лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Міжнародний менеджмент

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

  • Складна природа вимірювання породжує часовий лаг в оцінці виконання, який може затримувати розпізнавання відхилення від стандартів і вжиття коригуючих заходів.
  • Система фінансового контролю зарубіжних філій ґрунтується на прийнятих у міжнародних корпораціях моделях трансферного ціноутворення.

Усе це ускладнює фінансовий контроль у міжнародних корпораціях і потребує використання у складних випадках й інших технік контролю, насамперед ревізій.
Ревізія означає цільові спеціальні перевірки працівниками центрального офісу результатів діяльності зарубіжних відділень, за допомогою яких встановлюється не лише об’єктивність наданої звітності, а й причини, що призвели до наявного стану, а також розробляються шляхи поліпшення діяльності відділення і подолання негативних результатів.
Використання ревізій як інструменту контролю можна розглянути на прикладі системи управління закордонною діяльністю концерну «Сіменс» [8, с. 710—711]. У цій корпорації використовуються ревізії зарубіжних відділень і штаб-квартири. Сфери ревізій відділень включають управління майном, організаційні процеси, облік, баланс та оцінку бізнесу. Поточна ревізія проводиться спеціалістами відділень. Регулярна ревізія фахівцями центрального офісу здійснюється за дорученням керівництва концер­ну і може включати, окрім зазначених для регіональних оди­ниць сфер, також перевірку підприємницьких концепцій і стратегій цих відділень, доцільності діючих організаційних структур, ефективності виконання функцій, доцільності та якості застосованих технологій і продуктів.
Перевірки виконуються головним відділом концернових ревізій, який входить до складу центрального відділу планування. Ревізорська команда включає ревізорів зазначеного відділу концернових ревізій, фахівців інших підрозділів, а також експертів зі сторони. Таким чином, ревізія набуває рис консультування. Перевірки відбуваються раз на п’ять років із попередженням за рік зарубіжного відділення, що ревізується. Тривалість перевірки 4—5 тижнів. У заключному обговоренні узгоджується перелік заходів щодо усунення виявлених недоліків, виконання яких відстежується через рік спеціальною ревізією. Поряд із розглянутими вище плановими ревізіями в концерні «Сіменс» проводяться і спеціальні (позапланові) ревізії. Найчастіше вони здійснюються в разі зміни керівництва зарубіжного відділення або ж критичного розвитку подій.
Контроль якості потребує спеціальної техніки внаслідок великої ролі цієї характеристики в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності корпорацій. Головна особливість цієї техніки полягає в тому, щоб чітко визначити відповідальність належних підрозділів у досягненні встановлених рівнів якості. На рівні корпорації в цілому використовуються такі інструменти, як цикл контролю якості, колесо Демінга (планування — виконання — перевірка — реакція), система Шинго (досягнення нульових дефектів за допомогою особливих процедур «пока — йоке»), методи Тагуші (найкраще поєднання кількісних ознак продукції і виробничого процесу) і т. ін. Для виробничих дільниць широко застосовуються такі сім статистичних методів контролю якості: діаграма Паретто, причинно-наслідкова діаграма, стратифікація (розшарування), відомості перевірки, гісто­грами, діаграма розсіювання (кореляції), контрольні карти Шухарта. Із зазначеними спеціальними інструментами контролю якості студент може ознайомитись у навчальних виданнях [Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф., с. 208—226; Курицын А. Н., с. 119—129].
Контроль діяльності персоналу пов’язаний переважно з оцінкою виконання працівниками своїх обов’язків. З одного боку, це дозволяє визначити шляхи поліпшення діяльності працівників. З іншого боку, цей контроль дозволяє пов’язати винагороду з виконанням, визначити кандидатів на службове виконання. Найпоширенішими інструментами такого контролю є періодична оцінка менеджерами виконання роботи підлеглими. При цьому важливо врахувати відмінність між культурою виконання місцевим персоналом і культурою праці менеджерів-експатріантів.
Досить поширеними в міжнародних корпораціях є спеціальні центри оцінки, які виявляють потенціал співробітників для подальшого розвитку. У цих центрах широко використовуються різноманіт­ні вправи, тести, ділові ігри та інші методи виявлення потенціальних здібностей працівників. Конкретні типові інструменти, що застосовуються зазначеними центрами оцінки, включають:

  • «кошикові» вправи, що потребують управлінської уваги;
  • групові вправи, в яких кандидати працюють як члени команди, що приймають рішення;
  • ділові вправи щодо прийняття рішень учасниками, які конкурують між собою на подібних ринках;
  • підготовка бізнес-плану;
  • вправи з написання ділових листів.

Після цього результати виконання зазначених вправ узагальнюються, проводяться інтерв’ю з менеджерами і визначаються перспективні кандидати для подальшого просування по службових сходах.
У процесі самостійного вивчення теми студент повинен звернути увагу на такий важливий інструмент контролю, як контролінг,що широко використовується в практиці діяльності американських і німецьких міжнародних корпорацій. Контролінг, на відміну від звичайного контролю, поєднує планування, регулювання і контроль шляхом інтегрованого інформаційного забезпечення з метою управління прибутком. Контролінг включає до свого складу, окрім того, питання документування шляхом бухгалтерського обліку, підготовку і передачу первинної, орієнтованої на результат (як правило, прибуток) інформації, формування певних процедур, правил і т. ін.
Витоки контролінгу йдуть до середньовічних систем державного управління. Посада контролера (Coutrollour) існувала в XV ст. при дворі англійського короля. Завдання цієї посадової особи полягало в документуванні і контролі грошових і товарних потоків. У сучасному значенні система контролінгу була запроваджена вперше американськими компаніями «Ачісон, Топека енд Санта Фе Рейлроуд» в 1880 р. та «Дженерал Електрик» в 1882 р. Однак значного поширення контролінг набув лише після Великої депресії в 30-х роках минулого століття. Вагому роль у цьому процесі відіграв створений у 1931 р. Американський інститут контролерів, який в 1962 р. було перейменовано у Фінансово-адміністративний інститут. Завдяки діяльності цього інституту роль контролера було піднесено на такий самий рівень, як і казначея, чітко розмежовані їхні функції. Для глибшого розуміння цих положень нижче наведені зазначені функції, запропоновані Фінансово-адміністративним інститутом [8, с. 110—111].
Функції контролера:

  • Планування (складання, координація і реалізація фінансових планів).
  • Складання та інтерпретація звітів.
  • Оцінка результатів і консультування вищих менеджерів.
  • Питання оподаткування.
  • Складання звітів для державних органів.
  • Забезпечення збереження майна.
  • Народногосподарські дослідження (розстановка сил у зовнішньому середовищі).

Функції казначея:

  • Залучення капіталу.
  • Зв’язок з інвесторами.
  • Короткострокове інвестування.
  • Зв’язок з банками і фінансовий контроль.
  • Кредитори і дебітори.
  • Капіталовкладення.
  • Страхування.

До Європи, насамперед до Німеччини, ідеї контролінгу надійшли через практику застосування його на дочірніх фірмах американських компаній. Спочатку його сприйняли без довіри, оскільки ототожнювали з контролем. Однак згодом контролінг почав дедалі ширше застосовуватись в європейських компаніях, зокрема в Німеччині. Більше того, у США контролінг розглядався як прикладна концепція, орієнтована виключно на практику. У німецькомовних країнах в 70-х роках стала розвиватись теоретич­на концепція контролінгу. Тому між цими концепціями існують суттєві відмінності. Згідно з американською концепцією до контролінгу належать завдання як внутрішнього, так і зовнішнього обліку. У центрі німецької концепції контролінгу — внутрішній облік у різних формах: плановий, документальний, контрольний. Зовнішній облік, навпаки, не входить до завдань контролінгу.
Під час самостійного вивчення четвертого питання теми важливо чітко усвідомити істотний вплив культури на процес контролю. Адже в різних країнах методи контролю поведінки працівників і діяльності організацій суттєво відрізняються. Скажімо, американська культура зорієнтована на контроль результатів, тоді як європейська культура робить акцент на контролі поведінки. Однак в європейських країнах контроль має чимало культурних особливостей. Наведемо деякі з них за результатами дослідження вищого менеджменту [Hodgetts R., Luthans F., 1997, p. 311].
Великобританія:

  • Фінансові звіти є складними і важко сприймаються.
  • Вищі менеджери фокусують свою увагу на головних проб­лемних напрямах і не дозволяють втягувати себе в конкретні деталі процесу контролю.
  • Контроль використовується більше для загального спрямування, ніж для спостереження.
  • Оперування великими сумами ринкової діяльності.

Німеччина:

  • Деталізований підхід до контролю і фокусування уваги як на значних, так і незначних подіях.
  • Ретельний контроль виробничих процесів та операційної ефективності.
  • Централізація контролю, використання працівників центрального апарату для вимірювання виконання, аналізу варіантів і підготовки кількісних звітів для вищого керівництва.
  • Процес контролю в німецьких фірмах використовується як політизований інструмент спостереження.

Франція:

  • Французькі менеджери використовують систему контролю, що схожа більше на німецьку, ніж англійську.
  • Контроль застосовується більше для спостереження, ніж для спрямування.
  • Процес контролю є централізовано-адміністративним.
  • Французька система контролю є менш систематизованою і більш заплутаною.

Для розуміння студентами відмінностей між американською та японською системами контролю радимо повернутись до табл. 1.6 в частині функції контролю.
Особливості контролю в різних міжнародних корпораціях.
Корпорації США:

  • наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зарубіж­них відділень;
  • контролювання виконання планів, бюджетів відповідно до стандартів компанії;
  • централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів;
  • істотний вплив кар’єрних аспектів на процес контролю.

Західноєвропейські МНК:

  • тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій;
  • контролювання переважно поведінки та її впливу на досягнення цілей;
  • переважно децентралізований характер виробничого контролю;
  • короткі вертикальні відстані в каналах звітності.

Японські МНК:

  • менша, ніж у США, участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;
  • наявність довгострокових планів і бюджетів приводить до більш гнучкого їх використання в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.

На техніку контролю впливають також і технологічні обставини країн. У технологічно розвинутих країнах, таких як США, Японія, Велика Британія, Німеччина, окрім стандартизованих правил і безпосереднього нагляду, використовуються такі непрямі методи контролю, як комп’ютерно орієнтовані звіти й аналітичні дослідження. Йдеться про узагальнення результатів діяльності працівників та їхніх контактів, що були забезпечені завдяки використанню комп’ютерів, котрі входять до мережі організації. У менш розвинутих країнах основними засобами контролю є безпосередній нагляд.
Слід звернути увагу студента і на етичні аспекти контролю в міжнародних корпораціях. Вони пов’язані із суперечностями між правами роботодавців і правами найманих працівників. У процесі контролю роботодавці намагаються відстежувати фактори, що впливають на продуктивність праці, безпеку бізнесу, витрати та ін. У цьому зв’язку роботодавці прагнуть контролювати дії працівників як у робочий, так і в неробочий час. Зокрема, зручним інструментом контролю дій на робочому місці є контрольні програмні продукти, про вживання яких часто працівників не повідомляють. Прихильники цього інструменту вважають, що це забезпечує прозорість приватного життя на робочому місці та упереджує компанію від розкрадання інтелектуальної власності і бездіяльності на роботі. Інколи міжнародні компанії забороняють деяким працівникам з міркувань безпеки їздити на мотоциклі, стрибати з парашутом, палити і т. ін. Хоча контроль поведінки працівників у службовий та позаслужбовий час іноді виглядає необґрунтованим, зако­нодавство переважної більшості країн не обмежує подібної практики роботодавців. Адже в основу законодавства покладено принцип: «Якщо працівникам не подобаються правила, встановлені роботодавцем, вони завжди можуть звільнитися». Однак цей прин­цип не усуває етичні питання контролю, що спричиняють у працівників прагнення захистити право свого приватного життя як на робочому місці, так і в неробочий час. Це питання часто постає в західній культурі, однак рідко виникає у східній.
Вивчення питань фінансової звітності міжнародних корпорацій має істотне значення, оскільки дані звітів є важливою основою для здійснення контролю. Адже аналіз фінансової звітності та зіставлення її з планом дозволяє своєчасно виявити відхилення виконання і вжити дійових заходів. У цьому зв’язку студенти можуть скористатись своїми знаннями звітності, яких вони набули під час вивчення курсів «Бухгалтерський облік і аудит», «Фінансовий аналіз».
Вивчаючи тему, студент має чітко розмежовувати фінансову і бухгалтерську звітність. Фінансова звітність обов’язково публікується як у фінансовій пресі, так і спеціальних виданнях корпорації, як правило, разом із висновками незалежних аудиторів. Фінансові звіти міжнародних корпорацій реєструються на фондо­вих біржах, на яких обертаються їх цінні папери, а також в інших інститутах. Останнім часом провідні міжнародні корпорації розміщують досить обсягові звіти на своїх сайтах в Інтернеті. Зокрема, обсяг звіту корпорації «Дженерал Електрик» в Інтернеті за 2002 р. становив 92 сторінки і містив такі основні розділи:

  • лист вищих керівників до акціонерів і працівників (6 ст.);
  • цінності корпорації (2 ст.);
  • люди, виконання, можливості (6 ст.);
  • погляд на корпорацію (6 ст.);
  • бізнеси корпорації (14 ст.);
  • Рада директорів (2 ст.);
  • корпоративний менеджмент (1 ст.);
  • операційний менеджмент (2 ст.);
  • фінансова секція (52 ст.);
  • незалежний аудиторський висновок (1 ст.).

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п’ять:

  • Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).
  • Баланс.
  • Звіт про акціонерний капітал.
  • Звіт про зміну фінансової позиції.
  • Звіт про грошові потоки.

У процесі аналізу фінансової звітності важливо зважувати на встановлення трьох ключових співвідношень:

  • Золоте правило балансу — сума вартості акціонерного капіталу та довгострокових пасивів має дорівнювати або перевершувати основний капітал.
  • Золоте правило довгострокового фінансування — довгострокові пасиви мають дорівнювати або перевершувати довгострокові активи.
  • Золоте правило короткострокового фінансування — короткострокові активи мають дорівнювати або перевершувати короткострокові пасиви.

Слід звернути увагу студентів на три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

  • Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.
  • Звіти, що пов’язують принципи обліку зі стандартами, яких вимагає країна походження.
  • Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

Важливо підкреслити, що письмові звіти для міжнародних кор­порацій значно важливіші, ніж для національних компаній, оскільки менеджери зарубіжних відділень мають незначні можливості для спілкування з керівниками центрального офісу, яке б допомогло точніше оцінити результати діяльності філій.
Вивчаючи питання, студент має знати такі основні проблеми звітності:

  • Розмежування результатів роботи зарубіжних відділень та їх керівників. З одного боку, результати відділень залежать від впливу центрального офісу, а з іншого — від непередбачених змін у країні базування.
  • Вплив структури витрат і систем бухгалтерського обліку на результати діяльності зарубіжних відділень, розташованих у різних країнах.
  • Вплив політичних ризиків на результати діяльності в країні неможливо віддзеркалити у звітності.

Відштовхуючись від наведених проблем міжнародної звітності, студент має засвоїти два підходи до вимірювання результатів діяльності зарубіжних відділень міжнародних корпорацій: множинних вимірів і бюджетний. У першому випадку для відділень встановлюються фінансові і нефінансові показники, що відіграють різну роль в оцінці діяльності підрозділу та його менеджера (прибуток, обсяг продажів, показники якос­ті, відносини з урядом і т. ін.). Це зручний для центрального офісу підхід, однак складний для підрозділу, оскільки узгодити між собою всі показники досить важко в умовах коливання валютних курсів. Концепція бюджету ґрунтується на визначенні цілі для кожної філії і закріпленні за кожною з них відповідних ресурсів. Це зручно для філій, оскільки зникають проблеми з інфляцією місцевих валют, трансферним ціноутворенням. Однак штаб-квартира в такому разі може втратити частину контролю над грошовими потоками філій, а отже, і корпорації в цілому.
Звітність у міжнародних корпораціях ґрунтується на різноманітних інформаційних потоках, які включають:

  • загальнокорпоративну інформацію для координації з центру (наявність у корпорації ресурсів і потреби в них філій, наприклад касової готівки);
  • зовнішню інформацію щодо політичної ситуації і стану економіки в приймаючих країнах;
  • зворотний зв’язок між штаб-квартирою і філіями, наприклад щодо технологічних проривів, досліджень і розробок;
  • міжфіліальну загальнокорпоративну інформацію, яка циркулює між взаємозв’язаними зарубіжними відділеннями;
  • інформацію для зовнішньої звітності.

Міжнародна звітність має відповідати не лише загальним вимогам об’єктивності, своєчасності і т. ін., а й спеціальним вимогам. Серед цих вимог такі:

  • Відповідність між цінністю інформації та її вартістю. Оскіль­ки ця інформація стосується значної кількості питань, вона потребує значних витрат. Для отримання цієї вимоги міжнародні корпорації використовують метод «планомірного аналізу придбаної інформації», який означає періодичну оцінку нового документа чи інформаційної послуги, яка надається компанії, з метою використання виключно важливої інформації.
  • Збалансованість між потоками інформації і можливостями її якісного використання, уникнення «інформаційного потоку». Компанії прагнуть обмежитись використанням релевантної інформації, яка безпосередньо стосується певного питання і є важливою.
  • Одноманітність інформації, потрібної для керівництва корпорації і філій. Якщо інформація відрізнятиметься, то виникає дилема: або ж порівнювати незіставні дані, або ж вимагати додат­кові дані від філій.
  • Сумісність методів обробки даних у різних країнах, а саме інформаційної техніки і програмного забезпечення.
  • Безпечність інформаційних систем, яка усуває можливість несанкціонованого доступу до даних, що становлять предмет комерційної таємниці.

У зв’язку зі згаданими корпоративними скандалами з «Енрон» та іншими корпораціями важливо звернути увагу студентів на певні зміни в системі корпоративної звітності. Адже міжнародні корпорації, насамперед США, вимушені шукати засоби термінового відновлення їх корпоративного іміджу. Одним з таких засобів є публікація на доповнення до стандартних, річних і піврічних звітів так званих звітів корпоративної відповідальності, які містять приклади участі компанії в розв’язанні гострих соціальних та екологічних проблем. За даними компанії «Кей-Пі-Ем-Джі» в 2001 р. такі звіти опублікували 45 % фірм, що входять до списку 250 найбільших міжнародних корпорацій, тоді як три роки тому — 35 %. В Японії зазначені звіти публікують 72 компанії зі 100 найбільших у країні, у Великій Британії — 49, у США — 36.
У процесі опанування питання теми студент має згадати з дисципліни «Бухгалтерський облік і аудит», що основою фінансової звітності є бухгалтерський облік. У літературі з бухгалтерського обліку поширена думка про те, що винахідником системи подвійного запису є італійський монах Фра Лука Пачолі, який в 1494 р. запропонував купцям і правителям двосторонню «взаємопов’язану» реєстрацію кожної операції, що впливає на активи, зобов’язання і власний капітал [Речмен Д. Дж., Мескон М. Х., Боуві К. Л., Тилл Дж. В., т. 2, с. 213]. Однак дослідження, що провів англо-американський соціальний історик Оріго Іріс, свідчать, що подвійну систему запису створив на сто років раніше, наприкінці XIV ст., видатний міжнародний торговець вовною — італієць Франческо ді Марко Датіні (1335—1410 рр.), який залишив у спадок 500 бухгалтерських книг, 300 документів про партнерство, 140 тис. ділових листів, 500 папок про свій бізнес у всіх європейських країнах [Handy C. Management’s Renaissance Man. — Strategy + Business. — 2002 — Issue 29, Forth Quater. — P. 105—106]. Цей факт свідчить, що міжнародний бізнес потребує ретельнішого і достовірнішого обліку, ніж національний. Якісний облік у компанії Ф. Датіні став важливою передумовою успіху його біз­несу.
Фінансова звітність філій ґрунтується на національних стандартах бухгалтерського обліку, тобто правилах підготовки фінансових звітів. Кожна країна має власні національні стандарти обліку, проте в багатьох країн вони схожі. Серед стандартів обліку виокремлюють:

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.