лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТОВАРНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Тобто для селекціонування ідей доцільно виходити з таких критеріїв:
– можливість задоволення чітко визначеної потреби ринку;
– потенційна можливість скорочення витрат виробництва внаслідок реалізації ідеї чи нововведення;
– можливість матеріалізації ідеї з допомогою наявних виробничих потужностей та збутових каналів;
– наявність необхідних фінансових ресурсів для нових виробничих інвестицій, а також можливостей для організації реклами та післяпродажних послуг;
– можливість захисту новацій, що пропонуються, від освоєння їх конкуруючими фірмами і визначення імовірності паралельного освоєння нововведень конкурентами;
– передбачувані напрямки державного регулювання та підтримки інновації.
3. Аналіз економічної доцільності випуску нової продукції. Така оцінка здійснюється на основі аналізу потенційного попиту та можливого пропонування. Крім того, підприємство повинно вивчити свої матеріальні можливості: виробничі потужності на поточний момент, імовірну рентабельність необхідних інвестицій. Ураховується також можливий термін «ринкового життя» товару і вплив на нього чинників моди та технологічного старіння. Окремо вивчається можливий прибуток із передбачуваної частки ринку. Зрозуміло, що такі дослідження потребують великих витрат праці та коштів, а їх результати є досить приблизними. Прибуток, що очікується, може бути обчислений за формулою
Q = (P – C) g,
де Q — прибуток фірми, що очікується; P — імовірна ціна продажу одиниці продукції (послуги); C — імовірна собівартість одиниці продукції (послуги) за умов виробництва виробів та надання послуг у обсягах g.
Очікуваний за умов реалізації продуктової інновації прибуток треба зіставити із необхідними капіталовкладеннями для створення нового товару та його запровадження на ринок. Зіставлення очікуваного прибутку (Q) та капіталовкладень (K) дає змогу визначити окупність капіталовкладень. Її порівнюють із мінімально допустимою для підприємства ефективністю капіталовкладень(Ен). Якщо підприємство збирається здійснити інвестування за рахунок власних коштів, ця ефективність має бути вищою (як мінімум) за ставку відсотків на депозити (В), що склалась на ринку позик. У разі залучення для інвестування кредитів треба до рівня мінімальної ефективності додати відсоток за кредит (r). Таким чином, здійснюється порів­няння

Слід зазначити, що норматив ефективності капіталовкладень у кож­ної фірми свій і залежить від господарської політики підприємства.
Значні труднощі на цьому етапі планування продукції пов’язані з визначенням ціни нового товару. Для цього використовуються методи кореляційного та регресійного аналізу, параметричні методи, методи визначення ціни із застосуванням показників конкурентоспроможності новації. У вітчизняній практиці достатньо опрацьовано методику визначення ціни товару за цінами і параметрами базисних виробів того самого параметричного ряду або за цінами і параметрами взаємозамінних виробів. Під параметричним рядом розуміють функціонально однорідні вироби, що мають однакове призначення і різняться між собою тільки кількісною величиною головних (допо­міжних) параметрів. Головні параметри конкретизують найважливіші споживчі властивості й показники призначення товарів певного типу. Вони протягом тривалого часу не залежать від конструктивних модифікацій та технологічних поліпшень, рівня оновлення матеріалів, що використовуються для виготовлення виробів. Наприклад, головними параметрами легкових автомобілів є потужність двигуна, а телевізорів — розмір діагоналі кінескопа. Допоміжні параметри безпосередньо залежать від конструкції та способу виготов­лення продукції (наприклад вимоги до зовнішнього вигляду товару). Найпростішим способом параметричного ціноутворення є виз­начення ціни товару, коли вона відома щодо одного або кількох пов­ністю аналогічних чи взаємозамінних виробів. Зрозуміло, що таке ціноутворення здебільшого придатне для оновлюваної продукції, а тому значних труднощів не справляє. Цікавим різновидом параметричних методів ціноутворення є спосіб визначення ціни товару на основі лише одного головного параметра виробу. Численні дослідження доводять, що для багатьох товарів виробничо-технічного приз­начення залежність ціни товару від його головного параметра є функцією, що наближається до степеневої [55]. Її рівняння має такий вигляд:

де Y — співвідношення цін;
X — співвідношення головного параметра виробів;
a — вільний член рівняння ;
n — показник степеня (найчастіше 0 < n < 1).
Зрозуміло, що такий методологічний підхід до розрахунку можливих цін є спрощеним і має лише орієнтовне значення.
Що стосується наукомісткої, з великою часткою технічних новинок продукції, то застосовуються складніші методи. Здебільшого для встановлення кількісної залежності між ціною технічних новинок та їхньою споживчою цінністю використовуються методи математичної статистики, а передовсім регресійний аналіз. Для цього збираються вихідний статистичний матеріал щодо техніко-еконо­мічних параметрів і цін аналогів інноваційного продукту, який є об’єктом ціноутворення. У подальшому, на основі аналізу зібраних даних складають аналітичне рівняння, яке характеризує зв’язок між ціною Ц (залежна змінна — результуюча ознака) і техніко-економіч­ними параметрами — П (незалежні змінні — чинникові ознаки). У загальному вигляді цю залежність записують:
Ц = f (П1, П2, ..., Пn).
Така залежність характеризує регресійне рівняння. При підстановці в рівняння відповідних значень П1, П2, ..., Пn, отримаємо результат П, тобто середній рівень ціни.
Особливу увагу в процесі аналізу приділяють позиціюванню товару. З цим поняттям зв’язують систему критеріїв для визначення місця нового товару стосовно інших, що вже мають ринкове визнання. Визначають характерні особливості товару, що відрізняють його від конкуруючих аналогів, можливості створення в потенційних покупців стимулів для його придбання. У сукупності ці напрямки аналізу уможливлюють прийняття рішення щодо доцільності створення та випуску нового товару. Співвідношення рівнів конкурентоспроможності нового товару та товару-аналогу також можуть бути підставою для попереднього розрахунку ціни інноваційного продукту.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.