лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Державне регулювання зайнятості

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Другий варіант: якщо навчання спеціалізоване і працівник одержує спеціальність, професію або знання, які може використати тільки дане підприємство, підприємцеві вигідно вкладати гроші у навчання працівника. Ризик тут мінімальний.
Рішення держави (суспільства) відносно інвестування в людський капітал має виходити з того, чим краща якість робочої сили в країні, тим вищі економічне зростання і добробут громадян. Оскільки якість робочої сили — це, кінець кінцем, економічний розвиток і можливість подальшого підвищення рівня життя людей. А тому висновок може бути єдиний: інвестування в людський капітал вигідно на будь-якому рівні і будь-яким суб’єктом. Це наочно показано на схемі (рис. 1.4.13).
Зростання якості робочої сили по всіх параметрах (здоров’я, освіта, професіоналізм, адаптованість у виробництво) підвищує її конкурентоспроможність, дає можливість працевлаштуватися за кордоном, у разі значного перевищення пропозиції праці над попитом на національному ринку праці, а також робить конкурентоспроможною вітчизняну продукцію. В будь-якому випадку висока якість робочої сили позитивно впливає на зайнятість населення. Будучи конкурентоспроможною, робоча сила не зазнаватиме ускладнень з працевлаштуванням як у своїй країні, так і за кордоном.
Пропозиція інтенсивності праці. Підвищити інтенсивність праці означає поліпшити її продуктивність. Зв’язок між інтенсивністю праці та різними факторами досить складний і менш досліджений, ніж пропозиція робочого часу або якість праці. З одного боку, інтенсивність праці, яка запропонована на ринку, залежить від внутрішніх мотивів і фізичного стану особи, а з іншого — повинна регулюватись законодавством, традиціями тощо [6, с. 88].


Рис. 1.4.13. Схема впливу інвестицій у людський капітал
на економічний розвиток країни і добробут населення

З позицій внутрішніх мотивів особи на інтенсивність праці впливають кількість робочих годин та рівень заробітної плати. Темп роботи має бути вищим там, де кількість годин праці менша, і навпаки. Це слід мати на увазі під час впровадження гнучких форм зайнятості.
У деяких розвинутих країнах існує гасло: «Працюй менше — і роботи вистачить на всіх». Тому, замість п’ятиденного тижня, окремі працівники працюють чотири дні з відповідним скороченням заробітної плати (Німеччина — BMW i Volkswagen).
Деяке збільшення інтенсивності праці можливе за рахунок підвищення заробітної плати, що дає можливість людині краще харчуватися і медично обслуговуватись, займатися спортом. Але таке становище характерне не для розвинутих країн, тому що заробіток у них дозволяє достатньо харчуватися і мати відповідне медичне обслуговування, не підвищуючи інтенсивності праці.
Пропонування індивідом часу й інтенсивності праці має певне раціональне обмеження. Так, численні дослідження економістів, зокрема М. Вебера, підтверджують закономірність: зростання ставок заробітної плати не завжди веде до збільшення зайнятості та інтенсивності праці. Людина, зорієнтована на певний рівень задоволення матеріальних потреб, не збільшуватиме інтенсивність і час роботи після досягнення відповідного рівня заробітку. Тому крива індивідуальної пропозиції праці матиме такий вигляд, як на рис. 1.4.14. У подальшому П. Самюельсон трактував цю ситуацію з позицій співвідношення між величинами заробітної плати і часу відпочинку. Крапка m на рис. 1.4.14 характеризує рівень заробітку, після досягнення якого індивід зменшує пропозицію праці [11, с. 338].


Рис. 1.4.14. Крива індивідуальної пропозиції праці

1.4.4. СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ ПРАЦІ
Як і у випадку з попитом на працю, існує два погляди на сукупну пропозицію праці: вузький, який полягає в тому, що пропозицією праці є кількість незайнятих і бажаючих трудитися працездатних осіб працездатного віку, і широкий погляд, який охоплює всю робочу силу (сукупна пропозиція праці)— і працюючу і здатну працювати, тобто трудові ресурси.
Названі категорії (робоча сила і трудові ресурси) вимагають пояснень.
1. Традиційне поняття, яке вживається в Україні протягом багатьох десятиліть, це — трудові ресурси. До складу трудових ресурсів входять усі, хто працює і здатен (може) працювати, але з якихось причин не має роботи. До останніх належать працездатні гро­мадяни працездатного віку (16—54 роки — жінки і 16—59 років — чоловіки) за винятком пенсіонерів, які вийшли на пенсію на пільгових умовах. Трудові ресурси і є робочою силою в Україні (Тр).
Тр. = Нп.в. — Ін.І-ІІ гр.непр. — Пп.непр. +Під.пр.+ Пп,
де Нп.в. — населення працездатного віку;
Ін.І-ІІ гр.непр. — інваліди І і ІІ груп, котрі не працюють;
Пп.непр. — пенсіонери, які вийшли на пенсію на пільгових умовах працездатного віку і не працюють;
Під.пр — працюючі підлітки;
Пп. — працюючі пенсіонери.
Трудові ресурси є соціально-економічною категорією, що випливає з їх структури. Слід, однак, зауважити, що трудові ресурси, є відмираючою економічною категорією. Ми вважаємо, що невдовзі в нашому користуванні залишиться інша економічна категорія: «економічно-активне населення».
2. Економічно-активне населення — це та частина населення, яка може в даний момент виявити економічну активність. За міжнародними нормами, це — всі зайняті і ті, хто шукає роботу, бажає працювати, тобто безробітні, причому бажаючі працювати — громадяни віком від 15 до 70 років включно незалежно від працездатності, крім недієздатних громадян. В економічній теорії та в статистиці більшості держав економічно-активне населення і робоча сила є тотожними поняттями. Згадані вище критерії вжи­ваються, коли проводиться обстеження домогосподарств на предмет економічної активності населення. Як бачимо, концепція МОП не обмежує працездатність і пенсійний вік, не позбавляє людину права на трудову діяльність. Законодавство нашої країни гарантує зайнятість лише особам працездатного віку. Принципова різниця цих методологій полягає в тому, що мета категорії «трудові ресурси» — це задоволення попиту суспільного виробництва на робочу силу, а мета категорії «економічно-активне населення» є необхідністю визначення сукупного попиту населення на робочі місця.
До економічно-активного населення не відносяться ті, хто в даний час не може виявити трудову активність: військовослужбовці за призовом; студенти, аспіранти, курсанти і школярі старших класів — всі денного навчання, ті, хто зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або хворими; особи, які зневірилися знайти роботу1; інші особи, що не мають необхідності у працевлаштуванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
3. Всі ці перелічені громадяни, а також ті, хто з будь-яких причин не бажають працювати, відносяться в Україні до економічно-неактивного населення. Вони не здатні в даний час виявити економічну активність. У багатьох країнах до економічно-активного населення належать військовослужбовці, які служать за контрактом (трудовим договором).
Існують і інші підходи до економічно-активного населення. Так, в економічній енциклопедії дається таке тлумачення цієї категорії: «Економічно-активне населення — частина населення, яка зайнята суспільно-корисною працею, яка приносить дохід» [3, с. 486]. Але не зрозуміло, чому даною категорією не охоплюються безробітні, які теж є економічно-активною частиною населення. Р. П. Колосова дає визначення економічно-активного населення за міжнародними стандартами, включаючи в цю кате­горію і зайнятих і безробітних (як і в Україні), а також військовослужбовців. Вона вказує, що досить поширене поняття «цивільне економічно-активне населення», до якого військовослужбовці не включаються [5, с. 27], тому що вони служать (працю­ють) за контрактом, тобто трудовим договором. Економічно-активне населення — більш звужене поняття, ніж трудові ресурси.
Розглянемо фактори, які впливають на сукупну пропозицію праці.
Головний з них — це заробітна плата, вплив якої на зайнятість визначається класичною теорією.
Наступний фактор — статево-вікова структура населення. Поведінка людей різних статево-вікових груп на ринку праці неоднакова. Це пояснюється особливостями кожної з них. Так, із збільшенням чисельності населення за рахунок вступу молоді в працездатний вік пропозиція праці збільшується. Зі зростанням частки непрацездатних (дітей, інвалідів, пенсіонерів) вона зменшується. Зі зниженням життєвого рівня населення підвищується пропозиція жіночої праці, пенсіонерів і підлітків.
На сукупну пропозицію праці впливає низький життєвий рівень і обтяжлива податкова політика. При цьому зростає пропозиція праці, тривалішим стає трудовий стаж. Багато людей шукає роботу на засадах вторинної зайнятості. Це притаманно ринку праці України.
Освітній, культурний рівень населення і національні традиції є наступним чинником, який впливає на пропозицію праці. З підвищенням освітнього та культурного рівня збільшується пропозиція кваліфікованої праці. На структуру пропозиції праці впливають національні традиції. Так, у мусульманських країнах існують значні обмеження жіночої праці, в Донбасі — традиційна тяга до професій важких галузей, а в Криму, навпаки, — до обс­луговуючої сфери. Такі особливості обов’язково потрібно враховувати у практичній діяльності.
Діяльність професійних спілок теж впливає на пропозицію праці, але докладніше про це буде далі.
Зайнятість населення визначається абсолютними та відносними показниками. До абсолютних показників належать:
— загальна чисельність зайнятих осіб у країні, районі, місті;
— розподіл зайнятих за віком, статтю, освітою, галузями і місцем проживання осіб;
— відносні показники включають такі характеристики:
— рівень зайнятості у відсотках;
— структура зайнятості у відсотках.
Ці показники розраховуються за формулами:
                                (1.4.4)
;                             (1.4.5)
                                (1.4.6)
де eL    — рівень зайнятості трудових ресурсів;
eFL   — рівень зайнятості економічно-активного населення;
ei    — рівень зайнятості в певній галузі;
E    — чисельність зайнятих;
Еі    — чисельність зайнятих у певній галузі;
LF — чисельність економічно-активного населення.

Крім основних показників зайнятості, форми державної статистики №1-ПН та №2-ПН мають багато додаткових, які відображаються в абсолютних величинах і використовуються для аналізу стану ринку праці на певну дату або за певний період.


1 Зневірені — це особи, які тривалий час не мали роботи і впродовж останнього місяця припинили пошук її, тому що довго не могли її знайти і вичерпали всі можливості її одержання.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.