лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Політична економія

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 12. Підприємство і підприємництво

Починаючи вивчення теми, студент повинен усвідомити місце підприємства як суб’єкта ринкової економіки. У темі 5 було показано, що суб’єктами товарних відносин є насамперед товаровиробники. Той, хто виробляє товари, автоматично виступає суб’єк­том ринкової економіки і ринкових відносин. Водночас, товаровиробник виступає і як суб’єкт пропонування товарів на ринку. В даному разі він уже виступає торговцем.
Місце підприємства в ринковій економіці визначається тим, що воно є первинною ланкою суспільного поділу праці і водночас основною ланкою народногосподарського комплексу, є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на засадах самостійності та самоокупності.
В умовах ринкової економіки діють підприємства, різноманітні за формами. Їх класифікують за різними критеріями: 1) форма­ми власності; 2) формами організації; 3) розмірами; 4) сферами діяльності [1, тема 12; 2, тема 10].
Звертаємо увагу студентів на те, що в розгорнутому вигляді місце підприємства як товаровиробника розглядається в питанні «Капітал підприємства і його кругообіг». У ринковій економіці капітал підприємства — це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.
Умови виробництва — це умови відтворення. Жодне підприємство не може безпосередньо виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи безперервно певної частини свого валового доходу знов у засоби виробництва. За інших рівних умов воно може відтворювати свій капітал або підтримувати його на незмінному рівні лише в тому разі, якщо матеріали, спожиті протягом виробничого циклу, наприклад року, заміщуються рівною кількістю нових екземплярів того самого роду і т. д. Це буде просте відтворення.
Якщо процес виробництва на підприємстві відновлюється у зростаючих масштабах, то це буде розширене відтворення. Якщо виробництво на підприємстві має капіталістичну чи соціалістичну форму, то й відтворення матиме таку саму соціально-економіч­ну форму. У навчальній вітчизняній політекономічній літературі розглядається капіталістична форма відтворення, оскільки саме така форма і на початку ХХІ ст. залишається провідною в розвинутих країнах світу, у тому числі і в Україні.
Будь-який індивідуальний капітал, тобто капітал підприємства, у процесі свого кругообігу послідовно проходить три стадії, які охоплюють виробництво і сфери обігу, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми — грошової. Використовуючи матеріали, викладені у навчальному посібнику [1, § 12.2], докладно вивчіть зміст кожної зі стадій процесу кругообігу, їх особливості і місце у відтворювальному процесі.
Вивчаючи першу стадію кругообігу Г — Т (Рс + Зв), зверніть увагу на те, яким чином підприємець розв’язує проблему купівлі ресурсів, тобто підбір такої комбінації ресурсів, яка забезпечує виробництво певного обсягу продукції з найменшими витратами. З’ясовуючи місце другої стадії — стадії виробництва …В…Т', зверніть увагу на такі аспекти: 1) чому капітал у цій стадії функціонує як продуктивний; 2) яким чином підприємець може реалізувати свою мету — максимізувати прибуток; 3) чому вироблена продукція виступає у формі товарного капіталу Т'?
У діяльності підприємства як суб’єкта ринкових відносин великого значення надається третій стадії кругообігу капіталу — Т' — Г', яка характеризується як стадія реалізації виробленої продукції Т', тобто товарного капіталу на конкурентному ринку. З’ясуйте, чому грошовий капітал Г', який підприємець витратив на виробничі ресурси, повернувся йому з приростом Г+?Г. Обґрунтуйте економічний зміст ?Г.
Далі, використовуючи формулу кругообігу капіталу
,
ще раз проаналізуйте, в яких його стадіях капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній функціональній формах.
У навчальному посібнику [1, с. 214] показується, що в розгорнутому і схематичному вигляді кругообіг капіталу підприємства, що спеціалізується на виробництві готових життєвих благ, наприклад хліба, можна подати таким чином:

Рекомендується уважно вивчити зміст цієї схеми, в якій показано тісний зв’язок кругообігу капіталу підприємства з домогосподарствами як постачальників (продавців) економічних ресурсів і споживачів (покупців) життєвих благ. На цій схемі кругообіг капіталу, усіх його функціональних форм показується в стані рин­кової рівноваги, за якої існує повна відповідність між пропонува­нням і попитом.
Починаючи вивчення обороту капіталу, слід звернути увагу на його зв’язок з кругообігом капіталу та специфічні відмінності. Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний.
Основний капітал — це частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість (за принципом втрачених альтернативних мож­ливостей) на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці. Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд. При цьому слід запам’ятати два види зношування основного капіталу — фізичне і моральне, їх особливості і значення.
На відміну від основного капіталу, оборотний капітал являє собою ту частину продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації.
У ринковій економіці виробнича, інвестиційна, комерційна діяльність підприємства органічно пов’язана з підприємцем — одним з людських чинників виробництва. Щоб стати підприємцем у наш час, не обов’язково мати реальний капітал і бути власником майна, оскільки капіталом підприємця є його господарський хист. Використовуючи свій господарський талант, підприємець може успішно вести економічну діяльність, залучаючи позичковий капітал, тобто банківський кредит, або орендуючи цілісні комплекси чи використовуючи лізинг тощо. Проте зазвичай підприємець є власником, іноді великого, капіталу, а також тією чи іншою мірою менеджером. Підприємництво часто визначають як уміння починати та вести справу, генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, долати протидію середовища тощо.
У Законі України «Про підприємництво» зазначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Слід звернути увагу на три головні функції сфери підприємницької діяльності:

  • ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
  • організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських справ);
  • творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Використовуючи матеріали [1, § 12.4; 2, тема 10, § 1], необхідно вивчити ознаки підприємництва, його риси та доцільні економічні і правові умови діяльності.
Завершити тему слід аналізом проблем розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. У цілому підприємництво в нашій країні як чинник виробництва формувалось у 90-ті рр. ХХ ст. Воно утвердилось в усіх сферах економічної діяльності. Проте з погляду цивілізаційних норм та уміння вести бізнес вітчизняне підприємництво ще не досягло рівня підприємництва цивілізованих країн. Показником цього є тіньова економіка, приховування суб’єктами підприємницької діяльності більшої чи меншої частини доходів з метою уникнення податків, корупція, хабарництво, рекет тощо.
В економічній теорії вважається, що основними напрямами подальшого розвитку підприємництва в Україні є:

  • формування науково обґрунтованої законодавчої бази, сприятливої для формування ефективного і цивілізованого під­приємництва;
  • удосконалення фінансово-кредитної сфери, у тому числі по­даткового законодавства;
  • активізація боротьби центральних і місцевих виконавчих органів з тіньовим бізнесом; усі сфери бізнесової діяльності (доходи, обсяги оплати праці, прибутки, розмір податків тощо) повинні відповідати вимогам чинних законів;
  • інформаційне і кадрове забезпечення бізнесу;
  • стимулювання цивілізованої зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів великого, середнього і дрібного підприємництва.

З цього випливає, що ключова роль у розвитку цивілізованого вітчизняного підприємництва належить українській державі, її центральним законодавчому і виконавчому органам.

Тема 13. Капітал і наймана праця

Економічний устрій сучасного суспільства органічно пов’я­заний з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Можна сказати, що ці явища економічних відносин органічно пов’язані між собою, водночас вони характеризують складні відносини, які виникають і функціонують між власниками капіталу і власниками робочої сили, тобто суб’єктивної продуктивної сили, якими є робітники, інженерно-технічний персонал, менеджери, науковці тощо.
Іноді під капіталом розуміють усі вироблені засоби виробництва (усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутові мережі), що використовуються у виробництві товарів і послуг і доставці їх кінцевому споживачу. «Капітал (capital) — створені людиною ресурси для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосеред­ньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари; засоби виробництва», — пишуть К. Макконнелл і С. Брю [7, с. 388]. Але таке розуміння капіталу не пояснює, чому засоби виробництва як категорія загальна одержали назву капітал, а суспільно-економічний устрій — похідну від капіталу назву — капіталізм. Більш вдало сутність капіталу визначає П. Самуельсон. «Наша економіка», — пише він, — одержала назву «капіталізм», тому що цей капітал, або «багатство», перебувають головним чином у приватній власності тих, хто іменується капіталістом» [15, с. 61].
Найбільш вдало, на наш погляд, визначення, сутність капіталу сформулював К. Маркс. Він писав, що капітал це:

  • «… не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства, виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру»;
  • «монополізовані певною частиною суспільства засоби виробництва, відособлені у відношенні до живої робочої сили продукти і умови приведення в дію самої цієї робочої сили, — ось що в силу цієї протилежності персоніфікується в капіталі»;
  • суспільна форма «… одного з факторів суспільного процесу виробництва, що історично утворився (historisch fabrizierten)» [Маркс К. Капітал. Т. 3. — К.: Держполітвидав УРСР, 1954. — С. 820—821].

Для більш глибокого усвідомлення сутності капіталу необхідно вивчати такі явища, як перетворення грошей у капітал, первісне нагромадження капіталу та визначення сутності капіталу у віт­чизняній навчальній літературі [1, с. 227—230; 2, с. 167—170].
Категорія капіталу як суспільна форма функціонування засобів виробництва передбачає існування найманої праці. Її наявність є обов’язковим соціально-економічним чинником функціонування в економічній системі суспільства категорії капітал.
Капітал приводиться в дію робочою силою, яку наймає власник капіталу (чи уповноважена ним особа). Наймання робочої сили — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб’єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за певну грошову винагороду. Слід з’ясувати чинники, які змушують власника певних фізичних, розумових, професійних тощо здібностей до праці виносити свою особисту продуктивну силу на ринок праці і продати її наймачеві як товар. Розгляньте специфічні властивості цього товару (див.: Кривенко К. Деякі методологічні проблеми товару «робоча сила» // Оплата праці: Проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. — Луцьк: ВДУ, 2000. — С. 17—18).
Важливе місце в політичній економії посідає тлумачення сутності заробітної плати. Вітчизняна політична економія розглядає заробітну плату як категорію такої системи виробничих відносин, складовою яких є наймання робочої сили, здійснюване через ринок праці. Далі, заробітну плату називають трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робітником від праці.
У політекономічній теорії важливе значення має сутність цього трудового доходу. К.Маркс доводив, що такою мірою є вартість робочої сили. Він вважав, що заробітна плата «…є перетворена форма вартості або ціни робочої сили» [10, с. 561]. Він доводив, що робітник більше половини свого робочого дня використовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи (власник капіталу, підприємець, власник землі) під різними приводами розподіляють між собою [10, с. 230, 232].
По-іншому природу заробітної плати розуміють неокласики. По-перше, вони вважають, що «… заробітна плата, або ставка заробітної плати — це ціна, яку платять за використання праці» [7, с. 156]. По-друге, кількісно ставка заробітної плати відповідає граничній продуктивності праці. Тим самим теоретично заперечується необхідність і правомірність неоплачуваної частки робочого дня найманого працівника, а разом з тим і його експлуатація у формі привласнення капіталістом доданої вартості, створеної найманою працею.
Завершуючи вивчення цих протилежних за сутністю теорій заробітної плати, зверніть увагу на те, що деякі вітчизняні економісти вважають, що заробітна плата виражає як вартість робочої сили, так і оплату за працю [3, с. 417]. Таке визначення заробітної плати більш повно характеризує її сутність. Крім того, слід пам’ятати: заробітна плата є категорією капіталістичної економіч­ної формації.
Після вивчення сутності заробітної плати студент повинен з’ясу­вати її форми та системи. Капіталістичний спосіб виробництва «породив» дві форми заробітної плати: відрядну і почасову. У свою чергу, кожна з них має відповідні системи, які з розвитком суспільства розвиваються й удосконалюються [10, гл. 18—19].
Заробітна плата нараховується і виплачується робітникові у грошовій формі. У зв’язку з наявністю інфляційних процесів кож­на гривня заробітку знецінюється. Тому прийнято розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. З’ясуйте, які чинники визначають рівень реальної заробітної плати.
Варто звернути увагу на взаємозв’язок між зростанням продук­тивності праці і заробітної плати. Існує закон: із підвищенням продуктивності праці обов’язково зростає і реальна заробітна плата працюючого населення країни. Такий зв’язок між продуктивністю і рівнем заробітної плати є об’єктивним, оскільки мірилом останньої є граничний продукт. У зв’язку з цим ще раз розгляньте чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці.
Завершуючи вивчення теми, розгляньте відмінності в заробітній платі та її об’єктивні і суб’єктивні чинники: компенсаційні відмінності, відмінності в якості праці, елементи унікальної праці, сегментація ринку праці, відмінності в розвитку продуктивних сил окремих галузей та регіонів.
Одна з причин нерівності в розмірах заробітної плати полягає в тому, що ринки поділені на неконкуруючі групи. Учитель фізики не може замінити інженера-металурга, оскільки важко і надто дорого замінити одне з потрібних умінь, які конкурують лише в загальному плані. Оскільки люди внаслідок поділу праці спеціалізуються в певній діяльності, то вони стають частиною певних субринків суспільного виробництва: сільського господарства, вугільної промисловості, літакобудування, освіти, торгівлі тощо. Через те вони є об’єктом пропонування та попиту на це вміння, а тому їхні власні трудові доходи зростають чи спадають залежно від стану справ, наприклад, в українському машинобудуванні, що характеризується глибокою кризою; цим пояснюється низька оплата праці, яка в цій галузі загалом є висококваліфікованою.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.