками збуту кінцевої продукції;
  • можливість економії на масштабах виробництва, завдяки концентрації капіталу і виробництва, єдиній інфраструктурі та можливості маневрування капіталом, потужностями, потоками сировини і продукції;
  • необхідність створення ефективно керованої організації щодо виробництва і збуту готової продукції, обумовленої природними, технологічними та економічними факторами;
  • сприяння інтеграції вертикально структурованих компаній у світовий ринок і забезпечення конкурентоспроможності таких структур на ньому .

Західний досвід показує, що вертикальна і горизонтальна інтеграції дають найбільший ефект на ранніх і пізніх стадіях розвитку галузі, менший — на проміжних стадіях тієї чи іншої сфери людської діяльності.
Окремо виділяють змішані форми інтеграції (які фактично включають у себе і горизонтальну і вертикальну інтеграції одночасно), форми укрупнення масштабів фірм — комбінування та диверсифікацію. Таким чином фірма може максимально розширити свою діяльність у межах основної і безпосередньо пов’я­заної з нею сфери діяльності (комбінування) або розширити перелік найосновніших сфер своєї діяльності (диверсифікація).
Умовний приклад комбінування — охоплення нафтовою компанією всіх стадій виробництва і збуту з одночасним розширенням основного бізнесу (виду діяльності).
Умовний приклад диверсифікації — охоплення нафтовою компанією інших видів діяльності, пов’язаних з виробництвом, реалізацією інших енергетичних ресурсів (газ, вугілля, гідроенергетика, уран) або перетворення її на диверсифікований енергетичний концерн за рахунок, наприклад, виробництва енергетичного обладнання.
Змішана (діагональна) стратегія передбачає співіснування проектної та функціональної спеціалізації одночасно і являє собою встановлення коопераційних зв’язків з такими підприємствами, які включені до технологічного ланцюжка і є як суміжними, так і однорідними для головного підприємства.
Сучасні інтегровані процеси управління дозволяють організовувати та оптимізувати бізнес більшості транснаціональних виробництв, зокрема нафтохімічних. Очікується, що світова нафтохімічна промисловість надалі стане ще більше консолідованою: інтенсивна конкуренція змушує невеликі та середні компанії об’єднуватися. Хімічні компанії також підвищують активність у сфері інтеграційних процесів, прагнучи за посередництва мегаоб’єднань підвищити продуктивність і прибуток.
Серед керівників підприємств необхідність укрупнення господарських комплексів одними з перших усвідомили директори приватизованих російських нафтових компаній: створювані вертикально інтегровані нафтові компанії (ВІНК) стали провісниками змін тенденцій від розподілу до об’єднання. ВІНК дуже швидко пройшли всі етапи розвитку: від виробничо-технологічної інтеграції до фінансово-організаційної, від вирішення проблем матеріально-технічного постачання і збуту до раціоналізації системи управління компанією, розроблення концепцій стратегічного розвитку. Інтеграція допомогла вирішити не тільки виробничі завдання, але й створила передумови для забезпечення конкуренто­спроможності російських ВІНК на світовому ринку.
Слід звернути увагу на те, що процес інтеграції не вичерпується створенням єдиного технологічного ланцюжка «від свердловини до бензоколонки», фінальна його стадія — повна інтеграція компаній в єдину фінансово-економічну структуру.
Нафтові компанії потерпають від значних втрат, запобігти яким можна лише здійснюючи структурні перетворення. Тому процеси злиття і поглинання у нафтовій галузі економічно виправдані.
Прикладом вертикально інтегрованого нафтового холдингу може бути «Тюменська нафтова компанія», яка має власні потужності з добування, переробки нафти та збуту нафтопродуктів. Можна виділити такі стратегічні завдання даної корпорації:

  • зосередження зусиль на підвищенні вартості активів і використанні переваг вертикальної інтеграції;
  • консолідація акціонерного капіталу;
  • продовження міжнародного розвитку через спільні підприємства, злиття, поглинання та інші форми стратегічного партнерства;
  • створення системи управління, яка відповідає міжнародним стандартам корпоративного управління та організаційно-фінансо­вій прозорості;
  • управління компанією на підставі заохочення ініціатив «знизу догори» із вдосконаленням системи контролю «зверху донизу»;
  • удосконалення управлінських, інформаційних технологій та технологій забезпечення безпеки діяльності.

Умови розвитку і фактори ефективності мікроінтеграції в системі взаємовідносин ТНК розглядаються в теорії інтернаціоналізації. Концепція інтернаціоналізації, запропонована і популяризована П. Баклі і М. Кесоном, а потім значно доповнена А. Ругма­ном, у цілому відбиває підходи, покладені в основу щойно розглянутих горизонтальної та вертикальної інтеграції.
Докорінна відмінність між мікроінтеграцією та інтерналізацією, на думку Р. Гроса і Д. Куджави, полягає от у чому. Інтерналізація включає операції, що перебувають поза сферами вертикальної або горизонтальної інтеграції, — придбання капіталу, робочої сили, технологій. Проблему формування багатофакторного підходу щодо інвестиційного поводження ТНК вирішив англійський економіст Дж. Данінг у межах розробленої ним еклектичної теорії міжнародного виробництва.
На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є й найбільш інтегрованими мікроструктурами. У цілому ТНК — досить складне явище, що постійно розвивається в системі світогосподарських зв’язків, вима­гає пильної уваги, вивчення і міжнародного контролю. Транснаціональні корпорації дедалі більше стають визначальним фактором для вирішення долі тієї чи іншої країни в міжнародній системі економічних зв’язків. Активна виробнича, інвестиційна, торговельна діяльність ТНК дозволяє їм виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва та розподілу продукції. Хоча на сьогодні близько 70 тисяч фірм різних країн світу, що контролюють 800 тисяч зарубіжних філіалів, перебувають на транснаціональній стадії розвитку, до останнього часу не має загальноприйнятого визначення ТНК.
Загалом, виокремлюють три головні критерії належності тієї чи іншої корпорації до ТНК: структурний, результативності та поведінки.
За структурним критерієм ТНК — це фірма, що має власні філії у двох або більше країнах (за деякими дослідниками, зокрема Гарвардського університету, щонайменше в шести країнах), або фірма, власники чи вищий управлінський персонал якої є громадянами різних країн (при цьому діяльність ТНК контролюється штаб-квартирою, яка розміщується в одній країні. Саме тому розрізняють американські, японські, австрійські та інші ТНК).
За критерієм результативності та чи інша фірма визначається як ТНК на основі абсолютних або відносних показників. Міжнародний характер діяльності ТНК відповідно до методології ООН можна проаналізувати за трьома ключовими показниками:

  • відношення зарубіжних активів ТНК до загальних активів ТНК;
  • відношення обсягів реалізації ТНК за кордоном до загальних обсягів реалізації ТНК;
  • відношення кількості зайнятих у зарубіжних підрозділах ТНК до загальної кількості зайнятих у ТНК.

Середнє арифметичне цих трьох показників називають індексом транснаціональності, який є узагальнюючим критерієм міжнародної діяльності ТНК. Серед перших 25 ТНК світу за показником «зарубіжні активи» у 1999 р. лідирував «Дженерал Елект­рик», яка мала найбільші закордонні активи, що перевищують 141 млрд дол. США, з індексом транснаціональності 36,7 %. Три ТНК (Hutchison, Whampoa, Petroleos de Venezuela and Cemex) з країн, що розвиваються, перебувають у числі 1000 найбільших ТНК світу. Загалом 50 найбільших ТНК з країн, що розвиваються, за своїм розміром порівнюються з найменшими ТНК зі 100 про­відних компаній світу. Це, насамперед, компанії з нових індустріалізованих країн Азії та Латинської Америки, а також Південної Африки. Основні сфери діяльності найбільших ТНК Центральної та Східної Європи — транспорт, бензин, газ, фармацевтика, хімічна галузь та гірнича промисловість.


Зуденко В. В., Денисенко М. А. О разработке методики экспресс-анализа эффективности формирования вертикально интегрированных финансово-промышленных структур // Менеджмент в России и за рубежом. — 2001. — № 3.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.